Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Колективна творча справа як спосіб організації колективної творчої діяльності учнів у різновікових групах: методичний аспект

Зміст

ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ РІЗНОВІКОВИХ ГРУП УЧНІВ ЗАСОБАМИ ТЕХНОЛОГІЇ КОЛЕКТИВНОЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Теоретичні засади технології колективної творчої діяльності.

2. Колективна творча справа як спосіб організації колективної творчої діяльності учнів у різновікових групах: методичний аспект.

Література

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

2. Борисова Л. Не учи учителя или Несколько доводов в защиту КТД // Народное образование. – 1991. - №9. – С.74-77.

3. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологические очерки: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 93 с.

4. Выготский Л. С. Детская психология //Собр. соч.: в 6 т. - М., 1984. – Т. 4. – 431с.

5. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Педагогика, 1989. – 208 с.

6. Капустина Н.М., Юсупов В.З. Методика коллективной творческой деятельности // Сов. педагогика. – 1990. – №10. – С.24-27.

7. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – 2-е вид., доповн. і переробл. – К.: Вища школа, 2005. – 343 с.

8. Литвяк О. Ідея колективної творчої діяльності // Завуч. – 2002. - №1. – С.9-10.

9. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Рад. школа, 1990. – 366 с.

10. Плигин А.А. Личностно-ориентированное образование: история и практика: Монография. – М.: КСП+, 2003. – 432 с.

11. Поляков С. Коллективное творческое дело // Воспитательная работа в школе. – 2004. - №1. – С.79-84.

12. Соловейчик С.Л. Воспитание творчеством. – М.: Знание, 1978. – 95 с.

13. Шмаков С.А. Феномен коммунарской методики // Сов. педагогика. – 1988. - №5. – С.63-66.

14. Щуркова Н.Е. Собрание пестрых дел. – М., 1995.

15. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М. : Педагогика, 1978.

1. Теоретичні засади технології колективної творчої діяльності.Демократизація і гуманізація суспільства зумовили відповідні зміни в організації навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. Нині предметом посиленої уваги є взаємодія дорослих і дітей, в основу якої покладено стосунки, побудовані на принципах співробітництва й співтворчості. За таких умов вихователь орієнтується на позитивні якості учня, вірить у його творчі сили, намагаючись активізувати й розвинути їх. Цьому сприяють творчий підхід до школярів, гнучкість форм впливу на них, урізноманітнення змісту діяльності дитячого колективу.



Интернет реклама УБС

Певною мірою узгоджується з таким підходом технологія колективної творчої діяльності (КТД), яка класифікується в педагогічній літературі як виховна технологія (С. Карпенчук, Н. Мойсеюк, О. Пєхота, А. Плігін та ін.).Її зародження відбулося в 50-х роках ХХ ст. у результаті переосмислення на фоні соціально-політичних змін творчої спадщини А. Макаренка. Взявши за основу провідні ідеї педагога щодо формування особистості в колективі та через колектив та здійснивши їх адаптацію до нових суспільних умов, дослідники Л. Борисова, О. Газман, І. Іванов, В. Караковський та ін. створили методику колективно-творчої діяльності, яка згодом набула поширення як педагогіка колективно-творчого виховання (КТВ), комунарська методика.

Означена технологія розпочала своє існування в Ленінграді в 1956 році і пройшла в своєму становленні п’ять періодів:

1) 1956-1959 pp. – період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда;

2) 1959-1962 pp. – створення експериментальних колективів та цілісної комунарської технології, яка охоплює клуб юних фрунзенців “Орлятко”, клуб нових комунарів;

3) 1962-1966 рр. – поширення технології;

4) 1966-1986рр. – період консервації;

5) 1986 pp. – до теперішніх часів – період відродження.

Слід зауважити, що на сьогодні технологія колективної творчої діяльності дещо втратила свою популярність. Насамперед, дослідники (А. Плігін) пов’язують це зі зміною особистісних цінностей і пріоритетів суспільного розвитку. Безперечно, нині способи колективної діяльності потребують переоцінки й трансформації з метою більшого забезпечення автономії особистості, уникнення нівелювання особистісного розвитку в цілому.

