• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

World Wide Web

План

План

Зразки

Шаблони дизайну

Переглядання попереднього слайду

Переглядання наступного слайду

Видалення слайду

1. Виберіть слайд, який потрібно видалити.

2. У меню Правкавиберіть команду Видалити слайд.

Порада.Щоб видалити декілька слайдів одночасно, перемкнетеся в режим сортувальника слайдів. Виберіть слайди, утримуючи натиснутою клавішу CTRL, і виконайте команду Видалити слайд.

Виконаєте одну з наступних дій.

1. Натисніть кнопку Наступний слайдв правому нижньому кутку області слайду.

2. Виберіть номер наступного слайду в області структури.

Виконаєте одну з наступних дій.

1. Натисніть кнопку Попередній слайдв правому нижньому кутку області слайду.

2. Виберіть номер попереднього слайду в області структури.

Способи досягнення одноманітності в оформленні презентації

Можливості PowerPoint дозволяють надати всім створюваним презентаціям єдиному вигляду. Існує чотири методи управління зовнішнім виглядом слайдів: за допомогою шаблонів, зразків, колірних схем і макетів слайдів.

Шаблони дизайну містять колірні схеми, зразки слайдів і заголовків з нестандартним форматуванням, а також стилізовані шрифти, призначені для конкретних видів оформлення. Після застосування дизайну кожен слайд, що додається в презентацію, відповідатиме загальному стилю.

У PowerPoint включена велика кількість професійно оформлених шаблонів. Додатково до цього можна створити власні шаблони. Якщо для однієї з презентацій створений особливий стиль, його можна зберегти як шаблон.

Зразок слайдів визначає формат і розміщення заголовків і тексту, що вводяться в слайди, а зразок заголовків задає формат і розміщення титульного слайду і решти всіх слайдів, що розглядаються як титульні (наприклад, початкового слайду розділу). Крім того, в зразках знаходяться елементи фону; наприклад, малюнки, що включаються в слайди. Будь-яка зміна, внесена до зразка слайдів, відбивається на кожному слайді.

Колірні схеми

Колірна схема є набором з восьми гармонійно підібраних квітів, використовуваних як основні квіти презентації: для тексту, фону, заливки, акцентів і тому подібне. Кожен колір в колірній схемі автоматично відводиться під певний елемент слайду. Можна вибрати колірну схему для одного слайду або для всієї презентації. Якщо до презентації застосовується шаблон дизайну, на вибір пропонується декілька заздалегідь складених колірних схем, закріплених за цим шаблоном. Це дозволяє застосовувати до слайду нові колірні схеми, що гармонують з рештою слайдів презентації.

Макети слайдів

При створенні слайду можна вибрати один з 24 наявних макетів слайдів. Наприклад, в макеті можуть бути передбачені пусті рамки для заголовка, тексту і діаграми; а можуть бути порожні рамки для заголовка і картинки. Порожні рамки можна переміщати, змінювати їх розмір і форматування, щоб вони відрізнялися від зразка слайдів. Також можна змінювати макет слайду після його створення.

Перевірка узгодженості і стилю презентації

За умовчанням в презентаціях PowerPoint автоматично перевіряються узгодженість і стиль, а помилка позначаються жовтою лампочкою. Ці помилки можна виправити або пропустити, а також набудувати об'єкти перевірки в PowerPoint. При відключеному помічнику жовта лампочка недоступна. Щоб включити помічника, виберіть в меню Довідкакоманду Показати помічника.

1. Відкрийте презентацію, в якій потрібно перевірити стиль і узгодженість.

2. Клацніть жовту лампочку і виберіть відповідний пункт списку.

Порада. Щоб змінити параметри перевірки стилю, виберіть в списку пункт Змінити параметри перевірки стилю для всіх презентацій. Встановіть або змініть параметри перевірки на вкладках Регістр і розділові знакиі Наочність. Щоб відновити стандартні параметри, натисніть на кожній вкладці кнопку За умовчанням.

Контрольні питання

1. Що таке презентація?

2. Як режими перегляду презентацій існують?

3. Як створити презентацію?

4. Як швидко створити презентацію?

5. Як відкрити презентацію?

6. Як досягти одноманітності в презентації?

7. Як можна використовувати макети слайдів?

8. Як створити слайд?

9. Як дублювати слайд?

10. Як видалити слайд?

11. Як проглянути слайд?

ЛЕКЦІЯ № 10

Тема: Створення текстових написів і вставлення графічних зображень на слайдах. Анімаційні ефекти зміни слайдів.

