Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Критична теорія

З роботою франкфуртського Інституту соціальних досліджень пов'язаний перший період творчого доробку Макса Горкгаймера — формування критичної теорії. Основні його праці у цьому напрямі — "Студії про сім'ю і авторитет" (1936), "Традиційна та критична теорія" (1937), "Критична теорія" (1968) й ін. Використовуючи ідеї критичної теорії, нові марксисти стверджують: все, що на користь культурній революції, є моральним, а все, що проти неї — аморальне і підлягає знищенню.

У розвиненій Максом Горкгаймером і Гербертом Маркузе філософсько-соціологічній "критичній теорії суспільства" Франкфуртська школа зробила спробу поєднати елементи критичного підходу Карла Маркса до буржуазної культури з ідеями Георґа Гегеля і Зігмунда Фройда. Поняття раціоналізації, що виходить від Макса Вебера, трансформується в одне із центральних понять філософії культури Франкфуртської школи. Історія людства розглядається як універсальна історія Просвітництва, що характеризується поглибленням відчуження. Причина такого поглиблення коріниться в орієнтації людства на удосконалення керування природою і світом у власних інтересах. Самовпевненість розуму призводить до фатальних помилок у пізнанні світу і втрати спроможності до критичної самооцінки.

Найважливішим напрямом критичного пізнання вважається мистецтво, звільнене від мислення поняттями. За їхньою думкою, справжнє мистецтво (мистецтво модерну) свідомо викриває власні претензії на цілісність і самодостатність, через що стає дедалі спроможнішим до заперечення суспільної реальності.

Франкфуртська школа суттєво вплинула на розвиток немарксистської соціальної та філософської думки в Німеччині та США і на теоретичне оформлення ідеології нових лівих. У подальшому Теодор Адорно, Макс Горкгаймер і Юрґен Габермас відмежувалися від ліворадикальних тенденцій цього руху.

Проте критична теорія стала грізною зброєю в руках "нових лівих", яким вдалося трансформувати західне суспільство. Ось що з цього приводу пише Патрік Б'юкенен, радник американських президентів Річарда Ніксона і Рональда Рейгана, кандидат у президенти від Республіканської партії на виборах 1992 і 1996 років: "Серед тієї нової зброї, яку розробила Франкфуртська школа, була так звана критична теорія (виділено мною. — М. С.). Сама назва звучить досить цивілізовано, проте під нею приховано діяльність, яка не має нічого спільного з основами нашої цивілізації. Один із адептів цієї теорії визначив її як "обґрунтовану критику всіх без винятку елементів західної культури, у тому числі християнства, капіталізму, авторитету сім'ї, патріархату, ієрархічної структури, традицій, сексуальних обмежень, вірності, патріотизму, націоналізму, етноцентризму, конформізму і консерватизму"[91].

Я не випадково посилаюся на висловлювання Патріка Б'юкенена. Якби я навів докази без посилань, можна не сумніватися, що жодна людина мені б не повірила. Про таку культурну інверсію світ не міг і подумати.

Згідно з критичною теорією, "...західні суспільства — "юрмище" расизму, шовінізму, націоналізму, ксенофобії, гомофобії, антисемітизму, нацизму і фашизму. За цією теорією, злочини Заходу випливають із характеру західного співтовариства, сформованого у просторі християнства. Сучасний приклад — "політика атаки", суть якої — не захист свого кандидата, а напад на кандидатів противника. Інший приклад використання критичної теорії — безкінечні звинувачення папи Пія Дванадцятого в пособництві голокосту; і не важливо, що десятки томів документальних матеріалів спростовують ці звинувачення!"[92], — стверджує Патрік Б'юкенен.

Тільки тому що ми — християни, наше суспільство сформовано у просторі християнства, і цього вже достатньо, щоб нас оголосили фашистами чи антисемітами.

"Критична теорія з часом породжує культурний песимізм, — пише Патрік Б'юкенен, — відчуття чужорідності, безнадії та відчаю, коли навіть вільні люди, які досягли великих успіхів, починають сприймати свою країну як гнобителя, а суспільство — як таке, що не заслуговує на любов і вірність. Нові марксисти вважають культурний песимізм необхідною передумовою революційних змін"[93].

Як бачите, ми очікуємо нову революцію...

Щоб зрозуміти суть критичної теорії, варто почитати книги "Втеча від свободи" Еріха Фромма, "Психологія мас і фашизму" і "Сексуальна революція" Вільгельма Райха. Ознайомившись із ними, ви зрозумієте, яке майбутнє готують нашим дітям і онукам.

