Історичні етапи розвитку науки про менеджмент

Рис. 1.3. Графічне зображення рівнів управління

Рис. 1.2. Ієрархія управління в організації

Керівників організацій поділяють на керівників вищого, середнього та нижчого рівня управління.

Таблиця 1.5

Рівень	Посада	Основні функції
Вищий рівень (інституційний)	Топ-менеджери: керівники організації, їх заступники	Відповідають за прийняття найважливіших для організації стратегічних рішень
Середній рівень (управлінський)	Мілд-менеджери: керівники структурних підрозділів (зав. відділенням, начальник цеху	Координують та контролюють роботу керівників нижчої ланки, готують для них завдання та приймають відповідні рішення. В основному їх робота спеціалізується за певними напрямами чи функціями. Відповідають за виконання стратегічних і тактичних завдань
Нижчий рівень (технічний)	Ловер-менеджери: молодші (операційні) керівники (майстер, старший продавець)	Відповідають за виконання виробничих завдань та оперативних задач за безпосереднє використання певних ресурсів

Джерела управління зародилися з початком розвитку людства і нерозривно пов’язані із розвитком економіки. Управління в тій або іншій формі існувало там, де люди працювали групами, і як правило, у таких сферах людського суспільства:

- політичній, коли виникала необхідність у встановленні й підтримці порядку в суспільстві;

- економічній – при відшкодуванні, виробництві і розподілі ресурсів;

- оборонній – для захисту від ворогів і диких звірів;

- релігійній – при встановленні рівнів церковнослужителів.

Основні історичні підтвердження існування управління в давнину:

- єгипетське мистецтво будівництва пірамід і гробниць (4000-525 р.р. до н.е.);

- збірник Законів Хамурапі визначає систему державно-адміністративного управління Вавілоном (1792-1750 р.р. до н.е.);

- античний філософ Сократ вважав управління особливим видом управлінської діяльності;

- давньогрецький філософ Платон (423-348 р.р. до н.е) вважав управління важливим елементом системи життєдіяльності людини;

- Закони Мойсея (поч. нашої ери);

- діяльність Олександра Македонського під час управління військами

Вивчення літературних джерел дало можливість виділити шість основних етапів розвитку менеджменту:

1 етап. Розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.

2 етап. Формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків.

3 етап. Побудова систем управління, орієнтованих на ринок.

4 етап.Активне застосування кількісних (економіко-математичних) методів як важливих напрямів формалізації методів менеджменту і трансформації їх в управлінські рішення.

5 етап. Формування системних та ситуаційних підходів.

6 етап. Комп'ютеризація управлінських процесів.

Розглянемо докладніше кожен з етапів.

Ø 1 етап - розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва — базувався на підвищенні ефективності організації на засадах удосконалення виробничих процесів та операцій. На цьому етапі менеджерів найбільше хвилювали технічні підходи, які стосуються не лише машин, верстатів, обладнання, всіх видів технологій, але й управлінських знань, організаційних структур, методів виробничого планування, способів розробки робочих місць, прийомів та навичок роботи, рівня кваліфікації та підготовки робочої сили. Цей етап характеризується розвитком школи наукового управління, „фордизму", класичної (адміністративної) школи управління та ін. (див. табл. 1.6)

Таблиця 1.6

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Горизонтальний та вертикальний поділ управлінської праці	\|	Основні наукові школи менеджменту та їх характеристика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.