МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Абіотичні та біотичні фактори.Саме вони визначають можливість існування всіх груп організмів у тому чи іншому середовищі, впливаючи на географічне поширення рослин, тварин та мікроорганізмів. Вони важливі для розмноження істот та мають велике значення для загального рівня життєдіяльності організмів. В екосистемах ці фактори виступають як ланка, що зв’язує різні групи організмів і тим забезпечує структурно-функціональну цілісність екосистем. За своїм значенням абіотичні фактори поділяються в екосистемах на дві групи: – ресурси (фактори, що використовуються живими організмами та розподіляються між ними), наприклад, вода, поживні речовини; – умови існування (неподільні абіотичні фактори, що не витрачаються в процесі життєдіяльності і в однаковій мірі впливають на всі живі організми в даній екосистемі, наприклад, температура, рН ґрунту). Основні закономірності дії абіотичних факторів на живу матерію: Правило К.Фрідріха (1927 р.) – закон голоцену: жива речовина реалізує свої функції тільки в єдності з факторами середовища існування. Закон толерантності: усі види живих організмів пристосовані до життя лише в межах певної амплітуди ресурсів та умов існування. Закон мінімуму Лібіха: фактор, що лімітував життєдіяльність, діє пусковим механізмом для сполоху життя. Аналізуючи абіотичні фактори, їх підрозділяють на три групи: – кліматичні – температура, режим освітленості, повітря тощо; – едафічні – ресурси та умови, пов’язані з ґрунтом: тип ґрунту, фізико-хімічні особливості, склад ґрунтового розчину тощо; – фактори, що діють у товщі води та мають значення для водних екосистем. За В.Р.Вільямсом (1939 р.), для живих організмів однаково важливі чотири фактори – світло, тепло, вода, їжа. За К.А.Куркіним (1972 р.), можна виділити такі групи факторів: – не змінні – стабільно діють у даній екосистемі та протягом тривалого часу не змінюють свого значення; – змінні (осциляторно-імпульсні) – з багаторазовими коливаннями значення даного фактору протягом одного вегетаційного сезону; – флуктуаційні – коливаються упродовж років; – багаторічно-циклічні з періодичністю дії, що складає цикли тривалістю десятки та сотні років. Доцільний підхід щодо класифікації середовища був запропонований М.Бігоном (1985 р.), який зауважив, що для живих організмів важливі два параметри – ті, що сприяють накопиченню біомаси та ті, що сприяють розмноженню. Виходячи з цього, усі середовища життя можна розділити на чотири головні категорії: – сприятливі для накопичення біомаси та розмноження; – сприятливі для накопичення біомаси та несприятливі для розмноження; – сприятливі для розмноження та несприятливі для накопичення біомаси; – однаково несприятливі як для розмноження, так і для накопичення біомаси. З погляду життєдіяльності організмів найбільш важливим є доступність території, температурний режим, сонячна радіація, забезпеченість вологою та газовий склад атмосфери. Відомо, що будь-яке середовище містить певну кількість як абіотичних, так і біотичних компонентів. Як говорилося раніше, біотичні фактори – це форми взаємодії типу «хазяїн – паразит». Жити та формувати біопродукцію кожній живій істоті доводиться в умовах того чи іншого біоценозу в тісній взаємодії з іншими організмами. Кожний живий організм не тільки відчуває певний вплив на себе з боку своїх співмешканців у ценозі, але й сам впливає на них. Такі впливі можуть бути позитивними, нейтральними та негативними. Це відповідно веде до виникнення між організмами ряду специфічних форм взаємодії. Основні з них такі: Нейтралізм – при сумісному проживанні організми не чинять один на одного ні позитивного, ні негативного впливу. Конкуренція – два види організмів або особин одного виду використовують один і той же подільний ресурс або намагаються витіснити один одного. Паразитизм та хижацтво – один з видів використовує організми іншого виду як трофічний ресурс. Мутуалізм або співробітництво – при сумісному проживанні організми сприяють розвитку один одному. Аменсалізм – взаємозв’язок між організмами носить односторонній характер: для одного партнера він сприятливий, а для іншого байдужий. Одним із дуже поширених механізмів ценотичного контролю продуктивності є конкуренція. Форми конкурентних взаємозв’язків надзвичайно різноманітні. Види рослин та тварин конкурують за їжу, за оптимальні умови існування, за простір, за світло, за воду, мінеральні речовини тощо.
Читайте також:
|
||||||||
|