Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Предмет математичного програмування

Загрузка...

ТВОРІВ

КРИТЕРІЇ ФОРМИ ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВСЬКИХ ПЕРЕКАЗІВ І

Аналіз дитячих творів.

Суть етапу ми окремого уроку аналізу дитячих творів полягає в тому, щоб підготувати учнів до переопрацювання створеного тексту і до роботи над но­вим твором, тому на таких уроках учителеві слід керуватися такими методич­ними порадами:

1. Аналіз змістово-мовленнєвого аспекту робіт, які перевірялись: розкриття теми твору, наявність задуму, ступінь його реалізації та оригінальність (на фоні інших), побудова та мова учнівських творів, знахідки) тощо.

2. Читання 1- 2найбільш вдалих творів (або їх частин).

3. Колективне редагування кількох уривків із творів.

4. Самостійне удосконалення учнями власних творів (якщо в цьому є по­треба).

Існують різні способи заохочення дітей до роботи над творами:

1) оцінювання та обґрунтування оцінок;

2) читання кращих творів учнів у класі;

3) виставки кращих робіт учнів до свята, до батьківських зборів;

4) рекомендація окремих творів для передачі по шкільному радіо чи дошкільної газети:

5) записування кращих робіт у спеціальні власні альбоми чи у загальний
класний тощо.

Таким чином, плануючи і проводячи роботу з розвитку зв’язного мовлен­ня учнів, учитель повинен забезпечити:

а) відповідне мовленнєве (мовне) середовище для учнів: сприйняття мов­лення дорослих, читання книг, перегляд телепередач, слухання радіо тощо;

6) створення мовленнєвих ситуацій, які сприяють розвитку мовлення учнів, їхніх інтересів, потреб і можливостей самостійного мовлення, словом, забезпечують мовленнєву практику;

в) правильне засвоєння учнями достатнього лексичного запасу, граматич­них форм, синтаксичних конструкцій, логічних зв’язків, активізація вживання слів, утворення форм, побудову конструкцій, формування конкретних умінь у процесі розвитку мовлення;

г) спеціальну роботу з розвитку мовлення на фонетико-орфоепічному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях і^на рівні зв’язного мов­лення і тексту, пов’язуючи її з уроками граматики, читання, матеріалом, що на них вивчається;



Интернет реклама УБС

ґ) прагнення учнів до високої культури мовлення.

Письмові перекази

2-й клас.Протягом року учні пишуть тільки навчальні перекази. У І півріччі для цього пропонують тексти розповідного характеру за поданим планом у вигляді питальних речень. Обсяг тексту для такого переказу – 30-, 35 слів. У II півріччі дають письмові перекази розповідних і описових текстів за колективно складеним планом та опорними словосполученнями, з використанням картини чи кадрів діафільм)1. Обсяг вихідного тексту – 40-45 слів.

3-й клас.У 1 півріччі пишуть навчальні перекази текстів розповідного та описового характеру обсягом 45-55 слів за колективно складеним планом та опорними словами і словосполученнями.

У II півріччі поряд з навчальними практикують і контрольні перекази текстів за поданим або колективно складеним планом, опорними словами і словосполученнями. Обсяг тексту для контрольного переказу – до 60 слів.

4-й клас.Застосовують навчальні і контрольні письмові перекази. На початку навчального року для них добирають розповідні або описові тексти на 60-75 слів. Протягом року вони ускладнюються за змістом і будовою (вводяться елементи опису і міркування). Обсяг текстів становить 75-100 слів, З II півріччя, крім переказу за колективним планом, практикують перекази, план до яких школярі складають самостійно.

Письмові твори

Письмові твори у початкових класах проводять тільки з навчальною метою.

2-й клас.У І півріччі на основі усного зв’язного мовлення в учнів формуються тільки елементи письмового зв’язного мовлення, їм пропонують, наприклад, записати заголовок складеної розповіді, її зачин або закінчення чи колективно складений план. У II півріччі школярі будують письмову розповідь з трьох-чотирьох речень за картиною, опорними словами та зачином; складають найпростіші описи за аналогією, доповнюють міркування (з опорою на описовий чи роз повідний текст).

3-й клас.Учні будують розповідь за картиною, опорними ловами з чотирьох-п’яти речень; складають описи за аналогією, будують міркування за початком і опорними словосполученнями, за спостереженнями.

