МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||
Види та характеристики центрів відповідальностіРис. 4.5. Схематична модель поточного планування 1-й етап. Інформаційне забезпечення поточного планування полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо формування системи планових параметрів, вибору необхідних заходів, здійснення процесу бюджетного планування, формування альтернативних поточних планів, методичного забезпечення. Визначальною інформацією тут є дані з розробленого стратегічного плану. При цьому не можна забувати про необхідність використання сучасних інформаційних технологій. 2-й етап. Оцінку та аналіз сильних та слабких позицій організаціїпроводять аналогічно як під час стратегічного планування, але на відміну від попереднього, під час поточного планування оцінюють сильні та слабкі позиції організації з точки зору формування можливостей для реалізації обраної стратегії діяльності. 3-й етап. Вибір та формування планових параметрів (системи економічних, технологічних, соціальних та ін. показників) на засадах стратегії. Цей етап поточного планування є одним із найважливіших, оскільки його основним завданням є розробка системи економічних, технологічних, соціальних показників, що сприятимуть реалізації обраної стратегії діяльності на засадах наявного інформаційного забезпечення, виявлених сильних та слабких позицій організації. До економічних показників відносять такі: рентабельність, ліквідність, розмір прибутку, обсяги виробництва та реалізації, економічна ефективність, ефект, собівартість продукції, оборотність тощо. Підсистема соціальнихпоказників містить: рівень заробітної плати, продуктивність праці, трудомісткість робіт, питома вага управлінців у загальній чисельності працівників, витрати на покращення умов праці, оздоровчі та розважальні заходи для працівників, харчування працівників тощо. На відміну від попередніх підсистем (економічної та соціальної), які можуть характеризувати підприємство будь-якого профілю діяльності, підсистема технологічних показників досить специфічною для кожного підприємства. До технологічних показників можна віднести: виробничу потужність обладнання чи устаткування, витрати на механізацію та автоматизацію виробництва й інші. 4-й етап. Підбір на альтернативних засадах заходів щодо досягнення планових параметрів. Після визначення основних показників, яких насамперед прагне досягнути організація у межах реалізації обраної стратегії необхідно розробити заходи щодо досягнення заданих параметрів. При цьому вони будуть досить специфічними для конкретних підприємств. Прикладами можливих заходів можуть бути: - освоєння виробництва нових видів продукції; - модернізація технології виробництва; - впровадження прогресивних технологій; - автоматизація виробничих трудомістких процесів; - розробка прогресивних стандартів; - впровадження інтегрованих управлінських систем; - розробка масштабної рекламної компанії; - впровадження передових методів роботи; - приріст виробничих потужностей за рахунок реконструкцій; - модернізація конструкцій та технічних характеристик виробів тощо. 5-й етап. Бюджетне планування. Бюджетне планування як один із етапів поточного планування покликане розробити механізм реалізації сформованих на попередньому етапі заходів з мінімальними втратами та максимальними вигодами. Бюджетне планування – це процес формування бюджетів для конкретних об’єктів на нетривалий період з метою визначення на засадах багатоваріантного аналізу в натуральній чи грошовій формах обсягу доходів і витрат, видатків і надходжень, оптимізації їхньої структури та кореспонденції з метою досягнення установлених цілей організації із врахуванням наявності певних обмежень та впливу чинників середовища функціонування. Основними цілями бюджетного планування зазвичай є такі: - мінімізація втрат; - оптимізація ресурсних потоків; - вивільнення фінансових ресурсів для реалізації найприбутковіших проектів; - виокремлення найперспективніших сфер для інвестування; - виокремлення високорентабельних, низькорентабельних та нерентабельних видів бізнесу; - оптимізація структури капіталу; - підвищення ефективності використання наявних ресурсів тощо. 6-й етап. Вибір адміністративних важелів (політики, процедур, правил) досягнення планових параметрів.Адміністративні важелі формуються на засадах розробки політики, правил тощо. Політика– це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Прикладом може бути політика, спрямована на уніфікацію деталей та вузлів автомобіля. Процедурами є дії, які необхідно здійснювати в конкретній ситуації. Наприклад, зміст інструкцій з експлуатації автомобілів визначає сутність процедур його технічного огляду і обслуговування, ремонту тощо. Правило вказує на те, що повинно бути зроблено в специфічній одноразовій ситуації. Воно розраховане на конкретне і обмежене питання. Прикладом правила може бути порядок підпису певного документа. Правила і процедури виконують такі функції: вказують працівникам напрямок дій; виключають повтори; формують зміст діяльності; дають можливості передбачати події; сприяють порівнянню з минулим, аналогом тощо. Отже, застосування політики, процедур і правил дає змогу створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації визначених заходів з метою досягнення основних показників. 7-й етап. Формування поточного плану.Зведений поточний план формується на поточний календарний чи фінансовий рік і повинен містити такі розділи: - перелік планових ключових показників, яких прагне досягнути організація у межах реалізації обраної стратегії діяльності, які повинні відображати усі сфери діяльності підприємства; - перелік операцій (заходів), реалізація яких сприятиме досягненню визначених показників, економічні ефект та ефективність від впровадження планових заходів; - бюджет організації тощо. 8-й етап. Деталізація поточного плану за центрами виконання (відповідальності).Полягає у формуванні поточних планів для центрів виконання (підрозділів, служб, комітетів тощо). Центри виконання (відповідальності) – це підрозділи, служби, групи організації, які є відповідальними за виконання певних робіт, реалізацію визначених заходів та досягнення певного рівня результативності. У табл.4.2 охарактеризовано можливі види центрів відповідальності.
Таблиця 4.2
Оперативне планування – це різновид управлінської діяльності, яка спрямована на формування вузьких, деталізованих, короткотермінових планів, присвячених конкретним питанням діяльності підприємства, формуються у розвиток поточних планів. Існує багато різновидів оперативного планування, які застосовують залежно від сфери використання, підрозділу, характеру тощо. Як правило, оперативні плани є базою для виконання певних функціональних обов’язків конкретними працівниками тощо. У сфері фінансового планування найпоширенішими оперативними планами є платіжний календар, касовий план тощо; у плануванні робочого часу – фонд робочого часу, графік робочого календаря, табель робочого часу тощо; у виробництві – оперативно-виробничий графік виконання робіт, диспетчерські графіки, операційні технологічні графіки, сіткові графіки. Сітковий графік – це графічне зображення визначеного комплексу робіт (операцій) з врахуванням їхньої тривалості, взаємозв’язку та технологічної послідовності. Основним елементом сіткового графіка є подія, яка характеризує початок чи завершення роботи, вона нумерується та позначається кільцем. Роботу (операцію) розглядають як дію, яка є необхідною умовою переходу від початкової (попередньої) події до кінцевої (наступної) та яка має конкретних виконавців. Послідовність подій і робіт утворюють шлях, який від початку до кінця виконання робіт має критичну відстань.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||
|