1. Робота з імпортом

2. Анімація і способи зміни слайдів

3. Параметри показу слайдів

1. Робота з імпортом

Вставка малюнка з колекції кліпів

1. Відкрийте слайд, на який потрібно додати малюнок.

2. Натисніть кнопку Вставити картинкуна панелі інструментів Малюванняі перейдіть на вкладку Малюнки.

3. Виберіть потрібну категорію.

4. Клацніть відповідний малюнок і натисніть в контекстному меню кнопку Вставити кліп.

Після закінчення роботи в колекції кліпів натисніть кнопку Закритив рядку заголовка колекції кліпів.

Примітка. Малюнок з колекції кліпів також можна перетягнути на слайд.

Додавання кліпу в колекцію кліпів

1. Натисніть кнопку Додати картинку напанелі інструментів Малюванняі перейдіть на вкладку, відповідну необхідному типу кліпу.

2. Виберіть або створіть нову категорію для зберігання кліпу і натисніть кнопку Імпорт кліпів.

3. Знайдіть теку, що містить кліп, який потрібно додати, і виберіть його.

4. Встановите необхідний режим імпорту кліпу.

5. Для отримання довідки про параметр натисніть кнопку із знаком питання і клацніть параметр, що цікавить.

6. Натисніть кнопку Імпорт.

Примітка. Можна також добавить в колекцію кліпів власні графічні об’єкти Microsoft PowerPoint.

Вставка об'єкту на всі слайди презентації

1. У меню Виглядвкажіть на команду Зразокі виберіть пункт Зразок слайдів.

2. Додайте об'єкт в образец слайдов.

3. Щоб повернутися до початкового слайду, на панелі інструментів Зразокнатисніть кнопку Закрити.

Примітки

· Якщо в презентації також є зразок заголовків і потрібно відобразити даний об'єкт на всіх титульних слайдах, цей об'єкт слід скопіювати на зразок заголовків.

· Якщо об'єкти не відображаються на слайдах, виберіть в меню Форматкоманду Фоні переконаєтеся, що прапорець Виключити фон зразкане встановлений.

Застосування до слайду стандартного форматування зразка

Якщо стандартний формат на зразку слайдів змінений, його можна застосувати до всіх слайдів.

1. Відкрийте презентацію, до якої потрібно застосувати формат зразка.

2. У меню Форматвиберіть команду Застосувати шаблон оформлення.

3. Виберіть шаблон, використовуваний в презентації, і натисніть кнопку Застосувати.

Примітка. Всі об'єкти, додані на зразок слайдів, наприклад, малюнок або напис, при застосуванні шаблону дизайну не віддаляються.

2. Анімація і способи зміни слайдів

Зміною слайду називається спосіб появи слайду під час показу слайдів. Можливий вибір з великого числа способів і зміна швидкості зміни слайду. Зміною способу можна позначати новий розділ презентації або виділяти який-небудь слайд.

Анімацією називається звукове і візуальне оформлення, яке можна додати до тексту або іншого об'єкту, такому як діаграма або малюнок. Якщо слухачі говорять на мові, яка читається зліва направо, можна використовувати в анімованих слайдах появу пунктів зліва. Тоді, щоб виділити певний пункт, можна зробити так, щоб він з'явився справа. Такий ефект приверне увага аудиторії і відособить даний пункт від інших.

Музика, звуки і відео

Окремі фрагменти музики або звуки під час зміни слайдів або анімації допоможуть привернути увагу слухачів до показу слайдів. Також можна відтворити відеокліпи, що включають фрагменти комерційного або учбового фільму компанії. Але не забувайте про помірність часте використання ефектів може відволікати увагу слухачів від суті презентації.

Мовний супровід

Можливо, для тих, хто не може бути присутнім на презентації, для автоматичних показів слайдів, для діставання доступу до показу слайдів через Інтернет або для архівації зборів в цілях перегляду надалі і обліку зауважень, висловлених в ході презентації, можна додати коментарі до показу слайдів.

Темп презентації і репетиція

Реакція аудиторії залежить від темпу проведення презентації. Так, дуже швидка зміна слайдів стомлює, а дуже повільна може подіяти розслабляючи. Засоби PowerPoint дозволяють прорепетирувати темп показу перед проведенням презентації.

Під час репетиції можна перевірити наочне оформлення слайдів. Велика кількість слів або малюнків може збентежити аудиторію. Якщо ви вирішите, що тексту надмірно багато, розбийте слайд на два або три, а потім збільште розмір шрифту.

Утаєння слайду в показі слайдів

1. Виберіть слайд, який потрібно приховати, потім виберіть команду Приховати слайдв меню Показ слайдів.

2. У режимі сортувальника слайдів виділите слайд, який потрібно приховати, і натисніть кнопку Приховати слайд .

