• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЗДОРОВ'Я ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ (ШКІЛЬНА ЗРІЛІСТЬ) ШЕСТИРІЧНИХ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Адаптація дітей дошкільного віку до нових умов є об'єктом численних досліджень.

Коли змінюються умови навколишнього середовища, в організмі дитини проходять зміни, спрямовані на пристосування до нових умов. Ці зміни можна визначити як проміжний стан між здоров'ям і хворобою.

Такий стан організму дитини може бути більш чи менш тривалим (у залежності від індивідуальних особливостей) і при відповідних умовах може перейти в хворобу. У дітей дошкільного віку подібний стан спостерігається при переході з сім'ї в дитячий дошкільний заклад.

Вступ дитини до дошкільного закладу завжди супроводжується психологічним стресом для неї. Цей стрес виникає у з'язку з тим, що дитина переходить з відомого їй звичного сімейного середовища в невідоме середовище дитячого дошкільного закладу. Умови перебування дитини в дошкільному закладі зовсім не нагадують ті, до яких вона звикла в колі сім'ї.

Особливостями перебування в закладі є насамперед те, що в ньому разом перебуває значна кількість дітей одного віку. Це викликає значне інфікування дітей, які відвідують заклади, і приводить до значної втомлюваності. Крім того, стандартний підхід до виховання сковує індивідуальні особливості, що відбивається на поведінці.

В основі соціальної адаптації лежить нейтралізація несприятливих факторів навколишнього середовища і активний вплив на внутрішню природу людини.

У людини існує спеціальна функціональна система адаптаційних механізмів, що здійснює всі пристосувальні реакції організму. Отже, властивість пристосовуватись створює умови для оптимального існування організму. Коли дитина здорова, добре емоційно налаштована, то такий стан визначається як фізіологічна адаптація. Але коли виникає необхідність якоїсь зміни, то всі системи організму починають працювати більш напружено. Цей стан визначається як напружена адаптація. Якщо можливості цієї системи перевищені, то їх перебудова приводить до утворення вищого рівня фізіологічної адаптації. Тоді організм відповідає реакцією, що адекватна до ситуації, яка виникла.

Коли можливості адаптаційної системи організму перевищуються, Ю нона' працює з більшою напруженістю, що приводить до патологічної адаптації'. Ця адаптація проявляє себе у вигляді шхморювання.

Як же формується у дитини здатність пристосування до нових умов існування? Саме народження дитини - це прояв біологічної ш)аптації тому, що потребує перебудови в діяльності всіх систем організму. До моменту народження повинен існувати вроджений рінонь готовності до адаптації. Справді, новонароджена дитина має готовність до адаптації. Це зумовлює швидке пристосування до життя її в нових умовах. У процесі росту дитини система адаптаційних механізмів удосконалюється разом з іншими функціональними системами. В міру того, як вона оволодіває соціальним середовищем, яке її оточує, формується і здатність до соціальної адаптації. Це пов'язане з формуванням і вдосконаленням системи вищої нервової діяльності та виникненням поведінки, призвичаєної до умов сім'ї.

Коли дитина вперше вступає до дитячого дошкільного закладу, то для неї змінюються обставини перебування. Крім того, вона зустрічається з великою кількістю ровесників і незнайомих людей. Це викликає зміни в емоційному стані, порушується поведінка, дитина плаче, погіршується сон, апетит.

Виникають також зміни в інших функціональних системах, знижуються захисні сили організму, що сприяє частому захворюванню. З'ясовано, що діти, які знаходяться в періоді адаптації, частіше хворіють простудними захворюваннями.

Особливості протікання адаптації дітей до дошкільного закладу

Діти по-різному переносять труднощі, пов'язані з адаптацією до умов перебування в навколишньому середовищі. Це залежить від індивідуальних особливостей дитини.

