Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Класифікація професій

Класифікація професій

ЛЕКЦІЯ 8

1. Класифікація професій.

2. Професії типу «людина-людина».

3. Професії типу «людина-техніка».

4. Професії типу «людина-природа».

5. Професії типу «людина-знакова система».

6. Професії типу «людина-художній образ».

 

Відомо немало спроб класифікації. Так О. Ліпман поділяв професії:

a) ті, що передбачають контакти з людьми, впливають на людей (педагог, юрист, лікар);

б) ті, що мають відношення до неживої природи (геолог, механік);

в) ті, для яких властиве спілкування з живою природою (біолог, агроном);

Але ця класифікація надто узагальнена.

На початку 20-тих років ХХ ст.. Струмилін запропонував класифікацію професій, основою якої була ступінь складності автоматизації зусиль працівників у процесі праці. Є 5 типів:

· автоматична рефлекторна праця;

· напівавтоматична звична праця (телеграфіст, друкарка);

· шаблонна виконавча праця (токар, слюсар);

· самостійна праця в межах завдання (педагог, конструктор, лікар);

· вільна творча праця (вчений, художник, композитор).

У даній класифікації має місце спроба характеризувати професії за співвідношенням у них творчих і шаблонних компонентів, але вона мало придатна для профорієнтації.

Іноді використовують розподіл на професії фізичної та розумової праці. Під першими розуміють професії, що вимагають фізичної сили і різноманітних психомоторних якостей; до других відносять професії, що не вимагають цих якостей, а насамперед ставлять вимоги до розумової діяльності. Цей розподіл дуже загальний і не відображає відмінностей між професіями або їх подібності.

Існує класифікація професій за галузевою ознакою:

· промислові;

· сільськогосподарські;

· транспортні;

· торгівельні;

· адміністративно-управлінські;

· канцелярські;

· медичні;

· педагогічні;

· юридичні;

· військові;

· наукові;

· мистецькі;

· спортивні та інші.

Але за цієї класифікації не завжди можна віднести ряд професій до одного з вказаних типів. Крім того, з одного боку, в межах кожного з вказаних типів є мало подібних між собою професій, а з іншого, деякі професії з різних груп мають подібні психологічні характеристики (лікар, педагог). Нарешті, професії наукових працівників можуть бути представлені і в медицині, і в педагогіці, і в сільському господарстві. Така класифікація зручна для керівників підприємств і навчальних закладів і малопридатна для профорієнтації. Адже одна галузь об’єднує спеціалістів різних професій. Так, у нашій промисловості працюють модельєри, слюсарі, швачки, бухгалтери, економісти, менеджери, рекламісти, програмісти, тощо. Всі вони різняться за психологічною характеристикою праці. Тому для профорієнтації мабуть найкраще користуватися класифікацією, побудованою за ознаками, які йдуть безпосередньо від людини як учасника процесу праці.



Интернет реклама УБС

Справді, коли людини працює, її увага спрямовується на предмет праці, те, що потрібно робити з предметом – мета праці лише реалізується за допомогою тих чи інших знарядь, засобів, і, що для людини суттєво – у певних умовах.

Саме на цих чотирьох ознаках будується профорієнтаційна класифікація Є. О. Клімова, яка серед розробок заслуговує уваги. Предмет праці – це об’єкт, на який спрямована людська діяльність. Це може бути інша людина, жива і нежива природа, технічні об’єкти, символи, знаки, художній образ. Тож ,є п’ять головних типів професій: «людина-людина», «людина-природа», «людина-техніка», «людина-знакова система», «людина-художній образ».

Названі типи не можуть бути жорстко регламентовані. У будь-якій професії є елементи взаємодії людей.

Професія тракториста-машиніста відноситься до типу «людина-природа», хоч має підстави бути віднесеною до типу «людина-техніка», але ж предметом праці виступає земля.