3. Параметри показу слайдів

Існує три разных способу показу слайдів. Щоб вибрати який-небудь спосіб, встановите у відповідне положення перемикач в діалоговому вікні Настройка презентації (меню Показ слайдів).

Керований доповідачем (повний екран). Звичайний спосіб проведення показу, керованого доповідачем, коли слайди відображаються в повноекранному режимі.

Ведучий отримує повний контроль над презентацією; він може проводити її уручну або в автоматичному режимі, зупиняти її для запису зауважень або дій і навіть записувати під час презентації мовний супровід. Цей режим зручний для показу презентації на великому екрані, проведення зібрання по мережі або .віщання презентації

Керований користувачем (вікно). В цьому випадку зображення презентації буде меншого розміру, наприклад, при перегляді одним користувачем по мережі компанії або через Інтернет.

Презентація відображається в невеликому вікні; є команди зміни слайдів, а також команди редагування, копіювання і друку слайдів. У цьому режимі переходу до іншого слайду здійснюється за допомогою смуги прокрутки або клавіш PAGE UP і PAGE DOWN. Паралельно може бути запущене інше застосування. Для зручності, а також переглядання інших презентацій і документів Office можна вивести панель інструментів Web.

Автоматичний (повний екран). У цьому режимі презентація проводитиметься повністю автоматично. Це можна використовувати на виставковому стенді або зборах.

Для проведення автоматичного показу слайдів на виставковому стенді, в кіоску або в іншому подібному місці можна заборонити використання більшості меню і команд і включити режим циклічного показу. Див. зведення про автоматичні презентації

При проведенні показу слайдів на комп'ютері можливе використання візуального, звукового і анімаційного оформлення. При оформленні презентації дуже важлива помірність. Використовуване оформлення, таке як анімація і, повинне підкреслювати виступ доповідача, а не притягати увагу слухачів безпосередньо до оформлення.

Існує також багато інших шляхів проведення комп'ютерної презентації. Наприклад, можна встановити її в кіоску, зробивши доступній для перших рядів аудиторії, запланувати віщання або опублікувати її в Інтернеті.

Контрольні питання:

1.Як створити слайд?

2.Як дублювати слайд?

3.Як видалити слайд?

4.Як проглянути ?

5.Що таке автозаміна?

6.Як виконується автозаміна?

7.Як вставити об'єкт на всі слайди?

8.Що таке анімація?

9.Як використовувати анімацію для зміни слайдів?

10. Як приховати слайд при показі?

11. Які параметри показу слайдів ви знаєте?

ЛЕКЦІЯ № 11

Тема: Види комп’ютерних мереж. Міжнародна комп’ютерна мережа Інтернет.

1. Мережі. Класифікація мереж.

2. Види мереж.

3. Топологія мереж.

4. Міжнародна комп’ютерна мережа Internet.

1. Мережа та класифікація мереж.

Мережа –це сукупність об’єктів, що утворюють прилади передачі та обробки даних. Це послідовна біт-орієнтована передача інформації між пов’язаними один з одним незалежними пристроями.

Мережі зазвичай знаходяться в приватному використанні користувача та займають деяку територію, та за територіальною ознакою поділяються на:

· Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) або Local Area Network (LAN), розташовані в одній або у кількох близько розташованих будівлях. ЛОМ зазвичай розміщуються у рамках однієї організації (корпорації, установи), тому їх називають корпоративними.

· Глобальні (Wide Area Network - WAN) – розташовані в різних будівлях, містах і країнах, бувають територіальними, змішаними, глобальними. В залежності від цього глобальні мережі бувають чотирьох основних видів: міські, регіональні, національні та транснаціональні. В якості прикладів глобальних мереж дуже великого масштабу можна назвати: Internet, EUNET, Relcom, FIDO.

До складу мереж у загальному випадку входять наступні елементи:

· мережні комп’ютери (що оснащені мережним адаптером);

· канали зв’язку (кабельні, супутникові, телефонні, цифрові та ін.);

· різного роду перетворювачі сигналів;

· мережні пристрої.

2. Різні поняття мереж (комунікаційна мережа та інформаційна мережа.)

Розрізняють два поняття мережі: комунікаційна мережа та інформаційна мережа (рис. 17).

Комунікаційна мережа призначена для передачі даних, також вона виконує задачі, пов’язані з перетворенням даних. Комунікаційні мережі розрізняються за типом використаних фізичних засобів з’єднання.

Інформаційна мережа призначена для зберігання інформації і складається з інформаційних систем. На базі комунікаційної мережі може бути побудована група інформаційних мереж.