Як зазначалося вище, в основу технології лягли ідеї А. Макаренка, а також Н. Крупської, С. Шацького. Особливу педагогічну цінність становлять, зокрема, цілеспрямованість, товариськість, співробітництво вихователів і вихованців, ідеї гуманізму. Головна педагогічна категорія технології КТД – турбота про людей і навколишнє життя. “Жити заради усмішки іншого” – основний девіз учасників колективної творчої діяльності. Метою технології на сучасному етапі є забезпечення соціального замовлення на людину нового, демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція.

Технологія КТД побудована на наступних принципах:

– будь-яка діяльність дітей повинна бути колективною діяльністю, спрямованою на покращення оточуючого життя;

– будь-яка справа повинна бути творчою;

– самоуправління повинно будуватися на змінності активу;

– в процесі спільної діяльності повинна проявлятися особлива позиція педагога як взірця в справах, товариша, порадника.

Перший принцип технології – залучення учнів до колективної діяльності. Тільки в колективній різноплановій діяльності, зазначає С.Карпенчук, можлива органічна єдність особистого і суспільного, тільки в процесі суспільно корисної діяльності в дитячому колективі виховуються почуття відповідальності за доручену справу, вміння враховувати спільні інтереси, трудова активність, бажання допомогти товаришам. Все це, – продовжує дослідниця, – зумовлює діяльнісну спрямованість процесу формування особистості.

Саме колективна діяльність як компонент технології КТД і робить її власне технологією, оскільки передбачає наступний технологічний ланцюг:

– колективне планування;

– колективна організація;

– колективне проведення;

– колективний аналіз;

– колективне підведення підсумків і післядія.

П’ять стадій КТД співвідносяться з найпростішою управлінською схемою діяльності: діагностика, цілепокладання, реалізація, діагностика в процесі (аналіз), корекція, підведення підсумків, нова діагностика й цілепокладання.

Колективне планування здійснюється шляхом застосування таких форм роботи: загальний збір-старт, конкурс на кращу пропозицію плану і на кращий проект діяльності, анкети пропозицій, розвідка справ, “блискавки” з пропозиціями до плану (для обговорення), “мозковий штурм” тощо. Всі ці форми спрямовані на пошук відповідей до запитань: що і для кого зробимо? Коли? Де? Із ким разом? Кому краще брати участь?

Колективна діяльність реалізується через роботу рад справ, командирів мікрооб’єднань, поточну розвідку справ; змінну роботу мікроколективів у якості чергового загону для контролю за виконанням плану загальних справ; десант ради колективу у відстаючі колективи для спільної роботи з подолання недоліків, навчання на власному досвіді; “блискавки”, стінні, радіо, фото, світлові, “живі” газети, присвячені висвітленню процесу виконання плану; огляди мікроколективів з метою взаємоконтролю, оцінка роботи, обмін досвідом; чергування творчих доручень мікроколективам та ін.

Головне завдання педагога – залучити кожну дитину до діяльності з метою розвитку й формування особистості. Цьому сприяє колективний аналіз, який покликаний дати відповіді на запитання:

ü Які маємо досягнення? Чому?

ü Що не вийшло зробити? Чому?

ü Які були недоліки в роботі? З чим це пов’язано?

ü Які уроки винесли на майбутнє?

Другий принцип технології – творчий характер діяльності. Слід зауважити, що творчість – органічна частина дитячого життя, природна потреба, яка стимулює активність дитини, робить її суб’єктом виховання. У творчій діяльності проявляються надзвичайно потужні у виховному плані механізми. “Без творчості, – зазначав В.Сухомлинський, – немислиме пізнання людиною своїх сил, здібностей, нахилів; неможливе утвердження поваги до себе, чутливе ставлення особистості до моральних впливів... Творчість – це діяльність, в якій розкривається духовний світ дитини, своєрідний магніт, що притягує людину до людини”. На думку дослідників, саме в процесі творчої діяльності відбувається творення особистості.

