Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії

План

Тема 3. Філософія середньовічного суспільства

Значення античної філософії

1) вчення стародавніх греків і римлян представляли найвищу ступінь розвитку філософської думки рабовласницького суспільства;

2) антична філософія висунула перед собою найважливіші питання, рішення котрих стало завданням для подальшого розвитку світової філософської думки;

3) формуються різні напрямки розвитку філософської думки, серед них найголовнішими є ідеалізм і матеріалізм;

4) виникли різноманітні теорії про першооснову світу та розвиток Всесвіту;

5) вироблені філософські категорії, які лягли в основу філософських знань;

6) філософія почала відокремлюватися від релігійного світогляду і набувати науковості.

Питання для самоконтролю

1. Чому саме в античну добу відбулося становлення філософії?

2. Які концепції щодо першооснови світу висунули античні філософи?

3. Чим ідеалістичні погляди на процес світостворення відрізняється від матеріалістичних?

4. Чому Сократа називають ідеалістом?

5. Назвіть філософські вчення, які звертали увагу на людину і її буття?

6. Які натурфілософські концепції розвинулися в античну добу?

7. В чому виявляється особливість космологічних уявлень греків і римлян?

8. Чим античні матеріалістичні уявлення відрізняються від сучасного матеріалізму?

3.1.Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії.

3.2.Схоластика і екзистенціально-містична лінія середньовічної філософії. Реалізм і номіналізм.

Ключові терміни і поняття:

Апологетика, патристика, схоластика, реалізм, номіналізм, теоцентризм, універсалії, одиничне, загальне, томізм

Падіння Римської імперії супроводжувалося в Західній Європі зниженням рівня освіченості як в Римі, так і в її колишніх провінціях - Італії, Іспанії, Франції, Німеччині і Англії. Поступово християнство стало панівною релігією, яка відбилася й на розвитку філософії. Вороже відношення «батьків церкви» до матеріалізму привели до того, що допускалися і поширювалися лише ідеалістичні уявлення античної доби, тобто філософія стала «прислужницею богослов’я». Теологічні концепції розвивалися в межах апологетики, патристики і схоластики.

Апологетика– сфера теології, яка захищала і виправдовувала віровчення за допомогою доведень, звернень до розуму. Доведення містили питання про буття бога та безсмертя душі і лягли в основу вчення про ознаки божественного одкровення (в т. ч. про дива та пророцтва). Апологети здійснювали аналіз заперечень, спрямованих проти релігії та її окремих догматів, з теологічних позицій тлумачили іновірні сповідання.

Патристика – християнське богослов’я ІІ-VІІІ ст., якевідстоювало догмати християнської релігії всупереч язичництву. Патристи стверджували несумісність релігійної віри з античною філософією. Представниками були Тертуліан (близько 150-222 рр.), Клемент Олександрійський (близько 150-215 рр.), Ориген (185-254 рр.), Августин (354-430 рр.).

Найбільший вплив на розвиток філософії раннього середньовіччя справив Августин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність натурфілософії і космології стоїків	\|	Сутність теорії Ф. Аквінського

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.