Хто ж вони, ці новоявлені пророки культурної революції? Еріх Фромм (1900—1980) — німецько-американський психолог і соціолог, представник неофрейдизму. В 1929—1932 роках — співробітник Інституту соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні; у 1933 році емігрував до США. Розробляючи цілісну концепцію особистості, він зазначає, що в установленні зв'язку між психікою індивіда і соціальною структурою суспільства вирішальна роль належить страху. Саме страх, на його думку, придушується і витісняється в несвідомі риси, несумісні з панівними в суспільстві нормами. Різні форми соціальної патології в сучасному західному суспільстві він також пов'язує з відчуженням. Критикуючи капіталізм як хворе, ірраціональне суспільство, Еріх Фромм висуває проекти створення гармонійного "здорового суспільства" методами "соціальної терапії", зокрема проект "перевиховання" американської нації. Його ідеї сьогодні активно втілюються в життя у різних країнах. Однією із організацій, яка цим займається, є створене в 1986 році у Німеччині Міжнародне товариство Фромма.

Вільгельм Райх (1897—1957) — австро-американський лікар і психолог (з 1939 року жив у США), він зробив спробу об'єднати фрейдизм з марксизмом (фрейдомарксизм), виступав з ідеями сексуальної революції як складової будь-яких соціальних реформ (тепер зрозуміло, чому в Україні поряд з "демократичними реформами, яким немає альтернатив", відбувається сексуальна революція). Вільгельм Райх вимагав скасування усіх форм "репресивної моралі", моногамної сім'ї. На його переконання, кожен авторитарний лад базується на пригніченні сексуальних інстинктів, що стає основою характеру і джерелом масових неврозів. Культура, як стверджував Вільгельм Райх не терпить придушення й витіснення інстинктів. З 1960 років його ідеї були сприйняті на Заході "новими лівими", які оголосили його своїм ідеологом.

Які наслідки застосування "новими лівими" критичної теорії у США?

"Мільйони людей почуваються чужинцями у своїй країні, — пише Патрік Б'юкенен. — Вони відвертаються від маскультури з її культом тваринного сексу і гедоністичних цінностей. Вони спостерігають зникнення старовинних свят і згасання колишніх героїв. Вони бачать, як артефакти славного минулого зникають із музеїв і замінюються чимось потворним, абстрактним, антиамериканським; як книги, що запам'яталися нам з дитинства, вилучають із шкільної програми, даючи шлях новим авторам, про яких більшість ніколи не чула; як скидають звичні, успадковані від минулих поколінь моральні цінності; як умирає культура, що виростила цих людей — разом з країною, в якій вони росли"[94].

Це написано про США, проте кожна мисляча людина може сказати, що написане стосується й України, де людей намагаються зробити чужинцями у своїй країні.

Упродовж життя одного покоління багатьом американцям довелося побачити, як розвінчують їхнього Бога, скидають їхніх героїв, паплюжать культуру, перекручують моральні цінності, фактично — витісняють з країни, а їх самих називають екстремістами і брехунами за прихильність до ідеалів пращурів. Світ перевернувся. Вчорашня істина обернулася нинішньою брехнею. Все, що вчора вважалося ганебним — перелюбність, аборти, евтаназія, самогубство, гомосексуалізм, — сьогодні прославляється як досягнення прогресивного людства. Фрідріх Ніцше говорив про переоцінку всіх цінностей: колишня доброчесність стає гріхом, а колишні гріхи — доброчесністю. Саме культурна інверсія становить суть критичної теорії і є ядром "культурної революції".

"Коли є гроші, яке значення має культура? — пише Патрік Б'юкенен. — Де гаманець людини, там і її серце. Серця багатьох правих — у боротьбі за обмеження податків і скасування податку на прибуток. Ніхто не сперечається, це важлива справа. Проте, чи виграє людина, отримавши весь світ, але втративши власну країну? Невже питання про збільшення ВВП на два, три, чотири відсотки важливіше від того, вціліє чи ні західна цивілізація, чи залишимося ми, американці, єдиною нацією перед Богом і людьми? За зниження народжуваності, відкритості кордонів і тріумфу антизахідного мультикультуризму на порядок денний виноситься питання про виживання США як держави і про виживання західної цивілізації в цілому... Надто, надто багато консерваторів, на жаль, відійшли вже в інший світ..."[95].

Невже й ми підемо шляхом "культурної революції", дамо можливість здійснювати її під наглядом ідеологів неолібералізму?

