Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг

Розвиток ринкових відносин, процес товарообміну зумовлюють використання грошей як загального еквіваленту. Виникає потреба в реалізації всіх функцій грошей. Даний процес об'єктивно зумовив зародження і розвиток банківської системи та послуг, які нею надаються.

Банківська система відіграє особливу роль у господарській структурі країн з розвиненими ринковими відносинами. Через банківську кредитну систему проходить значний обсяг грошових розрахунків і платежів суб”єктів господарювання, установ та населення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал, тимчасово вільні грошові кошти, заощадження та доходи домогосподарств, виконує різноманітні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції. Банківська система організовує й обслуговує рух головного атрибуту ринку - капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перелив у ті сфери суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

У країнах Заходу комерційні банки - це одна з найстаріших та найпоширеніших груп кредитних установ, що виконують більшість фінансових операцій та послуг, відомих у підприємницькій практиці. Через спеціальну роль, яку виконують комерційні банки в економіці, вони важко регулюються. Основними функціями, які виконують комерційні банки, є функція збереження і функція укладання угод.

У процесі забезпечення збереження і функцій укладання угод банки збирають, обробляють, узгоджують і контролюють інформацію про своїх клієнтів, особливо позичальників. Комерційні банки мають значну репутацію як інформаційні центри. Якість цих інформаційних потоків, у термінах своєчасності та точності є вирішальним фактором у виборі споживачем на ринку фінансового посередника. Отже банківські кредитні установи є операторами, що традиційно надають якісні фінансові послуги. Комерційні банки є постачальниками наступних видів послуг:

· здійснюють емісію платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

· провадять довірче управління фінансовими активами;

· здійснюють діяльність з обміну валют;

· залучають фінансові активи із зобов”язанням щодо наступного їх повернення;

· надають кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту;

· надають гарантії та поручительства;

· здійснюють переказ грошей;

· проводять лізингові та факторингові операції.

Банки виступають одночасно у ролі покупця і продавця існуючих на ринку тимчасово вільних грошових коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних грошових коштів - це пасивні операції банків, а продаж та інвестування - це активні. Оскільки в ринковій економіці існують альтернативні джерела залучення коштів - комерційний кредит, позички на основі емісії облігацій та інших цінних паперів, банківські установи, крім прямого, здійснюють і опосередковане кредитування. Вони не тільки кредитують позичальників, а й надають посередницькі послуги для одержання позичок у третіх осіб. До таких послуг належать, зокрема, надання гарантій і консорціумні операції (кредитні операції, що здійснюються для одного клієнта двома або кількома банками).

У роки незалежності України було не тільки реформовано, але й створено нову банківську систему:

- створені основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та ринку цінних паперів;

- здійснено перший етап реформування грошової системи держави із введенням проміжної валюти - українського купоно-карбованця, що склало основу для проведення грошової реформи і введення національної грошової одиниці - гривні;

- створено національну платіжну систему із запровадженням нових прогресивних технологій перерахування коштів на основі електронних платежів, що дозволило досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, дало можливість максимально обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів;

- уведено у дію Банкнотно-монетний двір та фабрику банкнотного паперу, що дало можливість створити потужності з друкування банкнот та карбування монет;

- розпочато реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках;

- напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду;

- діяльність Національного банку України, його монетарна політика позитивно позначилися на подоланні гіперінфляції, керованості інфляційних процесів.

Проте тривала економічна, фінансова та платіжна криза, гальмування процесу ринкових перетворень економіки інвестиційного процесу, серйозні недоліки у діяльності комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з них економічних нормативів, невпорядкованість та нестабільність нормативно-правового регулювання, недосконалість податкового та фінансового законодавства визначили за необхідність прискорення процесу реформування кредитно-банківської сфери.

Було проведено фінансову реорганізацію банків, більш дієвим став контроль за їх діяльністю і виконанням умов функціонування з боку НБУ. Однак залишається значним системний ризик внаслідок надмірної відкритості банківської системи для слабких підприємств та неякісного менеджменту. Не вдається повністю задовольнити потреби приватного сектору, який сьогодні активно зростає. Очевидно, що без прискорення банківських реформ суб'єктам господарювання буде важко одержати доступ до необхідних інвестиційних коштів. Крім того, їм бракуватиме інших (крім кредитних) банківських послуг високої якості.

Висока вартість фінансового посередництва, обмеженість кількості послуг, відсутність відповідної для країн із ринковою економікою фінансової структури, стимулів заощаджувати та розміщувати позичкові фонди, низька життєздатність фінансових інститутів (приховані банкрути), повільний прогрес у галузі створення стабільного ефективного банківського нагляду доповнюють те коло проблем, вирішення яких необхідно передбачити у державній програмі реформування та розвитку банківської системи України.

Принципи, що покладені в основу розробки програми реформування та розвитку банківської системи в Україні, наступні:

1. Макроекономічна політика повинна бути спрямована на забезпечення стабільних умов для підприємницької діяльності.

2. Життєздатність (платоспроможність) фінансових інститутів повинна бути більш прозорою і забезпеченою.

3. Сприяння розбудові фінансової інфраструктури, яка включає інформаційні системи, правову систему та систему банківського нагляду.

4. Необхідно створити умови для зменшення витрат на фінансове посередництво.

Основні напрями реформування банківської системи України полягають в наступному:

1. Забезпечення розбудови банківської системи, здатної ефективно та адекватно діяти в умовах ринкової економіки.

2. Удосконалення системи нагляду та контролю за діяльністю комерційних банків.

3. Встановлення клімату довіри до банківської системи з боку юридичних та фізичних осіб.

4. Створення умов для підтримання стабільності національної грошової одиниці.

5. Активізація процесу мобілізації заощаджень населення та підприємницьких структур за рахунок створення ефективної системи страхування вкладів.

6. Ефективне використання фінансових інструментів для поліпшення грошово-кредитного регулювання на основі ринкової конкуренції та пріоритетності розвитку, а не за рахунок директивного розподілу кредитів.

7. Розв'язання проблеми неплатежів та запобігання їх виникненню.

8. Подальше вдосконалення та підвищення ефективності платіжної системи.

У період економічних реформ, які розпочались у 1989 -1992 рр. в Україні в основному сформувалася нова банківська система, що базується на основі роздержавлення і розвитку кредитних інститутів різних форм власності. Система кредитно-банківських інститутів складається сьогодні з двох рівнів - Національного банку України (НБУ) і банківських установ.

Кредитна установа – фінансова установа, якавідповідно до закону має право за рахунок залучення коштів надавати фінансові кредити на власний ризик [10].

Сучасна класифікація комерційних банків може бути представлена у такому вигляді (див. табл. 1.1.).

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

- принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

- принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки.

Таблиця 1.1.

Класифікаційні ознаки	Види банків
Порядок створення	Перепрофільовані, новостворсні
Характер спеціалізації	Універсальні, спеціалізовані
Територія діяльності	Місцеві, республіканські, міжнародні
Розмір	Крупні, середні, малі
Форма власності	Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані
Функції і характер виконуваних операцій	Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні
Характер відносин	Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені
Ступінь впливу	Монополісти, аутсайдери
Структура	Багатопрофільні, безфіліальні
Ступінь контролю	Контролюючі, контрольовані
Фінансовий стан	Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальне поняття фінансового посередництва.	\|	Класифікація банків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.