Українські регіональні телеканали: мовні реалії

В останні два десятиріччя в Україні в центрі суспільної уваги так чи інакше знаходяться мовні питання. Тема мови загострилася в суспільній свідомості в кінці 80-х рр. минулого сторіччя. Вона виникла як ідея відродження української мови і була розвинута багатьма письменниками, вченими, діячами культури, широко підхоплена засобами масової інформації. На основі цієї ідеї виник ряд суспільних організацій, що ставили за мету затвердження української мови в статусі державної, розширення сфер її застосування, обов’язкове вивчення в дитячих садках і школі і т. д. У свою чергу представники багатьох національних меншин звертали увагу на стан їх рідних мов і культур, висували проекти їх відродження. У результаті цієї активності Верховною Радою України були прийняті закони про мови і про мовні меншини, Україна приєдналася до ряду міжнародних договорів, що захищають мови, культуру і традиції всіх народів, що проживають в країні. Під впливом як нових правових актів, так і всього суспільно-політичного устрою держави, що докорінно змінився, за два десятиріччя відбулися істотні зміни в духовно-культурному житті, у тому числі і в мовній сфері.

Проте соціально-культурні процеси, по-перше, протікають не такими швидкими темпами, як життя особистості, а, по-друге, маючи власну логіку розвитку, вони змінюються не завжди так, як це замислюють соціальні і політичні суб’єкти духовно-культурних проектів, у тому числі і держава. Наприклад, незважаючи на великі зусилля з боку державних органів, громадських організацій щодо підвищення авторитету і розповсюдження української мови в період між Всесоюзним переписом 1989 року і Всеукраїнським переписом 2001 року чисельність українців, які назвали рідною мовою російську, збільшилася, практично, на 1 млн. – з 4 млн. 579 тис. до 5 млн. 556 тис. Як державні органи, так і державні діячі висунули за ці роки безліч ініціатив:

· рішуче скорочення викладання російською мовою в навчальних закладах всіх рівнів,

· скорочення російських театрів, скорочення радіомовлення російською мовою, зміна українського правопису, перехід судочинства на українську мову, заборона демонстрації кінофільмів російською мовою й ін. Частина з них померла у зародку, частина реалізована в повну силу, частина гостро дискутується в суспільстві сьогодні.

У результаті цього багато людей з різних причин не задоволено тим, в якому стані знаходиться мовна сфера українського суспільства. Ця незадоволеність виявляється в різних формах: одні вважають, що в суспільстві нічого не міняється і треба негайно все ламати, переробляти, карати, інші критикують, що все йде дуже швидко і не в той бік, треті переконують, що у нас не існує жодних мовних проблем і ця тема надумана політиками.

Для того щоб не піддаватися поточним настроям, треба перш за все досконально розібратися в тому, в якому ж реальному стані перебуває мовна сфера українського суспільства і, спираючись на практику, факти, а не на фантазії та ілюзії, з урахуванням знання закономірностей розвитку соціокультурних процесів, будувати моделі перетворень, пропонувати рішення в такій тонкій і складній сфері, як мовна.

З метою з’ясування ряду питань, пов’язаних з функціонуванням мов в українському суспільстві, у травні 2007 р. Інститут соціології НАН України провів емпіричне дослідження1. Результати цього дослідження і пропонуються нижче.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 12. СПЕЦИФІКА РОБОТИ ТЕЛЕЖУРНАЛІСТА НА РЕГІОНАЛЬНИХ КАНАЛАХ: МОВНІ РЕАЛІЇ.	\|	Мовна компетентність особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.