Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальна система оподаткування 6 страница

11. Що включається до складу додаткового капіталу?

12. Що належить до іншого додаткового капіталу?

13. З якою метою створюється резервний капітал підприємства?

14. Які існують обмеження щодо мінімального розміру резервного капіталу та розміру щорічних відрахувань до нього?

15. На яких субрахунках ведеться облік резервного капіталу?

16. Як визначається сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та на які цілі вона може бути використана?

17. Призначення дивідендів та джерела їх виплати?

18. У чому полягає різниця між неоплаченим та вилученим капіталом?

Тема 16. Облік зобов’язань

Мета лекції – сформувати систему знань про облік зобов’язань.

1. Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових 1. Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин.

2. Визнання, оцінка та класифікація зобов’язань.

3. Характеристика рахунків з обліку зобов’язань.

4. Облік довгострокових зобов’язань.

5. Облік поточних зобов’язань.

6. Відображення даних про зобов’язання в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Література:

Див. п.п. 3, 9, 15, 17, 19, 22, 29, 67, 69, 70, 80, 82, 83, 87, 90, 92, 96, 98 із списку літератури.

1. Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин

П(С)БО 11 «Зобов’язання» визначено порядок та відбиття в звітності інформації про зобов’язання. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань, які встановлені іншими нормативними документами. Норми П(С)БО 11 застосовують підприємства незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а також у НП(С)БО 1) надається визначення зобов’язань як категорії бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги підприємства і його капітал:

Зобов'язання = Активи - Капітал

Зобов’язання визнається, якщо:

- його оцінка може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов'язання може відбутися:

- сплатою грошових коштів у готівковій або безготівковій формі;

- передачею інших активів;

- наданням послуг;

- заміною зобов'язання іншим;

- перетворенням зобов'язання на капітал;

- відмовою кредитора від своїх прав або позбавленням їх.

Строк погашення зобов’язання – термін, протягом якого повинно бути погашено зобов’язання.

Відповідно до П(С)БО 11 з метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на :

- довгострокові,

- поточні,

- забезпечення,

- непередбачені зобов’язання,

- доходи майбутніх періодів.

2. Визнання, оцінка та класифікація зобов’язань

Зобов’язання визнається, якщо:

- його оцінка може бути достовірно визначена;

- існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерському обліку зобов’язання реєструється лише тоді, коли у зв’язку з ним виникає заборгованість.

Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань. Відповідно до нього зобов'язання слід визнавати за максимальною оцінкою.

За П(С)БО 11 "Зобов'язання" в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов'язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання.

Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки.

Зобов'язання слід визнавати за максимальною оцінкою. За П(С)БО 11 «Зобов'язання» в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто сумою, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання. Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки.

Зобов'язання класифікуються за різними ознаками, а саме:

1. Реальні зобов’язання залежно від строку погашенняподіляються на поточні та довгострокові.

2. Потенційні зобов’язання поділяються на забезпечення та непередбачені зобов’язання.

3. Характеристика рахунків з обліку зобов’язань

Для накопичення інформації про зобов’язання підприємства та відображення операцій з ними у Плані рахунків передбачені рахунки:

класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань»;

класу 5 «Довгострокові зобов’язання»;

класу 6 «Поточні зобов’язання».

Крім того, для обліку окремих видів зобов’язань використовуються позабалансові рахунки:

03 «Контрактні зобов’язання»;

04 «Непередбачені активи й зобов’язання»;

05 «Гарантії та забезпечення надані».

4. Облік довгострокових зобов’язань

Довгострокові зобов’язання за кредитами банку обліковуються на рахунку 50 «Довгострокові позики».Рахунок 50 має шість субрахунків.

Стан розрахунків за поточними зобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні строку погашення протягом 12 місяців з дати балансу, обліковують на рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями». Рахунок 61 має два субрахунки.

Для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу призначено рахунок 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями».

Для узагальнення інформації про стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди, призначено рахунок 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди».

