Структура арт-терапевтичного заняття

Мистецтво відіграє важливу роль у творчому розвитку особистості. Його використання в процесі навчання створює можливості для гармонізації емоційних і логічних компонентів діяльності учнів, реалізації їх творчого потенціалу. Серед інших видів мистецтва саме образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності плідно розвиває її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, інтенсифікує візуальний і сенсорний досвід, формує загальну та естетичну культуру.

Педагогічні аспекти використання образотворчого мистецтва з метою прицільного впливу на особистість учня були предметом дослідницької уваги як теоретиків (Ю.Б.Борєв, Є.І.Ільїн, О.М.Олексюк, Б.П.Юсов та ін.), так і практиків (І.П.Волков, І.П.Глінська, Г.Кершенштейнер, В.А.Лай, В.О.Сухомлинський та ін.).

Образотворча діяльність дітей в якості можливого методу вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості здавна привертала увагу спеціалістів. Серед основоположників дослідження даної проблеми за кордоном, зазвичай називають прізвища Ф.Гурдінаф, Е.Х.Кнудсена, А.Кларка, С.Левінштейна, Г.Люке, Ж.Піаже, К.Штерна та ін.

Різноманітні аспекти проблеми дитячого образотворчого мистецтва досліджені вітчизняними вченими, а саме, В.М.Бєхтєрєвим, Ю.Н.Болдирєвою, Л.А.Венгером, Л.С.Виготським, В.С.Мухіною, Ю.А.Полуяновим, С.С.Стєпановим, Д.Н.Узнадзе та ін. їхні дослідження вказують на необхідність і ефективність взаємодії з дітьми, особливо молодшого шкільного віку.

Першим аналогом групової арт-терапевтичної роботи, яка проводилась в кінці XIX - на початку XX століття в галузі художньої педагогіки, можна назвати роботу австрійського художника Ф.Чізека, який зацікавившись "дитячим мистецтвом", став активно його пропагандувати і використовувати при проведенні художніх занять із дітьми. Враховуючи те, що кожна дитина має певні здібності до образотворчої діяльності, Ф.Чізек спонукав дітей до вільного самовираження. Він вважав, що основне завдання педагога заключається в тому, щоб створити в студії сприятливу атмосферу для творчості, налагодити з пацієнтами теплі відносини і переконати їх у безумовній значимості їхньої роботи.

Подібний підхід до художньої освіти був характерним для цілої низки педагогів-арт-терапевтів, таких як Г.Рід, В. Ловенфельд. Вони розглядали заняття дітей образотворчою діяльністю як інструмент розвитку їхньої емоційної сфери, мислення, креативності. Послідовницею Ф.Чізека була М.Річардсон, можливо, найяскравіша прихильниця "дитячого мистецтва" у Великобританії. У своїй роботі з дітьми вона використовувала техніку "малювання з закритими очима", вважаючи, що це допомагає встановити контакт зі своїм внутрішнім світом і сприяє спонтанному творчому самовираженню.

До 30-40-х років XX століття новий підхід до художньої освіти дітей і проведення з ними групових занять образотворчого мистецтва, подібних до студійних занять з дорослими, знайшов підтримку у багатьої школах на заході. Багато прогресивно мислячих учителів і художніх педагогів того часу переконалися, що "єдиним завданням працюючого з дітьми дорослого є надання їм у потрібний час необхідних матеріалів для того, щоб переживання, які переповнюють дитину, могли бути зафіксовані на малюнку для зняття напруги і отримання відчуття щастя від спілкування". Слід зазначити, символічна мова малюнку, точніше ніж слова, передає зміст внутрішнього світу особистості, більш природна і приваблива, зрозуміла в будь-якому віці людям різних культур.

Вік від п'яти до десяти років називають золотим віком дитячого малюнку. Перші роки навчання - один з найбільш значимих періодів в розвитку особистості дитини. Відбувається формування контекстної і діалогічної ситуативної мови, вдосконалюється спілкування. Саме тому, у молодших школярів з різних причин можуть виникнути труднощі в комунікативній діяльності, вербалізації почуттів і думок, але вони з задоволенням "говорять невербально". Ще К.Юнг розглядав символічну мову образотворчого мистецтва як найбільш адекватну, точнішу й об'ємнішу, ніж слова. Малюючи, дитина ніби формує об'єкт чи думку по-новому, графічно оформляє своє знання, вивчає закономірності, що стосуються предметного і соціального світу.