4-й клас.Школярі складають розповіді за опорними словами і картиною, за аналогією із прочитаним, за окремими епізодами кінофільму, сценами дитячого спектаклю (обсягом сім-вісім речень); будують порівняльні наукові і художні описи за опорними словами, заданим початком.

Оцінювання письмових творчих робіт (переказів і творів)

За навчальні перекази і твори виставляють тільки позитивні оцінки.

Над незадовільною роботою учень повинен попрацювати, удосконалюючи її зміст і виправляючи допущені помилки. Таку роботу потрібно повторно перевіряти п оцінювати.

Під час оцінювання творчих робіт (переказів, розповідей, міркувань, листів, привітань, запрошень, листівок тощо) потрібно враховувати їх загальний зміст, мовне оформлення, орфографічну та пунктуаційну грамотність, каліграфічність письма й охайність.

За письмову творчу роботу виставляють дві оцінки – за зміст і мовне оформлення; за орфографічну і пунктуаційну грамотність з урахуванням каліграфії письма. Учитель повинен уточнити, виставляючи оцінку, наприклад: за зміст – «4», за грамотність – «З», пишучи ці слова в зошиті, а в журналі виставляючи оцінки у двох різних колонках. На місці негативної оцінки залишають порожню клітинку журналу.

Якщо учень не заслуговує позитивну оцінку за творчу роботу, вчитель ставить під нею тільки свій підпис з письмовим зауваженням або порадою.

Оцінку «5» ставлять, якщо зміст тексту відповідає темі, заголовку, у ньому розкрито головну думку, наявні зачин, основна частина і кінець; твір написано за планом, складові частини тексту виділено абзацами; будова речень граматично правильна, між реченнями є

логічні зв’язки; слова дібрано залежно від мети висловлювання; допущено одну-дві помилки у добудові речень або у вживанні слів; немає орфографічних і пунктуаційних

помилок на вивчені правила.

Оцінка «4»у тексті розкрито головну думку і загальний зміст, є всі складові частини, але допущено дві-три помилки у будові речень і вживанні «слів та одну-дві орфографічні і одну пунктуаційні помилки на вивченні правила.

Оцінка «З» – у роботі наявні відхилення від авторського тексту (переказ) або від теми (твір); неповно розкрито головну думку, є недоліки в структурі тексту (відхилення віл плану, відсутні зачин або кінцівка); допущено три-чотири помилки у будові речень, у

зв’язках між ними або вживанні слів та три-п’ять орфографічних і одну-дві пунктуаційні помилки.

Примітка самостійні виправлення у творчих роботах зроблені школярем акуратно, не впливають на загальну оцінку.

Підсумкова оцінка знань, умінь і навичок

За чверть і за рік учневі виставляють оцінку на основі обліку його знань і вмінь за поточними підсумковим й письмовими контрольними роботами (диктант, переказ, і граматичні завдання, самостійне виконання вправ тощо) і за усним опитування.

Дослідження різних процесів, у тому числі і економічних, зазвичай починається з їх моделювання, тобто віддзеркалення реального процесу через математичні співвідношення. При цьому складаються рівняння або нерівності, які зв’язують різні показники (змінні) досліджуваного процесу, утворюючи систему обмежень. У цих співвідношеннях виділяються такі змінні, міняючи які можна набути оптимального значення основного показника даної системи (прибуток, дохід, витрати і тому подібне). Відповідні методи, що дозволяють вирішувати вказані завдання, об’єднуються під загальною назвою математичне програмування (МП).

Розрізняють такі методи математичного програмування:

- лінійне програмування;

- нелінійне програмування;

- динамичне програмування;

- цілочисельне програмування;

- стохастичне програмування;

- евристичне програмування.

Сюди ж, як правило, теорію ігор, теорію масового обслуговування, теорію керування запасами та деякі інші.

Широкий інтерес до теорії і практики математичного програмування почався наприкінці 40-х - початку 50-х рр. ХХ ст. після того, як американський математик Д. Данциг розробив ефективний обчислювальний алгоритм для розв’язування задач лінійного програмування. Цей алгоритм увійшов до літератури під назвою симплексного методу. Слід зауважити, що робота над лінійним програмуванням почалася ще в 30-х роках. В Угорщині в 1931 р. Була опублікована праця Б. Егерварі, присвячена проблемам мінімізації при транспортуванні вантажів. На основі цієї праці згодом було розроблено ефективний метод розв’язування транспортних задач лінійного програмування, який ввійшов до літератури під назвою “угорського методу”. В 1939 р. радянський математик Л. В. Канторович опублікував працю “Математичні методи в організації і спілкуванні виробництва”, в якій запропонував один в методів розв’язування задач лінійного програмування – метод розв’язуючих множників. Однак це були тільки спроби розв’язати окремі задачі лінійного програмування. Систематична робота над математичним програмуванням почалась якраз після розробки Дж. Данцигом симплексного методу розв’язування задач лінійного програмування.

