Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Запозичення з неслов’янських мов

 

Неслов’янські лексичні запозичення потрапляли до словникового складу української мови в різні історичні періоди і різними шляхами.

У запозиченнях із неслов’янських мов виділяються передусім тюркізми (слова з мов тюркських народів: печенігів, половців, пізніше – татар, турків), засвоєння яких розпочалося ще в дописемний період. Причиною проникнення в українську мову великої кількості тюркських слів були давні воєнні, торгово-економічні та інші контакти з тюркськими народами. Оскільки засвоювались українською мовою в основному усним шляхом, то вони швидко й повністю освоювались як фонетично, так і граматично. Тому ці запозичення часто не сприймаються як чужомовні слова.

Тюркські слова, що ввійшли в українську мову, досить різноманітні за значенням:

1) назви явищ і предметів побуту: диван, казан, торба;

2) військова лексика: орда, отаман, козак, кинджал, кайдани, осавул;

3) адміністративно-політична лексика: хан, султан, візир, кабала;

4) назви будівель і поселень: балаган, сарай, шатро;

5) фінансово-економічна лексика: казна, калим, бакалія, аршин;

6) назви тварин і рослин: баран, борсук, беркут, сазан, судак, кизил;

7) назви масті коней: буланий, чалий, карий;

8) назви явищ природи: байрак, буран, туман;

9) назви продуктів харчування: балик, ковбаса, кумис, лапша, халва;

10) назви предметів одягу і взуття та їх частин: башлик, халат, каптан, чалма, каблук.

На особливу увагу заслуговують власні назви тюркського походження, поширені у степовій і пристеповій зонах України. Для прикладу можна навести такі назви значних за розмірами річок тюркського походження: Талігул, Чичиклія, Бакшала, Висунь, Громоклія, Саксагань, Самара, Кальміус, Айдар.

В українській мові використовується чимало запозичених слів на позначення понять науки, техніки, політики, культури, мистецтва. Більшість таких слів засвоєна з класичних – старогрецької та латинської - мов і вживається майже в усіх мовах світу.

Грецькі слова (грецизми) з’явились в українській мові різними шляхами і в різний час. Одні засвоєні безпосередньо, переважно з писемної грецької мови, інші – через посередництво інших мов, деякі утворені з грецьких словотворчих елементів.



Интернет реклама УБС

Серед лексичних грецизмів виділяються слова, запозичені ще до прийняття християнства в зв’язку з тим, що східні слов’яни мали з Візантією торгово-економічні та воєнні контакти. До засвоєнь цього періоду належать назви окремих предметів, явищ природи, рослин, тварин: корабель, парус, миска, канат, лиман, левада, кипарис, лавр, кедр, мак, огірок, кит, буйвол.

Після прийняття християнства засвоюються старогрецькі слова релігійного змісту: апостол, ангел, анафема, ладан, Біблія, монах, ідол, псалом, піп, амінь, ікона, ідол, монастир тощо.

З грецької мови після прийняття християнства засвоюються деякі власні чоловічі й жіночі імена. Вони співвідносні переважно з іменниками й прикметниками, що мають певне лексичне значення. Наприклад: Андрій (мужній, хоробрий), Анатолій (схід сонця), Варвара (іноземка, з варварів), Василь (цар), Галина (спокійна), Геннадій (благородний), Георгій (хлібороб), Зінаїда (богоподібна), Зоя (життя), Ірина (мирна), Катерина (чиста), Олександр (мужній захисник), Оксана (гостинна), Петро (скеля), Софія (мудрість), Степан (вінок), Тарас (бунтар, неспокійний) та ін.

У ХVІ-ХVІІ ст., коли грецька мова була однією з навчальних дисциплін у школах України, слова з неї проникають в українську мову безпосередньо і через посередництво інших мов (російської, польської). Так були запозичені слова в галузі суспільно-політичної лексики: автономія, анархія, база, гегемонія, демократія, ідея, стратегія; наукової термінології: афоризм, філологія, дифтонг, оптика, теорема, хроноскоп, історія, математика, філософія; на позначення понять культури, мистецтва: театр, сцена, ода, комедія, трагедія, хор, драма, мелодія та ін.

Існують окремі показники, за якими виділяються слова грецького походження.

До них належать такі фонетичні і словотворчі ознаки.

Фонетичні ознаки:

1) на початку слова вживаються голосні [а], [е]: алфавіт, апостроф, епітет, етика;

2) активно вживається приголосний [ф]: філологія, філософія.