Усвідомлення оточуючого відбувається у дитини скоріше, ніж накопичення слів і асоціацій. Малювання дає їй можливість більш легко, в образній формі виразити те, що вона знає і переживає, не дивлячись на нестачу слів. Слід зазначити, що образотворча діяльність - своєрідний аналог графічної мови. Малюнок для дитини виступає не мистецтвом, а мовою, - це своєрідне експериментування з символами в якості замінників реальних об'єктів. Окрім цього, малювання реалізує потребу особистості в самовираженні. Саме спонтанна образотворча діяльність для дитини найбільш природна і цікава, вона не вимагає виняткових інтелектуальних зусиль, близька до гри і не викликає тривожних переживань. Заняття образотворчим мистецтвом сприяють розкриттю внутрішніх сил людини, а вихідний продукт образотворчої діяльності сублімує руйнуючі, агресивні тенденції автора і цим попереджає їх безпосередній прояв у вчинках.

Дитинство - період інтенсивного становлення фізіологічних і психічних функцій. "Дитина мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями" - вважав К. Д.Ушинський, закликаючи дорослих опиратися на ці особливості дитячого мислення. Відомо, що чим менша дитина, тим вона емоційніше сприймає оточуючий світ, тим більший "емоційний дискомфорт", який, як правило, щезає під впливом позитивних емоцій, джерелом яких може і повинна бути арт-терапія.

Загалом, арт-терапія - один із методів психологічної роботи, що використовує можливості мистецтва для досягнення позитивних змін в інтелектуальному, емоційному та особистісному розвитку людини. Арт-терапія передбачає використання спеціалістом певних прийомів, які допомагають клієнту усвідомити відображення в образотворчій продукції змісту свого внутрішнього світу. Вона базується на переконанні, що внутрішнє "Я" людини відображується в зорових образах кожен раз, коли вона спонтанно малює.

Також, арт-терапія має явні переваги над іншими формами психотерапевтичної роботи, а саме:

- практично кожна людина, незалежно від свого віку, культурного досвіду, соціального положення, може брати участь в арт-терапевтичній роботі, яка не вимагає здібностей до художньо- образотворчої діяльності;

- арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування. Це робить її особливо цінною для тих, хто недостатньо добре володіє мовою, кому складно словесно описати свої переживання (особливо це стосується дітей).

- cимволічна мова малюнку дозволяє людині точніше виразити свої переживання, по-новому подивитись на власні проблеми і знайти шлях до їх вирішення;

- образотворча діяльність виступає засобом зближення людей, своєрідним "мостом" між спеціалістом (арт-терапевтом, психологом, педагогом) і клієнтом. Це особливо цінно в ситуаціях взаємного відчуження, при труднощах в налагодженні контактів, в спілкуванні з приводу складних і делікатних питань, при роботі з агресивними, замкнутими в собі дітьми;

- арт-терапевтична робота у більшості випадків викликає у людини позитивні емоції, допомагає подолати апатію і безініціативність, сформувати активну життєву позицію;

- підвищує адаптаційні можливості організму, понижує втомлюваність, негативні емоції, пов'язані з навчанням;

- арт-терапія заснована на мобілізації творчого потенціалу людини, внутрішніх механізмах саморегуляції і зцілення.

- вона відповідає фундаментальній потребі в самоактуалізації – розкритті широкого спектру можливостей людини.