Дьордь Лукач й Антоніо Ґрамші мають силу-силенну послідовників. У 1971 році у США видруковано бестселер "Озеленення Америки", автор якого Чарльз Райх пророкує наступ "культурної революції": "Наступає революція! Вона відрізнятиметься від усіх революцій минулого. Вона звернеться до людини, а не до класів, й зачепить культуру, а зміна політичної структури відбудеться лише на останній стадії. Вона не потребує насильницьких дій для свого успіху, і придушити її насильством також не вдасться. Вона поширюється з дивовижною швидкістю, і вже наші закони, наші інститути і соціальна структура змінюються під її впливом... Така революція нового покоління"[96].

В одному з публічних виступів у Х'юстоні в 1992 році Патрік Б'юкенен дуже влучно, на мій погляд, висловився щодо процесів, які відбуваються у США: "Друзі, сьогодні вирішується не просто, хто і що отримає в результаті виборів. Вирішується, ким нам бути, чому вірити, як нам довести, що ми американці. У нашій країні йде релігійна війна, війна за душу Америки. Можна назвати її війною культур; і кінець цієї війни важливий для нашої країни не менше, ніж кінець холодної війни"[97].

Сьогодні йде жорстока, непримиренна війна й за душу України. Кожен патріот нашої волелюбної країни повинен це зрозуміти, відчути всіма фібрами душі, що настав критичний момент: або вони нас, або ми їх. Іншого не дано. І треба не стояти осторонь, а боротися за нашу індоєвропейську цивілізацію, за наш світогляд, за нашу арійську культуру. І ми переможемо, я впевнений, що наші Боги допоможуть нам.

Які цілі ставить перед собою "культурна революція", як оскверняє нашу віру і наші храми, як узяла в полон і поділила Америку?

10.3. "Культурна революція" у США

Культурою смерті назвав Папа Римський нову культуру "звільнення", яка домінує сьогодні не лише у США, а й у так званих цивілізованих країнах Західної Європи. Скрізь, де простягла свої щупальця фарисейська (демонічна) цивілізація, відбулася культурна інверсія, було відкинуто колишні стандарти, етику і справедливість. Цивілізація, що ґрунтувалася на вірі, а з нею культура і мораль, відходять у минуле, і скрізь відбувається їх заміна новою вірою, новою мораллю, новою культурою — культурою смерті.

Чому Патрік Б'юкенен назвав свою книгу "Смерть Заходу"?

Ось як він пояснює це сам: "Вона означає, що, крім культурного поділу і масової імміграції, які загрожують Америці балканізацією, нас підстерігає інша, набагато серйозніша небезпека. Захід вимирає. Народи Заходу перестали відтворювати себе, населення західних країн стрімко скорочується. Від самої Чорної Смерті, що викосила третину Європи в чотирнадцятому столітті, нам не загрожувала небезпека серйозніша. Нинішня криза загрожує знищити західну цивілізацію. Нині в сімнадцяти європейських країнах смертність значно перевищує народжуваність, домовини в них потрібні набагато частіше, ніж колиски. Це Бельгія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Портуґалія, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Чехія та Естонія. Католики, протестанти, православні — всі вони беруть участь у грандіозній похоронній процесії західної цивілізації.

Новий гедонізм, як уявляється, не дає пояснень, навіщо продовжувати жити. Його перші плоди здаються отруйними. Невже ця нова культура "звільнення", що стала такою привабливою для нашої молоді, насправді стане смертоносним канцерогеном?"[98].

Не виключено, що нові марксисти переможуть у Західній Європі, як перемагають вони у США. І настане кінець прославленим "демократичним цінностям", як це сталося з комуністичною імперією старих марксистів.

Наприкінці ХІХ століття відомий французький психолог Гюстав Лебон зазначав у праці "Психологія натовпу": "Справжня причина великих потрясінь, які передують зміні цивілізацій — наприклад, падінню Римської імперії і піднесенню арабів, — є кардинальне оновлення напряму думок... Усі важливі історичні події — видимі результати невидимих зрушень у мисленні людей... Нинішній час — один із тих критичних моментів, коли думка людей зазнає трансформації"[99].

Спливло багато часу, однак ці слова не втратили своєї актуальності й сьогодні. Саме на "кардинальне оновлення думок" розраховували розробники критичної теорії, й це оновлення унеможливило сприйняття західними елітами того факту, що їхня цивілізація з шаленою швидкістю мчить до свого самознищення.

"Культурна революція" звільняє сімейні пари та їхніх дітей від сімейних обов'язків, тому що адепти "культурної революції" усунули суспільну потребу в сім'ї. І як наслідок — інститут сім'ї почав відмирати. Багато родин на Заході, зокрема в Німеччині, живуть за правилом ППНД: "подвоєний прибуток і ніяких дітей". Це призводить до того, що німецький народ старіє і вимирає, до 2050 року дітей у Німеччині буде на 5 млн менше, ніж у 2000 році[100].