5. Облік поточних зобов’язань

Облік короткострокових кредитів ведуть на рахунку 60 «Короткострокові позики».Рахунок 60 має шість субрахунків.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведуть нарахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з розподілом прибутку (дивідендів) обліковують нарахунку 67 «Розрахунки з учасниками».Рахунок 67 має два субрахунки.

Розрахунки за іншими операціями обліковуються на рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями».Рахунок 68 має шість субрахунків.

Відображення в обліку інших операцій за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» майже аналогічне до відображення за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, які є доходом бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами».

Облік доходів майбутніх періодів ведеться на рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів».

6. Відображення даних про зобов’язання в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

Для обліку зобов'язань застосовуються Журнали 2, 3, 5 (5А) та аналітичні відомості до них.

Аналітичні дані до рахунків 50 «Довгострокові позики» та 60 «Короткострокові позики» в розділі ІІІ Журналу 2 наводяться в розрізах виду позики (кредиту), позикодавців (банків), строків погашення позик (кредитів) з відображенням сальдо на початок та кінець місяця, оборотів за місяць та нарахованих відсотків за користування позиками за звітний період та з початку року.

Журнал 3 узагальнює інформацію про всі розрахунки (як з дебіторами, так і з кредиторами).

Зобов'язання власника не відображаються у фінансовій звітності підприємства, що досягається завдяки дотриманню принципу автономності.

Відображення інформації про зобов’язання здійснюється у формі № 1 «Баланс» а пасиві. Зокрема:

Розділ ІІ. «Довгострокові зобов’язання і забезпечення»:

Стаття «Відстрочені податкові зобов’язання» (1500);

Стаття «Довгострокові кредити банків» (1510);

Стаття «Інші довгострокові зобов’язання» (1515);

Стаття «Довгострокові забезпечення» (1520);

Стаття «Цільове фінансування» (1525).

Розділ IІІ. «Поточні зобов’язання і забезпечення»:

Стаття «Короткострокові кредити банків» (1600);

Стаття «Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» (1610);

Стаття «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» (1615);

Стаття «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» (1620);

Стаття «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці» (1630);

Стаття «Поточні забезпечення» (1660);

Стаття «Доходи майбутніх періодів» (1665);

Стаття «Інші поточні зобов’язання» (1690).

Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення короткострокових зобов'язань?

2. Дайте визначення довгострокових зобов'язань?

3. Назвіть рахунки бухгалтерського обліку, на яких ведеться облік короткострокових зобов'язань?

4. Назвіть рахунки бухгалтерського обліку, на яких ведеться облік довгострокових зобов'язань?

5. Дайте визначення короткострокових кредитів банків?

6. Назвіть бухгалтерські рахунки на яких ведеться облік кредитів банків та дайте їх характеристику?

7. На підставі яких документів в бухгалтерському обліку проводяться розрахунки з постачальниками і підрядниками?

8. Назвіть документи, за допомогою яких проводяться безготівкові розрахунки?

9. Назвіть бухгалтерські рахунки, на яких ведеться облік кредиторської заборгованості та дайте їх характеристику?

10. Дайте визначення короткострокового векселя виданого?

11. Назвіть бухгалтерський рахунок, на якому ведеться облік зобов'язань, забезпечених короткостроковими векселями виданими та дайте його характеристику?

12. Як відображається на рахунках бухгалтерського обліку видача та погашення короткострокових векселів виданих?

13. У яких випадках у підприємства виникає поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями?

14. На якому бухгалтерському рахунку ведеться облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями? Охарактеризуйте його?

15. Як у бухгалтерському обліку відображається поява та погашення поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями?

Тема 17. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

Мета лекції – сформувати систему знань про облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу.

1. Заробітна плата: поняття, види та форми.

2. Законодавче регулювання оплати праці.

3. Відображення операцій з обліку розрахунків з оплати праці на рахунках бухгалтерського обліку.

4. Бухгалтерський облік нарахувань у фонд заробітної плати та утримань із заробітної плати на підприємствах.

5. Документування господарських операцій з обліку розрахунків з оплати праці.

6. Облік створення і використання резерву на оплату відпусток.

