Види та структура циклів управління

Рис. 2.4. Складові процесу управління

Управлінська операція – закінчена дія чи група дій, спрямованих на виконання певної задачі організаційного, економічного соціального чи іншого характеру. Управлінська процедура – сукупність різноманітних управлінських операцій, виконаних за певною схемою (алгоритмом). До управлінських процедур належать:

§ цілевизначення;

§ інформаційне забезпечення;

§ аналітична діяльність;

§ вибір варіанта дій;

§ реалізація рішень;

§ зворотний зв'язок.

Управлінські операції і процедури поділяють на:

§ творчі (найважчі для виконання, вимагаючи від виконавців таких дій, як аналіз, порівняння, синтез, розрахунки, прогнози тощо);

§ логічні, котрі виконують у певній послідовності (складання звіту, розрахунок потреб певних ресурсів);

§ технічні – виконуються найчастіше: тиражування документів, проведення розрахунків, доставка пошти.

Управлінський цикл – це акт впливу управлінської системи на ту, якою управляють із постановкою чи коригуванням певних цілей. Оскільки процес управління має циклічний характер, що визначається часом і простором, то цикл управління характеризується двома видами змін: часом циклу і просторовими рамками циклу (табл.2.5).

Таблиця 2.5.

Види циклу	Структура циклу
Інформаційний	Збір, обробка і передача інформації
Логіко – аналітичний	Розробка і прийняття рішення
Організаційний	Організація виконання рішень

Елементами управління як загального вигляду людської діяльності є мета управління і спосіб її досягнення, об’єкт і суб’єкт управління, які взаємодіють у певному середовищі.

Цілі роботи управлінської діяльності– застосування методів і засобів обробки та аналізу інформації і прийняття відповідних конкретних рішень.

Структура системи управління являє собою в найпростішому вигляді суб’єкт, який впливає на об’єкт управління. Суб’єкт управління – це керуюча частина системи, вона виробляє управлінські впливи в спрямовує їх на об’єкт. Це топ – менеджмент, а також виконавчі керівники. Об’єкт управління – це керована частина системи управління, стан якої проводиться до бажаного результату. Об’єкт і суб’єкт управління з’явилися унаслідок поділу праці: 1) на управлінські функції; 2) виконавчі функції. Якщо суб’єкт управління керує власними діями, тобто суб’єкт і об’єкт є одним цілим, у цьому випадку ми маємо справу із самоврядуванням.

В економній кібернетиці розроблено єдину схему управління. Частина кібернетики, що вивчає процеси управління в економіці, називається «економічною кібернетикою», її основоположник – американський учений Норберт Вінер. Відповідно до цієї схеми суб’єкт управління виробляє керуючий вплив у вигляді наказу, команди, сигналу, що передається об’єкту управління. Об’єкт управління, сприймаючи керуючий вплив, змінює свій спосіб дії відповідно до одержаного сигналу; про те, що об’єкт виконав команду, суб’єкт довідається, одержуючи зворотну інформацію з каналу зворотного зв’язку. Залежно від цієї інформації суб’єкт виробляє нові управлінські впливи. Канал зворотного зв’язку може бути зоровим, слуховим, телефонним, у вигляді електронних сигналів, письмових звітів. Зворотний зв'язок гарантує контроль. Керуючі впливи регулюють законами, указами, планами, програмами, постановами, рекомендаціями, інструкціями, фінансовими стимулами та моральним впливом. Зворотні зв’язки – це результати безпосередніх обстежень і контролю з боку суб’єкта управління, статистична і поточна звітність, бухгалтерська документація. На рис.2.5. подано схему процесу менеджменту.

Суб’єкт менеджменту

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процес менеджменту	\|	Підходи до оптимізації рішень: науковий метод, системна орієнтація, моделі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.