• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Класифікація стратегій

Рис. 4.4. Характеристика сильних та слабких сторін організації

Рис. 4.3. Схема формування цілей організації

Рис. 4.2. Схематична модель стратегічного планування

Розглянемо складові процесу стратегічного планування більш докладніше.

Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання ін­формації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну і об'єк­тивну характеристику факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, можливих стратегій, методичного забезпечення. При цьому слід пам'ята­ти про необхідність використання сучасник інформаційних технологій.

Етап 2. Установлення місії та цілей організації. Місія - це чітко виражена причина існування організації (основний вид діяльності, якою буде займатись організація).

Місія має розроблятися з урахуванням таких факторів (за Ф.Котлером):

- історія організації;

- цільові настанови власників;

- стиль поведінки персоналу;

- стан середовища існування організації;

- ресурси, які може використати організація для досягнення власної мети;

- унікальність організації.

Значення місії організації:

- дає уявлення про організацію (до чого вона прагне, яка її філософія, які ресурси);

- сприяє формуванню єдності всередині організації;

- сприяє ефективності управління.

Місія організації може охоплювати такі напрями, як:

- турбота про працівників;

- турбота про виробництво;

- політика зростання ту фінансування фірми;

- технології, які використовуватимуться у виробництві;

- методи виходу і функціонування на ринку, пошуку потенційних ринків;

- задоволення потреб споживачів;

- публічне проголошення переконань та цінностей.

Місією автомобільної фірми, яку заснував Генрі Форд, було забезпечення людей дешевим автомобільним транспортом. Подібну місію виконує в Україні АвтоЗАЗ, а в Росії— АвтоВАЗ, Місією „Мотороли” є гідно служити задоволенню потреб суспільства, забезпечувати споживачів продукцією і послугами най вищої якості за помірну ціну. Місією „Дженерал Електрікс" є забезпечення кращого життя.

Ціль – це конкретний стан окремих характеристик організації, на досягнення яких спрямовано її діяльність.

Значення цілей:

- вихідна точка планування та загалом функціонування організації;

- основа побудови організаційних відносин;

- основа системи мотивації;

- основа контролю і процесу аналізу результатів діяльності всього підприємства та окремих його працівників.

Визначаються основні сфери, щодо яких організації встановлюють цілі:

- прибуток;

- робота із клієнтами;

- потреби працівників;

- соціальна відповідальність.

В організаціях, що мають кілька структурних підрозділів та рівнів управління, складається ієрархія цілей. На цьому базується цільове управління – процес управління організацією за цілями.

Зміст цільового управління містить такі положення:

- логічно обґрунтований поділ головної мети на цілі більш низького рівня (побудова дерева цілей);

- узгодження дерева цілей із системою управління;

- використання цілей більш низького рівня як вихідної позиції і основи всіх наступних управлінських впливів.

Дерево цілей – це графічно зображений зв’язок між цілями і засобами їх досягнення. Воно забезпечує роботу з доведення цілей до безпосередніх виконавців способом побудови відповідності між організаційною структурою і структурою цілей.

Особливості ієрархічної побудови цілей організації:

- цілі більш високого рівня завжди носять більш довготривалий часовий інтервал і більш широкий характер;

- цілі більш нижчого рівня виступають свого роду засобами для досягнення цілей більш високого рівня;

- ієрархія цілей в організації забезпечує встановлення структури організації, і орієнтацію усіх підрозділів на виконання основної мети.

Значення цільового управління:

- поліпшення управління через детально конкретизовані цілі і завдання;

- можливість вироблення ефективного та спрощеного контролю;

- систематизація управління;

- можливість проводити оцінку ймовірності досягнення цілей усіх рівнів.

Етапи цільового управління:

1. Розробка довгострокових цілей організації (стратегічне планування).

2. Оцінка чинної організаційної структури.

3. Розробка цілей структурних підрозділів.

4. Доведення обраних цілей до підрозділів.

5. Доведення обраних цілей до конкретних виконавців.

6. Реалізація цілей.

7. Оцінка досягнутих результатів.

8. Коректування цілей.

Цілі організації формуються згідно зі схемою на рис.4.3

Формуючи систему цілей, слід пам'ятати про те, що вони повинні бути: конкретними і підлягати вимірюванню, перспективними, охоплювати усі рівні організації (ієрархічними), різної тривалості (довгострокові - 5 років і більше, середньострокові - 1-5 років, короткострокові - до 1 року), досяжними та зрозумілими, взаємодоповняльними та взаємоузгодженими тощо.

