Травлення в порожнині рота

Язик

Зуби

Зуб (dens) побудований з твердих та м'яких тканин. До твердих тканин належать емаль, дентин та цемент. М'якою тканиною є пульпа зуба.

Кожен зуб складається з коронки, яка виступає над яснами шийки — звужена частина зуба, оточена яснами, і кореня, який міститься в альвеолярних комірках верхніх і нижніх щелеп і фіксується за допомогою зубної зв'язки — періодонта.

Періодонт також виконує трофічну, захисну, амортизаційну і камбіальну (росткову) функції.

Всередині коронки зуба є порожнина, в якій виділяють коронковий і кореневий відділи, останній має назву кореневого каналу. Кореневий канал відкривається на верхівці кореня верхівковим отвором.

Залежно від будови та функцій існують чотири основні різновиди зубів: різці, ікла, малі кутні та великі кутні зуби. Протягом життя людини змінюються дві генерації зубів. Перша генерація так званих молочних зубів з'являється в дітей віком 6—8 міс, а у віці 2—2,5 року їх кількість сягає 20.

У дітей 5—6 років молочні зуби починають випадати, і на їхньому місці з'являються постійні зуби, у дорослої людини в нормі в зубних альвеолах міститься 32 зуби.

Зубна формула молочних зубів:

2012 2102

Зубна формула постійних зубів: 2012 2102

3212 2123

У цих формулах вище від горизонтальної лінії представлені зуби верхньої щелепи, нижче від неї — нижньої щелепи. Вертикальна лінія поділяє їх на зуби правого та лівого боків. Першою цифрою позначають кількість різців, другою — іклів, третьою — малих кутніх зубів і четвертою — великих кутніх зубів.

Язик (lingua) — м'язовий орган, який бере участь у механічному обробленні їжі, ковтанні, забезпечує звукоутворення та розпізнавання смаку.

Язик являє собою ущільнене тіло овально-витягнутої форми, що майже повністю заповнює порожнину рота. У ньому виділяють дві частини: передню — тіло язика, що закінчується кінчиком, і задню — корінь. На тілі розрізняють дві поверхні — верхню та нижню і два краї — правий та лівий. Верхня поверхня, або спинка, язика випукла і при закритому роті торкається піднебіння. Вздовж неї проходить серединна борозна язика, яка закінчується в задній третині сліпим отвором, від якого в обидва боки йде погранична борозна. Позаду від неї в слизовій оболонці знаходяться скупчення лімфоїдної тканини у вигляді фолікулів різної величини. Ці скупчення мають назву язикового мигдалика. Основну масу язика становлять м'я-зи (скелетні, які починаються від кісток і прикріплюються до апоневроза язика, та власні м'язи язика, що починаються і прикріплюються в його масі). М'язи парні, забезпечують здатність язика змінювати свою форму і переміщуватись. Зовні м'язи вкриті слизовою оболонкою. Причому на нижній поверхні язика добре розвинута підслизова основа, що дозволяє слизовій оболонці язика зміщуватися щодо його м'язової основи Верхня та бічні поверхні язика вкриті слизовою оболонкою яка нерухомо зрощена з м'язовою основою язика. Верхівка спинка та краї мають бархатистий вигляд завдяки наявності численних випинів — язикових сосочків, які в людини мають різні розміри, форму, містять кровоносні судини й нерви. Розрізняють ниткоподібні, конічні, листоподібні, грибоподібні, жолобуваті та сочевицеподібні сосочки.

Ниткоподібні сосочки найчисленніші, вони вкривають усю верхню поверхню язика і виконують механічну функцію (перешкоджають ковзанню їжі), а також забезпечують тактильну (дотикову) чутливість, оскільки на їхній поверхні є тактильні (дотикові) тільця. При різних захворюваннях процеси відшарування зроговілих лусочок із поверхні ниткоподібних сосочків можуть сповільнюватися, тоді язик вкривається білим нальотом, що має назву обкладеного язика.

Конічні сосочки розташовуються серед ниткоподібних, вони дуже близькі до них за своєю будовою і функцією. Конічні сосочки затримують маленькі часточки їжі, у них містяться тактильні (дотикові) та больові рецептори.