Література:

Див. п.п. 1, 3, 9, 17, 18, 19, 20-22, 29, 39, 43, 67, 69, 70, 80, 82, 83, 87, 90, 92, 96, 98 із списку літератури.

1. Заробітна плата: поняття, види та форми

Заробітна плата – це винагорода, обчислюється, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовими договорами власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Трудові відносини регулюють Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VІІІ (поточна редакція — від 15.10.2013 р.) і Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (поточна редакція — від 11.08.2013 р.).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) визначені П(С)БО 26 «Виплати працівникам», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. №601.

Під системою оплати праці слід розуміти чинний на підприємстві організаційно-економічний механізм взаємозв'язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці і міру її оплати відповідно до фактично досягнутих результатів праці, тарифних умов оплати праці та погодженою між працівником і роботодавцем ціною послуг робочої сили.

Є дві системи оплати праці:погодинна і відрядна.

Основою організації оплати праці є тарифна оплата праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників).

Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, галузі та інших факторів, які характеризують якісну сторону праці.

Фонд оплати праці є сумою коштів, призначених для оплати праці. Він включає основну, додаткову оплату праці та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво й особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

Держава регулює розмір оплати праці шляхом установлення мінімальної заробітної плати, прогресивного оподаткування тощо.

Мінімальна заробітна плата –це законодавчо встановлений п розмір, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну,

годинну норму роботи.

2. Законодавче регулювання оплати праці

Правове регулювання оплати праці здійснюється на підставі Конституції України, міжнародних договорів України у сфері праці, КЗпП, Закону України «Про оплату праці», інших законів, постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів, генеральної угоди, галузевих, регіональних угод, колективного договору, трудового договору.

Система регулювання заробітної плати в Україні складається з чотирьох підсистем: державного регулювання; договірного регулювання; ринкового регулювання; регулювання зарплат на підприємствах, установах і організаціях. Таке відокремлення цих підсистем мотивується тим, що вони є відносно самостійними.

Державне регулювання оплати праці є системою визначення правил, процедур, нормативів, норм і гарантій в оплаті праці на основі ухвалення певних законодавчих і нормативних актів та контролю за їх дотриманням органами влади. Головною метою державного регулювання оплати праці є створення необхідних умов для забезпечення виконання заробітною платою усіх притаманних їй основних функцій (відтворювальної, мотивуючої, стимулюючої, регулюючої та соціальної), а також стримування необґрунтованого зростання заробітної плати, не пов'язаного з обсягами виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг).

Пряме державне регулювання — це безпосереднє встановлення визначених кількісних параметрів і норм заробітної плати, що є обов'язковими для підприємств незалежно від форм власності й господарювання. Сфера такого регулювання встановлена Законом України «Про оплату праці».

Непрямі методи державного регулювання оплати праці опосередковано впливають на рівень, структуру, диференціацію й динаміку змін заробітної плати. Ці методи реалізуються через визначення загальної економічної стратегії, пріоритетів соціальної політики.

Договірне регулювання оплати праці. Воно здійснюється на основі системи угод — генеральної, галузевої чи регіональної, а також виробничої (колективного договору). Особливості оплати праці за трудовим контрактом визначаються за угодою сторін на підставі: а) чинного законодавства; б) колективного договору; в) виконання умов контракту.

3. Відображення операцій з обліку розрахунків з оплати праці на рахунках бухгалтерського обліку

Облік розрахунків з оплати праці ведуть на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». До рахунку 66 відкривають три субрахунки.

На рахунку 66 може бути розгорнуте сальдо:

- кредитове –означає заборгованість підприємства з оплати праці та інших виплат працівникам;

- дебетове –означає заборгованість працівників підприємству з оплати праці. Дебетове сальдо може виникати лише в окремих випадках, наприклад, коли є переплати з оплати праці.

Якщо сума не отримана працівником у встановлений строк, то у платіжній відомості чи видатковому касовому ордері касиром (чи особою, на яку покладено обов'язки касира) проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, в місці їхнього підпису ставиться штамп або робиться напис: «Депоновано». Касир складає реєстр депонованих сум і у платіжній відомості записує фактично виплачену суму та неотриману суму виплат, яка підлягає депонуванню.

