Юридична помилка і її види.

Класифікація помилок.

Помилка в кримінальному праві: поняття, види, особливості кримінальної відповідальності.

Розглядаючи це питання варто мати на увазі насамперед те, що мова йде не про судові помилки, не про помилку слідчого, прокурора, судді, допущеної при кваліфікації діяння, винесенні вироку, а про те помилкове уявлення про обставини вчиненого, котре мається у особи, коли вона вчиняє злочин.

Помилка в кримінальному праві –це неправильне уявлення винного щодо юридичних і фактичних ознак діяння і його наслідків (або неправильне представлення винного щодо приписів закону і фактичних ознак діяння та його наслідків).

При вивченні цієї проблеми вченими виділялися наступні можливі класифікації помилки:

1) по причинам і умовам виникнення:

- пробачливі;

- невибачливі помилки;

2) по характеру:

- помилкове представлення про наявність ознак, що фактично відсутні;

- помилкове представлення про відсутність ознак, що фактично маються в наявності.

3) по значимості:

- істотні;

- несуттєві.

4) по предмету омани:

- юридичні;

- фактичні.

5) по впливу на притягнення особи до кримінальної відповідальності:

- винні;

- невинні.

Найбільш прийнятна класифікація помилок, у якій вони розділяються на юридичні і фактичні. Саме за допомогою цієї класифікації є можливість визначити вплив тієї чи іншої помилки на кримінальну відповідальність і покарання.

Виділення ж відворотних і невідворотних помилок, минучих і неминучих, винних і невинних, пробачливих і невибачливих зіграло у свій час (на початку постановки проблеми помилки) позитивну роль лише для розуміння значимості проблеми помилки в праві.

При цьому необхідно виходити з того, що у вині відображаються ті об'єктивні обставини (об'єктивні ознаки), що утворюють склад злочину. Усі ці обставини повинні усвідомлюватися особою. Однак особа може помилково сприймати ці об'єктивні обставини (ознаки складу) чи ж його свідомість дає їм перекручену оцінку.

Вивчаючи це питання, потрібно пам'ятати:

1. Усе вчення про помилки відноситься тільки до навмисних злочинів, тому що необережний злочин завжди є результат помилки.

2. Помилки можуть стосуватися або об'єктивних ознак складу злочину, або - юридичної оцінки цих ознак. Звідси, усі помилки поділяються на помилки фактичні і помилки юридичні.

Юридична помилка (помилка в праві) –це неправильне уявлення особи щодо юридичного характеру суспільно небезпечного діяння і його наслідків (чи ж, можна сказати, щодо положень закону).

Помилка даного виду в більшій мері відноситься до законодавчої урегульованості кримінально-правових відносин і їхньому сприйнятті громадянами, що зобов'язані дотримувати законів України, у тому числі і про кримінальну відповідальність. При наявності юридичної помилки в громадян складається перекручене представлення про законність і незаконність чинених ними дій. Ними неадекватно до об'єктивної реальності сприймаються приписи закону і положення, що у них містяться.

Однією з основних вимог щодо легітимності законів є їхнє опублікування (обнародування) і реальна можливість громадян ознайомитися з ними. Протягом всієї історії людства, з його розвитком, мінялися і способи доведення до населення прийнятих нормативних актів: від їхнього оголошення на площах до використання на сучасному етапі потужностей засобів масової інформації. Сам процес обнародування законів закріплена законодавчо в Конституції України. Якщо громадянин не ознайомився з нормативним актом через відсутність такого бажання чи ж не приклав достатніх для цього зусиль, то діє презумпція знання закону. І тільки, якщо буде встановлено, що людина мала об'єктивні перепини для ознайомлення з законом про кримінальну відповідальність, дана обставина повинна бути врахована судом при встановленні меж кримінальної відповідальності і покарання, і може послужити підставою для звільнення суб'єкта від кримінальної відповідальності. Дане положення не суперечить принципу кримінального права, закріпленому в ч. 2 ст. 68 Конституції України, відповідно до якого незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Правило може мати виключення, а це саме той випадок.

Виділяють наступні підвиди юридичної помилки:

1.Помилка в злочинності діяння (суб'єкт вважає своє діяння злочином, хоча воно не закріплено в якості такого в карному законі (мнимий злочин)).

