Поняття і значення зайнятості населення

Зайнятість з економічної точки зору — це діяльність працездатного населення зі створення суспільного продукту або національного доходу. Ця зайнятість, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень та якість життя населення в цілому, а також добробут окремих громадян [.

Зайнятість з соціальних позицій — це зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.

Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб суспільства.

Концептуально виділяються такі види зайнятості: повна та глобальна, примусова та добровільна зайнятість працездатного населення.

Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які забезпечили б можливість працевлаштування працездатного населення.

Під повною зайнятістю наука економікс розуміє використання всіх придатних для виробництва ресурсів. Це означає, що кожен, хто хоче і може працювати, повинен бути забезпечений роботою; не повинні пустувати орні землі, простоювати обладнання і машини тощо. Але використовуватись повинні не всі, а тільки придатні ресурси, наприклад, неможливо використовувати дитячу працю, працю інвалідів тощо. А повний обсяг виробництва означає ефективний розподіл ресурсів, тобто використання ресурсів з максимальною віддачею.

Глобальна зайнятість враховує всі види економічної та соціально корисної діяльності, формулюється як залучення всіх осіб працездатного віку в розширену сферу економічно і соціально- корисної трудової діяльності з жорстким нормуванням кожному обсягу роботи і встановленням мінімального універсального доходу.

Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, коли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездатного населення. Під кутом зору окремого працівника неповна зайнятість - це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, і неповною оплатою. Неповна зайнятість може бути примусовою та добровільною. Примусова неповна зайнятість обумовлена економічними причинами (скороченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, реконструкцією підприємства).

Добровільна неповна зайнятість пов'язана з соціальними факторами - вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання. Її ще називають частковою. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери.

Виділяють іще приховану, сезонну, маятникову зайнятість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Безробіття як економічне явище. Суть ,рівень та види безробіття	\|	Інфляція, її суть і наслідки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.