Система арт-терапевтичних занять дозволяє виділити наступні завдання:

- виховні. Взаємодія будується таким чином, щоб молодші школярі навчились коректному спілкуванню, емпатії. Це сприяє моральному розвитку особистості, забезпечує орієнтацію в системі моральних норм, засвоєнні етики поведінки. Відбувається глибше розуміння себе, свого внутрішнього світу; будуються відкриті, доброзичливі відносини з психологом;

- корекційні. Достатньо успішно коректується образ "Я", який раніше міг бути деформованим, покращується самооцінка, зникають неадекватні форми поведінки, налагоджуються способи взаємодії з іншими людьми. Особливо цінні результати досягаються в розвитку емоційної і вольової сфери особистості;

- психотерапевтичні. "Лікувальний ефект" досягається завдяки створенню атмосфери емоційної теплоти, доброзичливості, емпатійного спілкування, визнання цінності особистості іншою людиною. При цьому виникає відчуття психологічного комфорту, захищеності, радості, успіху. В результаті мобілізується цілющий емоційний потенціал особистості;

- діагностичні. Арт-терапія дозволяє отримати відомості про розвиток та індивідуальні особливості молодшого школяра. Цей коректний спосіб спостереження за дитиною дає можливість краще дослідити її інтереси, цінності, побачити її внутрішній світ, неповторність, особисту своєрідність, а також виявити проблеми, які потребують спеціальної корекції;

- розвиваючі. Завдяки використанню різних форм художньої експресії складються умови, за допомогою яких кожна дитина переживає успіх в тій чи іншій діяльності, самостійно справляється з складними ситуаціями. При цьому розвиваються почуття власної гідності, самоповаги. Діти вчаться вербалізації емоційних переживань, відкритості в спілкуванні. В цілому відбувається особистіший розвиток людини, набувається досвід нових форм поведінки, розвивається здатність до творчості, саморегуляції почуттів і поведінки.

У молодшому шкільному віці використання арт-терапії має особливу цінність. Основні новоутворення у віці від 6 до 10 років - довільні психічні процеси, внутрішній план дій, рефлексія поведінки. Малювання у цьому віці відіграє роль одного з механізмів виконання програм удосконалення організму, психіки, сприяє узгодженню міжпівкульної взаємодії. В процесі малювання координується конкретно-образне мислення, пов'язане, в основному, з роботою правої півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яке відповідає ліва півкуля (В.С.Мухіна, Д.Н.Узнадзе). Тому багато спеціалістів розглядають дитяче малювання як один із видів аналітико-синтетичного мислення.

Дослідники дитячої творчості (Аніщенко Н.В., Бєлкіна Е.В., Виготський Л.С., Горяєва Н.А.) відзначають, що малюнки дітей різних народів, але одного віку дивують схожістю.Дитяче малювання у своєму розвитку проходить декілька загальних стадій:

- приблизно до 6 років діти не визнають просторового зображення, вони малюють предмет тільки спереду або зверху;

- до 6-8 років у дітей формується новий тип розташування малюнку. Його основна особливість - симетрія при розміщенні зображення. Діти починають розуміти і враховувати обмеження аркуша, його взаємопов'язані частини (верх, низ, центр). Робота розпочинається з середини аркуша, а потім зміщується вправо або вліво;

- стадія правдоподібного зображення характеризується поступовою відмовою від схем і спробою відтворити справжній вигляд предметів.

Не дивлячись на ускладнення, в дитячих малюнках в молодшому шкільному віці продовжують залишатись незмінними три основні риси. По-перше, як і на початках, зображення на малюнку являє собою тільки контури предметів, відтінки і світлотіні відсутні. По-друге, ще не зберігається пропорційність зображення (людина може бути вища за будинок). По-третє, діти малюють такі частини предмета, які в дійсності при даному його розташуванні не можуть бути помітними. З цим пов'язана найбільш характерна особливість дитячого малюнку - його прозорість.

Слід враховувати той факт, що використання мистецтва, як терапевтичного фактора, доступне для педагога, не володіючого спеціальними медичними знаннями. Арт-терапевтичні заняття можна розглядати, як одну з інноваційних форм позакласної роботи вчителя, але ефективніше, щоб цю роботу проводив арт-терапевт або психолог, для якого є більш зрозумілим внутрішній світ дитини.

Відзначимо, для того, щоб розпочати арт-терапевтичну роботу, необхідно розробити систему взаємопов'язаних занять, логічно вибудувати структуру кожного, визначити зміст і послідовність етапів.