Вимирає населення не тільки Німеччини, а й інших країн Європи. Так, якщо рівень народжуваності в Італії перебуватиме на рівні 2000 року, то до 2050 року з 57 млн італійців залишиться 41 млн[101].

Чому американці та європейці відмовляються мати дітей і коли це розпочалось? Аналіз приросту населення показує, що ці зміни відбулися в середині 60-х років ХХ ст., у розпал "культурної революції", легалізації абортів, коли підростаюче покоління стали виховувати не батьки, а телевізійна нянька, з якою було набагато веселіше, ніж з батьками.

Статистика свідчить, що в 1966 році в Америці офіційно робили 6 тис. абортів, у 1970 — 200 тис., а в 1973 — 600 тис. Це пов'язано з ухвалою ліберальних законів про аборти, зміною моралі. Ще в 1950-х роках аборт був не просто злочином — його вважали ганебним. Проте коли через 15 років Верховний суд США визнав право на аборт конституційним, відбулася масова зміна у свідомості американок.

Культурна революція звільнила мільйони молодих американців від опіки батьків, учителів і священиків. Вона прокотилася кампусами (студентськими містечками): спочатку антивоєнний рух, відтак наркотики ("врубайся і вирубаєшся"), сексуальна революція ("займайся любов'ю, а не війною"). Згодом набрав сили феміністський рух, який взяв за основу рух за права людини. Жінки вимагали рівних прав з чоловіками. Сформувалася нова мораль, яка виправдовувала "життя для себе", так звана, ситуативна етика, про яку йтиметься далі, під новий спосіб життя. Пропонуючи секс, наркотики, рок-н-рол, новоявлені революціонери зустрічали розуміння на телеканалах та в інших засобах масової інформації.

Так, культурна революція виявилася справжньою революцією, яка відкинула християнську мораль і створила власну культуру — культуру смерті. Нова культура формувала суспільну думку через телебачення, кінематограф, театр, пресу і музику.

"Домінуюча культура вдень і вночі глузує з колишніх цінностей, з уявлень про те, що жінка повинна мати чоловіка і дітей, — пише Патрік Б'юкенен. — А тепер у нашому суспільстві виникли сили, що загрожують остаточно відірвати американську жінку від материнства"[102].

Ці сили уособлює рух феміністок, для яких словосполучення "звільнення жінки" означає відмовлення від традиційної і, на їхню думку, обтяжливої ролі жінки, матері та господині. Наприкінці 1973 року, в розпал "культурної революції", було опубліковано новий маніфест феміністського руху під назвою "Декларація фемінізму", який широко розрекламували й отримав багато позитивних відгуків. У ньому проголошувалося, що "шлюб був придуманий чоловіками й на благо чоловіків; він є санкціонований законом метод управління жінками... Ми повинні знищити його. Загибель інституту шлюбу є необхідною умовою звільнення жінки. Тому ми закликаємо жінок розлучатися з чоловіками і не мати з чоловіками персональних стосунків... Всю історію слід переписати з точки зору пригноблення жінки. Ми повинні повернутися до давніх жіночих релігій на зразок знахарства"[103].

Найрадикальніші представники фемінізму, такі, як юрист Кетрін Маккінон, заявляють: "Для фемінізму не існує відмінностей між проституцією, шлюбом і сексуальними домаганнями"[104].

Успіх фемінізму в США феноменальний, про що свідчить збільшення на 1000 % кількості невінчаних пар, які живуть разом: з 523 тис. осіб у 1970 році до 5,5 млн осіб сьогодні. Письменниця Катаріна Рунске видала у Великій Британії книгу під назвою "Порожні серця, порожні домівки", в якій описала наслідки фемінізму. За її словами, це "…дарвінівський глухий кут розвитку. В біологічних термінах ніщо не виявляє неадекватний взірець так швидко, як недостатній рівень відтворення; прямим наслідком популярності фемінізму є незворотне зниження рівня народжуваності. Політики, які прислухаються до феміністок, піддають грандіозній небезпеці свій народ"[105]. Тобто розквіт фемінізму є провісником загибелі народів і смерті Заходу.

Отже, "культурна революція" є культурою смерті! З огляду на те, що масова культура у своїй ієрархії цінностей ставить радості сексу значно вище за щастя материнства, а різні телевізійні передачі, реклама, "мильні опери" тощо прославляють секс, кар'єру й незалежність, назва "культура смерті" недалека від дійсності. Як висловився оглядач "London Times" Дженкін Ллойд Джонс, "великі цивілізації і тваринні стандарти поведінки співіснують лише короткий період"[106].

