Поняття законності та її загальна характеристика

Законність - це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію й функціонування суспільства й держави на правових засідках.

Термін «законність» є похідним від терміна «закон» й, будучи комплексним поняттям, охоплює всі сторони життя права - від його ролі в створенні закону до реалізації його норм у юридичній практиці. Законність відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічний зв'язок права й влади, права й держави, права й суспільства. Вимога законності рівною мірою стосується вищих органів державної влади, інших державних органів, які ухвалюють у межах своєї компетенції підзаконні акти (сфера правотворчості), безпосередніх виконавців законів - посадових осіб, а також громадських організацій, комерційних корпорацій, громадян (сфера правореалізації).

Законність характеризується поєднанням двох ознак.

зовнішньої (формальної) - обов'язком виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами й різними об'єднаннями:

внутрішньої (сутнісної) - наявністю науково обгрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів.

Законність є принципом діяльності державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він є антиподом сваволі й беззаконня, припускає пов'язаність всіх органів держави правовими нормами, дії в їх рамках й в ім'я їх реалізації. Разом з тім з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами. Як метод державного управління суспільством законність означає, що:

1) органи держави й посадові особини при здійсненні своєї діяльності, розробляючи й приймаючи рішення, спираються на принципи й вимоги законності;

2) при організації реалізації прийнятих рішень смороду не виходять за межі своєї компетенції;

3) при здійсненні контролю й нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин смороду додержуються правових процедур, використовують правові засоби й способи.

Законність є й режим реально діючого права, стан (атмосфера) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам, які, у свою чергу, покликані відображати принципи свободи й справедливості, закладені в праві.

Режим законності - неодмінний елемент демократії, тому що без законності демократія може перетворитися на охлократію - владу юрби. Без законності як режиму суспільно-політичного життя суспільство може бути ввергнуте в анархію й хаос, коли особа стає уразливою для безконтрольних дій з боку державної влади, незахищеною від її сваволі.

Законність виражає загальний принцип відносини суспільства до права в цілому. Тому її зміст розглядають у трьох аспектах:

а) у плані «правового» характеру громадського життя;

б) з позицій вимоги загальної поваги до закону й обов'язкового його виконання всіма суб'єктами;

в) під кутом зору вимоги безумовного захисту й реального забезпечення прав, інтересів громадян й охорони правопорядку в цілому від будь-якої сваволі. Отже, зміст законності зв'язаний як з поводженням суб'єктів, що реалізують право, так і з діяльністю державних органів, що забезпечують його формування, реалізацію й захист.

У той же час законність є принцип діяльності держави. Держава, всі його органи, організації й установи самі зв'язані правовими нормами, діють у їхніх рамках і в ім'я їхньої реалізації. Законність, розглянута із цієї сторони, служить принципом не всякого, а лише демократичної держави. Інакше кажучи, законність є антипод сваволі й беззаконня й насамперед беззаконня самої державної влади, сваволі, що творить органами держави і його посадових осіб. Найбільше яскраво даний принцип проявляється в правовій державі, обумовлюючи його сутність. Така держава можна визначити і як держава найсуворішої законності.

Принципи законності - це відправні засади, незаперечні засадничі вимоги, які лежати в основі формування норм права й ставляться до поведінки учасників правових відносин. Принципи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі.

Справжня, реальна (а не формальна) законність повинна будуватися на певних принципах, основних початках, що забезпечують її демократичний, гуманний характер. Які ж ці принципи?

Можна виділити чотири принципи законності: верховенство закону, єдність, доцільність і реальність законності.

Верховенство закону звичайно трактується як верховенство закону в системі нормативних актів. Однак цей принцип повинний розумітися набагато більш широко — як підпорядкованість закону і всім нормативним актам, і всіх актів реалізації права (застосування, дотримання, виконання і використання), і всіх інших об'єктів. Тільки в цих умовах принцип верховенства закону стає універсальним, пронизуючим усю тканина суспільства.

Під єдністю (загальністю) законності розуміється єдина спрямованість правотворчості і правореалізації в територіальному і суб'єктному плані, тобто на всій території дії відповідного нормативного акту, стосовно до діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин.