Основоюдля досліджень задач нелінійного програмування стала опублікована В 1951 р. праця американських математиків Г. Куна і П. Таккера, в якій сформульовані необхідні й достатні умови оптимальності для розв’язування нелінійних задач.

Математичне програмування є основною складовою частиною дослідження операцій, де для певною мірою ідеалізованих ситуацій визначаються найкращі (оптимальні) цілеспрямовані дії і пропонуються методи розпізнавання та пошуку таких дій (математичні моделі).

1.8. Класифікація задач математичного програмування

У зв’язку з тим, що сьогодення висуває широкий клас задач, які розв’язуються методами оптимального (математичного) програмування, існує класифікація задач МП за такими ознаками:

- За характером залежності між змінними: лінійні, нелінійні.

- За характером змінних: дискретні, неперервні.

- За врахуванням фактору часу: статичні, динамічні.

- За наявністю інформації про змінні є задачі: в умовах повної визначеності (детерміновані), в умовах неповної інформації (стохастичні), в умовах невизначеності.

- За числом критеріїв оцінювання альтернатив: прості (однокритеріальні), складні (багатокритеріальні).

Характерною особливістю задач математичного програмування є те, що оптимальне значення числової функції , зазвичай, досягається на межі множини , тому використати класичні методи пошуку екстремуму функції при розв’язанні таких задач практично неможливо.

1.9. Постановка задачі МП

Зазвичай задачу математичного програмування записують у вигляді:

(1.3)

за умов

(1.4)

(1.5)

де ‑ цільова функція,

‑ набір керованих параметрів,

(1.4), (1.5) ‑ обмеження, які утворюють множину допустимих рішень.

Набір керованих параметрів , який задовольняє систему обмежень (1.4) - (1.5) називається допустимим розв’язком (планом) МП.

Допустимий розв’язок задачі МП , який забезпечує екстремальне значення цільової функції, називається оптимальним розв’язком (планом) задачі МП.


1.10. Типові задачі лінійного програмування

Математичне програмуванння ‑ це сукупність методів прийняття оптимальних рішень на основі знаходженням екстремумів функцій багатьох змінних за наявності обмежень на ці змінні. Методами математичного програмування розв’язуються задачі про розподіл ресурсів, планування випуску продукції, ціноутворенні, транспортні задачі та ін.

Серед задач математичного програмування найпростішим (і найкраще вивченими) є так звані задачі лінійного програмування (ЗЛП). Характерним для цих задач є те, що функція лінійно залежить від розв’язку , і обмеження, які накладаються на елементи розв’язку, мають вигляд лінійних рівнянь або нерівностей щодо

Такі задачі досить часто трапляються на практиці, наприклад, при розв’язанні проблем розподілу ресурсів, планування виробництва, керування різноманітними виробничими та технологічними процесами, організації роботи транспорту і т. ін.

1.10.1. Задача про використання ресурсів (задача планування виробництва)

Для виготовлення двох видів продукції і використовують чотири види ресурсів . Прибуток від реалізації одиниці продукції і ‑ відповідно 2 грн. та 3 грн. Запаси ресурсів, число одиниць ресурсів, які витрачаються на виготовлення одиниці продукції, наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Вид ресурсу Запас ресурсу Число одиниць ресурсів, які витрачаються на виготовлення одиниці продукції
-
-

Математична постановка задачі

Необхідно скласти такий план виробництва продукції, при якому прибуток від її реалізації буде максимальним.

Позначимо – число одиниць продукції відповідно і запланованих для виробництва. Для їх виготовлення необхідно:

одиниць ресурсу

одиниць ресурсу

одиниць ресурсу

одиниць ресурсу

Загальний прибуток складає грн. від реалізації продукціїі грн. від реалізації продукції , тобто

(1.6)

Так як споживання ресурсів не повинно перевищувати їх запасів, відповідно 18, 16, 5 і 21 одиниць, зв’язок між використанням ресурсів та їх запасами виражається системою нерівностей:

(1.7)

За змістом задачі змінні . Отже, задача формулюється так: знайти такий план випуску продукції , який задовольняє систему (1.7) і при якому функція (1.6) приймає максимальне значення.