Сучасна Америка — це дві країни. Стара консервативна, яка поступово втрачає свої позиції, і нова, що набирає сили. "Нові американці — покоління 1960-х і більш пізнішого — не відчувають прив'язаності до старої Америки, — пише Патрік Б'юкенен. — Вони вважають її брехливою, лукавою, реакційною, консервативною країною й тому обтрушують її пил зі своїх ніг і з успіхом будують нову Америку. Культурна революція в їхніх очах була славною революцією; з іншого боку, для мільйонів людей ця революція — катастрофа, яка відняла в них рідну країну й поселила в культурній пустелі, в етнічній каналізації. Ці люди не хочуть жити в новій Америці й не бажають за неї боротися... Я маю намір описати цю революцію — які вона ставила перед собою цілі, як виникла, як зуміла позбавити нас Бога, як споганила наші храми, змінила віру й підкорила собі молодь і що пророкує її тріумф. Слід пам'ятати, що ця революція взяла гору не тільки в Америці — ні, вона перемогла на всьому Заході. Цивілізація, що ґрунтується на вірі, а з нею культура і мораль відходять у минуле і скрізь замінюються новою вірою, новою мораллю, новою цивілізацією"[107].

І ця нова цивілізація веде людство до винищення.

10.4. Результати "культурної революції" в США

Представники Франкфуртської школи активно втілювали свої ідеї в життя. Маючи достатньо коштів, вони зробили все для того, щоб знищити у США християнські цінності, змінити віру, що призвело до дехристиянізації Америки, сексуальної революції, розгулу сексуальних збочень, насильства і катастрофічної депопуляції білого населення.

У книзі "Смерть Заходу" Патрік Б'юкенен присвятив цілий розділ дехристиянізації Америки. Він пише: "Ґрамші стверджував, що дві тисячі років християнства зробили західну людину несприйнятливою до марксизму. Перш ніж Захід може бути завойований, слід позбавити його віри. Але яким чином? Відповідь Ґрамші — обхідний шлях через оволодіння суспільними інститутами. Марксисти повинні співпрацювати з прогресивними силами й разом з ними захоплювати інститути, що формують душі нового покоління — школи, коледжі, кінематограф, музику, мистецтво, нові мас-медіа, без цензури, а також радіо і винайдене вже після смерті Грамші, телебачення. Оволодівши культурними інститутами, об'єднані ліві зможуть розпочати дехристиянізацію Заходу"[108].

Як бачимо, представники Франкфуртської школи чітко уявляли, як можна домогтися дехристиянізації Заходу. Б'юкенен описує всі процеси, що призвели до створення матеріалістичної атеїстичної цивілізації у країнах Заходу, що спричинило прискорене вимирання практично всіх націй Західної Європи.

Що ж було зроблено у США для атеїстичної пропаганди?

"За рішенням суду з публічних бібліотек було вилучено всі Біблії, твори церкви, хрести, інші християнські символи, відмінено церемонії і церковні свята... Немає Пасхи — її замінив День Землі. Зникли біблійні настанови щодо аморальності гомосексуалізму — натомість прийшли гомосексуали, які стали судити про аморальність гомофобії. Відійшли десять заповідей — натомість з'явилися презервативи"[109].

Але на цьому не закінчилися тріумфальні перемоги культурної революції 1948 року було заборонено вивчення релігії у школах, у 1963 році — оголошено неконституційними додаткові заняття з вивчення Біблії, а в 1980 році закон штату Кентуккі, згідно з яким пропонувалося вивісити Десять заповідей Божих у класах, було скасовано законодавчими зборами, оскільки ці заповіді "не мають мирського значення".

Кінець ХХ століття позначений новими гоніннями на релігію. В 1992 році у школах і коледжах було заборонено всі молитви, а в 2000 році — молитися і хреститися під час шкільних і студентських спортивних змагань. Можна наводити численні приклади боротьби американського Верховного суду і судів нижчих інстанцій з релігією. Їх чимало у книзі Патріка Б'юкенена "Смерть Заходу". Висновок один: на сьогодні християнство в Америці — бідний родич, якого звідусіль виганяють. Такою є свобода в "найдемократичнішій" країні — США, де так люблять говорити про права людини та американські "демократичні цінності".

Що ж пропонує "культурна революція" американцям замість релігії? Передусім — "Гуманітарний маніфест ІІ" 1973 року, в якому сказано: "Віра, що прислухається до молитов Бога... є віра в недоведене, пережиток минулого... Традиційна етика не змогла задовольнити сучасні потреби..."[110]. Замість неї гуманісти пропонують так звану ситуативну етику, яку ми розглянемо далі.