Пристосування дітей до нових умов у дошкільному закладі можна розділити на три періоди (таблиця №1):

Таблиця №1

Класифікація важкості адаптації дітей до дошкільного закладу

1) Гострий період. У цей час спостерігаються найбільші зрушення у поведінці дитини - сон, апетит, мовна активність, спілкування з дорослими та ровесниками. Крім того, адаптаційний синдром характеризується блідістю шкірних покривів (не зважаючи па нормальний рівень гемоглобіну в крові), легким ціанозом носогубного трикутника, синюшністю навколо очей, незначною пастозністю обличчя. Знижений також тургор тканин, спостеріга- ється нахил до м'язової дистонії (переважає тонус згиначів), кисті рук та стопи холодні на дотик. У всіх дітей у період гострої адаптації підвищена сухість слизових оболонок, спрага. Крім того, спостерігається збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів. Вище описані симптоми спостерігаються протягом 50-ти днів перебування в дошкільному закладі.

2) Підгострий період. У цей час дитина активно освоює нове середовище та виробляє стереотип поведінки в нових умовах існування. Зрушення в системах організму, які мали місце в гострому періоді, поступово зменшуються. Найшвидше (з параметрів поведінки) відновлюється апетит, потім емоційний стан, значно повільніше - мовна активність, спілкування з ровесниками та дорослими.

3) Період компенсації. В цей час нормалізуються всі вищевказані параметри поведінки дітей. Крім того, адаптацію дітей до умов перебування в дошкільному закладі можна поділити на легку, середньої важкості та важку. В основі цієї класифікації лежать строки нормалізації поведінки, частота появи та тривалість простудних захворювань, темпи наростання маси тіла та росту.

Легка адаптація. Порушення поведінки дитини спостерігається протягом 20-30 днів, а також незначне зниження апетиту. Проте апетит нормалізується протягом 10 днів перебування в дошкільному закладі. Поганий апетит компенсується підвищенням його в той період, коли дитина знаходиться в колі сім'ї. Сон відновлюється також протягом 10 днів. Вдома сон не порушений. Взаємовідносини з дітьми відновлюються протягом 15-20 днів.

Що ж до стосунків з дорослими, то варто відзначити, що вони майже не порушені. Зміни функціональних систем організму незначні та нормалізуються протягом 15-30 днів перебування дитини у дошкільному закладі. Діти, які легко переносять адаптацію, як правило, не хворіють.

Адаптація середньої важкості. Всі порушення в поведінці дитини спостерігаються протягом більшого проміжку часу та виражені сильніше. Зокрема, нормалізація сну та апетиту проходить протягом місяця, контакт з дітьми відновлюється протягом 40 днів, знижується рухова активність дітей.

Функціональні зрушення систем організму приводять до простудного захворювання, яке протікає без ускладнень. Взаємовідносини з дорослими людьми, зокрема з обслуговуючим персоналом, не порушені.

Важка адаптація. Кількість дітей, що важко переносять адаптацію у дошкільному закладі невелика, але саме вони потребують значної уваги. Цей вид адаптації протікає у дітей по-різному : одні протягом року хворіють простудними захворюваннями 6-8 разів. Вони практично не бувають здоровими і знаходяться в стані реконвалесценції, або в гострій фазі захворювання. Лише через рік після вступу до дошкільного закладу частота захворювань поступово шижується, дитина починає відвідувати заклад і адекватно реаг увати на обставини, які виникають.

У інших дітей тривалий час спостерігається неадекватна поведінка. Спостерігається тривале зниження апетиту (до 1,5-2 місяців). Дитина зовсім не спить вдень, емоційний стан її порушений. Иона або плаче, або знаходиться в пасивному стані.

Із вищевказаного можна зробити висновок, що часті захворю-вання та неправильне виховання дітей дошкільного віку в сім'ї підбиваються на функціональному стані центральної нервової системи.

Важка адаптація до зміни умов перебування в ранньому віці прог нозує поведінку дитини в стресових ситуаціях у подальшому.

Дані анамнезу дозволяють прогнозувати ступінь важкості адаптаційного періоду. Розглянемо окремо біологічні та соціальні фактори анамнезу. Серед біологічних факторів мають значення токсикози першої та другої половини вагітності, ускладнення перебігу пологів, захворювання дітей в періоді немовляти та в перші три місяці життя. Серед соціальних факторів належить відзначити відсутність режиму дня (відповідно до віку), неправильне виховання в сім'ї.

