Будова і закономірності розвитку крайових прогинів

Формації крайових прогинів

Формації крайових прогинів формуються на фоні енергійного підняття і розмиву складчастих споруд; отже тут представлені формації, утворення яких характерне як для геосинклінального процесу, так і для платформного. До них належать:

- моласова;

- вугленосна;

- галогенна;

- формація бар"єрних рифів.

Моласова формація складається потужними товщами теригенних порід, конгломератів, пісковиків, аргілітів, що утворюються за рахунок уламкового матеріалу, що зноситься з піднять. З цією формацією пов"язані поклади вугілля, нафти і газу.

Вугленосна формація дуже широко розвинута у крайових прогинах; формування вугленосності відбувалося в умовах відносно рівнинного рельєфу і мілководних водойм у зовнішній зоні крайових прогинів, яка за характером геологічної будови і рельєфом ближче до платформ.

Галогенна формація складається з пісчано глинистих порід з покладами кам"яних і калійних солей.

Формація бар"єрних рифів складається з органогенних коралових вапняків, які утворюються в умовах мілководного (до 50 м) морського басейну і теплого тропічного клімату. Потужні товщі пористих і проникних коралових вапняків є чудовими колекторами і часто містять поклади нафти і газу.

Крайові прогини закладаються по периметру геосинклінальних областей, після чого вони поступово розширяються за рахунок опускання окраїнних частин платформ. Таким чином, у своїй геологічній будові крайові прогини несуть риси і геосинклінальних і платформних областей. Простягання структур у крайових прогинах аналогічне простяганню структур в геосинклінальних областях, але характер цих структур відмінний у зонах, що межують з геосинклінальною областю і платформою.

Внаслідок зміщення крайових прогинів від геосинклінальних областей у бік платформ, вони характеризуються різкою асиметричністю поперечної будови. Внутрішня зона прогинів заповнюється найбільш потужними товщами (4-6 км) відкладів. Зовнішня зона характеризується значно меншою товщиною відкладів - до 1 км.

Внутрішні зони крайових прогинів виникають і розвиваються на складчастій геосинклінальній основі у першу стадію закладання прогинів, а зовнішні зони - на платформній основі, в кінці розвитку прогинів.

Внутрішня зона крайового прогину. Тут спостерігаються лінійні складчасті структури, ускладнені розривними порушеннями і лінійні діапірові структури. Складки переважно лінійні, з ундульованим шарніром, іноді брахіморфні, вузькі, стиснуті, різко асиметричні, із значними кутами падіння на крилах; простягання складок відповідає загальному простяганню геологічних структур у межах прогину,. Розривні порушення переважно є насувами, простягання яких відповідає простяганню складчастих структур крайового прогину і геосинклінальної області. Іноді внаслідок формування покривів, утворюється багатоповерхова тектонічна будова, при цьому відсутня успадкованість у будові нижніх і верхніх тектонічних поверхів ( див. "Шар"яжі").

Зовнішня зона прогину. В цій зоні спостерігаються складки брахіморфні і лінійні, простягання яких відповідає загальному простяганню геологічних структур в межах прогину, але для цих складок характерні велика ширина, незначні (до 20 º) кути падіння на крилах. Висота складок значно менша, ніж характерна для складок внутрішньої зони. Розривні порушення носять бриловий характер, що характерно для платформного тектонічного режиму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Будова крайових прогинів	\|	ТЕМА 12. АЕРО- І КОСМОМЕТОДИ ПРИ ГЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.