Інформаційна система – це система, що є постачальником або споживачем інформації.

Рисунок 17 – Інформаційні і комунікаційні мережі

Комп’ютерна мережа складається з інформаційних систем та каналів зв’язку. Під інформаційною системою належно розуміти об’єкт, що здатний забезпечувати зберігання, обробку або передачу інформації. До складу інформаційної системи входять: комп’ютери, програми, користувачі та інші складові, призначені для процесу обробки та передачі даних. В подальшому інформаційна система, що призначена для вирішення задач користувача, буде називатись робоча станція (client).

Робоча станція в мережі відрізняється від звичайного ПК наявністю мережної карти (мережного адаптера), каналу для передачі даних та мережного програмного забезпечення.

Комп'ютер, що надає свої ресурси в мережу для загального користування, називається сервером, а комп'ютер, що використовує ресурси мережі, – робочою станцією, або клієнтом.

Одноранговою (peer-to-peer network) називається мережа, у якій усі вузли (комп'ютери) мережі виконують однакові комунікаційні функції. Комп'ютери в однорангових мережах виступають одночасно й у ролі сервера, і в ролі клієнта.

Мережа «клієнт-сервер» (client-server network) – це мережа, у якій мережні ресурси сконцентровані на одному комп'ютері, що називається виділеним сервером.

3. Топології мереж, види топології.

Топологія (конфігурація) – це засіб з’єднання комп’ютерів у мережу. Тип топології визначає вартість, захищеність, надійність експлуатації робочих станцій, для яких має значення час звернення до файлового сервера.

Визначення топології широко використовується при створенні мереж. Одним із підходів до класифікації топології ЛОМ є виділення двох основних класів топології: послідовні та широкомовні.

В широкомовній топології ПК передає сигнали, які можуть бути прийняті іншими ПК. До такої типології відносяться типології: загальна шина, дерево, зірка.

В послідовній топології інформація передається лише одному ПК. Прикладами такої топології є: довільна (довільне з’єднання ПК), кільце, ланцюг.

При виборі оптимальної топології переслідується три основних мети:

· забезпечення альтернативної маршрутизації та максимальної надійності передачі даних;

· вибір оптимального маршруту передачі блоків даних;

· надання сприятливого часу відповіді і потрібної пропускної спроможності.

При виборі конкретного типу мережі важливо враховувати її топологію. Основною мережною топологією є: шинна (лінійна) топологія, зіркоподібна, кільцева та деревоподібна.

Наприклад, в конфігурації мережі ArcNet використовується одночасно і лінійна, і зіркоподібна топологія. Мережі Token Ring фізично має вигляд, як і зірочка, проте логічно їх пакети передаються за кільцем. Передача даних в мережі Ethernet проходить по лінійній шині так, що всі станції бачать сигнал одночасно.

Види топологій:

Існує п’ять основних топологій (рис. 18):

· загальна шина (Bus);

· кільце (Ring);

· зірочка (Star);

· деревоподібна (Tree);

· коміркова (Mesh).

Топологія «шина» (магістральна топологія) – мережа, у якій усі комп'ютери приєднані до одного каналу зв'язку (магістралі, шини).

Топологія «кільце» (ring topology) – мережа, у якій кожний комп'ютер поєднаний із двома сусідніми комп'ютерами кільця.

Топологія «зірка» (star topology) – мережа, у якій кожний комп'ютер поєднаний із центральною станцією (спеціальним пристроєм) – концентратором (hub) або комутатором (switch).

Крім цих основних топологій існують інші топології («ієрархічна зірка», «коміркова топологія» тощо), що є комбінацією основних топологій.

Рисунок 18 – Типи топології

4. Міжнародна комп’ютерна мережа Internet.

Об'єднання комп'ютерів, розташованих в безпосередній близькості один від одного (у одному або в декількох сусідніх будівлях), за допомогою спеціальних кабелів і програм управління прийнято називати локальною мережею. Якщо ж в загальну мережу об'єднуються комп'ютери або локальні мережі, віддалені один від одного на значні відстані (в межах одного або декількох держав), таку структуру іменують розподіленою або територіальною мережею.

Глобальні мережі – це розподілені мережі усесвітнього масштабу. Найвідомішою і доступнішою глобальною мережею є Інтернет (Internet). Мережа Інтернет не є стійкою структурою, вона постійно змінюється самими користувачами мережі, число яких вже обчислюється мільйонами.

Найважливіша особливість цієї глобальної мережі: відсутність централізованого управління.

