Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Абетково-предметний покажчик

Біологія людини. Антропологія

Загальна біологія

Фізико-математичні науки

 

28.5 Ботаніка (наука про рослини)

28.6 Зоологія (наука про тварин)

Всі шухлядки розставляють у послідовності каталожних індексів, а щоб під час користування читачами вони не потрапляли не на своє місце, їх нумерують по горизонталі зліва направо і згори вниз у межах кожної каталожної шафи.

Пошук потрібного документа безпосередньо за систематичним каталогом неможливий у тих випадках, коли читач не знає, до якої галузі знань належить, або в яких ще галузях знань може бути висвітлена проблема, що його цікавить. Для полегшення пошуку до систематичного каталогу складається абетково-предметний покажчик (АПП), який часто називають "ключем" до каталогу.

Абетково-предметний покажчик (АПП) до СК – це абетковий перелік предметних рубрик, який відображає назви різних предметів: галузей знань, наукових дисциплін, процесів, подій, особистих імен, назв колективів, регіональних понять та інше.

Основна функція АПП – полегшити читачеві пошук потрібного відділу каталогу, в якому він знайде записи документів, що його цікавлять. Одночасно АПП слугує засобом встановлення зв'язків різних аспектів одного предмета, інформація про який в каталозі розосереджена. Об'єднання в АПП в одному місці багатоаспектної тематики полегшує розшукування документів, в яких висвітлюється тема з різних точок зору.

Об'єкти, які є предметом вивчення різних галузей знань, наведені в АПП предметними рубриками (ПР) та індексами, що направляють до відповідних підрозділів СК.

Основна структурна одиниця покажчика – предметна рубрика – це коротке словесне формулювання, яке відображає предмет (тему документа) та індекс відповідно до рубрики СК. На картках АПП проставляється точний детальний індекс, незалежно від того, виділений він в СК на окремому роздільнику чи ні.

Заголовок предметної рубрики – це назва предмета документа, що висловлюється одним або декількома словами. Підзаголовки (підрубрики) предметних рубрик зазначають аспект розгляду предмета.



Интернет реклама УБС

Визначення предмета, про який йдеться в документі, й аспектів його розгляду здійснюється в процесі аналізу об'єкта систематизації. Формулюючи предметні рубрики, слід прагнути до точного (адекватного) відображення в її змісті основної теми документа. Інакше кажучи, обсяг змісту ПР має точно відповідати обсягу змісту документа. Під час складання і ведення покажчика, як і СК, необхідно враховувати особливості читацьких запитів, зміст фонду і профіль його комплектування, а також особливості системи каталогів.

Предметні рубрики для АПП оформлюються на каталожних картках, коли кожна рубрика АПП пишеться на окремій картці, а картки розставляються за абеткою в каталожних шухлядках поруч з СК.

В АПП вживаються слова і словосполучення природної мови, яка відзначається значною формалізацією, суворістю й чіткістю формулювань, обов'язковою відповідністю науковій термінології. У роботі над АПП необхідно спиратися на енциклопедії, довідники і словники, використовувати термінологію таблиць класифікації, перевіряти кожен термін, що вводиться в АПП на синоніми. Рідко вживані та застарілі терміни в АПП не використовуються.

Предметні рубрики АПП складаються, як правило, із заголовка (одне або декілька слів або словосполучення) та підзаголовка, який уточнює, обмежує заголовок.

Комплексуючу функцію в АПП виконує перше (провідне) слово ПР. До його вибору необхідно підходити особливо уважно. Перевагу треба віддавати прямим формулюванням, особливо якщо це стійке словосполучення (наприклад, "Спортивні ігри", "Початкова школа"). Інверсована форма вживається в тому випадку, коли винесення другого слова на провідне місце в ПР приводить до створення вузького комплексу, зручного для багатоаспектного пошуку.

Предметні рубрики формулюються, як правило, в називному відмінку. За цим може використовуватись як однина, так і множина, чи обидві форми одночасно. Важливо забезпечити однаковість у формулюванні однорідних понять. Розділові знаки та скорочення регіональних понять (м. – місто, р. – ріка) наводяться в заголовках ПР у загальноприйнятій формі.

Джерелами для складання словника АПП слугують покажчики до таблиць класифікації, заголовки розділів СК, тематика документів, представлених у ньому, тобто покажчик повинен містити всі поняття, з яких у фонді бібліотеки є документи. Наприклад, якщо в бібліотеці є книга про телескопи, то рубрика "Телескопи 22.6" повинна бути включена в АПП, хоча на роздільнику СК шкільної бібліотеки такого поняття і не буде. Як і СК, АПП постійно поповнюється: якщо в ньому відсутня предметна рубрика, відповідна документу, що надійшов, то вона включається одночасно з включенням запису в СК.

В АПП використовується три види карток: прості, які містять назву предмета та індекс, зведені та довідкові.

Прості картки оформлюються так: зліва вгорі записують назву предметної рубрики, а справа проставляють індекс того ділення СК, в якому містяться документи, що відображають даний предмет.

 

  Англійська мова 81.2Англ    

Проста картка АПП

Зведені картки складаються в тих випадках, коли предмет розглядається з точок зору різних галузей знаннь, тобто в різних аспектах, і документи про нього будуть відображені в різних розділах СК. Саме зведені картки, в яких тема представлена багатоаспектно за допомогою декількох підрубрик, робить АПП засобом встановлення зв'язків. Більша чи менша кількість зведених карток в АПП залежить від прийнятої методики систематизації, яка допускає різні рішення питання про повторне відображення документів у каталозі.