Реалізація другого принципу технології розкривається через підготовку й організацію колективних творчих справ (КТС). КТС – це система практичних дій, спрямованих на спільну радість і користь.

Третій принцип технології – змінність активу. Кожен учень вчиться бути командиром і підлеглим, не існує поділу на актив і пасив. Значення цього компоненту технології чітко визначене А. Макаренком: “У короткий термін командири почувають себе уповноваженими колективу й не перетворюються в посадових осіб; по друге, через командні пости проходить велика кількість вихованців; по третє, обов’язки командира, які потребують напруження, не обтяжують вихованців”.

До форм змінності активу відносяться чергування творчих доручень (ЧТД), черговий командир класу-загону (ЧКЗ), черговий командир дня (ЧКД).

Четвертий принцип технології – особлива позиція педагога. Технологія КТД передбачає з одного боку усунення авторитаризму й диктаторства, при яких постійно застосовується влада, відбувається пригнічення особистості, а з іншого боку – запобігання лібералізму, який декларує вільне виховання, де кожен представлений сам собі, а вихователь виконує функцію стороннього спостерігача. КТД дозволяє перейти до вищої форми прогресивних виховних відносин – творчої співдружності, коли педагог завжди поруч і трішки попереду.

Особлива позиція педагога полягає в демократичному стилі спілкування дорослих між собою і з дітьми; особливому способі організації життя колективу на засадах моральності й творчості; у впровадженні нових форм співробітництва, нового стилю взаємин; постійному самовдосконаленні й самоосвіті.

Делегування управлінських повноважень з боку вчителя в міру розвитку дитячого колективу здійснюється в декілька етапів:

І етап: педагог є взірцем самостійності й творчості. Показує на власному прикладі, як розподіляти час, роботу, коли просити, коли віддавати накази, тобто надає безпосередню допомогу вихованцям.

ІІ етап: вчитель надає опосередковану допомогу дітям – вони разом розмірковують, спостерігають, планують і т. п.

ІІІ етап: часткова або повна самостійність учнів.

Зауважимо, що особистісна орієнтація сучасного освітнього процесу спричинила зміщення окремих акцентів в психолого-педагогічній площині КТД. Поділяючи думку науковців про розрізнення соціальної та особистісної колективної діяльності (І. Бех), ми схиляємося до визначення особистісно зорієнтованої КТД як технології, що є засобом особистісного розвитку кожного школяра. Виходячи з цього, важливого значення в технологічному процесі колективної творчої діяльності поряд із соціально спрямованими набувають особистісні інтереси учнів, їхні індивідуальні здобутки, авторство ідей, проектів, добровільність прийняття ролей та їх індивідуалізація, поєднання колективних та індивідуальних завдань, доручень, публічне визнання досягнень і позитивного внеску всіх учасників КТД, аналіз власних почуттів, думок тощо.

Таким чином, технологія колективної творчої діяльності є особистісно зорієнтованою виховною технологією, завдячуючи розвитку принципів педагогічної системи А. Макаренка, їх поєднанню з основами управлінської діяльності (стадії КТД), включенню механізмів рефлексії в різноманітні форми аналізу отриманих колективних результатів діяльності. Її також можна трактувати як технологію творчого розвитку особистості в колективі, в якому створені педагогічні умови для самовизначення, самореалізації й самореабілітації особистості.

 

 

Найефективнішим способом організації колективної творчої діяльності учнів у різновікових групах є колективні творчі справи. З урахуванням специфіки діяльності, що є провідною на заняттях різновікових об’єднань, вони, окрім виконання виховної функції, носять і пізнавальне навантаження.