Ідеологічна основа проекту: відсутність загального центру управління, повна самостійність кожного сегменту. Обмін інформацією між вузлами мережі з гарантованою доставкою повідомлень забезпечувався спеціальним набором протоколів TCP/IP. Повідомлення для передачі розбиваються на невеликі специфіковані елементи, названі пакетами. Кожен пакет має інформацію про адресу призначення, доставка повідомлення забезпечується тим, що кожен вузол має можливість посилати (або переадресовувати) пакети по мережі до місця призначення. При цьому вузол сам вибирає найбільш швидкий шлях для кожного пакету відповідно до стану сусідніх ділянок мережі. Таким чином, можлива ситуація, коли різні частини файлу (пакети) добираються до адресата різними шляхами, при цьому його остаточна збірка відбувається на комп'ютері одержувача (рис. 19).

Рисунок 19– Схема, що ілюструє рух пакетів з даними в мережі Інтернет

Крім того, були розроблені ряд стандартних утиліт для передачі файлів (FTP), для дистанційного запуску програм (Telnet) і для обміну електронною поштою (SMTP). У 1990 р. цей процес був повністю завершений. Тоді ж Federal Networking Council (Федеральна Рада з Інформаційних Мереж) відмінила вимогу, що полягала в тому що для під'єднування до Інтернет була необхідна рекомендація якого-небудь державного органу США. Це рішення послужило початком епохи комерціалізації Інтернету, оскільки тепер будь-яка організація могла дістати доступ Інтернет без яких або серйозних обмовок або обґрунтувань. З 1992 р. Інтернет подвоює свої ресурси кожні півроку. Розумна оцінка числа комп'ютерів, підключених в мережу Інтернет в 1995 р. – 6,5 млн, в березні 2001 р. – 379 млн. Реальну статистику числа комп'ютерів в мережі Інтернет і числа серверів отримати вельми важко, оскільки ці дані міняються практично щодня. По прогнозах аналітиків, в 2003 р. користувачів Мережі буде порядка 500-600 млн, а в 2005 році – більше 800 млн. чоловік.

Інтернет можна розглядати як сукупність мільйонів вузлів, зв'язаних один з одним всілякими лініями зв'язку (рис. 20). При цьому, вузлом може бути як окремий комп'ютер, так і локальна мережа. Взаємодія вузлів не залежить від типів комп'ютерів, їх архітектури і операційних систем, а також фізичної реалізації зв'язку між ними. Обмін інформацією між вузлами Мережі відбувається за допомогою спеціальних протоколів – своєрідних розпоряджень до взаєморозуміння. При цьому проблеми окремого вузла не можуть глобально вплинути на Мережу. Щоб уникнути плутанини при передачі інформації ведеться контроль лише за унікальністю імені вузла (адреси).

Рисунок 20 – Інтернет як сукупність вузлів, зв'язаних один з одним всілякими лініями зв'язку.

Як правило, Інтернет ще розглядають як якийсь інформаційний простір, що складається з великої кількості взаємозв'язаних сервісів (послуг, служб). Їх приблизно можна розділити на інтерактивних (on-line), прямі, і відкладеного читання (off-line). Найбільш проста аналогія – телефон, факс і поштове відправлення відповідно. Всі ці сервіси мають свої назви.

Доступ до Інтернету забезпечують спеціальні організації, що надають кінцевим користувачам вихід в Інтернет через свою локальну мережу. Вони називаються постачальниками послуг Інтернету, або провайдерами (Internet service provider). За допомогою власного або орендованого каналу зв'язку провайдер приєднується до опорного каналу та стає комп'ютерним вузлом, до якого підходить цей канал. Комп'ютерна мережа провайдера постійно підключена до Інтернету. Провайдер дозволяє використовувати ресурси свого вузла іншим комп'ютерам мережі, а також надає інформацію, яка зберігається на його серверах, можливість роботи з сервісами Інтернету (електрона пошта, WWW, групи новин тощо).

Лекція № 12

Тема: Служби Інтернету. Електрона пошта.

План

1. Програмне забезпечення Інтернет

2. Ідентифікація комп’ютерів у мережі. Адресація в мережі.

3. World Wide Web. Організація пошуку інформації.

4. Електронна пошта та принципи її функціонування.

1. Програмне забезпечення Інтернет

Успішне використання мережі Інтернет в значній мірі залежить від правильного вибору програмного забезпечення. На жаль, не представляється можливим дати які б-то ні було універсальні рекомендації із цього приводу. По-перше, тому що дуже багато що залежить від специфіки Ваших інтересів, конфігурації Вашого комп'ютера і вибраної операційної системи. По-друге, Інтернет постійно розвивається, міняються лідери в програмному забезпеченні, виникають нові стандарти і нові методи їх реалізації.