Таким чином, характер предмета праці значною мірою визначає вимоги професії до людини. Тому згруповані таким способом професії мають багато спільного як щодо характеру діяльності, так і щодо вимог, які ставляться до працівника. В даній класифікації виділяються стрижневі професії, психологічна структура яких найбільшою мірою є типовою для всієї групи. Психологічна характеристика даних груп є психологічною характеристикою всього типу професій. Немає необхідності ознайомлювати людину з кожною професією, для орієнтації досить вивчити кілька стрижневих професій кожного типу, конкретніший вибір залежить від інтересів, відношень і установок людини.

Таким чином, використання класифікації професій у профорієнтаційній роботі допомагає ефективніше враховувати професійну спрямованість особистості при виборі при виборі чи зміні професії та перенавчанні, економніше будувати профконсультаційну роботу і профвідбір, ефективно підходити до проблеми саморегуляції і творчості людини в професійній діяльності.


Професії типу «Людина-людина»

Вид діяльності – виховання, навчання, управління, медичне, побутове, правове, інформаційне обслуговування.

Предмет праці – людина, групи людей, колектив , бригада робітників, військові підрозділи, клас, група, екіпаж.

Основні вимоги, що ставляться професією до особи – здатність встановлювати взаємини з людьми, допомога в оволодінні основами наук, акуратність, пунктуальність, доброта, готовність прийти на допомогу іншій людині, привітність, доброзичливість, самокритика, самовладання, спостережливість, емоційна стійкість, розподіл уваги, логічність мислення, високі показники пам’яті.

Приклади професій – учитель, вихователь, перекладач, бібліотекар, лікар, медсестра, працівники міліції, суду, прокуратури, юрист, офіціант, стюардеса, продавець, адміністратор, культпрацівник, екскурсовод, тренер, кореспондент.

Група професій типу «людина-людина» включає велику кількість професій. Багато з них мають однакові цілі, завдання, одну і ту ж спрямованість діяльності, ставлять близькі за змістом вимоги до працівника і об’єднуються на цій основі у підгрупи.

У змісті діяльності спеціалістів підгрупи професій, які Климов визначив як «гностичні», переважає пізнавальна (гностична) діяльність. Так, головна мета роботи слідчого – з’ясувати, встановити події, мотиви вчинків людей, тощо. Мета людей на підставі вивчення і узагальнення фактів, документальних чи літературних джерел, інтерв’ю.

У ряді професій гностична, пізнавальна діяльність тісно пов’язана з оперативно-виконавчою. Тож, можемо поділити професії типу «людина-людина» на гностичні та

Гностико-оперативні

 

Керування людьми   Обслуговування людей
В управлінській діяльності головне завдання – зрозуміти громадські цілі і спрямувати зусилля на їх досягнення   Зрозуміти і задовольнити потреби людини

 

Управління людьми, у свою чергу, поділяється на дві підгрупи. В одній домінують завдання керівництва, організації дій колективу (керівник установи, закладу, майстер цеху), у другій головну роль відіграють навчання, виховання (вчитель, викладач, вихователь у дитячому садку, тренер).

Обслуговування людей поділяється на

а) професії інформаційного обслуговування, в завдання яких входять повідомлення довідкової, наукової, політичної, консультаційно-юридичної інформації (лектор, адвокат-консультант, працівник довідкового бюро), задоволення естетичних потреб людей засобами мистецтва (Djeu);

б) професії матеріального обслуговування, до яких відносяться, крім торгівельного обслуговування (продавець, касир, офіціант, бармен) і соціально-побутового обслуговування (страховий агент, приймальник ремонтної майстерні, ательє, працівник готелю), також медичне обслуговування (лікар, медсестра, санітарка).

Спеціалісти професій типу «людина-людина», з одного боку користуються різними приладами, інструментами (апарати у контролера-касира, ваги у продавця, медична апаратура та інструментарій у лікаря, медсестри). З іншого, як знаряддя виступає рука і функціональні засоби організму – виразні засоби поведінки, мови, міміки тощо.

Характеризуючи умови праці працівників групи професій «людина-людина» слід виділити:

· мікрокліматичні, гігієнічні умови;

· соціальні умови.