При всьому різноманітті чинних законів і нормативних актів, при всіх місцевих -особливостях законність дрлжна бути одна для всієї країни. Розуміння й застосування законів повинні бути однакові на всій її території. Неприпустимі спроби створення в кожній республіці, області, районі (а тим більше на конкретному підприємстві) своєї законності, відмінної від загальнодержавної. На жаль, у нашій країні цей принцип не завжди чітко проводиться в життя, окремі регіони приймають нормативні акти, що суперечать федеральним законам і навіть Конституції РФ. Подібне положення порушує єдність законності, знижує ефективність правового регулювання, вносить дезорганізацію в суспільні відносини.

Єдність законності, однак, не означає шаблона в застосуванні правових актів, обмеження самостійності й ініціативи місць. Мова йде лише про те, щоб, проявляючи ініціативу, вони не допускали відступів від загальних прав, щоб облік своєрідності місцевих умов не був спрямований на обхід закону.

Даний принцип характеризує дія законності по колу осіб. Законність не може бути виборчої, її вимоги звернені до всіх суб'єктів без винятку. Правові приписання повинні виконувати окремі громадяни і їхні об'єднання, посадові особи, державні органи, політичні партії. У суспільстві не повинне бути якої-небудь організації або окремої особи, виведених з-під впливу законності, на яких би її вимоги не поширювалися.

Законність у суспільстві винна бути гарантована не тільки державою, алі й іншими суб'єктами суспільних відносин. Гарантії законності — це система різноманітних, у тому числі юридичних, засобів, за допомогою яких реалізуються права і обов'язки всіх суб'єктів суспільних відносин, охороняються і відновлюються порушені суб'єктивні права громадян, юридичних осіб і держави в цілому.

Доцільність законності випливає насамперед із цінності самого права як виразника волі, відповідальності, справедливості, як кошти забезпечення порядку, організованості й дисципліни. Саме в праві, у законі виражається вища соціальна доцільність.

Викладене дозволяє говорити про презумпцію доцільності виданого нормативного акту. Ця презумпція у свою чергу диктує необхідність неухильної, точної реалізації правових приписань незалежно від суб'єктивного відношення суб'єктів реалізації права до його норм. Тільки правовий^-правовий-політико-правовий режим законності, заснований на доцільності, може відгородити суспільство від випадків, волюнтаризму й суб'єктивізму окремих осіб.

Тут же важливо відзначити, що завдяки своїм принципам законність виступає як найбільш ефективний, гуманний, справедливий режим суспільно-політичного життя, а всякий відступ від цих принципів, їхня недооцінка приводять до порушень законності, приниженню її соціальної цінності, ефективності правового регулювання в цілому.

Гарантії законності - це об'єктивні умови й суб'єктивні фактори, а також спеціальні кошти, що забезпечують режим законності.

Серед даних гарантій потрібно чітко розрізняти загальні умови й спеціальні кошти.

Загальні умови суть об'єктивні (економічні, політичні й т.д.) умови громадського життя, у яких здійснюється правове регулювання. Ці умови створюють макросередовище реалізації права, його функціонування, визначаючи певною мірою й спеціальні кошти по зміцненню законності.

Всі гарантії можна поділити на загальносоціальні і юридичні.

До загальносоціальних відносяться політичні, економічні, ідеологічні та інші. Юридичні гарантії — передбачена правовим законодавством система юридичних засобів, включаючи практичну діяльність державних органів, по реалізації, охороні і відновленню порушених суб'єктивних прав і обов'язків.

Юридичних гарантій є багато і їх можна класифікувати:

за суб'єктами застосування гарантій: парламентські, президентські, судові, прокурорські, самоврядні (муніципальні), адміністративні (управлінські), контрольні, громадські (партійні);

За видами правових норм, які забезпечують законність: конституційні, процесуальні, матеріальні (норми матеріального права).

За характером юридичної діяльності: правотворчі, правозастосувальні, правореалізаційні, ідеологічні (правова пропаганда, правова просвіта, правовий всеобуч).

Можуть існувати й інші юридичні гарантії законності, зокрема міжнародно-правові.