На сьогоднішній день програмне забезпечення Інтернету умовно можна розбити на декілька великих груп:

1. Браузери (browsers) – дослідники Усесвітньої Павутини (WWW). Це програми, що дозволяють знаходити і проглядати гіпертекстові документи, опубліковані в Мережі і на Вашому комп'ютері: Microsoft Internet Explorer, Netscape Navigator, Opera.

2. Поштові програми (e-mail programmes) – спеціальні програми для ухвалення, відправки, сортування і проглядання електронної пошти: Eudora, The Bat!, MS Outlook, Pegasus.

3. FTP-клиенты – програми для обміну файлами: CUTEFTP, WS_FTP.

4. Менеджери завантаження (download manager) – програми для перекачування файлів з Мережі: Go!Zilla, ReGet, GetRight.

5. Програми спілкування (chat programmes) – програми, що надають можливість вести переговори в Мережі як в текстовому режимі, так і в режимі аудіо і відео обміну: MICROIRC, ICQ, IPhone, EasyTalk, NetMeeting.

6. Програми дозвону (dialer programmes) – програми для з'єднання з провайдером поодинці або декільком номерам телефонів: E-type Dialer, Advanced Dialer.

7. HTML-редакторы – програми для підготовки Web-документов: FrontPage 2000, DreamWeaver.

8. Додаткові програми – для доступу до аудіо і відео інформації (RealPlayer), для онлайнового перекладу гіпертекстів російською мовою (Web TranSite), для створення інтерактивних описів (HTML Help), для закачування сайтів і сторінок (Teleport Pro).

Очевидно, що цим переліком список програмного забезпечення Інтернету не обмежується. Кожна з груп може бути значно поповнена прикладами.

2. Ідентифікація комп’ютерів у мережі. Адресація в мережі

Для взаємодії комп'ютерів у мережі Інтернет використовується протокольний набір TCP/IP – Transmission Control Protocol/Internet Protocol (протокол управління передаванням/міжмережний протокол), який інакше називають технологією міжмережної взаємодії, або технологією Інтернету, спеціальні правила взаємодії комп'ютерів в мережі .

TCP/IP – загальноприйняте скорочення, що позначає набір протоколів передавання даних (близько 100), які використовуються для об'єднання комп'ютерів та комунікаційного обладнання для передавання даних у єдину мережу. Уперше TCP/IP був використаний в ARPANET у 1983 р. і до початку 90-х років XX ст. став фактичним стандартом.

Адресація в мережі Інтернет.Кожний комп'ютер в Інтернеті має свою уні­кальну ІР-адресу. IP-адреса – це числова адреса, за допомогою якої визначене місцерозташування кожного комп'ютера в адресному просторі комп'ютерів всього світу. IP-адреси складаються з чотирьох чисел (байтів), кожне з яких не перевищує 255.

В запису адреси числа відокремлюються одне від одного крапками, наприклад: 192.112.36.5 або 128.174.5.6.

Доменна адреса комп'ютера – символьна адреса, яка складається з декількох слів, розподілених крапками: edu.kharkov.com, e-Ukraine.org, kpi.kharkov.ua. Складові частини адреси називаються сегментами.

Доменне ім'я (на відміну від цифрового) розбивається зліва направо: першим стоїть ім'я комп'ютера, потім ім'я домену (domain – область), в який входить цей комп'ютер, потім ім'я більшого домену (рис. 21). Самий правий сегмент є доменом верхнього рівня.

Рисунок 21 – Схема доменного імені

Домени верхнього рівня визначають належність комп'ютера до мережі країни чи типу організації або установи. Первинні домени верхнього рівня існують з моменту введення DNS на початку 80-х років XX ст. Це домени gov (урядові заклади), mil (військові заклади), com (комерційні організації), edu (навчальні заклади), net (мережні організації), org (інші організації). Пізніше з'явився домен int (міжнародні організації).

За міжнародним стандартом домени країн мають двобуквене ім'я (наприклад ua – код України).

Коли зазначається конкретний комп'ютер за допомогою доменного імені, сервер імен, який відповідає за певну ділянку адрес (доменів), переводить ці імена в ІР-адреси.

WWW-cepeic (World Wide Web – «Всесвітня павутина») – інтерактивна гіпертекстова інформаційно-пошукова система в Інтернет, найбільш популярна послуга Інтернету. В основі технології WWW лежать три основні частини: гіпертекстова розмітка HTML (Hyper Text Markup Language), універсальний спосіб адресації ресурсів в мережі URL (Uniform Resource Locator) та протокол обміну гіпертекстової інформацією HTTP (Hyper Text Transfer Protocol).