Таким чином, у США християн перемогла войовнича меншість, віра якої чужа для американської глибинки, але ця меншість зуміла пробратися до Верховного суду США й провести через нього свої вимоги. Суд відібрав у християн усе, що вони мали, і щоб повернути християнські цінності, потрібні лідери, готові рішуче боротися за свою релігію, країну й не шукати компромісів.

Природно, виникає запитання: невже в такій країні, як США, з їхньою розпропагованою демократією і демократичними цінностями, зі свободою та правами людини понад усе, хтось може дехристиянізувати суспільство, змусити його відмовитися від принципів, що їх затвердили у американській Конституції батьки-засновники нації? Які ж організації, крім представників Франкфуртської школи і феміністок, здійснюють культурну інверсію в американському суспільстві, та чиє замовлення вони виконують?

Одним із головних апологетів культурної інверсії і виконавцем антихристиянських акцій є всесвітній рух "Новий Вік" ("New Age"). Дослідник Текс Маррс, який досить скрупульозно вивчав цю нову релігію, написав дві книги: "Темні секрети "Нового Віку" і "Таємна мітка "Нового Віку". Він зазначає: "Рух "Нового Віку" беззаперечно прийняв чітку форму релігії з узгодженою доктриною, надрукованою святим письмом, взірцем поклоніння й ритуалу, функціональною групою священиків і світських лідерів"[111].

Констанція Камбі, автор книг "Прихована небезпека райдуги" і "Запланований обман", зазначає: "Рух "Нового Віку" є релігією з власною Біблією, молитвами і мантрами, містами-еквівалентами Ватикана і Єрусалима, священиками і гуру, досвідом відродження, духовними законами і заповітами, медіумами і пророками та всіма іншими атрибутами релігії"[112].

Нова релігія має кількох лідерів. Один із них — Аліса Бейлі, яка написала багато книг і статей на підтримку цієї релігії. У книзі "Екстерналізація ієрархії" вона розповіла читачам, через які організації поширюватиметься релігія "Нового Віку". За її твердженням, трьома головними каналами, якими ведеться підготовка до впровадження релігії "Нового Віку", є церква, масонське братство і система освіти[113].

Що являє собою релігія "Нового Віку", яка, на переконання її прихильників, існуватиме понад тисячу років?

Констанція Камбі зробила спробу відповісти на це запитання у книзі "Прихована небезпека райдуги". Релігія "Новий Вік" передбачає:

1. У недалекому майбутньому появу нового світового "Месії", створення нового світового уряду і нової релігії під керівництвом Майтреї (Maitreya).

2. Запровадження універсальної системи кредитних карток.

3. Забезпечення контролю за світовими запасами їжі.

4. Запровадження єдиного податку для всіх.

5. Всесвітній набір в армію.

6. Знищення людей, які вірять у Бога, читають Біблію, і знищення християнства[114].

Плани дійсно антихристиянські й радикальні: знищити людей, які вірять у Бога, знищити християнство і запровадити новий світовий порядок. Чи зможуть представники цього руху реалізувати свої плани? Підстави для оптимізму у них є. Інформація про нову релігію поширюється блискавично і, схоже, має неабияку популярність у США.

Релігія "Старого Віку", тобто християнство, спрямувало багато країн світу на правильний шлях, наголошуючи, що людству притаманні основні права — права людини, що сім'я — основний осередок в усьому світі, а право приватної власності — непорушне. Християнські цінності дають людям віру в невід'ємне право на життя, на свободу зібрань і визнають за кожною людиною право поклонятися своєму Богу. Вони вважалися непорушними для авторів Американської декларації незалежності та Конституції США, вони стали наріжним каменем американської цивілізації.

Проте сьогодні багато що змінилося в житті консервативної Америки. Всі наведені положення піддаються ревізії. Спільнота широко обговорює питання, чи має право кожна людина на життя, свободу і власність.

Такими методами і структурами реалізується "культурна революція" у США та в інших країнах світу, що має на меті дехристиянізацію суспільств. У США існує ще одна релігія, яка є втіленням більшості переконань масонів, руху "Нового Віку", комуністів — гуманістична релігія. У словнику знаходимо таке її визначення: "Гуманізм: сучасний атеїстичний раціоналістичний рух, що утверджує здатність людини до самореалізації, етичної поведінки без допомоги наднатуралізму". Інколи цю релігію називають світським гуманізмом, при цьому під словом "світський" розуміють "мирський", на відміну від церковного і релігійного. Це слово пов'язано з латинським "saecularis" — "світовий". Англійське слово "Secular" пов'язано з перекладом з латини напису на зворотному боці однодоларової купюри США "Novus Ordo Seclorum" і означає "новий світовий порядок".