Загальносоціальні гарантії законності:

1) економічні - ступінь економічного розвитку суспільства, ритмічності роботи господарського механізму країни, росту продуктивності праці й обсягу виробництва; різноманіття й рівність усіх форм власності, рівність економічних можливостей суб'єктів суспільних відносин. Наявність економічної незалежності суб'єктів права створює об'єктивні умови для їх зацікавленості в законності;

Це стан економічного розвитку суспільства, організація системи господарювання й т.д. Умовами, що забезпечують законність, тут виступають такі фактори, як ступінь організованості в економічній сфері, ритмічна робота всього господарського організму, постійний ріст продуктивності праці й обсягу виробництва, стійка грошова система й т.д. Подібні фактори самим безпосереднім образом впливають на стан законності. Так, в умовах нестабільності економіки, падіння виробництва, розриву господарських зв'язків, росту цін, що галопує інфляції зростає соціальна напруженість у суспільстві, що веде до анархії, дезорганізації, росту числа злочинів, причому не тільки господарських.

2) політичні - ступінь демократизму конституційного ладу, тобто наявності розвинутої системи народовладдя, демократичних форм й інститутів його здійснення; політичного плюралізму, який дозволяє особі вільно самовизначатися, об'єднуватися в організації за різними інтересами; додержання принципу поділу влади. Основною політичною умовою стабільної законності є сильна державна влада. Чинність державної влади визначається не величиною армії, не міццю репресивного апарата. Сильна державна влада - це стійка, легітимна, що користується підтримкою суспільства влада, здатна забезпечити реалізацію прийнятих правових приписань. Сильна держава гарантує стабільний розвиток суспільства, безпека людей, ефективну боротьбу зі злочинністю, корупцією й іншими антисоціальними явищами. В умовах же дезорганізації державно-владних структур, боротьби за владу, нездатності держави забезпечити реалізацію прийнятих рішень, низького рівня виконавської дисципліни, розквіту бюрократизму, корупції законність не тільки не підвищується, але й знижується, причому до небезпечної межі.

3) ідеологічні - ступінь розвитку правосвідомості, комплексу моральних і правових уявлень про необхідність законослухняної поведінки, недопустимості вчинення аморальних проступків, які одночасне протиправними; ідеологічний плюралізм, не нав'язування державою ідеології, а турбота про правове навчання, виховання, правову культуру. Істотне значення має широка поінформованість населення, воля преси, думок, що дозволяє вести публічну боротьбу з правопорушеннями в будь-якій сфері державного й суспільного життя. Стан законності багато в чому визначається рівнем політичної, правової й загальної культури населення. Законність припускає такий рівень правової культури, коли повага до права, закону є особистим переконанням людини, причому не тільки рядового громадянина, але в першу чергу державного що служить, законодавця.

Економічні, політичні, ідеологічні гарантії законності - це реальна матеріальна основа для нормального функціонування громадянського суспільства.

Спеціально-соціальні гарантії законності можна поділити на дві груп:

юридичні - передбачена законом система спеціальних засобів, за допомогою яких забезпечується створення якісних законів, їх додержання й виконання. Законопослушание громадян, їхня повага до закону, реалізація його приписань багато в чому залежать від положення, що зложилося в соціальній сфері. Падіння життєвого рівня населення, ріст безробіття, вартості життя, соціальних послуг самим безпосереднім образом позначаються на рівні законності, провокуючи громадян на пошуки шляхів незаконного збагачення, обхід закону, породжують національні й соціальні конфлікти й т.д. Міцна законність можлива тільки в умовах соціальної стабільності, упевненості громадян у непорушності своїх соціальних прав і воль;

організаційні - заходи організаційно-юридичного характеру, спрямовані на забезпечення режиму законності, боротьбу з правопорушеннями, захист прав громадян. До них належати кадрова робота, організація розумів для нормального функціонування юрисдикційних і судових органів, їх структурних підрозділів з метою ефективної протидії випадкам організованої злочинності, боротьби з корупцією тощо. Під організаційним гарантіями розуміються різні заходи організаційного характеру, що забезпечують зміцнення законності, боротьбу із правопорушеннями, захист прав громадян. Сюди ставляться кадрові, організаційні заходи щодо створення умов для нормальної роботи юрисдикционных і правоохоронних органів, утворення в структурі останніх спеціальних підрозділів (для боротьби з організованою злочинністю, з корупцією й т.д.).

Нарешті, найважливішою гарантією законності є правосуддя - діяльність судів, здійснювана шляхом розгляду й дозволу цивільних і кримінальних справ з метою всілякого зміцнення законності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Сталими коефіцієнтами.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.