Грошова маса та ї вимір. Зміна пропозиції грошей та ї вплив на рівень ділової активності.

Тема 4.4. Грошово-кредитна система та монетарна політика

План

1. Грошова маса та її вимір. Зміна пропозиції грошей та її вплив на рівень ділової активності.

2. Центральний банк та його функції.

3. Монетарна політика Центрального банку та її інструменти.

Для підтримки макроекономічної рівноваги держава використовує монетарну політику. За допомогою монетарної (грошової) політики держава намагається управляти кількістю грошей в економіці та їхньою ціною (ставкою проценту). Монетарну політику в країні здійснює Центральний банк та банківська система.

Монетарною (грошовою)політикою називають політику в сфері грошового обігу, регулювання грошової маси кредитами та ставками банківського проценту.

Грошова маса – це сукупність купівельних, платіжних та нагромаджених засобів (тобто готівкових та безготівкових грошей), що обслуговує економічні зв’язки в суспільстві та належить громадянам, господарюючим суб’єктам, державі.

Грошима у сучасному розумінні є:

- готівка (монети, казначейські білети, банкноти)

- замінники грошей (чеки, векселі, кредитні картки)

- банківські депозити.

Управління грошовою масою передбачає, що її перш за все треба виміряти. Фінансова статистика економічно розвинених країн світу оперує декількома показниками грошової маси (грошовими агрегатами):

– М1 включає в себе готівку (інколи її називають “грошима поза межами банків”) і депозити до запитання (поточні депозити);

– М2 утворюється з агрегату М1 плюс гроші на ощадних депозитах та невеликих строкових депозитах;

– МЗ – це М2 плюс великі строкові депозити;

– М4 (або L) складається з МЗ та елементів ринку цінних паперів (наприклад, ощадних облігацій, короткострокових зобов’язань Міністерства фінансів тощо).

В Україні Національний банк визначає структуру грошової маси в сфері обігу з 1993 року. При цьому використовуються такі грошові агрегати:

– М0 – гроші поза межами банків;

– М1 – це М0 плюс гроші на депозитах до запитання;

– М2 – це М1 плюс строкові депозити;

– МЗ – це М2 плюс гроші клієнтів по трастових (довірчих) операціях банків.

Як правило, при аналізі поведінки грошової маси використовують агрегати М1 та М2. При цьому для визначення оптимальної величини грошової маси та управління нею використовують рівняння обміну:

M*V = P*Q,де

М – кількість грошей;

V – швидкість обігу грошей;

Р – рівень цін;

Q – реальний обсяг ВВП;

P*Q– номінальний обсяг ВВП.

Регулювання грошової маси передбачає визначення попиту та пропозиції на гроші.

Безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей бере Центральний банк. Він здійснює емісію (випуск) готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки в обмін на їх резерви, розміщені в Центральному банку. Комерційні банки постачають готівку своїм клієнтам (вкладникам) в обмін на їх депозити в банках, залишаючи у своїх касах незначну суму готівки як резерв. Готівка, що емітована Центральним банком, випущена в обіг комерційними банками і циркулює в позабанківській сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей.

Другим важливим компонентом є гроші суб’єктів економіки, розміщені в комерційних банках на депозитних рахунках, тобто безготівковий компонент. У формуванні цієї частки пропозиції грошей Центральний банк також відіграє визначальну роль. Він забезпечує банківську систему додатковими ресурсами, надаючи комерційним банкам позики та купуючи у них цінні папери на відкритому ринку.

Регулюючи пропозицію грошей, Центральний банк впливає на ціну грошей, тобто на рівень процентних ставок.

Центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей та через здатність впливати на рівень процентних ставок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державна політика зайнятості.	\|	Центральний банк та його функції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.