Гуманісти опублікували два маніфести, в яких розкрили суть їхньої релігії. Слід зазначити, що релігія гуманістів тримається на трьох головних опорах: еволюції, атеїзмі та комунізмі. Не повинно бути сумнівів щодо того, у що вони вірять. Той, хто цікавиться, може прочитати про це у двох їхніх маніфестах.

Перший маніфест "Гуманістичний маніфест I" був опублікований у 1933 році. А в 1973-ому, в сорокову річницю видання першого маніфесту, було опубліковано "Гуманістичний маніфест ІІ". Здебільшого він підтверджував те, що було викладено у попередньому: "Як і в 1933 році, гуманісти все ще вірять, що традиційний теїзм, особливо віра в Бога, який чує молитви, виявляє любов до людей і піклування про них, вислуховує та розуміє їхні молитви і має здатність реагувати на них, є бездоказова й застаріла віра. Жодне божество не врятує нас; ми повинні врятувати себе самі"[115].

Гуманісти ще раз заявили, що Бога не існує. А оскільки немає Бога, людина існує сама по собі. Тому їй необхідна своя релігія, і гуманісти створили її.

Другий принцип "Гуманістичного маніфесту ІІ": "І обіцянка будь-якого порятунку, страх вічного прокляття ілюзорні й шкідливі. Наука підтверджує, що людина як вид виникла з інших форм у процесі природної еволюції..."[116]. Тут гуманісти підтверджують свої переконання, що людина — лише тварина на вищому ступені еволюції. Отже, еволюція є офіційною частиною релігії гуманістів.

Третій принцип: "Етика автономна й ситуативна, вона не потребує теологічних чи ідеологічних санкцій. Заперечувати це — означає перекручувати всю життєву основу"[117].

Бога немає, отже, не існує і даних Богом моральних абсолютів. Фрази з цих абсолютів, такі як "ти не повинен", недоречні в сучасних суспільствах, і оскільки це правда, людині не обов'язково дотримуватися цих учень. Тому вона вільна сама приймати рішення щодо моральності питань. Звідси висновок, що релігія скоро відімре. Єдине, що для цього потрібно, щоб її офіційно поховали гуманісти, "Новий Вік", масони і комуністи. Ця нова "моральна" філософія має офіційну назву "ситуативна етика".

Шостий принцип: "Щодо сексуальної сфери, то ми вважаємо, що нетерпиме ставлення, яке так часто розвивають православна релігія і пуританські культури, незаконно пригнічують сексуальну поведінку. Треба визнати право на контроль народжуваності, аборти й розлучення"[118].

Восьмий принцип: "Ми повинні поширити демократію в істинному сенсі на економіку, школу, сім'ю, робочі місця і добровільні асоціації".

Християнська та юдейська релігії віками стверджували, що чоловік — глава сім'ї. Гуманісти прагнуть це змінити, дозволяючи всій сім'ї приймати рішення, в якому напряму рухатися. Якщо сім'ї важко вирішити, наприклад, провести відпустку в горах чи на морі, слід це питання вирішувати демократично: всі члени сім'ї повинні мати рівне право голосу. І якщо в сім'ї троє дітей і вони хочуть на море, то батьки, які в меншості, мають підкоритися більшості й їхати до моря. Той факт, що батьки знають, що їхні обмежені матеріальні ресурси не дають змоги провести відпустку біля моря, не повинен впливати на прийняття рішення. Постановляє більшість!

Проте гуманізм стає офіційною релігією у США. Доказ цього — рішення Верховного суду в 1961 р. вважати гуманізм офіційно визнаною релігією: "До релігій у цій країні, які вчать тому, що загальноприйнятою вважається віра в існування Бога, належать буддизм, даосизм, етична культура, секулярний гуманізм та ін.".

Суд також заявив, що Перша поправка до Конституції надає "релігії секулярного гуманізму" такий самий захист і встановлює такі самі обмеження, як і для всіх інших релігій. І щоб показати, що уряд США офіційно визнає гуманізм як релігію, Американську асоціацію гуманістів було звільнено від сплати податків.

Для реалізації своїх планів адепти культурної революції вирішили змінити систему освіти, вилучивши з неї батьків, а водночас і християнську віру.

З цією метою масони, комуністи, ілюмінати і гуманісти, які захопили владу в США і формують уряд, вважали, що діти мають навчатися у школах, якими керує держава.