Грибоподібні та сочевицеподібні сосочки також розміщуються серед ниткоподібних сосочків, містять смакові рецептори. Жолобуваті сосочки — це найбільші сосочки, розташовані у вигляді кута, який своєю вершиною спрямований до сліпого отвору. У цих сосочках міститься велика кількість смакових цибулин — смакових рецепторів (від 40 до 150 в одному сосочку). Листоподібні сосочки розташовуються у задніх частинах країв язика і сприймають смакові відчуття.

У порожнину рота відкриваються вивідні протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних і під язикових. Крім того, у слизовій оболонці міститься багато дрібних залоз, які виділяють водянисту слину.

Слина — перший травний сік, який діє на їжу в порожнині рота. До складу слини входить секрет усіх залоз порожнини рота, тому її називають змішаною. Вона відрізняється від слини, отриманої з вивідних проток тим, що у своєму складі містить мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, злущені епітеліальні клітини, слинні тільця тощо.

Склад слини різних залоз неоднаковий. Змішана слина містить 99,4—99,5% води, решту становлять неорганічні та органічні речовини. До останніх належать ферменти (а-амілаза, мальтаза, які в слабколужному середовищі розщеплюють вуглеводи; у невеликій кількості міститься ліпаза слизової оболонки язика, фосфатази, РНК-ази, ДНК-ази); муцин (глікопротеїн), завдяки якому харчова грудка, зволожена слиною, стає слизькою, що сприяє ковтанню; у невеликій кількості в слині містяться білки, які за своїми властивостями схожі з аглютиногенами еритроцитів, лізоцим, завдяки якому слина має бактерицидні властивості. Із речовин небілкової природи в слині містяться сечовина, аміак, креатинін тощо. Серед неорганічних речовин у слині переважають іони натрію, калію, кальцію, хлору тощо.

У дорослої людини за добу утворюється 0,5—2 л слини.

Функції слини:

• слина формує та вкриває слизом харчову грудку і сприяє ковтанню;

• під впливом ферментів починається гідроліз вуглеводів;

• сприяє виникненню смакових відчуттів завдяки розчиненню харчових речовин і дії на смакові рецептори;

• екскреторна функція полягає в тому, що зі слиною можуть виділятися деякі продукти обміну, лікарські речовини;

• захисна функція полягає у відмиванні подразнювальних речовин, які потрапляють у порожнину рота, бактерицидній Дії завдяки лізоциму і кровоспинній дії у зв'язку з наявністю тромбопластичних речовин.

Регуляція секреторної функції слинних залоз відбувається Рефлекторно. Розрізняють умовнорефлекторні та безумовнорефлекторні впливи. Умовнорефлекторне виділення слини зумовлено запахом, виглядом страви та іншими подразниками, які зв'язані з їжею. Безумовно-рефлекторне виділення слини відбувається як реакція на подразнення рецепторів ротової порожнини. Від них імпульси передаються через волокна V, VII, IX і Х пар черепних нервів у центр слиновиділення, який міститься у довгастому мозку. Звідси по волокнах VII та IX черепних нервів вони йдуть до слинних залоз, унаслідок чого виділяється велика кількість слини, яка містить багато солей ( реакція на вплив парасимпатичної нервової системи). Унаслідок стимуляції слинних залоз через симпатичні нерви виділяється багато слини з високим вмістом органічних речовин.

У людини, на відміну від тварин, слина може виділятися не тільки від вигляду та запаху їжі, на дію звукових подраз-ників, пов'язаних з приготуванням їжі, але й під час розмови та спогадів про неї — це теж умовнорефлекторне виділення слини.

Травлення в порожнині рота відбувається паралельно з пережовуванням їжі та її аналізом. У ній здійснюється первинне оброблення їжі, тобто механічне подрібнення і змочування її слиною.

Слизовою оболонкою рота всмоктуються переважно деякі лікарські препарати та високотоксичні речовини, наприклад синильна кислота та її солі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ	\|	Стравохід

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.