Щоб дитина легше пристосувалася до нових умов перебування, необхідно її підготувати до цього. Насамперед треба, щоб режим дни у сім'ї максимально наближався до режиму дня у дошкільному закладі, а саме: годувати дитину треба в певні визначені години, внести до режиму сон вдень, відучити від поганих звичок (засинати при колисанні, смоктати пальчик, спати з іграшкою). Якщо дитина вступає до старшої ясельної групи, то потрібно, по можливості, навчити її самостійно одягатися, пити з чашки, їсти ложкою.

Якщо зроблене профілактичне щеплення, то вступ до дошкільного закладу треба відкласти на один місяць.

Вихователь повинен намагатися полегшити проходження адаптації у дітей, які вступили. Треба сказати дітям про появу нового хлопчика (дівчинки) в групі, визначити, де він (вона) буде сидіти під час приймання їжі, на якому ліжку спати. Діти, які вступили, повинні бути оточені підвищеною увагою, ласкою. Не можна приймати одночасно багато нових дітей у групу.

Влітку найкраще приймати дітей не пізніше половини липня тому, що деякі батьки забирають переважну більшість дітей на час відпустки. В групі залишається менша кількість дітей і вихователь може більше приділити уваги новим, які недавно вступили.

Кількість годин на які дитина буде залишатися в дошкільному закладі, треба збільшувати поступово. Протягом перших п'яти- шести днів можна залишити дитину в дошкільному закладі не більше як на дві-три години на добу. Час перебування збільшується в залежності від емоційного стану. Отже, необхідно, як мінімум, два тижні, поки дитину можна буде залишити в дошкільному закладі на 10-12 годин.

На час адаптації треба, по можливості, зберігати ті звички, до яких дитина звикла в колі сім'ї. Не можна насильно годувати її чи вкладати спати, бо в такому разі можна викликати захисне негативне відношення і формування захисно-оборонної реакції. Таке тимчасове збереження звичних умов дозволяє легше адаптуватися до нових умов перебування.

Іноді важко звикнути до нових групових приміщень. Необхідно, щоб у такий період дитина знаходилась ближче до вихователя, розмовляти з нею, брати на руки, погодувати. Все це дає можливість скоріше звикнути до великої кількості ровесників у групі.

Недопустимо в адаптаційному періоді проводити будь-які травмуючі процедури, профілактичні щеплення.

Значно швидше і легше проходить адаптація тоді, коли в колі сім'ї батьки стараються підтримувати режим дня і прийоми виховання дошкільного закладу.

Основними об'єктивними показниками закінчення періоду адаптації є глибокий сон, хороший апетит, бадьорий настрій, активна поведінка, відповідний до віку та росту приріст маси тіла.

Проведення комплексних методико-педагогічних заходів до вступу дитини до ясел-саду і в період адаптації в дошкільному закладі сприяє швидкому звиканню дитини до нових умов перебування.

Проблема функціональної готовності дітей до навчання в школі тісно пов'язана з наступним формуванням їхнього здоров'я. Функціональна готовність організму на кожному віковому етапі до тих вимог, які висуває школа, - одне з найважливіших проблем гігієни дітей та підлітків.

Деякі дослідники під шкільною зрілістю розуміють рівень фізичного, соціального та психічного розвитку, який дає змогу дитині повністю справитися з усіма труднощами шкільного навчання. Інші вчені вважають, що шкільна зрілість визначається перш за все ступенем функціональної готовності окремих органів і систем дитячого організму до виконання вимог школи. Тимчасова затримка яво відставання в розвитку функцій, необхідних дитині для того, щоб По і надмірного напруження виконувати обов'язки школяра, і зумовлюють шкільну зрілість. Ця проблема набуває особливої гостроти під час різких змін у житті дитини. Одним із таких переломних моментів є вступ до школи.

Між ступенем функціональної готовності дітей до навчання та їх працездатністю, успішністю і стомлюваністю встановлено чітку шлсжність. Вища працездатність частіше відзначалась у „зрілих" дітей порівняно з „незрілими". До того ж ця різниця зберігалася не тільки на 1-му та 2-му роках навчання, але і в наступні роки. Особливо турбують лікарів „незрілі" діти, а саме ті з них, які добре хворіють, бо успіхів у навчанні вони досягають за рахунок великого фізічного та психологічного напруження, що спричинює їх більшу мюмлюваність, підвищену захворюваність і, врешті-решт, призводить до погіршення здоров'я.

