Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Порядок призначення на посаду та звільнення з посади нотаріуса

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом про закінчення університету, академії, інституту, трьох річний юридичний стаж в сфері права та пройшов стажування протягом трьох років у нотаріальній конторі, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не має права бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Основним завданням стажування осіб, які мають на­мір займатися нотаріальною діяльністю, є вивчення специфіки роботи та набуття необхідних для подаль­шої праці практичних навичок, опанування передового досвіду організації праці. Відповідно до ст. 13 Зако­ну, стажистом нотаріуса може бути особа, яка має вищу юридичну освіту. Умови праці стажиста визна­чаються трудовим контрактом між стажистом і при­ватним нотаріусом або державною нотаріальною кон­торою з дотриманням законодавства про працю. Нота­ріус забезпечує підготовку стажиста до нотаріальної діяльності. Строк стажування незалежно від причин (робота за спеціальністю в минулому, достатня підго­товка тощо) скороченню не підлягає.

Контроль за організацією та змістом стажування у державних нотаріальних конторах або у приватних нотаріусів здійснюють Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Автономної Республіки Крим, управління юстиції обласних, Київської та Се­вастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідальність за проведення стажування у дер­жавних нотаріальних конторах покладається на заві­дуючого нотаріальною конторою або на його заступни­ка, а у приватного нотаріуса — на цього нотаріуса. По закінченню строку стажування безпосередній її керів­ник складає висновок про результати проходження стажування. Цей документ має відображати ступінь підготовки стажиста, отримані ним у ході стажування практичні навички та знання.

Для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управліннях юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастополь­ської міських державних адміністрацій створені кваліфікаційні комісії нотаріату. Положення про ква­ліфікаційну комісію нотаріату, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 р., передбачає загальні положення, повноваження і поря­док її роботи, порядок розгляду заяв осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю.



Интернет реклама УБС

Особа, яка бажає займатися нотаріальною діяльніс­тю, подає особисто або надсилає поштою у кваліфіка­ційну комісію заяву, засвідчену в установленому по­рядку копію диплома про вищу юридичну освіту та висновок про результати проходження стажування.

За результатами розгляду заяви кваліфікаційна ко­місія приймає рішення про допуск цієї особи до скла­дання кваліфікаційного іспиту або про відмову у до­пуску.

Іспит приймається кваліфікаційною комісією у ме­жах місячного строку, провадиться на підставі відпо­відної програми і являє собою відповіді на усні запи­тання, розв'язування практичних задач тощо.

За результатами складання кваліфікаційного іспиту комісія приймає рішення про можливість (або немож­ливість) допуску особи до нотаріальної діяльності.

Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допус­каються до його повторного складання не раніш як че­рез один рік.

Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскар­жене до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України протягом місячного строку з дня вручення його копії заінтересованій особі.

22 лютого 1994 р. Кабінет Міністрів України затвер­див Положення про Вищу кваліфікаційну комісію но­таріату1, відповідно до якого скарги на рішення квалі­фікаційних комісій нотаріату розглядаються Комісією протягом місячного строку за участю особи, що звер­нулася зі скаргою, та представника комісії нотаріату, рішення якої оскаржується. Неявка зазначених осіб не є перешкодою для розгляду скарги, однак Комісія може визнати їх явку обов'язковою.

За результатами розгляду справи Вища кваліфіка­ційна комісія може постановити одне з таких рішень:

— залишити рішення кваліфікаційної комісії без змін, а скаргу — без задоволення; допустити особу, яка подала скаргу, до складан­ня повторного іспиту Вищій кваліфікаційній комісії; — скасувати рішення кваліфікаційної комісії нота­ріату й допустити особу до заняття нотаріальною діяль­ністю.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є остаточним.

На підставі рішення кваліфікаційної комісії нота­ріату Міністерством юстиції України видається сві­доцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду протягом місячного строку з дня її отримання.

Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, затверджене на­казом Міністерства юстиції від 20 січня 1994 р, пе­редбачає, що для отримання свідоцтва у Міністерство юстиції України подається заява, до якої додаються рішення кваліфікаційної комісії або Вищої кваліфіка­ційної комісії нотаріату та документ банківської уста­нови про внесення плати за видачу свідоцтва. При по­дачі заяви має бути представлений документ, що посвідчує особу заявника.

Заява розглядається протягом одного місяця з дня її подання. За результатами розгляду заяви приймаєть­ся рішення: про видачу свідоцтва; про відмову у вида­чі свідоцтва; про залишення заяви без розгляду.

За наявності підстав особі, яка звернулася, видаєть­ся свідоцтво встановленого зразка.

Рішення про відмову у видачі свідоцтва приймаєть­ся в разі, коли на момент звернення особи до Міністер­ства юстиції України виникли обставини, що пере­шкоджають отриманню свідоцтва, зокрема: а) втрата особою громадянства України; б) винесення щодо цієї особи обвинувального вироку, що набрав чинності; в) ухвала про застосування щодо нотаріуса примусо­вих заходів медичного характеру, що набрала закон­ної сили; г) рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, визнання її недіє­здатною; ґ) інші випадки, передбачені Законом Украї­ни «Про нотаріат».

Заява про видачу свідоцтва залишається без розгля­ду, якщо вона подана без необхідних документів.

За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріаль­ною діяльністю вноситься плата, розмір якої, відпо­відно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. «Про розмір плати за видачу сві­доцтва про право на заняття нотаріальною діяльні­стю», складає десять мінімумів доходів громадян, що не обкладаються податком, а за видачу його дубліка­та — у розмірі 50 відсотків цієї суми.

