МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||
Німецька формальна соціологія (Г. Зіммель та Ф. Тьонніс).Опрацювати самостійно Г. Зіммель(1858-1918) вважає: ● суспільство складають соціальні відносини і міжособистісні взаємодії людей; ● соціальні відносини розглядає в їхній динамічній природі; ● увага скерована на мікропроцеси – взаємодію людини із людиною → на цій основі утворюються складніші форми усуспільнення, або соціації : 1. соціальні процеси (взаємодія особистостей, суперництво, підкорення); 2. соціальні типи (людина, яка набуває певних характерних соціальних якостей: аристократ, авантюрист, геній, керівник) ; 3. моделі розвитку (універсальний процес взаємозв’язку розширення соціальних груп із посиленням вияву індивідуальності) ● що більшою є група, то менше її члени подібні один на одного; → історичний розвиток іде в напрямку творення дедалі більших за розмірами груп, в яких зростає індивідуальність особи; → підвищує інтелект і збільшує ступінь індивідуальної свободи = прояв зростання соціації. Негативні наслідки зростаючої соціації: людина відривається від традиційних соціальних груп і спільнот (н-д. сім’ї), де її перебування було затишним і приємним і відходить до великих груп і спільнот, де вона почувається чужою, де відносини будуються на розрахунку і раціональності, втрачає глибину і повноту душевно емоційних переживань. ● розвиток інтелекту відбувається одночасно із розвитком грошового господарства (,,Філософія грошей”); ● історія є історією зростаючої інтелектуалізації соціального життя та поглибленням принципів грошового господарства → призводить до всезагального відчуження: − чим незалежнішою стає людина від інших людей, тим більше вона відчуває своє відчуження; − єдиним мірилом свободи стають гроші → гроші нищать і природу речей, і природу людини, спустошують її духовний світ; ● суспільство можливе як сукупність взаємодії форм і змісту, тобто історично зумовлених цілей і мотиві людських взаємин. Ф. Тьоніс (1855-1936): ● предмет його уваги – дослідження природи соціальних спільнот, суть процесів, які сприяють організації та функціонуванню людських співтовариств (,,Спільнота і суспільство”); ● соціологія вивчає суспільне життя, яке є розмаїтим і складається із певних соціальних зв’язків; ● там, де ворожнеча відіграє провідну роль, немає істинно соціального зв’язку – є лише сукупність ворогуючих людей → взаємозв’язки людей набагато різноманітніші, у суспільстві переважають соціальні зв’язки, засновані на прагненні до спільного життя → не держава утримує єдність суспільства, а спільна воля людей жити разом; ● тип соціального зв’язку визначається типом волі, взятого за основу. Виділяє два типи волі: 1. воля природна, інстинктивна (проявляється в емоціях, душевних схильностях, уподобаннях, несвідомих мотивах); 2. воля розумова, раціональна (вияв в усвідомленому, у таких раціональних компонентах, як раціональна мета, розрахунок, раціональний обмін) ● історичний процес власне складається з двох протилежних віх спільного життя людей: 1. спільнот = гемайншафт (заснованих на соціальних зв’язках реального органічного життя і природній волі); 2. суспільства = гезельшафт (механічного утворення, що постало на волі розумовій, раціональній).
● напрямок історичного розвитку полягає у загальному скеруванні від спільнот до суспільства, що йде паралельно із зростанням раціональності: суспільство поступово, але невблаганно витісняє в історичній перспективі спільноту. Внесок Ф.Т. у розвиток соціологічної думки: · аналіз соціальних явищ як відображення між особистісних зв’язків; · наголос на нерозривності зв’язків особистості із соціальним середовищем; · соціальні спільноти розглядає в історичному розвитку і видозмінах.
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|