Недостатній рівень підготовки дітей до школи часто супроводжуэться відхиленнями в стані здоров'я, а саме: наявністю хронічного захворювання, порушенням функції серцево-судинної, нервової систем. За даними деяких авторів, у 83 % „незрілих" дітей ми глновлено різні відхилення в стані здоров'я.

Особливу увагу при відборі дітей до навчання з 6-ти років потрібно звертати на категорію дітей, які часто і довго хворіють. Серед них нерідко зустрічаються такі, у яких біологічний вік відстає від паспортного на один рік і більше. При цьому серед 6-річних дітей кількість функціонально неготових до школи („незрілих") в 1,5-2 рази більша, ніж серед 6,5 і 7-річних. У таких дітей рівень працездатності нижче, динаміка її гірша, ніж у функціонально готових ровесників. Вони через хвороби часто пропускають заняття, гірше навчаються. Відставання в навчанні зберігається у них протягом кількох років і є причиною підвищеної втоми під впливом навчального навантаження.

У зв'язку з реформою загальноосвітньої школи з 2001 року в Україні здійснюється поступовий перехід до навчання в школі з 6- річного віку.

Навчання дітей проводиться як в умовах дошкільного закладу, так і в умовах загальноосвітньої школи за єдиною програмою.

Дослідження фізіологів і гігієністів показали, що початок навчання в школі з 6-ти років не впливає негативно на формування психічних і фізичних функцій ростучого організму. Навпаки, при правильній організації навчально-виховного процесу в школі навчання дітей з 6- ти років сприяє більш швидшому їх розвитку. Але це відбувається при тій умові, коли дитина функціонально і психологічно готова до навчання в школі.

Морфофункціональні особливості організму дитини віком 6 років характеризуються незавершеністю розвитку важливих для навчання функцій, і особливо центральної нервової системи, зорового і слухового аналізаторів, опорно-рухового апарату Вони свідчать про рівень розвитку вищої нервової діяльності, другої сигнальної системи, моторики, зокрема рухових можливостей кисті, чіткості та чистоти вимови. Все це визначає високу чутливість організму дитини до несприятливих зовнішніх впливів і потребує спеціальної організації режиму дня, умов виховання, методики проведення занять для 6- річних першокласників.

У кожної шестирічної дитини лікар-педіатр повинен визначити функціональну готовність до навчання і дати відповідний висновок.

Дітям, які функціонально і психологічно, а також за станом здоров'я не готові до навчання з шести років, повинна бути дана відстрочка на один рік. За цей час таким дітям проводиться комплекс корекційних і лікувальних заходів.

Педіатри користуються такими медичними показаннями до відстрочки дітей шестирічного віку до школи:

1.Захворювання, перенесені протягом останнього року: Інфекційний гепатит, пієлонефрит, дифузний гломерулонефрит, менінгіт епідемічний, менінгоенцефаліт, Туберкульоз, ревматизм в активній формі, хвороби крові, гострі респіраторні вірусні хвороби 4 і більше разів за рік.

2.Хронічні захворювання в стадії суб- і декомпенсації: вегетосудинна дистонія за гіпотонічним (АТ систолічний 80 мм.рт.ст) або гіпертонічним(АТ систолічний 115 мм.рт.ст.) типом; порок серця ревматичний або вроджений, хронічний бронхіт, бронхіальна астма, хронічна пневмонія (при загостренні і відсутності стійкої ремісії протягом року); виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, промінний гастрит, хронічний гастродуоденіт (у стадії загострення, з частими рецидивами і неповною ремісією); анемія; гіпертрофія мигдаликів III ступеня; аденоїдні вегетації III ступеня, індокрино- патологія (зоб, цукровий діабет); тонзиліт хронічний; неврози (неврастенія, істерія, логоневроз та ін.); затримка психічного розвитку; дитячий церебральний параліч; травма черепа, перенесена за рік вступу до школи; епілепсія; екзема, нейродерміт, енурез.