Блоки даних WWW являють собою Web-сторінки, розміщені на різних комп'ютерах. Огляд цих сторінок відбувається за допомогою спеціальних програм – браузерів (від англ. browse – переглядати), наприклад Netscape Navigator, Internet Explorer, Opera та ін. (див. білет №18(2)).

Для створення Web-сторінок використовується спеціальна мова – HTML (скорочено від англ. Hyper Text Markup Language – мова гіпертекстової розмітки). HTML-документ – це звичайний текстовий файл, який зберігається як: веб-архів(*.mht), веб-сторінка (*.htm або *.html), текстовий файл (*.txt). Головна мета HTML – описати зовнішній вигляд документа. Для цього в текст документа вставляються спеціальні коди – дескриптори або, як їх ще називають, теги (від англ. tag – етикетка, бирка). Вони визначають способи форматування тексту і дозволяють пов'язати слова і фрази документа з іншими документами в Internet. Створити Web-сторінку можна в будь-якому текстовому редакторові. Існують також спеціальні HTML-редактори для створення HTML-документів.

У всіх ресурсів в Internet, у тому числі і у Web-сторінок, є своя власна адреса, задана у вигляді URL (скорочено від англ. Uniform Resource Locator – уніфікований локатор ресурсів). URL – це стандарт, прийнятий в Internet для визначення місцезнаходження будь-якого ресурсу, будь то документ або служба.

URL складається з трьох частин (рисунок 22).

Рисунок 22 – Схема URL-адресу

Схема описує протокол прикладної программи, який використовується для доступу до ресурсу. Найчастіше це протокол HTTP (скорочено від англ. Hyper Text Transfer Protocol – протокол передачі гіпертексту). За протоколом ставляться символи <//». Якщо ресурсом є файл, то схема має вигляд «file://»; якщо адреса електронної пошти, то «mailto:»; якщо новини, то «news:».

Хост – це доменне ім'я комп'ютера, на якому знаходиться ресурс. Домен третього рівня в цьому імені зазвичай указує на тип ресурсу, наприклад www.host.com – це ім'я сервера Web-сторінки, а ftp.host.com – ім'я FTP-сервера.

Шлях – це повний шлях до документа і, можливо, його ім'я. Імена каталогів відділяються один від одного символом «/».

Історично склалися наступні скорочення для визначення в доменній адресі роду діяльності організації:

· comабо co (комерційні організації)

· edu (учбові і наукові організації)

· gov (урядові організації)

· mil (військові організації)

· net (мережеві організації різних мереж, зокрема, провайдери)

· org (інші організації).

Для вказівки країни використовуються двохбуквені коди: ru (Росія), ua (Україна), uk (Великобританія), jp (Японія), de (Німеччина), fr (Франція) і так далі.

Ось приклади різних типів URL:

• http://www.microsoft.com/windows

• http://www.boutell.com/faq/ (тут містяться відповіді на питання, що часто ставляться, про Web)

• http://www.astro.umd.edu/~marshall/smileys.html (тут міститься обширний список смайликов)

• http://www.yahoo.com

• news:alt.internet.sen/ices

• mailto:irina.t.zaretskaya@univer.kharkov.ua

• file://NEW/prog.exe

Шлях не є обов'язковим елементом URL. Якщо ввести URL Web-сервера, не вказавши при цьому шлях до HTML-документу, то сервер відкриє свою початкову, або, як її ще називають, основну або домашню сторінку (від англ. home page – домашня сторінка). Кожен Web-сервер має свою початкову сторінку, яка з'являється за умовчанням при зверненні до нього.

Пошук інформації в Інтернеті – це не тільки пошук у web-просторі, але й у інших типах ресурсів мережі.

Основними об'єктами, які можна використовувати при виконанні пошуку, є гіпертекстова система WWW, система телеконференцій, електронна пошта, бази даних, списки розсилки, пошукові системи тощо.

Для пошуку інформації в Web існують спеціальні служби – пошукові. Загальним підходом для всіх таких служб є пошук по заданим користувачем ключовим словам.

Здійснюючи пошук інформації в мережі, слід: перевіряти орфографію (якщо пошук не дав жодного документа, то, можливо, допущена орфографічна помилка в написанні слів); використовувати синоніми (якщо список знайдених сторінок дуже малий чи не містить корисних сторінок, спробуйте змінити слово.

4. Електронна пошта та принципи її функціонування.

У нашій країні робота електронної пошти заснована в основному на протоколах РОРЗ і SMTP. Протокол РОРЗ (Post Office Protocol – поштовий протокол 3) призначений для одержання і зберігання повідомлень, протокол SMTP (Simple Mail Transport Protocol – простий протокол передавання пошти) – для передавання повідомлень.