Користуючись класифікацією умов праці, яку запропонував Є. О. Климов, можна констатувати, що робота даної групи спеціалістів проходить у приміщенні з мікрокліматом, близьким до побутових норм. У складніших умовах працюють продавці: вони іноді зазнають впливу повітря високої та низької температури, протягів, тощо. Коли йдеться про соціальні умови працівників групи професій «людина-людина», варто підкреслити, що вони висувають підвищені вимоги до морального образу людини, її дисциплінованості, принциповості, відповідальності.

 

професії типу «людина-техніка»

1. загальна характеристика професій типу «людина-техніка».

2. особливості технічного мислення.

3. Подальший поділ групи на підгрупи.

 

Вид діяльності: створення, монтаж, складання, експлуатація, управління, ремонт.

Предмет діяльності: машини, механізми, агрегати, технічні системи, транспортні засоби, технічні об’єкти.

Основні вимоги, що ставляться професійно до людини: значні вимоги до сприймання, високий інтелект, хороша координація рухів, точність, технічне мислення, стійкість нервової системи, витримка, стійкість уваги, здатність до її розподілу і переключення, високі показники оперативної, зорової пам’яті, організованість, цілеспрямованість, витривалість, самоконтроль, врівноваженість.

Приклади професій: електрослюсар, інженер-електрик, радіоінженер-схемотехнік, токар, слюсар, фрезерувальник, шахтар, металург, водій транспортних засобів, ткалі, електрозварювальник, будівельник, машиніст крану та інші.

Слово «техне» (techne) в перекладі з грецької означає вміння, майстерність. Сучасна техніка включає в себе як прості устаткування так і складні об’єкти. Прийнято розрізняти техніку промисловості, будівельну, авіації і космонавтики, транспорту, зв’язку, с/г. Виділяють також галузеву техніку автоматизації, кібернетики, електронну, вимірювальну, ядерну, пожежну, авто технічну, оргтехніку.

У зв’язку з науково-технічним прогресом, поширеною механізацією і автоматизацією виробничих процесів, впровадженням сучасних технологій значно зростає питома вага інтелектуального навантаження під час виконання різних виробничих операцій, що створює умови для докорінної зміни характеру і змісту праці фахівців і ставить серйозні вимоги до рівня кваліфікації не лише інженерно-технічнічних працівників, а й до робітників різних галузей.

Сучасний робітник повинен добре знати виробництво, вміти обслуговувати складну техніку, контролювати технологічні процеси, роботу обладнання. Усе це сприяє розвитку творчого характеру праці. Дані досліджень свідчать, що розумова праця, наприклад, у сталевара електропечі становить 70% робочого часу, у слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і електромонтера – 70-90%, у наладчика автоматичних ліній – 95%. Оперування виробничо-технічним матеріалом надає мисленню фахівців групи «людина-людина» специфічного спрямування і характеру і формує у них так зване технічне мислення. Основні характеристики технічного мислення – чіткість, точність розумових операцій, спрямованість на точні розрахунки, практичність, гнучкість і нешаблонність. Однією з важливих якостей такого мислення є його оперативність, тобто здатність вирішувати виробничо-технічні завдання в ліміті часу, «незаплановані» задачі, які виникають у ході діяльності; вміння використовувати знання у конкретній ситуації і знаходити оптимальні рішення. Саме такі вимоги ставляться до психічної структури особистості льотчиків, водіїв, операторів, наладчиків автоматизованого устаткування і т.п.

До структури технічного мислення входить і образний компонент інтелектуальної діяльності, певний розвиток якого дає змогу спеціалісту переводити умовні позначення креслень та схем у наочно-конкретні образи і оперувати ними.

Поряд з цим професії типу «людина-техніка» ставить високі вимоги до зорового, слухового, вібраційного сприймання спеціаліста.

Кваліфікованих фахівців групи «людина-техніка» відрізняє постійна технічна спостережливість, підвищений інтерес до техніки, творче мислення.

Однак, ступінь прояву творчого елемента у професіях даної групи не однаковий, що й було покладено Клімовим в основу внутрішнього поділу професій «людина-техніка». Частину групи складають професії в яких представлена не чиста творчість (створення нового), а відтворення конкретних образів, дій у мало змінюваних умовах (збиральник на поточній лінії) або значно змінюваних умовах (слюсар-ремонтник, закрійник), робота за відомими загальними правилами з урахуванням обставин (водій міського транспорту, хімік-апаратник та інше).