Словотвірні ознаки:

1) префікси: ана- (аналогія), ант- (Антарктида), ап(о)- (апогей), ди-(ді-)- (дифтонг, діелектрик), ді(а)- (діаметр), дис- (дисперсія), епі- (епіграма), гіпо- (гіпотонія), гіпер- (гіпертонія), мета- (метаморфоза), пара- (парадокс), пери- (периферія), сим- (симпатія);

2) суфікси: -ада (спартакіада); -ит, -іт (дефіцит, терміт); -ик (фізик), -ік (трагік); -т (поет), -ма (тема, поема);

3) компоненти складних слів: авто-, агро-, ізо-, архі-, моно-, пан-, демо-, полі-: автопортрет, агроном, ізотопи, архіпросто, монографія, панславізм, демократія, поліграфія.

Основна маса латинізмів засвоєна українською мовою переважно в ХV-ХVІІ століттях, коли латинська мова була поширена в Західній Європі як літературна мова західноєвропейських народів, як мова церкви і науки. Це були різноманітні терміни, слова, що означають абстрактні поняття: школа, ректор, декан, аудиторія, консультація, екзамен, екстерн, статут, коефіцієнт, дисципліна, калорія. Запозичені були власні особові імена Валентина, Валерій, Віктор, Віталій, Наталя, Сергій (через грецьке посередництво).

Найвиразнішими словотворчими ознаками латинізмів є такі:

1) префікси: ультра-, екс-, інтер-, ін-, де-: екскурсія, ультрафіолетовий, інверсія, інтернат, дефектологія;

2) суфікси: -изм, -ізм, -ист, -іст, -ацій-, -ант, -мент, -ітет: історизм, журналіст, абревіація, екскурсант, орнамент, імунітет.

Однак багато науково-технічних термінів грецького та латинського походження не запозичувались безпосередньо з латини й грецької, а створювались штучно на основі грецьких та латинських морфем уже в новітній час. Деякі з таких штучних слів є греко-латинськими гібридами: автомобіль, телевізор, вірусологія, піктографія (авто-, теле-, -логія, -графія – грецькі морфеми, -мобіль, -візор, вірус-, пікто- – латинські).

В українську мову ввійшло чимало слів із німецької і французької мов безпосередньо і через російську та польську мови.

З німецької мови ввійшли слова – переважно терміни з різних галузей мистецтва (маляр, мольберт, рейсфедер, штрих); торгівлі і виробництва (вексель, бухгалтер, ґрунт, столяр, шахта); медицини (бинт, пластир); книгодрукування (шрифт, матриця, абзац, форзац); назви рослин, тварин (клевер, страус); понять кулінарії (кухня, бутерброд, крендель, паштет); будівництва, засобів пересування (шлюзи, шпалера, дамба, блок, шкатулка, матрац, галстук, штаб, штурм) та ін.

В українській мові, переважно починаючи з другої половини ХVІІІ ст., поширюються слова з французької мови: слова з галузей мистецтва (п’єса, роль, режисер, водевіль, пейзаж, жанр, бюст, барельєф); політики, державного управління (депутат, політика, парламент); військової справи (канонада, артилерія, батальйон, солдат, генерал); способів та засобів пересування (шосе, ресори, вагон); торгівлі, побуту (баланс, аванс, магазин, пальто, костюм, медальйон, гардероб, абажур, суп, сервіз) та ін.

В українській мові наявні слова італійського походження: бенкет, макарони, карета, банк, газета. Особливо поширеними з-поміж них є музичні терміни, а саме: адажіо, акорд, алегро, альт, арія, баркарола, бас, віолончель, капела, квартет, концерт, піаніно, соло тощо.

Порівняно пізніми є англійські лексичні запозичення. До їх складу входять слова, що позначають поняття і предмети техніки: комп’ютер, бульдозер, ескалатор, комбайн, радар, сейф, телетайп, трактор, трамвай, тунель; мореплавства та військової справи: браунінг, бункер, докер, катер, мічман, танк, танкер, снайпер, траулер; економіки та фінансів: банкнот, бізнес, бюджет, менеджмент, менеджер; спорту: боксер, ватерполо, волейбол, гол, матч, нокаут, рекорд, спорт, старт, спортсмен, теніс, гольф, футбол; мистецтва: гумор, джаз, клоун, памфлет, фокстрот; освіти: коледж.

 


Читайте також:

  1. Децентралізовані запозичення.
  2. Запозичення з неслов’янських мов
  3. Запозичення із слов’янських мов
  4. Історичні аспекти розвитку місцевого запозичення
  5. Класифікація лексики за її походженням: рідна, запозичена. Причини та шляхи її запозичення. Пуризм та ставлення до нього.
  6. Лексичні запозичення зі слов’янських мов
  7. Ненормативні запозичення
  8. Побудова термінів шляхом запозичення з інших мов
  9. Публічні запозичення.
  10. Система внутрішнього запозичення з позицій її вартості




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Власне українська лексика, її фонетичні та словотвірні ознаки | Освоєння слів іншомовного походження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.