Особа, якій уперше надається право займатися нота­ріальною діяльністю, в урочистій обстановці прино­сить присягу в управліннях юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяль­ністю може бути анульоване Міністерством юстиції України за власною ініціативою нотаріуса або за по­данням управлінь юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місь­ких державних адміністрацій у випадках:

— втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

— винесення щодо нотаріуса обвинувального виро­ку, що набрав чинності;

— ухвала про застосування щодо нотаріуса приму­сових заходів медичного характеру, що набрала закон­ної сили;

— постанова про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

— рішення суду, що набрало законної сили, про об­меження дієздатності особи, яка виконує обов'язки но­таріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсут­ньою, оголошення її померлою;

неодноразового порушення нотаріусом чинного за­конодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держа­ви, підприємств, установ, організацій, громадян;

— невідповідності нотаріуса займаній посаді вна­слідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;

— перебування нотаріуса в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, заняття підприємницькою і посередницькою діяльніс­тю, а також виконання іншої оплачуваної роботи, крім складання проектів угод і заяв, виготовлення ко­пій документів та виписок з них, дачі роз'яснень з пи­тань вчинення нотаріальних дій і консультацій право­вого характеру, заняття викладацькою і науковою роботою у вільний від роботи час;

— порушення вимог щодо додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій;

— вчинення нотаріальних дій на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружи­ни, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер) , а також на ім'я та від імені пра­цівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нота­ріусом.

Рішення про анулювання свідоцтва про право на за­няття нотаріальною діяльністю може бути оскаржене до суду протягом місяця з дня його отримання.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення його з посади провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських дер­жавних адміністрацій.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності прова­диться управліннями юстиції Ради Міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласних, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій за зая­вою особи, що має свідоцтво про право на заняття но­таріальною діяльністю.

Реєстраційне посвідчення видається управліннями юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльно­сті не допускається. Однак, як уже вказувалося, Указ Президента України від 23 серпня 1998 р. «Про врегу­лювання діяльності нотаріату в Україні» передбачив виключення з цього правила, встановивши у п. 4, що кількість приватних нотаріусів у межах нотаріального округу визначається Міністерством юстиції України залежно від чисельності населення. Це означає, що зареєструвати приватного нотаріуса можна тільки при наявності вакансії у нотаріальному окрузі.

Після отримання реєстраційного посвідчення при­ватний нотаріус повинен у тримісячний строк розпо­чати нотаріальну діяльність. Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути анульоване.

Приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце у межах нотаріального округу, який визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального розподілу Украї­ни. У містах, що мають районний розподіл, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.

Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а ре­єстраційне посвідчення анулюється управліннями юсти­ції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміні­страцій у випадках:

— подання приватним нотаріусом письмового кло­потання про припинення своєї діяльності;

— анулювання свідоцтва про право на заняття нота­ріальною діяльністю;

— коли приватний нотаріус не уклав договір служ­бового страхування чи не вніс страхову заставу для за­безпечення відшкодування шкоди, передбачену статтею 28 Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;

— коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;

— невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здо­ров'я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняєть­ся, в місячний строк зобов'язаний передати докумен­ти, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, у Державний нотаріальний архів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріальних дій покладається на нота­ріусів, які працюють у державних нотаріальних кон­торах, державних нотаріальних архівах (державні но­таріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунк­тах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордо­ном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України. Крім того, посвідчення заповітів і довіреностей, що дорівнюються до нотаріальних, може провадитися особами, вказа­ними у ст. 40 Закону (головними лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; капітанами мор­ських судів; начальниками експедицій тощо).

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом про закінчення університету, академії, інституту, та пройшов стажування протягом шести місяців у дер­жавній нотаріальній конторі або в нотаріуса, який за­ймається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не має права бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є остаточним.

На підставі рішення кваліфікаційної комісії нота­ріату Міністерством юстиції України видається сві­доцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду протягом місячного строку з дня її отримання.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності прова­диться управліннями юстиції Ради Міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласних, Київської та Сева­стопольської міських державних адміністрацій за зая­вою особи, що має свідоцтво про право на заняття но­таріальною діяльністю.

Відповідно до ч. З ст. 1 Закону, документи, що офор­млюються державними і приватними нотаріусами, ма­ють однакову юридичну силу.

При вчиненні нотаріальних дій і державні, і приватнінотаріуси рівною мірою реалізують усі функції нота­ріальної діяльності: забезпечення безспірності та дока­зової сили документів, законності вчинюваних актів, сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та законних інтересів.

Висновок: Отже, приватно практикуючий нотаріус є одночасно посадовою особою, наділеною державною владою, і спеціалістом вільної юридичної професії. Саме так ви­рішено це питання у країнах, де традиційно діє віль­ний нотаріат (Франція, Італія, Німеччина та ін.).

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом про закінчення університету, академії, інституту, трьох річний юридичний стаж в сфері права та пройшов стажування протягом трьох років у нотаріальній конторі, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не має права бути нотаріусом особа, яка має судимість.

 



Читайте також:

  1. The peace – порядок
  2. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
  3. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  4. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
  5. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
  6. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
  7. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
  8. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
  9. Атестація аудиторів та порядок скасування атестата
  10. База оподаткування, ставки податку та порядок обчислення.
  11. Безпечні методи звільнення потерпілого від дії електричного струму.
  12. Бізнес-планування, його суть та призначення

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Система та компетенція нотаріальних органів | Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.