• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Структура економічної інформації та засоби її формалізованого описування.

Структура та властивості економічної інформації.

Види економічної інформації та її класифікація.

Класифікація економічної інформації

Об'єктом інформаційного забезпечення управління є організаційно -економічна, облікова та технологічна інформація, яка відображає процеси господарської діяль ності і використовується для управління цією діяльністю. Економічну інформацію можна класифікувати за багатьма ознаками.

- По відношенню до структурних підрозділів: бухгалтерська, складська, виробнича, пов'язана з управлінням тощо.

- За періодичністю: поточна, оперативна.

- По відношенню до підприємства, як до системи: вхідна, вихідна, внутрішня, зовнішня.

- За стабільністю: постійна, умовно - постійна, змінна.

- За ступенем обробки: первинна, проміжна, зведена.

- По відношенню до персоналу: інформація матеріально-відповідальних осіб (комір ника, касирів тощо), інша (директора, заступника директора, головного бухгалтера, адміністратора тощо).

- За об'єктом: якістю товару, трудомісткістю, параметрами інфраструктури ринку,

організаційно-технічним рівнем виробництва, рівнем соціального розвитку колекти ву.

- За формою передачі: вербальна (словесна), невербальна.

- За стабільністю способу передачі: умовно-постійна, умовно-змінна.

- За способом передачі: супутникова, телефонна, електронна, письмова тощо.

- За режимом передачі: у нерегламентовані терміни, на замовлення, примусова, у певні терміни.

- 3 позиції об'єктивного відображення інформації: достовірна, недостовірна (неякіс на).

- За функціями управління: планова, нормативна, облікова, аналітична.

- За стадіями управління: прогнозована, планова, облікова, нормативна, інформація для аналізу, інформація-для оперативного управління.

Облікова інформація має ряд особливостей, а саме; безперервність, циклічність, масо вість, суттєвість, складність розрахунків.

Структура економічної інформації

Структурою економічної інформації визначається її будова, виокремлювання тих чи тих елементів. Ці елементи називаються інформаційними одиницями. Із простих інформаційних одиниць утворюються ієрархічні рівні структурної побудови інфор мації. З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях розрізняють логічну та фізичну структури даних.

Інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-основ, достатнім, проте, для створення елементарного документа (документо-ряд ка), утворює економічний показник. Показник характеризує об'єкт управління з якісного й кількісного боку; має назву, яка розкриває його форму, та значення, кот ре доповнює форму кількісно-якісними характеристиками. Набір взаємозв'язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями - це масив даних, що є основною інформаційною сукупністю, котрою оперують в інформаційних проце дурах. Сукупність масивів, що стосуються даних тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

Під фізичною структурою даних розуміють відповідні структурні одиниці залежно від носія інформації та способу її фіксації. Наприклад, структурною одиницею найвищого рівня інформації на паперовому документі є весь комплект документів, усе документаційне господарство об'єкта управління. Одиницями нижнього рівня є зона документа, рядок, графа, позиція. Структура інформації для економічного аналізу залежить від його методології, та ких, зокрема принципів, як порівняння величин, агрегування та дезагрегування одиниць інформації, установлення інформа ційних співвідношень між одиницями і т. п. На стадії первинного формування інформації для аналізу господарської діяльності задається специфічна структура, яка потім отримує відповідну інтерпретацію в похідній інформації.

Виробничо-господарська діяльність вимірюється численними економічними показ никами, які утворюють відповідну систему. Від добору цих показників залежить глибина аналізу та обґрунтування висновків і заходів за результатами аналізу. Економічні показники можна поділити на: кількісні і якісні; натуральні, трудові, вартісні; абсолютні й відносні; загальні й часткові; планові (нормативні) і фактичні (звітні); основні й допоміжні; вихідні й розрахункові. Використання ЕОМ дає можливість глибокого економічного аналізу діяльності підприємств у натуральних показниках. Кожний показник системи має певний зміст і значення для аналізу. Для економічного аналізу важливе їх комплексне використання, яке забезпечує всебічне й об'єктивне дослідження господарської діяльності підприємства. Кількість показ ників може змінюватися через їх диференціацію (інтеграцію) залежно від цілей і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів та процесів. Для створення систем обробки аналітичної інформації особливого значення набувають машинні структури даних, що пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ЕОМ. Для розв'язування аналітичних (економічних) задач на ЕОМ визначено таку ієрархію даних у порядку зростання їх логічної складності.

