МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||
Тампонажні матеріали, їх класифікаціяРисунок 11.1 – Схема одноступінчастого цементування
Потім відкривають крани 14 і 15, вставляють стопор у цементувальній головці, який утримує нижню розділювальну пробку, і цементувальними насосами через бокові відводи 2 закачують необхідний об’єм тампонажного розчину 3 (рисунок 11.1 а). Тампонажний розчин проштовхує розділювальну пробку вниз по колоні. Після закачування тампонажного розчину тимчасово закривають крани 14, відгвинчують стопор, який утримує в цементувальній головці розділювальну пробку, відкривають кран 13 і через верхній боковий відвід 11 закачують порцію протискувальної рідини. Коли верхня розділювальна пробка увійде в колону, знову відкривають крани 14 і протискувальну рідину закачують через бокові відводи 2 (рисунок 11.1 б). Тампонажний розчин готують за допомогою спеціальних машин. Нижня пробка 4, дійшовши до зворотного клапана 9 (або кільця “стоп”), зупиняється. Так як закачування рідини в колону продовжують, мембрана в нижній пробці (рисунок 11.2 а) під впливом надлишкового тиску в колоні над нею зруйнується, і тампонажний розчин через прохідний канал, що відкрився в пробці, і отвори в башмачному патрубку і направляючій пробці надходить в кільцевий простір свердловини (рисунок 11.1 в).
Як тільки верхня пробка (рисунок 11.2 б) сяде на нижню і перекриє отвір в останній, тиск в колоні різко зростає. Це служить сигналом для припинення закачування протискувальної рідини. Всі крани на цементувальній головці закривають, а свердловину залишають у стані спокою до затвердіння цементного розчину. Розділювальні пробки виготовляють з легко розбурюваних матеріалів.
Ступінчасте цементування. При цьому способі заданий інтервал цементування поділяють на дві частини, а в обсадній колоні на глибині розділу встановлюють спеціальну цементувальну муфту (рисунок 11.3). Місце встановлення муфти визначають так, щоб тиск в кінці протискування першої порції тампонажного розчину приблизно дорівнював тиску в кінці протискування другої порції тампонажного розчину. Необхідно врахувати і те, що муфта повинна бути розміщена проти стійких порід в інтервалі номінального діаметра свердловини або вище башмака попередньої колони. На кожній з трьох-чотирьох труб вище і нижче муфти необхідно встановлювати центрувальні ліхтарі.
Існує два різновиди ступінчастого цементування: а) з розривом в часі; б) без розриву в часі (послідовне). Ступінчасте цементування з розривом в часі застосовують у таких випадках: а) якщо зацементувати довгий інтервал за один прийом неможливо із-за небезпеки гідророзриву порід; б) якщо існує небезпека газонафтоводопроявлень в період тужавіння і твердіння тампонажного розчину, закачаного в один прийом; в) якщо для цементування верхньої довгої частини колони повинен використовуватись такий тампонажний розчин, який не можна піддавати дії високої температури, характерної для нижньої частини. Послідовне (без розриву в часі) ступінчасте цементування доцільно застосовувати в тих випадках, якщо: а) потужність цементувальних насосів недостатня для проведення операції в один прийом; б) підприємство не має достатньої кількості цементувальних насосів і змішувальних машин для виконання операцій в один прийом або на буровій не можна розмістити таке обладнання; в) для верхньої і нижньої частин свердловини повинні бути використані тампонажні розчини різного складу, наприклад, з суттєво різними термінами загустівання. Принцип технології двохступінчатого цементування з розривом в часі полягає в тому, що спочатку цементують нижню частину колони. В кінці закачування порції протискувальної рідини в колону кидають пластмасову кулю. Куля під дією сили тяжіння опускається в колоні і сідає на нижню втулку цементувальної муфти. Після цього відновлюють закачування протискувальної рідини. Під дією надлишкового тиску, що виникає над кулею, нижня втулка зрізає штифти, якими вона закріплена в корпусі муфти, зсувається вниз до упору в обмежувач і відкриває отвори в корпусі. Через ці отвори свердловину промивають, поки не затвердіє тампонажний розчин в нижній частині Потім в колону закачують другу порцію тампонажного розчину для верхньої частини колони і закачують другу порцію протискувальної рідини. Після затвердіння другої порції тампонажного розчину пробки, кулю, втулки, а також зайвий цементний камінь в колоні і зворотний клапан розбурюють. Іноді свердловини цементують в три або чотири прийоми. Для цього в склад колони включають відповідно дві або три цементувальних муфти. Послідовність робіт така ж, як і при двоступінчастому цементуванні. Зворотне цементування. Обсадну колону у свердловину спускають без зворотного клапана і кільця “стоп”. Перед цементуванням верхній