Аналогія закону як форма усунення прогалин у законодавстві.

Особливості аналогії у правозастосуванні: вимоги та стадії.

Співвідношення аналогії права та аналогії закону.

Аналогія права: поняття та логічна основа.

Аналогія закону як форма усунення прогалин у законодавстві.

Тема. Аналогія права та аналогія закону та їх значення у правозастосуванні.

Аналогія закону і права належить до прийомів казуального заповнення прогалин і залежить від ступеню наявних у ньому прогалин. Характеристика інституту аналогії безпосередньо пов’язується із тлумаченням цього поняття у філології та логіці.

Філологічне значення терміну аналогія полягає у подібності, схожості у певних ознаках між предметами, поняттями та явищами.

У логіці під аналогією розуміють міркування, в якому на основі схожості явищ у відомих ознаках робиться логічний висновок про схожість цих явищ у інших ознаках. Достовірність висновку по аналогії обумовлюється логічною природою самої аналогії та якісною своєрідністю явищ та категорій, що порівнюються.

Зазначене обумовлює правомірність висновку про те, що підставою застосування аналогії є певна схожість ознак, подібність обставин, що мають як кількісний, та к і якісний характер. При цьому суттєвими є ті ознаки, що відображають природу, сутність, та належність явищ до одного роду і виду. Наприклад, майнові відносини, що складають предмет цивільного права.

Основу кількісної характеристики логічного процесу висновку по аналогії складає кількість ознак, що зрівнюється. Вона повинна бути достатньою для встановлення схожості явищ. Чим більше суттєвих ознак у явищі чи категорії є спільними, тим менше ознак, що їх відрізняють, і тим вищою є достовірність отриманих висновків. Якщо немає можливості дослідити значну кількість різноманітних властивостей та ознак явища, то для порівняння необхідно брати найбільш типові характерні ознаки цих явищ.

Як правило, аналогія застосовується за наявності висновків:

а) порівнювані обставини не мають суттєвих розбіжностей;

б) відмінності явищ чи об’єктів не виключають наявності схожості;

в) схожі ознаки явищ безпосередньо пов’язані між собою;

г) порівнювані явища є глибоко дослідженими. Проаналізованими з точки зору їх ознак та властивостей;

д) виокремленні суттєві ознаки, виокремленні схожі ознаки та проаналізований взаємозв’язок між ознаками та їх взаємовплив.

Аналогію закону застосовують, коли відсутня норма, яка регулює дану ситуацію. Однак у наявності є норма, яка регулює схожий випадок, об’єктом порівняння у цьому випадку є вольові відносини та правила, що безпосередньо пов’язані з волею законодавця. Схожі ознаки регульованого та нерегульованого відношення повинні виявлятися в юридичному аспекті, що обумовлює правову оцінку нерегульованого відношення та можливість його визнання в якості правовідношення. Ознаки, що переносяться з регульованого відношення не повинні протирічити, як висновкам по аналогії, так і юридичним наслідкам, які поширюються на нерегульовані відносини.

До юридичного результату, таким чином, ми приходимо не безпосередньо, застосовуючи відповідну правову норму, а опосередковано через схожу до нашого випадку норму, хоча і не ідентичну.

Сутність аналогії закону полягає у тому, що ми від схожості відносин (матеріальна основа аналогії) переходимо до схожості правового регулювання (юридична основа аналогії), тобто поширюємо дію норми на відносини, що є схожими за предметом регулювання.

В якості типової моделі виступає норма права, що вказує на вид суспільних відносин, їх місце в предметі правового регулювання, можливих суб’єктів, та їх права та обов’язки.

Можливість застосування аналогії правових норм обумовлена об’єктивними властивостями права, і їх соціальною природою. Адже норми права:

· відображають єдину державну волю опосередковано через волю законодавця;

· передбачають єдину мету – врегулювання суспільних відносин;

· є взаємопов’язаними, оскільки є елементами системи;

· мають логічно-послідовний зміст;

· регулюють важливі для суспільства відносини.

Аналогія закону передбачає застосування конкретної норми права, а не нормативно-правового акту, оскільки:

- нормативний акт вміщає значну кількість правових норм;

- ці норми регулюють різні сторони суспільних відносин, а іноді і різноманітні суспільні відносини;

- норми мають різноманітний зміст;

- деякі норми виключають можливість застосування аналогії;

- лише конкретна норма є об’єктом порівняння та визначення схожості з відносинами, що не регламентовані правом;

- застосування аналогії закону декількох правових норм є виключенням, і може бути обумовлено:

· специфікою структури норми та її елементів (наявність відсилочної диспозиції);

· наявність комплексу питань, які пов’язані з нерегульованим відношенням;

В сучасній літературі розрізняють два різновиди аналогії закону:

а) внутрішньогалузеву, коли застосовуються норми однієї галузі до відношення, що є предметом регулювання тієї ж галузі;

б) міжгалузеву, коли норми однієї галузі застосовуються до відносин, що складають предмет регулювання іншої галузі.

Деякі автори (В.І. Леушин, О. Ф. Скакун) називають міжгалузеву аналогію субсидіарним застосуванням правових норм. Вони визначають її таким застосуванням правових норм, коли вони поширюють свою дію на відносини, які не є безпосереднім предметом їх регулювання.

Вчені радянського періоду 60-80-х років (Карташов) відкидали термін субсидіарне застосування чи субсидіарна дія норм, наполягаючи на аналогії закону, при цьому, наголошуючи на міжгалузевій аналогії вчені виокремлювали наступні її особливості:

1) необхідно щоб відносини, до яких застосовується норма іншої галузі не були врегульовані нормами відповідної галузі, тобто була прогалина;

2) аналогія можлива лише між суміжними галузями, пов’язаними генетично. Мова іде як правило про галузі публічного та приватного права;

3) відносини, що урегульовані та не регламентовані правом повинні бути настільки схожими, щоб забезпечити подібність в засобах правового впливу суміжних галузей;

В процесі застосування аналогії закону ми виходимо з презумпції, що законодавець повинен регулювати схожі суспільні відносин аналогічними чи тотожними правовими засобами.

4) міжгалузева аналогія застосовується, якщо в даній галузі права для відповідної ситуації відсутня схожа норма, тобто відсутня можливість внутрішньо галузевої аналогії;

5) у випадку застосування аналогії вирішується питання, що є більш ефективним – застосування міжгалузевої аналогії чи аналогії права;

6) наявність відповідної ієрархії застосування:

- внутрішньо галузева аналогія закону;

- міжгалузева аналогія закону;

- аналогія права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шляхи усунення колізій у законодавстві.	\|	Співвідношення аналогії права та аналогії закону.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.