За станом здоров'я дітей виділяють 3 групи ризику неготовності до навчання в школі:

1.Діти з недостатнім біологічним розвитком. Критерієм біологічного віку є довжина тіла (зріст), збільшення зросту за останній рік та починаючи з 6 років, кількість постійних зубів. Одержані показники порівнюють зі стандартами, розробленими на місцях не більше ніж ніж за 10 років до дослідження. Біологічний вік відповідає паспортному, якщо показник довжини тіла не нижчий середньої (М+1δ) величини цього показника за місцевими стандартами фізичного розвитку, збільшення протягом року довжини тіла не менше ніж на 4 см та кількість постійних зубів у віці 6 років не менше ніж на 1, а у віці 7ими не менше ніж на 4 - у хлопчиків, на 5 - у дівчаток. Біологічний вік вважається таким, що відстає від паспортного, якщо 2 з названих показника менші за величини, наведені вище.

2. Діти з функціональними відхиленнями (невротичними реакціями, логоневрозом, гіпертрофією мигдаликів, невеликим ступенем аномалії рефракції - до ±3 Б, патологічною поставою, тенденцією до судинних дистоній тощо), зі зниженою резистентністю організму, в тому числі діти, котрі часто (4 рази і більше на рік) і тривало (25 днів і більше на одну хворобу протягом попереднього року) хворіють.

3. Діти з хронічними захворюваннями будь-якої форми (компенсована, субкомпенсована, декомпенсована). Усім дітям цієї групи, котрі погребують оздоровлення, необхідно вжити лікувальні та оздоровчі заходи. Для перевірки ефективності цих заходів дітей, яким вони були призначені, повторно обстежують у лютому-березні того року, якого вступають до школи. У ці ж терміни в дитячому закладі або поліклініці всім дітям проводять психофізіологічне дослідження. Висновок про ступінь готовності дітей до школи дають за сукупністю всіх одержаних даних медико-педагогічної комісії при дитячій поліклініці.

Для визначення ступеня готовності дітей до навчання в школі (шкільної зрілості) необхідне вивчення рівня розвитку таких функцій та систем: вищої нервової діяльності, другої сигнальної системи, моторики, фонетики. Для проведення масових обстежень користуються 4-ма показниками, які характеризують стан указаних функцій та систем:

1) наявність дефектів звуковимови;

2) результати виконання тесту Озерецького (вирізання кола);

3) сумарний бал за виконання тесту Керна-Ірасека;

4) відсоток неадекватних реакцій на словесні подразники (під час проведення словесно-асоціативного експерименту).

На практиці можна обмежитися першими 3 тестами, бо вони досить повно характеризують функціональний стан вищої нервової діяльності дитини. Дослідження необхідно проводити вранці.

Для встановлення чистоти мови дитині пропонують назвати послідовно вслух за малюнками (картинками) предмети, в назві яких зустрічаються звуки, що належать до таких груп:

1) сонорні: Р - тверде та м'яке, Л - тверде та м'яке;

2) свистячі: С- тверде та м'яке, 3 - тверде та м'яке;

3) шиплячі-Ж,Ш,Ч, Щ.

Спадкові дефекти звуковимови в дітей, які обстежуються, не враховують. Правильне вимовляння всіх звуків (0 балів) вказує на готовність даної функції до виконання шкільних вимог і позначається знаком „ + Наявність дефектів у звуковимові 1, 2, 3 звуків „або груп звуків свідчить про недостатню готовність до навчання в школі й позначається знаком „—

Далі дитині пояснюють, що їй необхідно вирізати ножицями коло по середній потовщеній (1 мм) лінії, діаметр кола 50 мм. Роботу необхідно виконувати правою рукою. Після того як досліджуваний дорізав до товстої лінії, фіксують час, за який він вирізав коло. Робота має бути виконана за 1 хв. Протягом цього часу має бути вирізано не менше ніж 2/3 кола.

