Із історії становлення і розвитку педагогічних технологій

Сам термін "технологія" стосовно навчального процесу, за даними дослідниці Н.Корсунської, вперше було вжито у 1886 році американцем
Дж. Саллі, але поширення він набув значно пізніше.

У 20-30 роках ХХ століття поняття "педагогічна технологія" зустрічається в роботах з педології. Паралельно з ним вживається термін "педагогічна техніка", під яким розуміється сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку та ефективну організацію навчальних занять.У цей же час створюється декілька прототипів педагогічних технологій (Дальтон-план, Віньєтка-план, метод проектів). Французький педагог С.Френе критично ставився до поняття "метод" як до негнучкої, статичної категорії і високо оцінював переваги більш вільного терміну "технологія"."Коли турист дійсно вирушає у мандрівку, – писав С.Френе у передмові до "Нової французької школи", – йому необхідний практичний, чітко складений путівник, котрий допоможе з найменшим ризиком безпомилково досягти визначеної мети. Саме такий путівник ми намагатимемось скласти для вихователів" [5].

Якісно новий період у практиці навчання розпочинається у 40-х - середині 50-х років з появою різноманітних технічних (аудіовізуальних) засобів. Методика їх використання отримала назву "технології". Саме з цього періоду О.Падалка, А.Нісімчук, І.Смолюк, О.Шпак, Б.Бархаєв відлічують час існування власне технологій.

Аналізуючи останні дослідження науковців, є можливість виділити такі основні етапи розвитку педагогічних технологій:

Перший період (1940 – 1950 рр.)характеризується появою у школах різноманітних технічних засобів одержання інформації (від запису і відтворення звуку до проекції зображення), об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Це магнітофони, телевізори, програвачі, проектори, які мали побутове призначення. Термін "технологія в освіті" означав застосування інженерної думки в навчально-виховному процесі.

Другий період (1950 – 1960 рр.). Цей період відзначається виникненням і використанням технологічного підходу, теоретичною базою якого стала ідея програмованого навчання. Були розроблені аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотнього зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери та ін. На відміну від терміна "технологія в освіті", який був ідентичний поняттю ТЗН, під "технологією освіти" почали розуміти науково-педагогічний опис "сукупності засобів і методів" педагогічного процесу. В 60-ті роки спеціалісти з питань програмованого навчання знаходять загальну наукову мову в рамках нової дисципліни – педагогічної технології.

Третій період (1960 – 1970 рр.). Для нього характерні такі особливості:

1.Відбувається розширення бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти і програмованого навчання розглядаються основи інформатики, теорія телекомунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз та нові досягнення психолого-педагогічної науки: а) нові результати у психології навчання; б) теорія управління пізнавальною діяльністю студента; в) наукові форми організації навчання у школі; г) наукова організація праці вчителя.

Змінюється методична основа педагогічної технології, здійснюється перехід від вербального до аудіовізуального навчання.

Ведеться активна підготовка професійних педагогів – технологів. Стає реальністю випуск масовим тиражем таких ТЗН: відеомагнітофон, карусельний кадропроектор, поліекран, електронна дошка, рейкова система кріплення схем, дошка для писання фломастером, синхронізатори звуку та зображення тощо.

У цей період технологія навчального процесу розробляється на основі системного підходу, а дослідники розуміють педагогічну технологію як процес вивчення, розробки та використання принципів оптимізації навчальної діяльності на еонові досягнень науки і техніки.

Четвертий період (1970 – 1980 рр.) характеризується еволюцією поняття "педагогічна технологія". Його характерні особливості – створення комп'ютерних аудиторій дисплейних класів, зростання кількості та якості педагогічних програмованих засобів, використання систем інтерактивного відео.

П'ятий період (починаючи з 1980 – 2000 рр.) характеризується реальним впровадженням педагогічних технологій у загальноосвітніх школах.

Запропонована періодизація узгоджується з конкретними фактами. Наприклад, у 1946 році вперше запропоновано ввести план аудіовізуальної освіти в університеті штату Індіана, США (автор Л.Ларсон); у 1954 році було висунуто ідею програмованого навчання (автор Б.Скінер); у 1961 році відкрився факультет технології навчання в університеті Південної Кароліни (керівник Д. Фіни); у 1968 році розроблено і застосовано мову програмування ЛОРО в школі (Масачусетський технологічний інститут США, керівник С.Пейперт); у 1976 році створено перший персональний комп'ютер (автори С.Джобс, С.Уозник); у 1981 році були застосовані в навчанні спеціальні програмовані засоби в дисплейних класах; у 1990 році були вперше використані інтерактивні технології в освіті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність інноваційних педагогічних технологій	\|	Етапи інноваційної педагогічної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.