В окрему групу виділено гностичні (діагностичні) професії, основний зміст яких полягає в оцінці якостей об’єкта, розпізнаванні сигналів (дегустатор, експерт) або в оцінці складних систем на основі розумового комбінування (технічний інспектор, настроювач складної апаратури). Таким чином, залежно від конкретних цілей праці Є.О.Климов пропонує виділити у даній групі такі підгрупи:

1) Спеціальності, пов’язані з обробкою, впорядкуванням матеріалів;

2) Спеціальності, пов’язані з ремонтом, збиранням, регулюванням техніки;

3) Спеціальності пов’язані з підйомно-транспортними операціями.


професії типу «людина-природа»

1. загальна характеристика професій типу «людина-природа».

2. основні психологічні вимоги професій типу «людина-природа».

3. характерні особливості підгрупи тваринницьких професій.

4. характерні особливості підгрупи рослинницьких професій.

 

Вид діяльності: вивчення, добування, дослідження, вирощування, догляд, профілактика захворювань.

Предмет діяльності: об’єкти живої та неживої природи, атмосфера, земля, корисні копалини, рослини, тварини, біологічні процеси.

Основні вимоги, що ставляться професією до особи: здатність встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, аналітичне мислення, уміння передбачати та оцінювати мінливі природні фактори, знання природної системи, багата уява, оперативне мислення, спостережливість, витривалість, наполегливість, відповідальність, стійкість, розподіл та довільне переключення уваги, наочно-образна та зорова пам’ять.

Приклади професій: гідромеліоратор, геолог, агроном, ґрунтознавець, селекціонер, садівник, рибалка, зоотехнік, вет лікар, фізіолог, біохімік, лісник, тракторист-машиніст, майстер машинного доїння, технік-топограф, океанолог та ін..

Професійна діяльність працівників професій типу «людина-природа» вимагає широкого кола знань. Ці спеціалісти часто повинні знати весь цикл технологічних процесів, вміти організувати технічне спостереження і обслуговування механізмів (наприклад в тваринництві). В їх роботі значне місце посідають елементи розумової праці, які дедалі більше стають інженерно-технічними. Наприклад, птахівник-спеціаліст, який володіє основами біології, зоотехніки та обізнаний з механізмами.

Професії цієї групи вимагають значної теоретичної підготовки, отже, вищої і середньої спеціальної освіти (агроном, ветлікар, зоотехнік, садівник) і професій, де потрібна практична майстерність (тваринник, тракторист-машиніст широкого профілю).

Провідним предметом праці професій типу «людина-природа» є живі організми, умови їх життя, біологічні та мікробіологічні процеси. Саме на ці об’єкти впливає агроном, тваринник, селекціонер та ін.. об’єктами праці виступають ґрунт, ліс, насіння, рослинний і тваринний світ. Кожен з них має багато різноманітних властивостей. Наприклад, основними властивостями ґрунту є його вологість, температура, реакція ґрунтового розчину. Насіння оцінюють з точки зору його сухості, схожості, чистоти, життєздатності і т.д. Спираючись на ці ознаки, людина у своїй професійній діяльності приймає рішення, орієнтується виконуючи свої професійні обов’язки.

Важливою особливістю предмета праці цієї групи є недостатня доступність його для сприймання (біохімічний та мікробіологічні процеси, які протікають у рослинах, в організмах тварин, ґрунті і т.д. помилка в густоті сівби буряків буде виявлена лише восени при збиранні буряків).

Варто мати на увазі, що розподіл професій на типи не дуже жорсткий. Береться до уваги явне переважання ознак, характерних для кожного з типів. Так, багато професій групи «людина-природа» передбачає використання механізмів. може здатися, що їх треба відносити до професій типу «людина-техніка». Наприклад, механізатори с/г різного профілю, механізатори-тваринники. Проте, в їх діяльності механізми виступають не як предмет, а як засоби праці. Адже тракторист насамперед повинен мати хороші знання в галузі агротехніки, необхідні для одержання високих врожаїв с/г культур, правильного догляду за рослинами, збирання врожаю.