Загальна схема роботи з електронною поштою така: користувач звертається до провайдера, реєструється й одержує адресу електронної пошти. На сервері провайдер створює поштову скриньку користувача, в якій будуть накопичуватися повідомлення користувача. Також можна відкрити поштову скриньку самостійно на безкоштовному сервері, наприклад на www.ukr.net, www. rambler.ru, www. mail.ru тощо. Для відкриття безкоштовної поштової скриньки необхідно пройти реєстрацію на даному сервері та прийняти деякі умови.

Електронна адреса будь-якого користувача детально описує його розташування в мережі. Адреса складається з імені користувача і доменного імені комп'ютера, розділених символом «@» («at» – «ет комерційне»). Регістр букв в адресі значення не має, допускається використання букв латинського алфавіту, цифр і знаків «-» і «_». Пробіли, розділові знаки й символи кирилиці не використовуються. Наприклад: guest@kharkov.com, name@post.cz.

Будь-яка система електронної пошти складається з двох головних підсистем: клієнтського програмного забезпечення, з яким безпосередньо взаємодіє користувач, і серверного програмного забезпечення, яке керує прийомом повідомлення від користувача-відправника, передаванням повідомлення, направленням повідомлення в поштову скриньку адресата та його збереженням у цій скриньці доти, поки користувач-одержувач його не візьме звідти.

Для роботи з електронною поштою існують спеціальні поштові програми-клієнти, наприклад Outlook Express, Internet Mail тощо. Клієнтські поштові програми мають загальні можливості: оповіщення про прибуття нової пошти; читання вхідної пошти; створення вихідної пошти; адресація повідомлень; використання адресної книги; відправлення повідомлень; опрацювання повідомлень і їхнє збереження.

Питання до теми: Міжнародна комп’ютерна мережа Internet. Електронна пошта.

1. Веб-сторінка, відкрита в браузері Internet Explorer, не може бути збережена як:

2. Наведіть приклад електронної адреси при користуванні електронною поштою?

3. Тип установи, якій належить веб-ресурс, зазначається:

4. За яким протоколом здійснюється надсилання електронного листа?

5. Яке призначення поштового протоколу POP3 ?

6. Яка з наведених служб мережі Інтернет використовується для розповсюдження програмного забезпечення та передавання великих обсягів файлів?

7. Запишіть домен першого рівня комп’ютерів України в мережі Internet.

Запишіть в алфавітному порядку послідовність літер, що відповідають адресам електронних поштових скриньок.

9. Ідентифікатор країни в мережі зазначається:

10. Як називається організація, що надає кінцевим користувачам вихід в Інтернет через свою локальну мережу?

11. Що називається мережним протоколом?

12. Яке доменне ім’я комп’ютера використовує користувач електронного адреса book@post.us ?

13. Яке призначення служби FTP в Інтернеті?

14. За яким протоколом відбувається керування передаванням повідомлень між серверами?

15. Сайт, призначений для пошуку сторінок, які містять задане слово чи словосполучення або відповідають іншим критеріям, є:

16. За якою топологією кожен комп’ютер мережі поєднаний із центральною станцією.

За яким протоколом відбувається доступ до цього ресурсу?

18. Як називається комп’ютер, що надає свої ресурси в мережу для загального користування?

19. Укажіть в URL-адресі http://school24.kiev.ua ім'я комп'ютера.

Із літер складіть послідовність, що відповідає правильній URL-адресі даного ресурсу.

21. URL-адреса деякого ресурсу мережі Інтернет має вигляд http://www.ftp.ru/index.html. Яка частина цієї адреси вказує на протокол, що використовується для передавання ресурсу?

22. Комп'ютер, під'єднаний до Інтернету, обов'язково має:

23. За якою топологією кожен комп’ютер мережі поєднаний із двома сусідніми комп’ютерами?

24. В URL-адресі http://schol24.kiev.ua доменом верхнього рівня є:

25. За допомогою яких програм відбувається огляд веб-сторінок?

26. У URL-адресі http://school24.kiev.ua доменом 2-го рівня є:

27. Як називається комп'ютер, який звертається із запитом до іншого комп'ютера в мереж та користується його ресурсами?

28. Укажіть призначення сервера локальної обчислювальної мережі.

29. За якою топологією усі комп’ютери мережі приєднані до одного каналу зв’язку?

ЛЕКЦІЯ № 13

Тема: Правила безпечної роботи в Інтернеті. Антивіруси.

Читайте також:

1. Language and extralinguistic world
2. ONE OF THE GREATEST COUNTRIES OF THE WORLD

Переглядів: 1921