кінець колони обладнують головкою з кранами високого тиску і трубопроводом для відводу промивальної рідини в циркуляційну систему. Кільцевий простір герметизують превентором, а до бокового відводу противикидного обладнання під’єднують цементувальні насоси. Після промивання способом зворотної циркуляції в кільцевий простір закачують першу порцію спеціальної буферної рідини (в’язкопружний розділювач - ВПР). За нею - порцію промивальної рідини в об’ємі, що дорівнює внутрішньому об’єму обсадної колони; потім - другу порцію ВПР і за ним - розрахунковий об’єм тампонажного розчину. Після тампонажного розчину закачують третю порцію ВПР і протискувальну рідину, якщо колона цементується не до устя. Перша порція ВПР служить репером для контролю за просуванням тампонажного розчину. В момент, коли ця порція почне виходити на усті, тампонажний розчин підходить до башмака колони. Оскільки об’єми промивальної рідини між двома порціями ВПР і другої порції ВПР відомі, то за об’ємом рідини, що закачується насосами в кільцевий простір після виходу на усті першої порції ВПР, визначають момент надходження в колону порції тампонажного розчину об’ємом, який дорівнює внутрішньому об’єму ділянки колони довжиною 100-150 м. В цей момент закачування рідини припиняють, кран на головці закривають і колону залишають під тиском до затвердіння тампонажного розчину. Дві інші порції буферної рідини призначені для відділення тампонажного розчину від промивальної і протискувальної рідин. Розділювальні пробки при зворотному цементуванні не застосовують. Зворотний спосіб цементування застосовують у випадку недостачі цементувальної техніки, а також тоді, коли очікується поглинання тампонажного розчину, так як тиск на усті в даному випадку менший. При цьому способі легше, ніж при інших способах, досягнути повільнішого заміщення промивальної рідини тампонажним розчином. Основними вадами вказаного способу є: а) складність контролю за надходженням тампонажного розчину в колону; б) необхідність створення в колоні цементувальних стаканів великої висоти; в) гірша якість тампонажного розчину в нижній частині свердловини, де розміщені продуктивні горизонти і де якість цементування повинна бути найкращою. Манжетне цементування. Цей спосіб застосовують в тому випадку, коли нижня ділянка обсадної колони спущена у вигляді фільтра і не цементується. У склад обсадної колони при спуску в свердловину включають цементувальну муфту, яку встановлюють дещо вище фільтра, між ними - зовнішню манжету типу парасольки або пакер, а всередині колони на висоті однієї-двох труб встановлюють зворотний клапан. У кінці промивання в колону вкидають кулю, яка опускається з потоком промивальної рідини і сідає на сідло нижньої втулки цементувальної муфти. Оскільки насос продовжує закачувати рідину, то тиск в колоні швидко зростає, втулка зрізує штифти, що утримують її в корпусі муфти, опускається вниз до обмежувача і відкриває вікна для виходу рідини в кільцевий простір. У подальшому процес проходить так само, як і при цементуванні верхнього інтервалу ступінчастим способом. Зовнішня манжета або пакер перешкоджає осіданню тампонажного розчину в кільцевому просторі в зону фільтрової частини обсадної колони (в продуктивний пласт). Цементування потайних та секцій обсадних колон.Потайні і нижні секції обсадних колон цементуються одноступінчастим способом, як правило, без нижньої цементувальної пробки. Оскільки діаметр обсадної колони, як правило, більший за діаметр бурильних труб, на яких спускається обсадна колона з допомогою роз’єднувача, то використовується тільки верхня протискувальна пробка, яка складається з двох секцій: верхньої і нижньої. Нижню секцію підвішують за допомогою зрізних штифтів в роз’єднувачі при спуску обсадної колони. Верхню секцію перед цементуванням розміщують в цементувальній головці і звільняють тільки після закачування в бурильні труби розрахункового об’єму тампонажного розчину. Під тиском протискувальної рідини верхня секція опускається вниз на бурильних трубах, сідає на нижню секцію в роз’єднувачі, і після цього секційна пробка витісняє тампонажний розчин із обсадної колони доти, поки не сяде на зворотний клапан (кільце “стоп”). Після цього в бурильні труби скидають кулю, при посадці якої на втулку роз’єднувача зростає тиск і втулка зсувається вниз, відкриваючи отвори. Протискувальна рідина через ці отвори починає витікати в заколонний простір, видаляючи надлишок тампонажного розчину, який знаходиться вище верхнього кінця потайної колони. Промивання продовжують до тужавіння тампонажного розчину. Після затвердіння тампонажного розчину бурильні труби відд’єднують в лівій різьбі роз’єднувача і піднімають із свердловини. Аналогічно цементують нижні секції обсадних колон при спуску їх частинами.