За визначенням І. Іванова, одного з авторів технології колективної творчої діяльності, КТС – це засіб організації яскравого, наповненого працею та грою, творчістю та товариськістю, мрією та радістю життя і в той же час основний виховний інструмент комунарської методики, що передбачає розвиток колективізму, самостійності, ініціативності дітей, самоуправління, активного громадянського відношення до людей і оточуючого світу. В основу розробки ідеї колективних творчих справ лягли природні прагнення дитини до активної діяльності, самоствердження, творчості, імпровізації, піклування про іншого, співпраці. Це відобразилося в п’яти основних умовах педагогічного успіху (за І. Івановим): загальній турботі; товариськості; єдності думок і дій, волі й почуттів; єдиному колективі; творчості, а не шаблоні.

Колективні творчі справи – це передусім прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Це справа колективна, тому що планується і готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона – творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найефективніших шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, завжди розкриває нові можливості її учасників.

У структурі будь-якої колективної творчої справи наявні п’ять обов’язкових етапів, які співвідносяться з управлінською схемою діяльності: колективне цілепокладання, колективне планування, колективна підготовка, проведення КТС та колективний аналіз. Це своєрідний технологічний ланцюжок, в основу якого закладені потужні психологічні механізми. Серед них виділяють змагальність, ігровий характер діяльності, імпровізацію, включення учнів у повну структуру діяльності (від рішення до аналізу), наявність рефлексивного акту (на етапі колективного аналізу). Кожен із зазначених механізмів має неабияке значення в досягненні результату – досвіду позитивної спільної активності.

 

 

Рис.1. Технологічні етапи колективної творчої справи

 

Етап І. Колективне цілепокладання: визначення теми, мети, завдань майбутньої діяльності, висування перспектив перед учнями, формування у них переконання в особистісній і суспільній значущості діяльності, захоплення всіх загальною справою. Починається будь-яка колективна творча справа з попередньої роботи педагога. Він визначає завдання КТС, намічає вихідні дії для розробки оптимального проекту майбутньої КТС. У ході стартової бесіди іде обговорення: що можна зробити? Для кого? Де? Коли? Хто братиме участь? З ким разом? Кому бути організатором?

Етап ІІ. Колективне планування справи. Етап повинен забезпечити розробку програми діяльності класного колективу відповідно до визначеної мети. Від якості планування залежить успіх КТС, бо саме план спрямовує діяльність на визначений курс, головні завдання і комплексне їх вирішення.

Складні справи, що охоплюють багатьох учасників, плануються методом сіткового графіка. На ньому наочно зображаються цілі, завдання, шляхи (“маршрути”) їх досягнення, розподіляються учасники, визначаються форми і методи роботи, проміжні етапи (“станції”), подається інша інформація, необхідна для розуміння цілі.

Важливою умовою педагогічної ефективності цього етапу є колективний характер планування. КТС є власною справою школярів, тому у ній повинен брати участь весь колектив. У практиці роботи виникли нові форми, що сприяють колективному плануванню: анкети-скарбнички “Думаю, мрію, пропоную”, “Хочу, щоб було так”, конкурс між мікрогрупами на кращу пропозицію до плану, ділові ігри “Програма”, “Ми прогнозуємо своє завтра”, “Мозковий штурм” тощо.

Складання плану, програми майбутньої діяльності – справа непроста і відповідальна. Формуванню у школярів конструктивних умінь і навичок сприяє спеціальна робота педагога, спрямована на:

– осмислення змісту майбутньої діяльності, виділення її етапів, окремих дій;

– самостійне визначення завдань, засобів і способів їх вирішення;

– уточнення зовнішніх і внутрішніх умов досягнення наміченого результату;

– озброєння учнів методикою складання наочних і зрозумілих графічних планів, сіткового планування.

Етап III. Колективна підготовка справи, що включає: розподіл доручень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкети, організація контролю за виконанням завдань. Створений спільно проект колективної творчої справи уточнюється та конкретизується спочатку радою справи, яку спрямовує керівник колективу, після цього – у мікроколективах, які самі планують виконання справи і починають роботу зі втілення окремих частин загального задуму, враховуючи пропозиції, висловлені й обговорені на загальному зборі-старті. При цьому вихованці застосовують не тільки досвід, здобутий під час колективного планування, а й ті знання, вміння і навички, що набули в навчальному процесі або в позаурочний час.