1.10.2. Задача про оптимальний раціон

В наявності є два види корму І і ІІ, які містять поживні речовини (вітаміни) . Вартість 1кг. Корму І та ІІ відповідно рівна 4 грн. та 6 грн.Вміст числа одиниць поживних речовин в 1кг. кожного виду корму і необхідний мінімум поживних речовин наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Поживна речовина Необхідний мінімум поживних речовин Число одиниць поживних речовин в 1кг. корму
І ІІ

Математична постановка задачі

Необхідно скласти денний раціон, який має мінімальну вартість, в якому вміст кожного виду поживних речовин було б не менше встановленої межі.

Позначимо – кількість кормів І та ІІ, які входять у денний раціон. Тоді цей раціон буде містити:

одиниць поживної речовини ,

одиниць поживної речовини ,

одиниць поживної речовини .

Вміст поживних речовин в раціоні повинен бути не менше відповідно 9, 8 та 12 одиниць.

Математична модель матиме вигляд:

за умов

1.10.3. Задача про суміш

Стандартом передбачено, що октанове число автомобільного бензину А-76 повинно бути не нижче 76, а вміст сірки у ньому – не більше 0,3%. Для виготовлення такого бензину на заводі використовується суміш із чотирьох компонентів. Дані наведені в таблиці 1.3.


Таблиця 1.3.

Характеристика Компонент автомобільного бензину
№ 1 № 2 № 3 № 4
Октанове число
Вміст сірки, % 0,35 0,35 0,3 0,2
Ресурси, т.
Собівартість, гр. од./т.

Математична постановка задачі

Необхідно визначити, скільки тон кожного компоненту слід використовувати для отримання 1000т. бензину А-76, щоб його собівартість була мінімальною.

Позначимо ‑ кількість у суміші компоненти з номером . З врахуванням цих позначень маємо задачу (критерій оптимальності «мінімум собівартості»).

за умов

1.10.4. Задача оптимального розкрою (максимум комплектів розкрою)

Для виготовлення брусів довжиною 1,2м., 3м. і 5м. у відношенні 2:1:3 на розпил поступає 195 колод довжиною 6м.

Визначимо всі можливі способи розпилу колод, вказавши відповідне число отриманих при цьому брусів (табл. 1.1)

Таблиця 1.4

Способи розпилу

Спосіб розпилу Число отриманих брусів довжиною, м.
1,2
- -
-
- -
- -

Математична постановка задачі

Визначити план розпилу, який забезпечує максимальне число комплектів. Позначимо: ‑ число колод, розпилених -м способом (), ‑ число комплектів брусів. Враховуючи, що всі колоди повинні бути розпилені, а число брусів кожного розміру повинно задовольняти умову комплектності, математична модель запишеться так:


1.10.5. Задача оптимального розкрою (мінімум відходів)

На підприємство поступають рулони шириною 730 см., які потрібно розрізати на заготовки трьох видів: 1-й шириною 225 см. 2-й шириною 200 см. 3-й шириною 110 см. План заготовок такий: першого типу – 60 шт. другого типу – 90 шт. третього типу ‑320 шт.

Таблиця 1.5

Таблиця варіантів розкрою

№ варіанту Число заготовок з одного рулона Відходи
1-го виду 2-го виду 3-го виду

Математична постановка задачі

План повинен виконуватися з мінімальними сумарними відходами.

Позначимо: - кількість рулонів розкроєних по - му варіанту,

Цільова функція має вигляд:

Обмеження:



Читайте також:

  1. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
  2. Абетково-предметний покажчик
  3. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  4. Аналіз предметної сфери соціальної роботи
  5. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
  6. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
  7. Банківське право: предмет та методи правового регулювання
  8. Безпосереднє програмування відеопам'яті
  9. Бібліографія. Інформаційно-пошукові мови бібліографічних фондів. Види каталогів: систематичні, предметні, абеткові.
  10. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
  11. Види аналізів, які використовуються для атрибуції предмета.
  12. Види руху предметів праці

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Загальна форма ЗЛП

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.