Знаряддя праці спеціалістів професій типу «людина-природа» досить різноманітні. Провідні знання праці можна класифікувати таким чином:

· ручні інструменти та пристрої;

· механічні інструменти та пристрої (для перетворення та переміщення)

· машини з ручним та автоматичним управлінням;

· прилади, призначені для виявлення ознак праці, які безпосередньо не сприймаються органами чуттів.

Найрізноманітнішими можуть бути умови праці спеціалістів даного типу професій:

· робота у денний час, змінна;

· робота у нічний час, змінна;

· ненормований робочий день;

· робота з перевагою статичних компонентів у діях (тривалий час перебування в одному робочому положенні, сидячи, стоячи);

· робота, яка потребує переміщення.

Для професій групи «людина-природа» переважними типами діяльності, що мають інформаційні ознаки є

· спостереження, контроль як гностичні дії (стеження, вимірювання на око, огляд, перевірка на смак);

· вирішення оперативно-виробничих завдань та інші розумові дії (планування, експериментування);

· обробка матеріалів (обробка, сортування, укладання, контроль-вимірювання);

· керування механізмами, машинами;

· обслуговування і догляд (за технікою, тваринами, рослинами);

· організація колективу і виховання людей (інструктаж, навчання, виховання).

Виходячи з умов праці для професій типу «людина-природа» можна виділити такі шкідливості:

v перегрівання тіла;

v переохолодження тіла;

v промокання одягу;

v за.... повітря;

v вплив хімічних речовин, їх токсичність.

Основні психологічні вимоги професій типу “людина-природа”

Успішна діяльність залежить від здатності і передбачати і оцінювати дуже мінливі природні фактори. Для деяких професій, наприклад, інспектор рибоохорони, лісник, розвідник об’єктів природи для колекцій, мисливець, характерне тривале перебування у відносній ізоляції при дефіциті спілкування, що потребує врівноваженості і сміливості.

Ручні знаряддя праці потребують від людини спритності, витривалості, координованості та розміреності рухів, здатності точно дозувати їх силу і напрямок, спроможності утримувати в пам’яті багато правил, відомостей та оперувати ними (рільник, садівник, овочівник); механізовані знаряддя – координація, точність, розміреність рухів, стійкості та розподілу уваги, хорошого пристосування до одноманітних подразників, постійного інтересу до нової інформації.

До спеціалістів ставляться вимоги щодо довготривалої пам’яті, здатності встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між явищами, надовго розділеними в часі. Багато спеціальностей групи вимагають спостережливості та самостійності.

Тваринництво (конярство, свинарство, вівчарство, рибальство, бджільництво, звірівництво) – вимагає знань техніки, електроніки, механіки і т.д. передбачає знання фізіології тварин, особливостей та умов їх життя, періодів життєвого розвитку, звичок і поведінки. Професії, де предметом праці є тварини (вет. лікар, зоотехнік, птахівник, пасічник тощо). Помилкове встановлення вет. лікарем діагнозу хвороби може бути виявлене пізніше, коли починається падіж або епідемія, тож необхідно проводити профілактичні огляди. Тваринники мають володіти широкими знаннями (фізіологія, мікробіологія, вірусологія, ветеринарія і т.п.), мати хорошу пам’ять, уяву, високий рівень інтелектуального розвитку, оперативне мислення.

Представники деяких професій (мисливець, лісник, рибалка, вівчар) повинні бути здатними працювати далеко від населених пунктів, часто протягом тривалого часу. Ці професії потребують любові до тварин, гуманності.

Наступна підгрупа – рослинництво, яке включає рільництво – вирощування зернових, технічних і кормових культур; овочівництво – вирощування овочевих культур; плодоовочівництво і виноградарство; лісівництво і квітникарство.

Предмет праці – рослинні організми і умови їх життя. Типові професії – рільник, овочівник, агроном, ботанік, квітникар, селекціонер, лісник і т.д.

Проводять правильні сівозміни, вносять добрива, обробляють ґрунт, доглядають за рослинами, охороняють від шкідників і хвороб.

