Гуманітарно-демократичний напрям (концепція).

Ідейно-теоретичні концепції журналістики

Паралельно до розвитку журналістики формувалися різні ідейно-теоретичні напрями, які спричинили потужний вплив на теоретичні уявлення про світову пресу та характер її діяльності.

Бере початок в епоху Просвітництва (Вольтер, Руссо, Джон Локк, Гете та ін.). Основні риси:

- неприйняття феодально-теократичного тоталітаризму;

- сповідування ідеалів громадянського суспільства;

- всезагальна рівність перед законом;

- необмежена свобода людського розуму і духовної творчості.

Одним із основних предметів дискусій стала свобода друку. Преса належала до тих сфер вияву свободи, які більше за все приваблювали увагу суспільства. Для буржуазних демократів захист журналістики від світського чи клерикального впливів був одним із основних гасел боротьби. Її мета і підсумок знайшли яскраве втілення у першому в історії людства Законі про свободу друку (Швеція, 1766) та Декларації прав людини і громадянина (Франція, 1789). У нерозривному зв’язку зі свободою друку були погляди про його соціальну відповідальність. Так, демократичність друку розумілася як відповідальність публіциста перед народом.

Марксистська концепція.Друку відводилося значне місце у системі засобів ідейної та політичної боротьби. Марксистська теорія була продовженням традицій революційно-демократичного друку, що ставив за мету захист інтересів трудящої більшості населення, використовуючи для цього різні, у тому числі й радикальні засоби. Марксисти загострили цей політичний радикалізм до крайньої межі. Це знайшло вираження у тому, що на перше місце ними було висунуто тезу про непримиренну класову боротьбу за участю друку і у власне друці. Саме під цим кутом зору вони розглядали журналістську діяльність, а перш за все – її зміст та суспільну вагу.

Радянська концепція – преса концентрувалася в руках пануючої партії та держави, була органом пропаганди марксистсько-ленінської теорії.

Ліберальна концепція – заснована на принципі свободи преси. Прийнята в Англії (після 1688 р.) і в США, поширювалася і в інших країнах; будувалася на працях Мільтона, Локка, на філософії раціоналізму і природних прав людини. За цією теорією, преса є інструментом контролю за урядом і покликана інформувати, розважати, передавати інформацію, але головним чином «відкривати правду». Газету може засновувати будь-який громадянин, який має для цього кошти. У пресі заборонені наклеп, непристойності, зрада у воєнний час.

Концепція соціальної відповідальності – виникла в XX ст. в США на основі практичної журналістики, її етичного кодексу, а також праць Комісії зі свободи преси, скликаної в 1942 р. Особливості цієї теорії: мета преси — інформувати, розважати, передавати інформацію і переводити конфлікт у дискусію. Преса належить приватним особам, її може використовувати кожен, хто бажає висловити свою думку, вона контролюється думкою суспільства, діями споживачів, професійною етикою. ЗМІ беруть на себе зобов'язання з соціальної відповідальності.

Масово-комунікаційні концепції.Характерними для них є:

1. Розгляд журналістики не з політичних, а з соціально-психологічних позицій.

2. Висунення в центр уваги поняття “масове суспільство” – світ, в якому високого ступеня досягла соціальна диференціація людей.

Теоретичну базу для цих концепцій заклали у ХІХ ст. соціологи-позитивісти О. Конт, Г. Спенсер. А впритул до проблеми впливу преси на маси підійшли дослідники масової психології А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, З. Фрейд.

У ХХ ст. цей напрям став панівним у західній науці про пресу, особливо в США. Предметом спеціального вивчення стає суспільна думка з акцентом на механізм її формування з політичною метою.

Поява нових розробок у цьому напрямі пов’язана із Першою світовою війною, коли різко зросла потреба у масовій пропаганді. Дослідники переконалися в ефективності впливу на людину психологічних механізмів. Пробуджуючи в аудиторії “природні інстинкти”, пропагандисти досягали об’єднання народів цілих країн на основі т.зв. “спільних емоцій”: ненависті до ворога, патріотизму тощо.

Далі такий спрощений підхід до сприйняття інформації стає недостатнім для досягнення потрібних ефектів. Все більшого поширення набувають кілька теорій:

– теорія індивідуальних відмінностей. Аудиторію стали розглядати не як монолітний колектив, а як суспільство людей, кожен з яких по-своєму сприймає інформацію, інформація стала диференціюватися з урахуванням смаків читачів, слухачів, глядачів;

– теорія соціальних категорій, коли інформаційна політика диференціюється вже на основі соціально-демографічних характеристик (вік, стать, дохід, походження, релігія і т.ін.);

– теорія культурних і соціальних норм поведінки, прийнятих у суспільстві (так, під впливом преси може змінюватися ставлення людей до тих чи тих цінностей та історичних реалій).

Американські вчені виділяють ще:

Авторитарну концепцію Ж., на базі якої згодом сформувалась радянська комуністична теорія Ж. та лібертаріанську КЖ, яка згодом переросла у теорію соціальної відповідальності журналістики.

У авторитарній КЖзнайшло вираження уявлення про те, що істина є привілеєм обмеженого кола мудрих, точніше – влади, якій належить право керувати пресою. Відносно до маси населення преса, відповідно, діє зверху вниз. Так на практиці відбувалося у феодальному ладі й в усіх наступних тоталітарних режимах.

Лібертаріанська КЖ, навпаки, передбачає, що кожна людина є розумною істотою, яка здатна самостійно відрізнити правду від брехні. Друку тут відводилася роль партнера людини з пошуку істини, а відносно до влади – роль контролера від особи громадян.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історичні моделі журналістики.	\|	ЛЕКЦІЯ № 1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.