Тампонажними називають матеріали, які при змішуванні з водою або водними розчинами солей, утворюють суспензії, здатні в умовах свердловини з часом перетворюватися в практично непроникне тверде тіло. Для цементування в нафтових, газових та глибоких свердловинах іншого призначення як базові в’яжучі можуть використовуватися різні тампонажні матеріали: портландцемент (ПЦТ), металургійні шлаки, глиноземисті і гіпсоглиноземисті цементи, гіпсові в’яжучі речовини, органічні і органо-мінеральні матеріали на основі полімерів та їх композиції. Виробництво та випробування тампонажних цементів здійснюється згідно з державними стандартами України: ДСТУ Б В.2.7-86–99. Цементи тампонажні. Методи випробувань; ДСТУ Б В.2.7-87–99. Цементи тампонажні типів І-G та І-Н. Методи випробувань: ДСТУ Б В.2.7-88–99. Портландцементи тампонажні. Технічні умови. За речовинним складомцементи поділяють на такі типи: – тип І – тампонажний портландцемент бездобавочний; – тип І-G – тампонажний портландцемент бездобавочний з нормованими вимогами при водоцементному відношенні, що дорівнює 0,44; – тип І-Н – тампонажний портландцемент бездобавочний з нормованими вимогами при водоцементному відношенні, що дорівнює 0,38; – тип ІІ – тампонажний портландцемент з мінеральними добавками; – тип ІІІ – тампонажний портландцемент із спеціальними добавками, які регулюють густину цементного тіста. За густиною цементного тіста цементи типу ІІІ поділяють на: – полегшений (Пол.); – поважчений (Пов.). За температурою застосування цементи типів І, ІІ і ІІІ поділяють на цементи, призначені для: – низьких і нормальних температур (15–50) °С; – помірних температур (51–100) °С; – підвищених температур (101–150) °С. За сульфатостійкістю цементи поділяють на: а) типи І, ІІ, ІІІ – звичайний (вимоги за сульфатостійкістю не ставляться); – сульфатостійкий (СС); б) типи І-G і І-Н – високої сульфатостійкості (СС-1); – помірної сульфатостійкості (СС-2). Умовне позначення цементу має складатися з літерних позначень, призначення, сульфатостійкості, середньої густини для цементу типу ІІІ, максимальної температури застосування, гідрофобізації або пластифікації (ГФ або ПЛ), назви стандарту. Приклади умовних позначень. 1 Портландцемент тампонажний з мінеральними добавками, сульфатостійкий, для низьких або нормальних температур: ПЦТ ІІ-СС-50 ДСТУ Б В.2.7-88–99. 2 Портландцемент бездобавочний з нормальними вимогами при водоцементному відношенні, що дорівнює 0,44 помірної сульфатостійкості: ПЦТ І-G -СС-2 ДСТУ Б В.2.7-88–99 3 Портландцемент тампонажний із спеціальними добавками, полегшений, густиною 1530 кг/м3, для помірних температур, гідрофобізований: ПЦТ ІІІ-Пол 5-100-ГФ ДСТУ Б В.2.7-88–99 Цементи потрібно виготовляти відповідно до вимог даного стандарту за технологічним регламентом, затвердженим виготовлювачем. Речовинний склад цементів всіх типів, виготовлення яких регламентовано стандартом, має відповідати значенням, вказаним в таблиці 11.1.
Читайте також:
|
||||||||||||
|