За характером взаємозв'язку елементів усі структури даних можна поділити на лінійні та ієрархічні (нелінійні). Для ідентичного відображення даних у процесах обробки інформації на різних рівнях управління застосовуються системи класифі кації та кодування, які формалізовано описують показники, об'єкти, явища, проце си. В економічному аналізі використовується кілька видів класифікаторів: локальні, що їх призначено для використання на одному об'єкті (підприємстві, фірмі) і котрі не виходять за його межі; територіальні, регіональні або галузеві, призначені для відповідних об'єктів; державні (національні), що розробляються на державному рівні і, як правило, є обов'язковими для використання; міжнародні.

Розв'язування аналітичних задач передбачає їх порівнянність, що можливе за наяв ності єдиних систем угруповань, побудованих за єдиними класифікаційними ознака ми. З 1994 р. в Україні розроблено близько 20-ти національних статистичних класифікацій, які базуються на засадах методології міжнародних статистичних класифікацій (наприклад, "Класифікація видів економічної діяльності", "Класифіка ція продукції та послуг", "Класифікація валют" тощо). У майбутньому будуть створені системи класифікаторів, сумісних на державному, регіональному, галузево му рівнях та на окремих об'єктах народного господарства. А перспективи розширен ня виробничих і торговельних зв'язків з іншими країнами зумовлюють необхідність використання й міжнародних класифікаторів.

Автоматизована обробка аналітичної інформації передбачає використання еконо мічних і машинних кодів. Економічні коди застосовуються для подання техніко-економічної інформації, наприклад, код основного засобу, код матеріалу. Машинні коди використовуються для управління ЕОМ, подавання команд і т. д. (наприклад, службові коди ЕОМ). Можуть бути цифрові, алфавітні, алфавітно-цифрові коди.

Останнім часом набули широкого використання штрихові коди, які на міжнародно му рівні застосовуються у виробництві, торгівлі, для митного контролю, статисти ки, обліку. Штрихове кодування сприяє автоматизованій ідентифікації та електрон ному обміну даними, створенню інформаційної бази для контролю, аналізу та управління товарно-грошовим обігом. Єдиний код товару забезпечує вільний обмін електронною інформацією в процесі його виробництва, складування, транспор тування, реалізації.

Удосконаленню економічного аналізу сприятиме автоматизоване складання первин них документів та інтеграція даних, використання екранних форм відображення документів з допомогою комп'ютерних мереж ("електронна пошта").

Взаємозв'язок економічного аналізу й інформації виявляється в тому, що в процесі

аналізу здійснюється контроль за самою інформацією, яка, у свою чергу, є основою для проведення аналізу.

Збільшення потоків зовнішньої і внутрішньої інформації часто призводить до надлишковості цієї інформації, а відтак - до необхідності належного її відбору (філь трації"). Останнім часом у країнах Західної Європи, у США, Канаді, Австралії та інших країнах все більшої популярності набуває так званий інформаційний аудит, який передбачає систематичне вивчення використання інформації, ресурсів і пото ків, що проводиться як щодо користувачів, так і щодо існуючих документів для моніторингу рівня їх залучення для виконання завдань організації.

Доцільність такого напрямку аудиту пояснюється необхідністю перевірки даних, які надходять до інформаційної системи, на точність і автентичність за допомогою спеціальних програм, тому що завжди існує небезпека підроблення електронних звітів або даних. Особливістю інформаційного аудиту саме і є перевірка не тільки звичайних документів, а й комп'ютерних систем, програм і файлів. Пошук аудитор ських доказів теж здійснюється електронним способом, що ставить високі вимоги до кваліфікації аудитора, його знань комп'ютерної техніки і програмних засобів.

Інформаційний аудит відповідає на запитання: яка інформація є на підприємстві і де саме; хто нею користується; якою є міра її корисності; як підтримувати її та доповнювати новою; скільки на це потрібно часу та грошей. Одним із різновидів інформаційного аудиту є аудит процесів збирання, обробки, зберігання й розподілу інформації. Його результати встановлюють рівень інформаційних потреб системи управління й основних підрозділів підприємства (з урахуванням різниці в потребах спеціалістів і керівників); визначають відповідність потреб поставленим цілям, міру задоволення потреб; особливості використовуваних документів (первинних, вторинних) та джерел їх виникнення; вірогідність даних, їхню автентичність; якість і надійність процесів обробки, зберігання, передавання інформації; адекватність витрат на інформаційні процеси, як порівняти із досягнутими результатами. До інформаційного аудиту включають також аудит інформаційних систем, комп'ютер ний аудит, аудит систем комунікації. На жаль, нині в Україні інформаційний аудит використовується ще недостатньо. Більшість організацій, підприємств, банків покладаються на керівні організації чи провайдерів, мотивуючи це браком коштів. Але збитки від порушень нормального функціонування інформаційної системи, втрати стратегічно важливої комерційної інформації є значно більшими від витрат на забезпечення якісної інфор мації. Класичний підхід до визначення кількості інформації обґрунтував Клод Шенон. Сутність характеризує ряд окремих, тільки їй притаманних рис, ознак тощо. Так, до властивостей зерна відносять сорт, вагу, ціну та ін. Властивості, які описують сутності, називають реквізитами.

