Регулювання земельних відносин

1. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

2. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Земельні відносини регулюються також Земельним Кодексом. КУ визнає суб'єктами права власності на землю Український народ, громадян, юридичних осіб і держави.

Усі об'єкти, що належать на праві власності громадянам і юридичним особам, відповідно до ст. 41 Конституції України і ст. 80 (пункт «а») ЗК України відносяться до приватної власності, а згідно зі статтями 142, 143 Конституції України та ст. 80 (пункт «б») ЗК України — до комунальної власності.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами.

Цим Кодексом та іншими спеціальними законами регулюються земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря регулюються Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать ЗКУ.

Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. дає визначення земель лісового фонду, поділяючи їх на лісові і нелісові землі (ст. 5), встановлює порядок користування земельними ділянками лісового фонду (ст. 9), в тому числі на умовах оренди (ст. 10), припинення права постійного і тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду (статті 21, 22), визначення меж земельних ділянок лісового фонду (ст. 37), виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду (ст. 38), переведення лісових земель до нелісових (статті 42—44), користування земельними ділянками лісового фонду (розділ I).

Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. дає визначення земель водного фонду, до якого належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами (ст. 4); визначає порядок та умови надання земель водного фонду у власність, постійного і тимчасового користування, у тому числі водоохоронними зонами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, зонами санітарної охорони (гл. 18).

Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. дає визначення повітряного простору, яким є частина повітряної сфери, розташована над суходолом і водною територією України (ст. 1), тобто над земельною і водною територією; визначає структуру і порядок використання повітряного простору; встановлює порядок відведення території, тобто земельної ділянки, для будівництва аеродромів і аеропортів, а також будівництва на при аеродромній території (статті 39, 41); порядок використання повітряних трас і місцевих повітряних ліній (розділи III, IX) тощо.

Закони України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р. і «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р. безпосередньо не виділяють земельні відносини у галузі рослинництва і тваринництва. Проте ці питання регулюються законодавчими актами, що стосуються господарської діяльності у цих галузях, або ж тими, що регулюють порядок та умови використання лісів і водних ресурсів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні етапи в розвитку виробничих структур на автомобільному транспорті	\|	Склад земель України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.