Господарські товариства. Об’єднання підприємств.

Господарські товариства – підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами об’єднанням їх майна і участі в підприємницькій діяльностітовариства з метою отримання прибутку.

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Згідно з Цивільним кодексом України господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Учасником господарського товариства можуть бути фізичні або юридичні особи. Товариства поділяють на дві групи: об'єднання капіталів та об'єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об'єднання майна засновників та учасників і необов'язкову особисту "участь (тобто підприємницьку діяльність). До другої групи належать товариства, в яких їх засновники беруть участь і не тільки майновими внесками, а й безпосередньо особисто. Як об'єднання капіталів розглядають такі товариства: акціонерні та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю. До об'єднань осіб відносять повні та командитні товариства. Управління товариством здійснюють загальні збори і правління. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління. Рішення загальних зборів може оскаржити до суду учасник, який був відсутній не зі своєї вини на загальних зборах або голосував проти такого рішення.

Загальні збори своїм рішенням створюють правління та встановлюють його компетенцію і склад. Правління може складатися з однієї чи кількох осіб. Члени правління у будь-який час можуть бути усунені, якщо в статуті не зазначено підстави, з яких допускається усунення членів правління.

Учасники товариств мають такі права: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному установчими документами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Учасники можуть вільно вийти з товариства, якщо у статуті не встановлено обов'язок учасника письмово попередити товариство про свій вихід у визначений строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та порядку, передбачених законом та/або установчими документами, може бути виключений з товариства. Учасники товариства зобов'язані: додержуватись установчих документів товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити внески у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчими документами; не розголошувати комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність товариства.

Розглянемо коротко господарські товариства, передбачені Цивільним кодексом України.

Повнимвизнається товариство, учасники якого (повні учасники) відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство". Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. При спільному веденні учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідна згода всіх учасників товариства. Прибутки та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або іншою угодою учасників. Учасник повного товариства має право за згодою інших учасників товариства передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі. Повне товариство ліквідується на підставах, встановлених Цивільним кодексом України, а також у разі, якщо в товаристві залишається тільки один учасник. Цей учасник має право протягом шести місяців з моменту, коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство у порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Командитним, товариством визнається господарське товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов’язаннями товариства солідарно усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю в порядку, встановленому для повного товариства. Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова "командитне товариство" або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слова "командитне товариство". Якщо до найменування командитного товариства включено ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства. До командитного товариства застосовують положення про повне товариство. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписують усі повні учасники. Засновницький договір, крім відомостей, передбачених ст. 88 Цивільного кодексу України, має містити такі відомості: про склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50 % складеного капіталу повного товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчим документом розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом року, а із закінченням цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі. У разі необхідності визначити взаємовідносини між собою особи, що засновують товариство з обмеженою відповідальністю, укладають письмовий договір. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статутний капітал цього товариства складається з вартості вкладів його учасників. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених ст. 88 Цивільного кодексу України має містити відомості: про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного форду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, а його учасники відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками у статутний фонд, за недостатності яких - своїм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного. До товариства з додатковою відповідальністю застосовують правила Цивільного кодексу України про товариства з обмеженою відповідальністю — якщо інше не передбачено установчими документами товариства.

Акціонернимвизнається господарське товариство, статутний фонд якого поділений на певне число акцій однакової номінальної вартості; кожний учасник несе відповідальність за зобов'язаннями товариства лише у межах належних цьому учаснику акцій. Воно може бути створено юридичними та (або) фізичними особами, а також може бути створене однією особою, чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим, ніж розмір, передбачений законом. Статут акціонерного товариства має містити відомості розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, про номінальну вартість і кількість їх, про права акціонерів, про склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок ухвалення ними рішень, у тому числі з питань, рішення щодо яких приймається кваліфікованою більшістю голосів.

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть створюватися і функціонувати 2 типи об’єднань підприємств та організацій: 1) добровільні; 2) інституційні – їх створюють в директивному порядку міністерства або Кабінет Міністрів України.

Підприємства (організації, фірми) мають право на добровільних засадах об’єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству.

Об’єднанням підприємствназивають господарську організацію, створену на добровільних засадах, у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльностей для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

До найпоширеніших форм добровільних об’єднань підприємств в Україні належать:

Асоціації– найпростіша форма договірного об’єднання (фірм, компаній, організацій), утворені з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, централізацією однієї або кількох функцій, на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів).

Корпорації– договірні об’єднання суб’єктів господарювання на основі поєднання їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів. З делегуванням ними окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми– тимчасові статутні об’єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети. Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави.

Концерни – форма статутних об’єднань підприємств (фірм), на основі фінансвої залежності один від одного, з централізацією функцій науково-технічного та виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльностей.. Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам.

Картелі– договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції, асортимент продукції,умови продажу.

Синдикати– організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести– монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємствам, в єдиний виробнично-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

Холдинги(холдингові компанії) – специфічна організаційна форма акціонерного об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

Фінансові групи – об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають кілька банків, які розпоряджаються капталом підприємства (фірм, компаній), що входять до складу фін. групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

Нині основними формами добровільних об’єднань підприємств (фірм, компаній) дедалі більше стають концерни, корпорації, та фінансові (промислово-фінансові) групи.

Рис. 1.1. Форми добровільних об’єднань підприємств (фірм, компаній) та організацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види підприємств по класифікаційних ознаках.	\|	Тестові завдання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.