Реквізит – це найменша елементарна неподільна частка економічної інформа ції, що описується літерами, цифрами, спеціальними знаками. Це необхідно врахо вувати, проектуючи канали зв`язку, машинні носії тощо. Реквізити поділяють на реквізити-основи і реквізити-ознаки. Реквізити-основи відображають кількісні властивості явищ, процесів, господарських операцій, а реквізити-ознаки вказують на те, до чого належать основи. Логічна сукупність реквізиту-основи і реквізитів-ознак формує показник. Упорядкований набір показників становить повідомлення. Показники, як і повідомлення, індивідуальні, але вони можуть бути складовими конкретного документа. Якщо в документі одне повідомлення – це однорядковий документ, якщо декілька - багаторядковий.

Сукупність повідомлень, однозначних за формою, але різних за змістом, формує масив. Значення повідомлень масиву розглядають як номенклатури. Наприклад, номенклатуру повідомлень про виконання плану по господарству за декаду стано влять облікові дані про збір зернових, надої молока, про привіси ВРХ та свиней і т.д. Масиви поділяються на документні (укомплектовані пачки ПД), вхідні (на машинних носіях), робочі (організовані в пам`яті ЕОМ) та вихідні (виведені у вигляді машинограм, записані на магнітні диски).

При створенні вхідних масивів на основі документних велике значення має кодування інформації. Кодування – це процес перетворення знаків одного набору в знаки іншого набору. Більш детально питання кодування економічної інформації, як і ряд інших питань машинної обробки даних, розглядаються під час вивчення дисциплін, пов`язаних із застосуванням комп`ютерних технологій опрацювання економічної інформації.

Структурно інформація складається з простих і складних елементів. Складні елементи створюються внаслідок поєднання різних простих елементів, останні не піддаються подальшому поділу. Прості елементи називаються інформаційними одиницями, складні - складеними одиницями інформації або інформаційними сукупностями.

Під інформаційною сукупністю розуміють групу даних, які характеризують об'єкт (процес, операцію).

За структурним складом інформаційні елементи можна поділити на реквізити, показники, документи, інформаційні масиви.

Елементарними неподільними одиницями економічної інформації є реквізити, що виражають певні властивості об'єкта.

Реквізит - це логічно неподільний елемент показника, який відображає визначені властивості об'єкта або процесу.

Реквізити відображають окремі властивості об'єкта. Символьна інформація може бути надана у вигляді назв об'єктів або кодових позначень.

Реквізит не можна поділяти на більш дрібні одиниці без руйнування його змісту. Кожний показник складається із реквізитів, останні поділяються на реквізити-ознаки і реквізити-підстави. Реквізити-ознаки характеризують якісні властивості об'єкта, що описується (час і місце дії, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, найменування роботи тощо), смислові значення показників визначають його назву. Реквізити-підстави дають кількісну характеристику явищ, виражену у визначених одиницях виміру (сума внеску в гривнях, ставка податку у відсотках тощо). Реквізити-ознаки підлягають логічній обробці, а реквізити-підстави – арифметич ній. Поєднання в одній підставок і ознак, що до неї відносяться, створює показник.

Окремо взяті реквізити-ознаки і реквізити-підстави економічного змісту не мають, тому застосовуються тільки в поєднанні одного з іншим.

Сукупність логічно пов'язаних реквізитів-ознак і реквізитів-підстав, що має економічний зміст, утворює показник.

Показник є контролюючим параметром економічного об'єкта і складається із сукуп ності реквізитів. Таким чином, показник є мінімальною за складом інформаційною сукупністю, достатньою для створення самостійного документа. Показники є основною одиницею інформації більшості документів.

На підставі показників заповнюються документи. Документи, що використовую ться в процесі управління, планування і обліку, можуть включати один або декілька показників з обов'язковим зазначенням особи, яка відповідає за інформацію, що в ній розміщується.

Група однорідних документів, об'єднаних за певною ознакою, створює інформацій ний масив.

До масиву, наприклад, входять дані звітів за певний проміжок часу (товарні звіти, довідка тощо). Масив (файл) є основною структурною одиницею при автомати зованій обробці даних. Інформаційний масив, як упорядкована за певними ознака ми сукупність усіх видів інформації, використовується для розробки управлінських рішень.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. V Засоби навчання
7. VІ. План та організаційна структура заняття
8. АГД як галузь економічної науки
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
11. Адреноблокуючі засоби.
12. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.

Переглядів: 3263