Через це батьки забирають своїх дітей із державних шкіл США і або навчають їх удома, або віддають до приватних чи християнських шкіл, які прищеплюють релігійні цінності. І це не проходить повз уваги гуманістів і представників "Нового Віку". Очевидно, показники, що відображають зниження відвідування державних шкіл, занепокоїли чиновників, оскільки збільшення кількості дітей у приватних школах перешкоджає їх індокринації в системі державних шкіл. Тому в багатьох штатах робляться кроки до закриття більшості із цих шкіл.

Прихильники навчання у державних школах мають боятися тих батьків, які вирішили навчати своїх дітей у приватних школах. Вони мають боятися появи дедалі більшої кількості приватних і домашніх шкіл, оскільки сотні дітей не навчають тому, чому хочуть навчати їх гуманісти, масони і представники "Нового Віку" в державних школах. Окремих дітей навчають навіть релігійним цінностям. А це неприпустимо для тих, хто вірить у новий світовий порядок.

Адепти "культурної революції" роблять тонкі спроби в США атаки на приватну власність. Ідеолог комуністів Карл Маркс також вимагав знищення приватної власності. А гуманісти вважають, що людина не має права на володіння власністю. У чотирнадцятому принципі "Гуманістичного маніфесту ІІ" проголошено: "Гуманісти твердо переконані, що існуюче суспільство, налаштоване на отримання прибутків, виявилося неспроможним і що потрібні ґрунтовні зміни в методах, контролі та мотивах. Має бути встановлено порядок кооперативного усуспільнення, щоб забезпечити рівний розподіл засобів існування".

"Порядок кооперативного усуспільнення" передбачає, що уряд відбирає у тих, хто має, і віддає тим, у кого є потреби. Саме цей принцип сповідував Карл Маркс.

У США атака на приватну власність відбувається дуже тонко: ті, хто бере в ній участь, не заявляють про свою мету відкрито. Вони приховують свої цілі, прикриваючись іншими, але кінцевий результат буде таким самим: знищення права власності.

Найпотужнішою зброєю в цій боротьбі є урядове обкладання податком. За зростання податків можливості населення щодо придбання власності зменшуються.

Ще один ефективний засіб, який успішно використовують для руйнування приватної власності, — інфляція. Це той інструмент, який постійно "забирає" зростаючий відсоток від заробітку працюючих. Інфляція — збільшення кількості грошей в обігу через зростання рівня цін. Дефляція — зменшення грошової маси, що має своїм наслідком зниження цін. Інфляцією і дефляцією, фінансовим циклом керують ті, хто забезпечує контроль за грошовою масою — Федеральна резервна система США, яка з 1913 року знаходиться в руках приватних банкірів. За допомогою фінансового циклу можна вилучити приватну власність в одних і передати її іншим. А фінансисти, що контролюють Федеральну резервну систему, визначають час інфляції чи дефляції й у такий спосіб отримують величезні прибутки.

Тому інфляцію можна використовувати як метод, що дає можливість забрати в окремих людей їхню власність, не повідомляючи їх про це. А банкіри, спроможні спричинити інфляцію, можуть і запобігти її. Тобто Федеральна резервна система має здатність регулювати фінансові цикли (спричиняти інфляцію чи дефляцію) для знищення права людей на володіння власністю.

Оскільки еквівалентом грошової маси в Україні є долар, Федеральна резервна система може керувати фінансовими циклами і в нашій країні. То про яку незалежність України може йти мова? Слід також зазначити, що переважна більшість не лише українців, а й американців не розуміють грабіжницької суті фінансових циклів. Тому пограбування народів триває. І дане Богом людям невід'ємне право на приватну власність поступово знищується.

"Культурна революція" постійно веде атаки на націоналізм, кінцева мета яких — знищення національних кордонів, світ без кордонів, єдиний світовий уряд. Представники "Нового Віку" — гуманісти, комуністи, масони — хочуть мати єдиний світовий уряд. Вони впевнені, що досягнуть своєї мети, оскільки створюють умови, які переконають людей, що їм слід прийняти світовий уряд, коли вони його запропонують.

Сімейний союз, право володіти приватною власністю, національні кордони, право вірити в Бога-Творця — всі ці переконання будуть зруйновані, тому що світ має отримати світовий уряд, який підтримують змовники з таємних товариств і нових релігійних груп.

Ворога визначено. Його уособлення — церква, сім'я, націоналізм, патріотизм і право поклонятися Богу. Залишається тільки віра в Люцифера, бога нового світового порядку, "Нового Віку". І вірять у нього комуністи, масони, ліберали, які прагнуть дати світові єдину релігію, що ґрунтується на вірі в людину, в силу її розуму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Витоки культурної інверсії — Франкфуртська школа	\|	Сексуальна революція у США

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.