Етап 3. Вибір методів аналізу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. На цьому етапі доцільно використовувати такі методи дослід­ження, як порівняння, експертних оцінок, системного аналізу, статис­тичного та соціологічного дослідження, сукупної думки збутовиків тощо.

Етап 4. Оцінка і аналіз факторів зовнішнього середовища проводиться за допомогою дослідження окремих факторів. Важливо роз­робити таку методику, яка дозволить кількісно оцінити вплив кожного фактора. Наприклад, оцінка сили впливу факторів може проводитись за стобальною системою. Максимальні величини балів за факторами мо­жуть становити: економічні — 20 балів; політичні — 10 балів; ринкові — 23 бали; соціальні — 8 балів; технічні та технологічні — 12 балів і т. д. Окремо можна оцінювати позитивний або негативний вплив. На підставі отриманих даних можна виводити загальну інтегральну оцінку.

Етап 5. Оцінка і аналіз факторів внутрішнього середовища проводить­ся в напрямку вивчення стану внутрішніх змінних організації (працівни­ки, цілі, технологія, завдання, структура, ресурси). Це передбачає дослід­ження стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, культурного рівня організації, використання робочої сили тощо, а також можливос­тей організації на ринку (маркетингові дослідження) та ін. Це дає змогу виділити сильні та слабкі позиції підприємства, приклади яких наведено на рис.4.4. (SWOT-аналіз)

Етап 6. Прогнозування умов функціонування та результатів виробничо-господарської діяльності підприємства полягає у передбаченні імовірних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах функціонування організації та їхнього можливого впливу на результати діяльності. Прогнозування базується на використанні сукупності способів і прийомів, що дають змогу на засадах аналізу ретроспективних екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їхніх змін у аналізованому періоді часу сформувати судження певної вірогідності і відносно майбутнього розвитку об’єкта. Усі методи прогнозування умовно поділяються на формальні (кількісні, якісні) та неформальні (на базі словесної, письмової інформації, за результатами промислового шпіонажу).

Етап 7. Виконання розрахунків, обґрунтувань, проектних розробокполягає в установленні найважливіших показників (економічних, соціа­льних, технологічних тощо), як найповніше характеризують очікувані стратегії, та виявленні тенденції їх зміни, підборі необхідних проектних заходів, що забезпечать формування стратегій. Основою цього етапу є добре підготовлена методична база, наявність кваліфікованих працівни­ків, високий рівень технічного забезпечення.

Етап 8. Формування варіантів стратегій (стратегічних альтерна­тив) ґрунтується на розробці можливих для організації варіантів стра­тегічних планів або деяких складових одного стратегічного плану. Загальну класифікацію базових стратегій організації за різними озна­ками подано у табл.4.1.

Таблиця 4.1

Етап 9. Вибір оптимальної стратегії. Найважливіший етап стратегічного планування полягає у виборі оптимальної стратегії, який доцільно здійсню­вати шляхом Формування управлінського рішення на основі оцінки таких Факторів: очікувана ефективність, рівень ризику, ринкова ситуація, вплив минулих стратегій, вплив власників, залежність від фактора часу, вплив вну­трішнього і зовнішнього середовища тощо. При оцінці стратегічних альтер­натив відбувається їхня перевірка на оптимальність за такими основними критеріями: ступінь відповідності місії та цілям, забезпечення конкурент­них переваг, рівень урахування факторів зовнішнього та внутрішнього сере­довища, забезпечення ефективної роботи підприємства.

Етап 10. Оцінка стратегії. Полягає у встановленні її відповідності місії та цілям організації, а також у правильності підбору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Це забезпечить, з одного боку, очікувану цілеспрямованість стратегії, з іншого - достовірність ана­лізу вихідної інформації.

4. Тактичне планування (поточне та оперативне). Процес тактичного планування.

Стратегічне планування визначає, що і коли хоче досягнути організація. Але для виконання її цілей важливо знати, як реалізувати стратегію, тобто існує необхідність у тактичному плануванні. Воно, як правило, розраховано на нетривалий період та має два різновиди: поточне та оперативне планування.

Поточне планування – це різновид управлінської діяльності, спрямований на розробку параметрів, заходів, бюджетів та адміністративних важелів з метою формування поточних планів щодо функціонування конкретних сфер діяльності організації чи її діяльності загалом на річний період у напрямку досягнення обраної стратегії діяльності. Поточне планування реалізується через певні етапи. (рис.4.5)

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Банківський кредит та його класифікація.
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Будівельна класифікація ґрунтів
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 1718