Етап IV. Колективне проведення справи. Передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому. Педагог створює та підтримує гарний настрій, підбадьорює і надає впевненості у власних силах. Кожна дитина має можливість проявити себе, самоствердитися в колективі. Важливо, щоб ніхто не боявся невдач, панували доброзичлива атмосфера, загальний порив. Це сприятиме творчому зростанню дітей, їх умінню долати труднощі.

Етап V. Колективне підбиття підсумків КТС. Охоплює аналіз на рівні мікроколективів, де кожний висловлюється, що і завдяки чому вдалося зробити із запланованого, що варто використовувати надалі, перетворити в традицію, а від чого слід відмовитися. Узагальнені думки мікроколективів виносять на загальний збір, де формується колективна думка. Підбиття підсумків відбувається у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки із запитаннями: “Що більш за все сподобалось і чому?”, “Чого вдалося навчитися?”, “Чого і кого навчили самі?”. Збір спонукає до аналізу помилок, вироблення загальної думки, формування традицій. Спираючись на той позитивний досвід, який учасники КТС набули в організації колективної творчої справи, враховуючи уроки з помилок, дорослий по дружньому переконує вихованців в необхідності подальшої роботи з поліпшення навколишнього життя. Слово дорослого – це роздум вголос, це нова ідея, нове завдання, нова пропозиція.

У процесі здійснення колективних творчих справ слід враховувати вік школярів. Так, форми КТС для молодших школярів мають уводити їх у світ казки, фантазії, формувати трудові навички, перші уявлення про колективні справи й уміння, навчити проектувати їх (трудові десанти, операції “Золота фантазія”, “Фабрика”, “Птахам нашу турботу”, “Святковий сюрприз”, “Естафета улюблених занять”, казка- естафета тощо).

Особливого значення в процесі організації КТС набуває соціометричне дослідження. З його допомогою здійснюється найбільш вдалий розподіл дітей на творчі пошукові групи, вдається правильно обрати керівників цих груп та не залишити осторонь дітей, з різних причин “ізольованих” у цьому колективі.

Сучасна педагогічна практика нагромадила чималий арсенал КТС, які доцільно використовувати в початковій школі. Візьмемо для приркладу гурток “Юних природолюбів” в початковій школі. Зокрема, такими КТС можуть бути:

– ігри-подорожі (“У царство рослин”, “Сторінками книги Природи”, “У світ тварин” тощо);

– прес-конференції (“Збережемо Землю нашу чистою!”, “Природа кричить про небезпеку” та ін.);

– турніри ерудитів і знавців предмета (“Найрозумніший”, “Брейн-ринг”, “Що? Де? Коли” тощо);

– усні журнали (“Юні природолюби”, “Осіннє різнобарв’я” та ін.);

– конкурси, вікторини;

– аукціони народної мудрості про природу;

– пізнавальні ігри (“Кімната таємниць і загадкових явищ”, “Академія природничих наук”);

– відкриття природознавчого музею;

– створення природничої енциклопедії (тлумачного словника);

– захист фантастичних проектів;

– концерти-“блискавки”;

– свята та ін.

Наведемо зразок пізнавальної колективної творчої справи для учнів 2-4 класів – усного журналу “Дивосвіт весняної природи”, присвяченого опису природи навесні та змін, які в ній відбулися з приходом цієї пори року.

Зауважимо, що усний журнал (альманах) – це пізнавальна справа-огляд на зразок серії коротких виступів – сторінок різної тематики в контексті обраної проблеми. Він може випускатися систематично або ж епізодично.

І етап КТС


Читайте також:

  1. I спосіб.
  2. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
  3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  4. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
  5. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
  6. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  7. PR-відділ організації: переваги і недоліки
  8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
  9. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  11. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  12. Автоматизація метрологічної діяльності

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Проектні технології: теоретичні положення. | Поворот виконання судових актів господарського суду.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.