Неотримані суми потрібно здавати з каси в банк на поточний рахунок. У касі можуть залишатися суми в розмірах, що не перевищують встановлений підприємству ліміт каси.

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо.

Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунку № 66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому.

Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка № 66.

4. Бухгалтерський облік нарахувань у фонд заробітної плати та утримань із заробітної плати на підприємствах

З оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом,

виконують разові та випадкові роботи, відбуваються різні утримання.

Обов’язкові утримання із заробітної плати робітникам включають:

1. податок на доходи, якщо доход за місяць менше 10 мінімальних заробітних плат – 15%, якщо більше – 17%.

2. єдиний внесок із зарплати – 3,6%.

Ставки станом на початок 2014 р.

Обов’язкові нарахування із заробітної плати робітникам включають:

1. Єдиний внесок на зарплату – 36,76-49,7%.

2. Єдиний внесок на зарплату для бюджетних установ – 36,3%.

3. Єдиний внесок на зарплату інвалідів – 8,41%.

4. Єдиний внесок на винагороди за ЦПД про виконання робіт, надання послуг – 34,7%.

5. Єдиний внесок на суму оплати перших п’яти днів непрацездатності та допомоги з тимчасової непрацездатності – 33,2%.

Ставки станом на початок 2014 р.

Податок на доходи фізичних осіб, утриманий із заробітної плати, необхідно сплачувати до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам єдиним платіжним документом (пп. 168.1.2 Податкового кодексу України). ПДФО сплачується при кожній виплаті заробітної плати за першу половину місяця, і при виплаті за другу половину місяця.

ПДФО = (Зарплата - утриманий ЄСВ – соціальна пільга) × 15% (якщо зарплата менша 10 мінімальних зарплат на початок звітного року).

Податкова соціальна пільга (ПСП)- сума, на яку платник податку на доходи має право зменшити суму свого загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Єдиний соціальний внесок – це єдиний платіж до Пенсійного фонду, який містить в собі відрахування до Пенсійного фонду та ще трьох соціальних фондів – страхування на випадок безробіття, із тимчасової втрати працездатності, та від нещасних випадків на виробництві.

Єдиний соціальний внесок, нарахований на заробітну плату працівників й утриманий із неї, потрібно платити щомісяця не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним. Роботодавці повинні сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати. Якщо підприємець-роботодавець виплачує заробітну плату до 20-го числа наступного місяця, то він має сплатити єдиний соціальний внесок у день виплати зарплати.

До необов’язкових утримань із заробітної плати належатьутримання за судово-виконавчими листами (утримання аліментів тощо).

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» загальна сума утримань не повинна перевищувати 20 %, а в окремих випадках – 50 %

заробітної плати.

Решта утримань (необов’язкових) проводиться в порядку, визначеному адміністрацією установи та за погодженістю працівника організації.

5. Документування господарських операцій з обліку розрахунків з оплати праці

Державний комітет статистики України наказом «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 р. № 489 затвердив типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій щодо обліку особового складу, використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати:

Кадрова документація:

- № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу»;

- № П-2 «Особова картку працівника»;

- № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»;

- № П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)»;

- № П-5 «Табель обліку використання робочого часу»;

- № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника»;

- № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)».

3 обліку використання робочого часу:

- П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту)»;

- П-12 «Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати»;

- П-13 «Табель обліку використання робочого часу»;

- П-14 «Табель обліку використання робочого часу»;

- П-15 «Список осіб, які працювали у понаднормовий час»;

- П-16 «Листок обліку простоїв»;

З обліку розрахунків з працівниками з оплати праці:

- П-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;

- П-50 «Розрахункова відомість»;

- П-51 «Розрахункова відомість»;

- П-52 «Розрахунок заробітної плати»;

- П-53 «Платіжна відомість»;

- П-54 «Особовий рахунок»;

- П-54-А «Особовий рахунок»;

- П-55 «Накопичувальна картка виробітку та заробітної плати»;

- П-56 «Накопичувальна картка обліку заробітної плати».