У таблиці розглянуто приблизну структуру арт-терапевтичного заняття. Однак, етапи названі умовно, їх кількість може змінюватись залежно від мети, теми, темпу роботи дітей.

Етапи Завдання Зміст етапів

1. Налаштування ("розігрів") Підготовка учасників до спонтанної художньої діяльності та внутрішньогрупової комунікації Використання різноманітних ігор, рухових і танцювальних вправ, нескладних образотворчих прийомів. Наприклад, варіанти техніки "Карлючки", техніка "Закритих очей", це дозволяє знизити контроль з боку свідомості в процесі малювання

2. Актуалізація відчуттів Актуалізація візуальних, аудіальних, кінестетичних відчуттів. Пошук дитиною адекватного власному настрою й емоційному стану зображення за допомогою музики і рухів Корисно підключити елементи музикальної і танцювальної терапії у поєднанні з образотворчим мистецтвом. Для заняття підбираються малознайомі мелодійні композиції без тексту. Гучність звучання встановлюється за спільною згодою.

3. Індивідуальна образотворча діяльність Використання індивідуальної творчості для дослідження власних почуттів, проблем і переживань Арт-терапевт повинен підкреслити, що головним є спонтанне малювання, яке не буде оцінюватись. Малюнок на цьому етапі має важливий діагностичний зміст, але необхідно утриматись від поспішної інтерпритації

4. Етап вербалізації Створення атмосфери терапевтичної взаємодії. Вербалізація думок, почуттів, переживань, які виникають в процесі образотворчої діяльності Необхідно створити таку ситуацію, щоб дитина могла усвідомити, що в інших дітей також є подібні проблеми і вони переживають такі ж відчуття. В результаті сприятливої взаємної підтримки створюється сприятливе терапевтичне сердовище. Кожен учасник групи показує свій малюнок і ділиться враженнями. Ступінь відкритості і щирості залежить від багатьох факторів, в тому числі від рівня довіри до групи й арт-терапевта. Можна запропонувати скласти казку про свій малюнок і придумати для нього назву

5. Етап колективно ї роботи Переведення травмуючих переживань в комічну форму, створення ситуації "емоційного переключення", яке призводить до катарсису, звільнення від неприємних емоцій Учасники об'єднуються в малі групи, вигадують і розігрують невеликі спектаклі. Драматичний сюжет в момент озвучення повинен бути побудований таким чином, щоб викликати сміх у акторів і глядачів. Цей етап, заснований на спільній творчій діяльності і груповій комунікації, активізує групові процеси, сприяє формуванню позитивного досвіду, засвоєнню групових норм і цінностей

б. Заключний етап Набуття позитивного досвіду,самоповаги,самосприйняття,закріплення почуття власної цінності Атмосфера довіри, яка панує на заняттях, допомагає дітям сприймати індивідуальні відмінності кожного, краще зрозуміти себе та інших учасників групи. Закінчуючи заняття, важливо підкреслити успіх кожного і групи в цілому

В представленій структурі спостерігається логічність і послідовність етапів заняття. Але в кожному конкретному випадку воно наповнюється певним змістом і прийомами роботи, в залежності від цілей і мети загальної структури арт-терапевтичного заняття. На практиці воно супроводжується різнобічними емоційними проявами, яскраво вираженими в невербальних і вербальних формах.

Варто враховувати той факт, що розуміння особливостей, закономірностей і психологічних механізмів образотворчої діяльності в поєднанні з відповідними прийомами, методами і техніками роботи один з ефективних способів переходу до невербальної комунікації, доступної кожній людині. Наблизитись до таємничого світу малюнку значить наблизитись до розуміння внутрішнього світу людини, її справжніх почуттів, переживань і проблем.

Отже, арт-терапевтична робота, а особливо дитячий малюнок наділений діагностичними, психотерапевтичними, корекційними та виховними можливостями. Малювання, в свою чергу, можна розглядати як соціальну техніку збалансованості внутрішнього стану фізичних, психічних та емоційних якостей в розвитку дитини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про розвиток особи	\|	Художня творчість як засіб лікування та розвиток особистості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.