2.Помилка в незлочинності діяння (суб'єкт вважає своє діяння правомірним, у той час як закон відносить його до злочину).

3.Помилка у виді і розмірі покарання.

4.Помилка в кваліфікації діяння.

Відносно так званого мнимого злочину, можна сказати, що діяння є суспільно небезпечним, протиправним тільки у свідомості окремої людини, що підверджена правомріянням У законодавстві таким воно не є. Тому здійснення даної дії чи бездіяльності не може послужити підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Для кримінального закону воно байдуже. У кримінальному праві діє принцип, відповідно до якого немає злочину без згадування про те у законі.

У випадку, коли суб'єкт вважає свої дії правомірними, а закон містить згадування про них як злочинні, діє принцип, відповідно до якого незнання закону не звільняє від кримінальної відповідальності. Але саме при розгляді цього підвиду юридичної помилки, як про це говорилося вище, і може бути застосовне виключення зі згаданого правила. На стороні особи повинні бути виняткові обставини об'єктивного характеру, що унеможливили ознайомлення людини з законом (перебування в лікарні у важкому стані, перебування в місцях, у яких немає доступу до засобів масової інформації, фізіологічні особливості стану людини). У цьому випадку, як свідчить світова практика законотворчості, ця обставина може враховуватися судом як пом'якшуюча вину чи ж, як підстава для звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому важко представити, що особа не буде мати представлення про злочинність таких діянь як убивство, розбій, хуліганство, державна зрада. Уявляється, що помилка даного виду може виникнути у винного в тій області кримінального права, що змінюється (є нестабільним закон) чи ж у КК уведений склад злочину, раніше невідомий. Тому буде логічно вірним сприйняти можливість посилання на незнання закону як обставини, що звільняє особу від кримінальної відповідальності, як теорією кримінального права України, так і судово-слідчою практикою.

Судова практика містить приклади із практики Харківського обласного суду.

З. продав знайомої С. 100 доларів США. По факті порушення правил про валютні операції ст. 80 КК (в редакції 1960р.) була порушена кримінальна справа. Сам обвинувачуваний, відповідно до матеріалів кримінальної справи, вважав, що не повинен притягуватися до кримінальної відповідальності, тому що не знав про порушення їм закону, так як зрозумів із засобів масової інформації, що валюта має вільне обертання. Однак слідчий указує на той факт, що в жодному ЗМІ не говорилося, що валютна операція може здійснюватися поза Держбанком. Крім цього, З. працює з іноземними студентами, що оплачують навчання у ВКВ, а тому має представлення про рух валюти у фінансовій системі України. До того ж раніш він неодноразово виїжджав за рубіж, отримуючи для поїздки валюту в банку. Злочин було скоєно на початку листопада. З. порушив закон від 1 березня 1991 року «Про валютне регулювання» і постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР». Кримінальну справу у відношенні З. було припинено на підставі акта амністії. Потрібно відзначити, що Україна як самостійна, суверенна держава робила перші кроки, і плутанина в уявленні З. щодо законності його дій могла мати місце.

Юридична помилка щодо виду і розміру покарання не може вплинути на кваліфікацію діяння. Кримінальна відповідальність і покарання визначається відповідно до санкції відповідної статті КК України і на підставі загальних засад призначення покарання, що визначені законодавцем. Відступати від них ніхто не має права. Тому вид і розмір покарання будуть призначені відповідно до закону.

Не впливає на притягнення винного до кримінальної відповідальності і помилка в кваліфікації діяння. Злочин кваліфікується з використанням установлених законом і наукою кримінального права правил кваліфікації. При цьому враховується тільки пріоритет закону. І думка злочинця про те, що їм скоєне пограбування, байдужа для закону, якщо є підстава вважати це діяння розбійним нападом.

Висновок: щодо кваліфікації діянь при наявності юридичної помилки потрібно відзначити, що кримінальна відповідальність у цьому випадку встановлюється на загальних підставах, тобто на підставі положень закону. При цьому на перший план виходить об'єктивна сторона злочину. При дачі оцінки потрібно виходити з положень закону (об'єктивної реальності).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення факультативних ознак суб'єктивної сторони складу злочину.	\|	Фактична помилка і її види.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.