Специфічні особливості праці в рослинництві (сезонність і змінність робіт протягом року) не лише наявність серйозної спеціальної підготовки, а й значного багажу знань та певних особистих властивостей та якостей. Успіх залежить від рівня розвитку довготривалої пам’яті, спостережливості, аналітичності мислення, уяви і уваги. Важливу роль відіграють сенсорні функції, серед яких найважливіше місце належить точності сприймання. Весь виробничий процес овочівника, рільника, буряковода проходить під постійним зоровим контролем: оцінка якості посівів, засміченість бур’янами, тощо. Можливість значних матеріальних втрат (наприклад, при захворюванні великих площ посівів) потребує від працівників таких особистих якостей, як сумлінність, відповідальність, принциповість.

Найбільш важливими психічними якостями необхідними для виконання механізаторської праці є зорово-моторна координація та м’язево-суглобне відчуття, стійкість до монотонності, здатність розрізняти слухові сигнали, стійкість і розподіл уваги, технічна кмітливість і висока мотивація.

Тож, кожна підгрупа професій типу “людина-природа” має свої характерні особливості. Вимоги які ставляться до спеціальностей цих підгруп, потребують мобілізації різних специфічних для даних видів праці професійних якостей і властивостей.


професії типу «людина-знакова система»

 

вид діяльності: обчислення, підрахунки, виконання креслень, схем, переклади текстів з однієї мови на іншу, упорядкування, збирання, аналіз та збереження інформації, ведення записів.

Предмет праці: тести, цифри, формули, мови, коди, умовні позначення, поняття, звукові сигнали, креслення, карти, схеми.

Основні вимоги, що ставляться професією до особи: високі вимоги до точності зорового сприймання та його об’єму, концентрація уваги та довгочасна пам’ять, логічне мислення, зорові уявлення, вміння аналізувати та узагальнювати інформацію, емоційна стійкість, терпіння, самовладання, точність рухів, відповідальність, організованість.

Приклади професій: оператор, телеграфіст, бухгалтер, економіст, конструктор, геодезист, кресляр, бібліограф, лінгвіст, перекладач, історик, математик, топограф, програміст, картограф, філософ та інші.

Загальна характеристика типу професій.

Сучасному спеціалісту, який працює у промисловості, на транспорті, в системі зв’язку, в галузі науки тощо дедалі частіше доводиться мати справу не з безпосередніми фізичними предметами, явищами, процесами, а з їх замінниками, символами, знаками чи системою знаків. В умовах сучасної культури, велику роль відіграють знаки, не схожі на предмети, які вони означають, так, слова не є подібними предметам, про які йде мова в тексті, ноти не є подібними музиці і т.п.

Усна і писемна мова, цифри, формули, хімічні символи, ноти. Схеми, креслення, гроші, фотографії, міміка, жести – все це знаки і системи знаків.

Всередині групи професій «людина-знакова система» психологи виділяють окремі маси спеціальностей. В основу класифікації покладено таку ознаку, як специфіка мети праці. За нею виділяють три основні групи спеціальностей:

Ø гностичні;

Ø перетворюючі;

Ø пошукові.

прикладом гностичних може бути професія коректора, перетворюючих – стенографістки-друкарки, бухгалтера, пошукових – програміста, науковця-теоретика тощо. Ці професії за змістом роботи чи історією виникнення і розвитку не схожі одна на одну. Так, праця економіста за своєю технологією нічим не нагадує діяльність диспетчера залізничного вузла, і обидві вони далекі від тих професійних завдань, які реалізує, наприклад, редактор газети чи журналу.

Нові автоматизовані технології ведуть до втрати простої взаємодії з предметом праці. Сама людина розглядається як ланка системи управління, що виконує функцію каналу зв’язку в системі «людина-машина». У цій системі провідна роль належить людині-оператору.

