Поняття про географічну оболонку.

Література

План

Тема: Сучасні уявлення про структуру природного середовища

Лекція 2.

Питання до самоперевіки

1. Чому екологія є однією з найбільш актуальних наук сьогодення?

2. Яким був предмет вивчення екології на час формування її як науки і

напочатку ХХ ст.?

3. Ким і коли був введений термін «екологія»? Що він означає? Що вивчає екологія як біологічна наука?

4. Охарактеризуйте комплекс екологічних наук. Назвіть основні галузі сучасної екології. Що вони вивчають?

5. Назвіть методи дослідження сучасної екології.

6. Які основні завдання сучасної екології?

7. Поясніть, які екологічні поняття сприяли формуванню уявлення про екосистеми.

8. Ким і коли був введений термін «екосистема»? Поясніть, що таке екосистема.

9. Дайте визначення поняття «біогеоценоз»? Чим він відрізняється від екосистеми? Розкажіть про його структуру.

10. Яка роль в екосистемі продуцентів, консументів та редуцентів?

11. Що таке ланцюг живлення? Трофічний рівень? Чому його довжина, як правило, становить не більш як 4-5 ланок?

1. Поняття про географічну оболонку.

2. Структура природного середовища.

2.1. Атмосфера.

2.2. Літосфера.

2.3. Гідросфера.

1. Білявський Г.О. та ін. Основи екології. – К.: Либідь, 2004, с. 127-132, 148-151, 161-164.

2. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995, с. 18-25.

3. Основи соціоекології (За ред. Г.О. Бачинського). – К. Вища школа, 1995, с. 85-94, 109-112, 127-139.

4. Основи екології та соціоекології (За ред. В.М. Єнколо). – Львів: Афіша, 1998, с. 22-29.

Поверхня нашої планети являє собою оболонку, до складу якої входить багато шарів. Вона називається географічною оболонкою.

Географічна оболонка сформувалась внаслідок тривалої історичної еволюціїЗемлі як планети. Перший етап її становлення характеризується абіогенним розвитком, встановленням стабільних взаємних зв'язків між літосферою, атмосферою і гідросферою; другий - зародженням і швидким розвитком живої речовини, що суттєво змінила абіогенні компоненти, активізувала процеси вивітрювання гірських порід на земній поверхні, утворення грунтово-рослинного покриву та формування сучасної збагаченої киснем атмосфери; третій - виділенням із тваринного світу людини, формуванням людського суспільства і перетворенням його на ведучий планетарний фактор розвитку географічної оболонки.

В сучасному розумінні географічна оболонка Землі - це надзвичайно складна планетарного масштабу система, що охоплює тісно пов'язані між собою взаємообміном речовин та енергії верхню частину літосфери, гідросфери і нижню частину атмосфери, а також існуючу в їхніх межах біоту.

У географічній оболонці відбувається великий геологічний кругообіг речовин та обмінно-енергетичні процеси. Динамічна рівновага географічної оболонки забезпечується збалансованою дією її ведучих енергетичних факторів - сонячної, космічної, гравітаційної, тектонічної, магнітної, біогенної енергії та енергії людського матеріального виробництва.

Головним енергетичним джерелом процесів, що відбуваються в географічній оболонці, є променева енергія Сонця. Її нерівномірний розподіл по кулястій поверхні Землі веде до помітної територіальної диференціації природних умов у межах географічної оболонки. Другим важливим енергетичним джерелом розвитку географічної оболонки є внутрішня енергія Землі.

Географічна оболонка неоднорідна не тільки у вертикальному, а й в горизонтальному напрямку. Її горизонтальна диференціація базується на поділі на окремі відносно однорідні ділянки Землі - природно-територіальні та природно-аквальні комплекси. Кожен з них складається із взаємопов'язаних природних компонентів (складових частин). До них належать гірські породи, повітря, поверхневі води, рельєф, клімат, грунти, рослинний і тваринний світ. Диференціація географічної оболонки на природні комплекси обумовлена нерівномірним надходженням тепла на різні її ділянки, а також неоднорідністю земної поверхні (наявністю материків та океанічних западин, гір та рівнин).

Географічній оболонці притаманні такі основні закономірності: цілісність, ритмічність розвитку в просторі і часі, ярусна будова, складна просторова диференціація, горизонтальна зональність і висотна поясність.

1) Цілісність географічної оболонки обумовлена тісними взаємозв'язками її складових компонентів, безперервним кругообігом речовин та енергії. Географічна оболонка - не механічна сума компонентів, а якісно нове, неповторне утворення, яке розвивається як єдине ціле. Зміна одного компонента неодмінно спричинює зміну інших і географічної оболонки в цілому.

Цілісність - найважливіша закономірність, на знанні якої базується теорія і практика раціонального природокористування. Врахування цієї закономірності дає змогу передбачити можливі зміни в природі, дати прогноз результатам впливу людського суспільства на природу, здійснити географічну експертизу різних проектів, пов'язаних з господарським освоєнням тих чи інших територій.

2)Ритмічність розвитку – періодична повторюваність у часі тих чи інших явищ. У природі існують ритми різної тривалості - добові, річні, вікові тощо. Добові ритми проявляються у зміні температури, тиску і вологості, циркуляції атмосферного повітря, перебігу фотосинтезу у рослинах тощо. Річні ритми - зміна пір року, зміни у інтенсивності ґрунтоутворення та руйнування гірських порід, сезонність господарської діяльності людини. Більш тривалі ритми (11, 22-23, 80-90 років тощо), пов'язані з пульсацією сонячного випромінювання та іншими космічними і геологічними факторами, важливі для передбачення зміни природного середовища у часі. Ритмічні явища не повторюють повністю в кінці ритму того стану природи, який був на початку.

3) Широтна зональність – це закономірність, яка виявляється в зміні природних комплексів та їхніх компонентів у напрямку від екватора до полюсів, тобто вона зумовлена надходженням різної кількості тепла і світла на різні широти внаслідок кулястої форми Землі. Зональність охоплює всі природні компоненти. Найбільші територіальні зональні утворення - це географічні пояси. Вони виділяються як на суші, так і у світовому океані і простягаються у широтному напрямку. В географічних поясах виділяють природні зони, назви яких визначає тип рослинності.

4) Висотна поясність - зміна природних компонентів та природних комплексів у напрямку від підніжжя до вершини. Вона зумовлена зміною клімату з висотою, зниженням температури і до певної висоти збільшенням опадів.

Верхню межу географічної оболонки проводять в атмосфері на висоті 25-30 км, а нижню – в літосфері на глибині декількох сотень метрів, а іноді до 4-5 км або по океанічному дну.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття про екосистеми як визначальне поняття в екології.	\|	Атмосфера.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.

Поняття про геогра­фічну оболонку.

Поняття про географічну оболонку.