Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Типи економічних систем.

Загрузка...

Основні питання економічної організації виробництва.

Тема 1.3. Основні питання економіки. Економічні системи.

План.

1. Основні питання економічної організації виробництва.

2. Типи економічних систем.

3. Відносини власності в економічній системі.

 

Вирішуючи проблему вибору в світі обмежених ресурсів, економічні суб’єкти повинні завжди вирішувати три основні, фундаментальні питання економічної організації виробництва:

1. Що виробляти? – які товари слід виробляти, в якій кількості. Фактично це означає розподіл ресурсів, визначення структури економіки, вибір пріоритетів економічного розвитку.

2. Як виробляти? – за допомогою яких ресурсів та яких технологій будуть вироблені економічні блага.

3. Для кого виробляти? – хто стане споживачем вироблених благ, чи буде їм забезпечено збут і тим самим відшкодування витрачених на виробництво ресурсів.

Ці основні питання організації виробництва постійно стоять як перед кожним окремим виробником (фірмою), так і перед економікою в цілому. Вони безперервно відтворюються як на мікро-, так і на макрорівні. Названі фундаментальні питання економіки є загальними (універсальними) для всіх економічних систем, але в кожній з них вони вирішуються по-різному. Кожна система має свій, специфічний механізм координації і управління економічною діяльністю суб’єктів господарювання. Як же відбувається процес координації в різних економічних системах?

 

Економічні системи (economic systems) - це сукупність взаємозалежних економічних елементів, що утворюють визначену цілісність, економічну структуру суспільства; єдність відносин, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ.

Економічні системи відрізняються за способом вирішення головних питань: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?, а також за принципом того, хто несе трансакційні витрати. Історично можна виділити в "чистому" вигляді наступні економічні системи: традиційну, ринкову, командну. Але у сучасному світі існує змішана економічна система, яка з'єднує в собі риси традиційної, ринкової, командної.



Интернет реклама УБС

Традиційна економіка. Методи і техніка виробництва, обмін, розподіл доходів ґрунтуються тут на освячених часом звичаях і традиціях. Спадковість і касти диктують економічні ролі індивідів, чітко простежується соціоекономічний застій. Технічний прогрес і впровадження нововведень різко обмежені, бо вони суперечать традиціям і загрожують стабільності суспільного ладу. Економічна діяльність вторинна порівняно з релігійними і культурними цінностями.

Ринкова економіка (market economy) характеризується як система, яка заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції, вона спирається на особисті інтереси, обмежує роль уряду. У процесі історичного розвитку людського суспільства створюються передумови для зміцнення економічної свободи - можливості індивіда реалізувати свої інтереси і здібності шляхом активної діяльності у виробництві, розподілі, обміні і споживанні економічних благ. Об'єктивні і суб'єктивні передумови для цього виникають після ліквідації усіх форм особистої залежності. Важливу роль у цьому зіграв розвиток ринкової економіки. Ринкова економіка гарантує насамперед волю споживача, що виражається у волі споживчого вибору на ринку товарів і послуг. Добровільний, без примусу обмін стає необхідною умовою суверенітету споживача. Кожен самостійно розподіляє свої ресурси у відповідності зі своїми інтересами і при бажанні може самостійно організовувати процес виробництва товарів і послуг у тих масштабах, що дозволяють його здібності і наявний капітал. Це означає, що існує свобода підприємництва. Індивід сам визначає, що, як і для кого робити, де, як, кому, скільки і за якою ціною реалізовувати зроблену продукцію, яким чином і на що витрачати отриманий виторг. Тому економічна воля припускає економічну відповідальність і спирається на неї. Особистий інтерес виступає головним мотивом і головною рушійною силою економіки. Для споживачів цим інтересом є максимізація корисності, для виробників - максимізація прибутку. Свобода вибору стає основою конкуренції. Основу ринкової економіки складає приватна власність. Вона є гарантією дотримання добровільно підписаних контрактів і невтручання третіх сторін. Економічна свобода - фундамент і складова частина свобод цивільного суспільства. Вона виступає насамперед як необхідний засіб досягнення політичної свободи; у свою чергу, політична свобода є гарантом економічної свободи. У вільному суспільстві індивід може відстоювати й активно пропагувати будь-які, у тому числі радикальні, зміни в соціальній структурі, звичайно за умови, що його агітація не виливається в застосування насильницьких дій стосовно інших громадян. Для пропаганди нових ідей необхідно лише подбати про те, щоб їхня публікація мала комерційний успіх.

Класична ринкова економіка виходить з обмеженої ролі державного втручання в економіку. Уряд необхідний лише як орган, що визначає правила ринкової гри і стежить за виконанням цих правил.

