Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Загальні принципи природокористування.

Природокористування може бути раціональним або нераціональним.

Раціональне природокористування забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини, запобігає можливим шкідливим впливам на довкілля, розумно регулює освоєння його ресурсів. Воно припускає гармонічне сполучення економічного і соціального розвитку з експлуатацією і охороною природних умов і ресурсів.

Прикладом раціонального природокористування є: створення заповідників і заказників, „конструювання” ландшафтів, будівництво очисних споруджень, рекультивація земель, знищення і переробка сміття, розробка принципово нової, „чистої” технології виробництва, раціональне використання „брудних” виробництв (металургійного, хімічного, целюлозно-паперового), що вимагають географічної експертизи.

Нераціональне природокористування означає однобічне, утриманське відношення до природи, прагнення узяти з географічного середовища якнайбільше матеріальних благ. Нераціональним природокористування виявляється тоді, коли природне середовище під його впливом катастрофічно втрачає ресурси, істотно знижує свої якості і властивості, необхідні для нормального життя людини.

Прикладом нераціонального природокористування є вимирання окремих видів флори і фауни, зниження родючості ґрунтів, поява антропогенних пустель і земель, непридатних для їхнього подальшого використання, забруднення атмосфери і поверхневих вод відходами виробництва. Ріст забруднення навколишнього середовища є не тільки перешкодою для розвитку виробництва, але і погрозою для життя людей.

Тривалий час природокористування здійснювалось людським суспільством настільки неекономно, ніби всі природні ресурси нашої планети є невичерпними. При цьому з природного середовища вилучалося значно більше ресурсів, ніж це було потрібно для забезпечення життєвих потреб людей. Крім того, здобуті природні ресурси використовувалися далеко не повністю. Незважаючи на застереження окремих мислителів, домінуючим принципом природокористування до недавнього часу залишався економічний принцип,згідно з яким критерієм ефективності господарської діяльності вважається одержання максимальної економічної вигоди при мінімальних затратах. До природи відносились як до завойованого ворога, якого намагалися обкладати якнайбільшою контрибуцією. Головною метою природокористування було негайне одер­жання якнайбільшого зиску. Як від цього постраждає природа, не бралося до уваги.

Лише тоді, коли порушення нераціональною антропогенною діяльністю динамічної рівноваги геоекосистем почало обертатись величезними економічними збитками, в природокористування спо­чатку несміливо, а потім усе ширше почав впроваджуватися еколого-економічний принцип, згідно з яким критерієм ефектив­ності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при якнайменшій шкоді для природного середовища. На цьому етапі природокористування починає розглядатися як система спеціалізованих видів трудової діяльності, що здійсню­ють первинне освоєння елементів навколишнього середовища, використання, охорону від забруднення, а також спрямовані на від­творення їх.

Впровадження у практику в 60-х - на початку 80-х років XX ст. еколого-економічного принципу природокористування дало певні позитивні наслідки - сприяло утвердженню в суспільній свідомості нового природоохоронного мислення, усвідомленню більшістю на­селення всієї гостроти сучасної екологічної кризи, розробці й частковому впровадженню у виробництво маловідходних, ресурсозбережних та екологічно чистих технологій, замкнених циклів водопостачання, очисних споруд та пристроїв, розширенню мережі об'єктів державного природно-заповідного фонду, зокрема ство­ренню біосферних заповідників.

Однак еколого-економічний принцип природокористування не зміг вирішити існуюче про­тиріччя між суспільством та природою, оскільки поняття „наймен­ша шкода для природного середовища" надто вже неконкретне і розпливчасте. Воно дає змогу природокористувачам трактувати його дуже довільно, висуваючи на перший план другу частину даної формули - одержання максимальної економічної вигоди. Тому розрив між руйнуванням природи антропогенною діяльністю і спробами залікувати завдані природі пошкодження не тільки не зменшується, а навіть зростає внаслідок інтенсифікації економічно­го розвитку країн, збільшення об'ємів і темпів суспільного вироб­ництва, залучення у сферу природокористування нових природних об'єктів.

Отже, доки природоохоронна діяльність не стане органічною складовою частиною природокористування, замість того щоб по­стійно плентатись за ним навздогін, доки вся господарська діяль­ність не буде перебудована на принципово нових засадах, які по­лягають у тому, щоб не порушувати природного кругообігу речо­вин і обмінно-енергетичні процеси у біосфері, дана проблема не буде вирішена остаточно.

На сучасній стадії взаємодії суспільства та природи природоко­ристування повинне базуватися на новому екологічному принципі, коли критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обо­в'язковому збереженні динамічної рівноваги геоекосистем, що до­сягається неперевищенням антропогенними навантаженнями гра­нично допустимих меж.

Реалізація екологічного принципу природокористування на практиці означає перехід від пасивних галузевих природозахисних дій, спрямованих на боротьбу з негативними наслідками непроду­маної діяльності, до наступальних випереджувальних - створення такої територіальної системи раціонального природокористуван­ня, яка б охоплювала і раціональне використання природних ре­сурсів, і охорону природи, і оптимізацію життєвого середовища людей, а це означає, виключала б саму можливість виникнення конф­ліктних ситуацій між природою і суспільством.

Екологічний принцип природокористування вимагає пере­ходу від нераціонального екстенсивного природокористування до раціонального рівноважного. Екстенсивне природокористування відзначається тим, що ріст виробництва і поселень здійснюється за рахунок зростаючого навантаження на геоекосистеми, причому навантаження зростають швидше, ніж збільшується масштаб ви­робництва. При рівноважному природокористуванні суспільство повинне контролювати свій розвиток, домагаючись того, щоб су­марне антропогенне навантаження на геосистеми не перевищува­ло їх регенераційної здатності, тобто величина навантажень не перевищувала рівня гранично допустимого антропогенного наван­таження (ГДАН).

Отже, раціональне природокористування можна визначити як збалансовану взаємодію суспільства та природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольняти їх без суттєвої шко­ди для свого нормального функціонування. Раціональному природокористуванню неслід, як дехто робить протиставляти охорону навколишнього середовища, яка є невід'ємною складовою части­ною раціонального природокористування і без якої природокорис­тування не може вважатись раціональним.


Читайте також:

  1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  3. Антикорупційні принципи
  4. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  5. Б/. Принципи виборчого права.
  6. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
  7. Базові принципи психології спорту.
  8. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
  9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
  11. Білковий обмін: загальні відомості
  12. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.




Переглядів: 1844

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
V. Антропогенне забруднення навколоземного простору. | Етапи розвитку природокористування в Україні. Критерії ефективності природокористування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.