Дослідження дозволили сформулювати основні особливості операторської діяльності:

v оператор одержує інформацію у зворотному вигляді (показники лічильника, індикаторів, вимірювальних приладів) тому повинен вміти розкодовувати інформацію і уявно порівнювати її з реальним станом керованого об’єкта.

v Велика швидкість та складність виробничих процесів висувають підвищені вимоги до точності дій, швидкості прийняття рішень, темпу здійснення управлінських функцій оператора, велика відповідальність, бо помилка може призвести до аварії та загрози життя працівників. Тому характерне значне нервове напруження.

v Праці оператора притаманні обмежена рухова активність, використання малих груп м’язів. Важливо і те, що йому доводиться працювати в умовах ізоляції від звичного соціального середовища.

v Висока готовність до екстрених дій. У випадку неполадок чи порушень в короткий час необхідно проаналізувати значний об’єкт інформації, прийняти правильне рішення та проаналізувати його. Це спричиняє сенсорні, інтелектуальні та емоційні перенавантаження.

Психологи виділяють кілька видів операторської діяльності. Відомою є класифікація, в основу якої покладено основні функції оператора:

1. оператор-спостерігач. Його функції полягають у виділенні та впізнаванні сигналів.

2. оператор-виконавець. В його функції входить передача інформації від одних елементів системи до інших: одержавши інформацію у вигляді сигналу він передає її всередині тієї самої системи.

3. оператор-керівник. Його діяльність протікає в системі, де наперед не відомі ситуації, які можуть виникнути у процесі управління. При виникненні нової ситуації оператор мусить щоразу відшуковувати новий варіант рішення.

Таким чином, для операторських професій характерні специфічні особливості взаємодії людини з машиною. Саме це дало підставу виділити їх в окрему структурну одиницю у групі професій «людина-знакова система». Крім операторських професій, до цієї групи включено багато професій системи зв’язку, поліграфічні і канцелярські професії, віднесено економістів, бухгалтерів, тощо.

Всі вони об’єднуються спільними вимогами до здатності людини успішно працювати з символами, знаками та їх системами.

 

професії типу «людина-художній образ»

 

1. Загальна характеристика типу професій.

2. основні психологічні вимоги професій типу «людина-художній образ».

3. значення професійної пам’яті.

4. значення художньої уяви.

 

Вид діяльності: художнє відображення дійсності, проектування, моделювання, відтворення, створення образів, виготовлення художніх образів, копіювання.

Предмет праці: художній образ, предмети прикладного мистецтва, технічна естетика, літературні твори, твори прикладного мистецтва, скульптура, музика.

Основні вимоги, що ставляться професією до особи: добре розвинутий художній смак, розвинуте просторове мислення, концентрація та стійкість уваги, спостережливість та творча уява, образне мислення, емоційність, наочно-образна пам’ять, здатність до перевтілення, яскравість зорового сприймання, точність сприймання кольору та відтінків.

Приклади професій: маляр, художник, реставратор, архітектор, дизайнер, скульптор, мистецтвознавець, художник з моделювання одягу, вишивальниця, паркетник, гранувальник дорогоцінного каміння, ювелір, фотограф, письменник, актор, журналіст, перукар, хореограф, балетмейстер, кулінар, кінооператор та інші.

До професій типу «людина-художній образ» сучасна професіографія відносить групу спеціальностей, які передбачають взаємодію людини з системами художніх образів (їх частинами, елементами, якостями). Потрібна взаємодія, як відомо, є специфічною для різного роду занять сфери мистецтва – музики, живопису, театру, художньої літератури та інше, а також спеціальностей сфери масової художньої діяльності.

Усі спеціальності даної групи професій можуть бути віднесені відповідно до певних видів мистецтва та різних підгруп:

1. просторові види художньої діяльності:

· декоративно-прикладне мистецтво;

· образотворче мистецтво – архітектура, скульптура, живопис, графіка;

· виробниче (індустріальне) мистецтво;

· фотографія.

2. часові види художньої діяльності:

· музика;

· література.

3. Просторово-часові види художньої діяльності:

· хореографія;

· театр;

· кіно- та телемистецство.

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. VII. Професійна кооперація
  5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  7. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
  8. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в рослинницькому технологічному комплексі
  9. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  10. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
  11. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  12. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Основні психологічні вимоги професій типу «людина-художнє мистецтво».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.