На противагу ринкової командна економіка (command economy) описується як система, у якій домінує суспільна (державна) власність на засоби виробництва, колективне прийняття економічних рішень, централізоване керівництво економікою за допомогою державного планування.

Характерною рисою командної економіки є монополізм виробництва, що в остаточному підсумку гальмує науково-технічний прогрес. Державне регулювання цін, монополізм виробництва, гальмування технічного прогресу закономірно породжують економіку дефіциту. Парадокс полягає в тім, що дефіцит виникає в умовах загальної зайнятості і майже повного завантаження виробничих потужностей. Гіперцентралізм закономірно сприяє розбуханню бюрократичного апарату. Основою його росту була монополізація ролі держави в ієрархічному поділі праці.

Адміністративно-командна система - це своєрідна, ідеологізована форма бюрократизму. Для неї характерне зрощування законодавчої і виконавчої, військової і цивільної, адміністративної і судової влади, злиття партійного і державного апарату.

Змішана економіка. Під змішаною економікою (mixed economy) мається на увазі тип суспільства, що синтезує елементи перших двох систем, тобто механізм ринку доповнюється активною діяльністю держави. Уряд відіграє активну роль в економіці, сприяючи її економічній стабільності і зростанню, забезпечуючи її деякими товарами і послугами, які виробляються в недостатній кількості або взагалі не виробляються ринковою системою, модифікуючи розподіл доходів.

Перехідна економіка як система. Перехід від однієї економічної системи до іншої породжує особливий, перехідний стан економіки. Такий стан економіки може існувати в одній чи декількох країнах і навіть у глобальному масштабі. Перехід від однієї економічної системи до іншої ніколи не представляв миттєвого стрибка. Це дуже тривалий процес, що у минулому вимірявся сторіччями, а останнім часом - десятиріччями. Наприклад, перехід від традиційної системи до ринкової економіки вільної конкуренції зайняв у Західній Європі кінець XVIII - першу половину XIX ст. В Україні такий перехідний стан економіки був характерний для періоду 1861 - 1913 рр. Наприкінці XX століття почався масовий перехід декількох десятків країн від адміністративно-командної до ринкової економіки. Тому на даному етапі перехідною ми вважаємо економіку, де відносини, засновані на адміністративно-командних принципах, будуть замінюватися ринковими механізмами.

Економіці перехідного типу властиві деякі специфічні риси. Вихідною точкою є криза і наступна трансформація економічних відносин колишньої системи, а також виникнення нових відносин, властивих системі, що народжується. Старі і нові відносини взаємодіють у рамках перехідної системи.

У перехідній системі виникають і функціонують особливі перехідні економічні форми, що вказують на напрямок руху до нової системи. До їхнього числа можна віднести частково приватизовані підприємства в сучасній Україні, що втілюють перехід від державної власності до приватної. Для перехідної економіки також характерні інтенсивний розвиток нових форм паралельно зі спадом і поступовим зникненням старих економічних відносин. Так, швидкий ріст приватного сектору при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки супроводжувався трансформацією державних підприємств у фірми, що діють за правилами ринкового господарства.

Перехідні процеси по-різному протікають у країнах східної і західної цивілізації. По-перше, зберігається вирішальна роль держави в економіці при порівняно слабких позиціях приватних власників і сильних зрівняльних тенденціях. По-друге, при ослабленні регулюючих функцій держави переважає приватнопідприємницька ініціатива, одночасно різко підсилюється соціальне розшарування. Україна знаходиться на стику західного і східного типів цивілізації, що багато в чому визначає характер ринкової економіки, що формується в ній.

Спочатку переважала точка зору, що перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової займе роки. Але тепер стає ясно, що цей процес розтягнеться на десятиліття. Тому нам необхідно приділити увагу закономірностям і специфіці перехідної економіки.

Необхідність переходу від адміністративно-командної економіки до ринкової обумовлена наростаючою недієздатністю нетоварної економіки в міру вичерпання екстенсивних факторів економічного росту.

Адміністративно-командна система має два істотних недоліки. Перший - це її негнучкість, повільна адаптація до змін. Другий недолік - це вкрай низька продуктивність унаслідок тотального придушення господарської ініціативи.

 


Читайте також:

  1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  3. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  4. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  5. АНАЛІЗ ЛІНІЙНИХ МОДЕЛЕЙ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАДАЧ
  6. Аналіз макроекономічних показників
  7. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємств будіндустрії
  8. Аудит інформаційних систем.
  9. Взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат і прибутку
  10. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
  11. Вигідне господарсько-географічне розташування Харкова перетворило його у XVIIІ ст. на один з найпотужніших економічних центрів Російської імперії.
  12. Види економічних циклів

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Виробничі ресурси та їх обмеженість. | Відносини власності в економічній системі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.