Закон спадної граничної корисності блага

Поняття корисності і проблема її виміру.

План

Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача.

2.1. Поняття корисності і проблема її виміру.

2.2. Закон спадної граничної корисності блага.

2.3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.

Мікроекономічний аналіз поведінки споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити свої потреби. Споживач здійснює свій вибір благ, керуючись власними потребами та наявним бюджетом. Кожну потребу можуть задовольнити декілька благ, і навпаки, декілька благ можуть задовольнити одну потребу. Критерієм, за яким споживач обирає те чи інше благо, є корисність блага.

Корисність– це здатність блага задовольняти потребу. Благо оцінюється з точки зору власних уподобань, смаків, тому корисність одного й того ж блага може бути різною для різних споживачів. Тому це поняття виключно індивідуальне (суб’єктивна оцінка): те що для одного споживача може мати корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети). Корисність блага може змінюватися в залежності від ступеня насиченості потреби, від кількості спожитого блага

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності, як певного співвідношення між обсягами благ і рівнем корисності від їх споживання:

U = f (X,Y,…,N),

де U – рівень корисності;

X,Y,…,N – кількість відповідних благ, що споживаються за певний період часу.

Корисність служить критерієм відбору того чи іншого набору благ, тобто, показує, наскільки необхідним є той чи інший об’єкт вибору даному споживачу за певних умов. Скільки людей, стільки і систем цінностей. Проте є загальні типові закономірності для більшості, яких цілком достатньо для того, щоб зрозуміти їх вибір. Але, корисність – поняття суб’єктивне, тому вона не підлягає точному кількісному виміру.

Для пояснення поведінки споживача у мікроекономіці склалися два підходи (дві теорії):

– кардиналістський (кількісний), який допускає кількісне вимірювання корисності;

– ординалістський (порядковий), передбачає послідовність, в якої би споживач обирав блага для задоволення своїх потреб.

Кардиналістський підхід допускає порівняння різних корисностей за допомогою умовної одиниці – «ютиль» (від англ. utility - корисність). Ютиль не має стандарту, просто чим більше ютилей, тим вища корисність. В даному випадку корисність є науковою абстракцією, яка дозволяє виявити і математично обґрунтувати типові закономірності вибору для всіх споживачів.

З точки зору кардиналістської теорії споживач приймає рішення, щодо придбання деякої кількості блага за допомогою кількісної оцінки корисності цього блага в умовних одиницях – ютилях. Відомо, що величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто визначається функціонально.

Функція корисності для випадку споживання одного блага має вигляд:

U = f (Х),

тобто можна простежити залежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага Х за незмінної кількості споживання інших благ і відповідною зміною рівня корисності U.

Для поглибленого аналізу поведінки споживача виділяють сукупну та граничну корисність.

Сукупна корисність(total utility – ТU) – це сумарний рівень корисності, що досягається споживачем при споживанні певної кількості одиниць одного блага.

Наприклад, функція сукупної корисності для одного блага:

ТU = f (Х),

де Х – кількість блага Х.

Гранична корисність(marginal utility – МU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага або приріст сукупної корисності від споживання кожної додаткової одиниці:

МU_х =

де ∆ТU – приріст сукупної корисності, ∆Х – збільшення споживання блага на одиницю.

Яким би чином споживач не використовував благо, кожна додаткова одиниця блага завжди приносить меншу корисність, ніж попередня, тому, що потреба споживача в даному благе поступово наближається до насичення.

Твердження, що гранична корисність спадає при збільшенні загальної кількості блага, який використовує споживач, називають «законом» спадної граничної корисності або першим законом Госсена (лапки показують гіпотетичний характер даного закону). Цій закон сформулював німецькій економіст Герман Госсен:

за відносно короткий проміжок часу, протягом якого смаки споживачів залишаються незмінними, гранична корисність кожної наступної одиниці блага буде зменшуватись.

Закон є справедливим для одного акту споживання (година, день, тиждень), його дія для більшості благ розпочинається з 2-ої одиниці (виняток – предмети розкоші, анти блага).

Саме гранична корисність лежить в основі вибору споживача. Взаємозв’язок сукупної та граничну корисності з поведінкою споживача можна визначити, якщо представити сукупну корисність від споживання певної кількості блага як суму показників граничної корисності:

де – гранична корисність першої одиниці блага Х;

– гранична корисність другої одиниці блага Х;

– гранична корисність n-ої одиниці блага Х.

Таким чином, на динаміку сукупної корисності має вплив закон спадної граничної корисності, тому сукупну корисність зростає у процесі споживання, але все меншими і меншими темпами.

Проілюструвати дію першого закону Госсена можна за допомогою графіків граничної і сукупної корисності (рис.2.1).

Згідно з графіком на рис. 2.1. сукупна корисність досягає максимального значення (TU_max) в точці, що відповідає одиниці блага, для якої гранична корисність дорівнює нулю (MU=0), тобто споживач досягає мети – повного насичення потреби.

За від’ємних значень граничної корисності наступних одиниць блага крива ТU відхиляється до низу, тобто подальше споживання зменшує сукупну корисність.

Отже, раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого задоволення. Внаслідок дії закону спадаючої граничної корисності споживач не буде купувати додаткових одиниць цього блага по даній ціні, тому що віддаючи гроші, він фактично відмовляється від інших благ, тобто альтернативних способів одержання корисності. Платити за це благо покупець буде лише у випадку зниження ціни тому, що доход споживача завжди обмежений.

Значення першого закону Госсена полягає, по-перше, в тому, що він дозволяє відрізняти сукупну корисність певного запасу блага і граничну корисність даного блага; по-друге, постулат про спадання граничної корисності блага є необхідною умовою досягнення економічним суб’єктом стану рівноваги, тобто такого стану, за яким споживач отримує максимум корисності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методологія мікроекономічного аналізу.	\|	Рівновага споживача з кардиналістських позицій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.