6. Облік створення і використання резерву на оплату відпусток

Створення резерву відпускних передбачено такими нормативними актами:

п.4 ПСБО 11 «Зобов’язання№» дає визначення терміну забезпечення: зобов’язання з невизначеними сумою або датою погашення на дату балансу.

п.13 ПСБО 11 «Зобов’язання» дає визначення того, для яких цілей можуть створюватися забезпечення: “забезпечення створюються для відшкодування майбутніх операційних витрат на виплату відпусток працівникам“.

п.3 ПСБО 26 «Виплати працівникам» дає визначення виплатам, що підлягають накопиченню, до яких саме і відносяться суми відпускних: виплати за невідпрацьований час, право на отримання яких працівником може бути використано в майбутніх періодах.

п.7 ПСБО 26 свідчить: виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов’язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Забезпечення створюються за рахунок щомісячних відрахувань до резерву.

Резерв відпусток створюється тільки для щорічних (основних та додаткових) відпусток, а також для додаткових відпусток для працівників із дітьми. Для всіх інших відпусток резерв не створюється.

Якщо на підприємстві створюють резерв для забезпечення виплат відпусток, то до витрат виробництва (обігу) в бухгалтерському обліку включають щомісячні відрахування на створення такого резерву. Для визначення цих сум Інструкція № 2912 пропонує певну формулу. Її доцільно доповнити, адже резерв повинен збільшуватися і на суму, достатню для сплати внесків до соціально-страхових фондів, які нараховуються на відпускні суми.

Отже, сума щомісячних відрахувань до резерву обчислюється так:

РВ = ЗПф х (Вр : ФОПр) х КН ,

де: РВ — резерв відпусток;

ЗПф — фактична заробітна плата за місяць;

Вр — річна планова сума оплати відпусток у майбутньому році;

ФОПр — загальний запланований річний фонд оплати праці;

КН — коефіцієнт нарахувань до фондів, який, своєю чергою, розраховується так:

КН = (36,76 + Т + 100) : 100 ,

де: 36,76 — ставка ЄСВ до ПФУ; Т — ставка тарифу до Фонду соціального страхування від нещасного випадку.

Облік руху і залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток».

Питання для самоперевірки.

1. Що таке заробітна плата та які її види Ви знаєте?

2. На якому рахунку ведеться облік розрахунків з оплати праці, дайте його характеристику?

3. Які існують форми оплати праці, в чому відмінності між ними?

4. Яким чином нараховується допомога в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю?

5. Які види нарахувань та утримань Ви знаєте?

6. Що таке податкова соціальна пільга?

7. Який порядок нарахування відпустки?

8. Дайте визначення мінімального розміру заробітної плати?

9. Порядок та особливості документування з обліку праці?

10. Порядок формування фонду оплати праці?

11. Порядок формування та облік резерву на оплату відпусток?

12. Нормативно-правове регулювання трудових відносин, оплати праці?

13. Що таке єдиний соціальний внесок (ЄСВ)?

14. Які ставки ЄСВ (для здійснення утримань та нарахувань) на сьогодні встановлено законодавством?

15. Дайте визначення відпустці?

16. Назвіть умови, за яких працівник підприємства має право на відпустку?

17. Порядок виплати відпусток?

Тема 18. Облік витрат діяльності підприємства

Мета лекції – сформувати систему знань про облік витрат діяльності підприємства.

1. Економічна сутність, умови визнання та класифікація витрат.

2. Характеристика рахунків з обліку витрат.

3. Групування витрат за економічними елементами.

4. Облік витрат діяльності.

5. Облік операційних витрат.

6. Облік витрат виробництва продукції.

7. Відображення даних про витрати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності.

Література:

Див. п.п. 1, 3, 9, 15, 17, 19, 22, 34, 35, 48, 50, 54, 67, 69, 70, 80, 82, 83, 87, 90, 92, 96, 98 із списку літератури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна система оподаткування 5 страница	\|	Загальна система оподаткування 7 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.