Оцінка результатів у балах: 1 бал — виконання тесту з першого разу; 2 бали - виконання тесту за другою спробою; 3 бали - невиконання тесту. Оцінка 1-2 бали свідчить про високий рівень розвитку моторики, достатній для виконання вимог школи, позначається знаком „ + Оцінка 3 бали вказує на недостатню функціональну готовність до навчання, позначається знаком „-". Тест Керна-Ірасека містить 3 завдання: 1 - намалювати чоловіка; 2- написати фразу з трьох слів; 3 - намалювати 10 крапок, розташованих у певному порядку.

Під час виконання першого завдання пояснюють: „Тут намалюй будь-якого дядю". На всі запитання дітей треба відповідати: „Малюй, як умієш". Якщо дитина розпочала малювати жіночу фігуру, необхідно дати можливість домалювати її, а потім попросити, щоб вона поряд намалювала чоловічу фігуру.

Друге завдання виконується на звороті листка. Пишеться коротка рукописна фраза „Він їв суп". Вертикальний розмір малих літер має бути 1 см, великих -1,5 см. Завдання формулюється так: „Подивись, тут щось написано. Ти ще писати не вмієш, але спробуй це перемалювати".

Для виконання третього завдання малюють 10 крапок у вигляді п'ятикутника, гострий кут якого звернений униз. Відстань між крапками по вертикалі та горизонталі складає 1 см, діаметр крапок - 2 мм. До завдання дається інструкція: „Тут намальовано крапки. Спробуй сам(а) поряд так само намалювати".

Під час виконання завдань за дітьми необхідно весь час стежити і робити короткі замітки про їхню поведінку. Кожне завдання оцінюють за 5-бальною системою: від 1 бала (найвища оцінка) до 5 (найнижча оцінка).

Завдання перше — малюнок чоловіка

1 бал - у намальованої фігури мають бути голова, тулуб, кінцівки. Голову з тулубом з'єднує шия (вона повинна бути не більшою за тулуб). На голові зображене волосся, вуха, на обличчі - очі, ніс, рот. Верхні кінцівки закінчуються п'ятьма пальцями. Ознаки чоловічого одягу.

2 бали - можливі 3 відсутні частини: шия, волосся, 1 палець.

3 бали - у фігури на малюнку мають бути голова, тулуб, кінцівки.

4 бали - примітивний малюнок із тулубом. Кінцівки (досить лише

однієї пари) зображені однією лінією.

5 балів - відсутнє ясне зображення тулуба та кінцівок. Завдання 2 - змалювання написаного тексту

1 бал - фразу можна прочитати. Літери можуть бути не більше, ніж удвічі більші від зразка. Чітко видно окремі 3 слова. Речення відхилене від прямої лінії не більше ніж на 30°.

2 бали - речення можна прочитати, величина літер близька до зразка.

3 бали - можна прочитати хоча б 4 літери.

4 бали - до зразка подібні хоча б 2 літери.

5 балів - карлючки.

Завдання 3 - малювання крапок

1 бал - точне відтворення зразка.

2 бали - кількість крапок повинна відповідати зразку. Дозволяється невелике порушення симетрії та зображення кружалець замість крапок.

3 бали - загальне враження - схожість зі зразком.

4 бали - малюнок лише нагадує зразок і зображує будь-яку геометричну фігуру.

5 балів - карлючки.

Загальний результат є сумою виконання окремих завдань. Дітей, котрі одержали за виконання трьох завдань Керна-Ірасека в сумі 3-9 балів та мають позитивний результат за виконання хоча б однієї з двох інших завдань, можна вважати готовими до школи.

Оцінка в 10 балів і більше свідчить про неготовність до навчання в

школі.

З метою оцінки ефективності організації необхідних заходів для успішної підготовки до навчання в школі обстеження шкільної зрілості бажано проводити 1 раз у квартал, але не менше ніж двічі на рік ( у вересні і травні). Діти, які функціонально не готові до навчання в школі, потребують спеціальних занять за індивідуальною програмою.

Педагоги, вихователі в дошкільних закладах, яким доручено навчання дітей з 6-ти років, повинні знати і дотримувати в своїй роботі гігієнічних нормативів навчально-виховного процесу, методики викладання.

Переглядів: 2101