Підрубрики на зведеній картці розташовуються, як правило, за абеткою, з відступом від заголовка, під четвертим знаком. У разі оформлення ПР АПП на стандартних лінованих картках заголовок починається від першої, а підзаголовок – від другої вертикалі.

Школярі

виховання та навчання 74.2

гігієна 51.28

допомога сім'ї в навчанні 74.9

художня самодіяльність 85.7

 

 

Зведена картка АПП

 

Довідкова картка роз'яснює читачеві, де шукати однотипні документи, які знаходяться в багатьох відділах СК, перелік яких зайняв би дуже багато місця й утруднив би користування покажчиком.

 

  Підручники та навчальні посібники   Див. у відповідних галузевих відділах з типовим діленням я7. Наприклад: Підручники та навчальні посібники з математики 22.14я7  

Довідкова картка АПП

 

  Словники галузеві термінологічні див. у будь-якому діленні каталогу: до індексу галузі або теми додається визначник я2 мовні (перекладні) див. у відповідних діленнях мово-знавства: до індексу мови додається визначник -4 універсальні 92  

Зведена довідкова картка АПП

  Шевченко Тарас Григорович (1814 – 1861) поет 83.3(4Укр)1 художник 85.14(4Укр) громадський діяч 63.3(4Укр)5-8 діяч народної освіти 74.03(4Укр)-8  

Зведена персональна картка АПП

 

Оформлення АПП багато в чому збігається з оформленням абеткового каталогу: на етикетках шухлядок зазначається перший та останній склади карток, які знаходяться в даній шухлядці, вміщується її номер відповідно до загальних правил нумерації. На роздільниках в АПП зазначаються літери та склади. За роздільниками не повинно бути більше 100 карток.

Картки в АПП також розставляються за загальними правилами абеткової розстановки. Слова та словосполучення підзаголовків під час розстановки заголовків ПР не враховуються. Якщо початкові слова заголовка ПР співпадають, розстановка проводиться за абеткою наступних слів. Складні слова, поєднані - (дефісом), розглядаються як два слова, крім тих випадків, коли перша частина слова окремо не вживається. Розділові знаки (тире, дужки та ін.) до уваги не беруться. Скорочення та абревіатури розставляються відповідно до їхнього буквеного складу.

Деякі особливості мають правила розстановки персональних предметних рубрик. Картки з ПР, на яких зафіксовані прізвища, особисті імена та інші факти, включаються в загальну абетку, подвійні прізвища розглядаються як одне слово, а прості та стягнені артиклі та прийменники, приведені в заголовку рубрики, як неподільна частка прізвища.

Складовою частиною ДБА шкільної бібліотеки є картотеки, вибір і наповнення яких залежать від потреб читачів та специфіки конкретної бібліотеки. Рекомендується вести такі картотеки: систематична картотека статей (СКС), краєзнавча картотека, картотека нових надходжень, картотека заголовків художніх творів і тематичні картотеки. Всі вони є факультативними елементами ДБА.

Систематична картотека статей (СКС) займає центральне місце серед картотек і призначена для відповідей на тематичні запити відповідно до інформаційних потреб читачів. Вона є універсальною за змістом, загальною за призначенням і виконує функції ядра всієї системи картотек бібліотеки. Її структура подібна до структури систематичного каталогу. Відмінність СКС від систематичного каталогу полягає в оперативному відображенні нових матеріалів із журналів, газет, періодичних збірників; у постійному введенні нових і актуалізації формулювань старих рубрик.

Матеріали в СКС зберігають доти, доки вони актуальні й на них є попит, а в СК – до тих пір, поки документ знаходиться у фонді. У цьому полягає ще одна відмінність картотек від каталогів – каталоги відображають тільки наявні фонди бібліотеки, у той час як у картотеці можуть знаходитися бібліографічні записи на документи, відсутні у фондах.

СКС постійно поповнюється відповідно до термінів зберігання карток: 3-4 роки для суспільних наук, 4-5 років – для природничих і технічних наук, 7 і більше років – для мовознавства, літературознавства та мистецтва. Якщо здійснюється систематичне редагування СКС, виключаються непрофільні розділи, відомості про застарілі за змістом матеріали, то можна вести СКС впродовж більшого терміну.

СКС організується аналогічно систематичному каталогу згідно з розділами таблиць класифікації, але використовуються більш детальні рубрики, ніж у СК, у тому числі тематичні, що визначається конкретним характером матеріалу, що включається. Всередині розділів картотеки картки розміщуються за зворотно хронологічним порядком, а всередині хронологічного ряду – за абеткою, що дозволяє читачам оперативно знайомитися з найновішими публікаціями, а бібліотекареві – оперативно вливати нові картки і вилучати застарілі.

Тематичні картотеки, як і СКС, призначені для відповідей на тематичні запити, але вони організуються з актуальних проблем, визначених частими запитами читачів. Такі картотеки, як правило, носять тимчасовий характер і розформовуються, як тільки тематика втрачає свою актуальність. Метод систематизації карток визначається в залежності від цільового призначення і повинен забезпечувати зручний і швидкий пошук. Частіше всього рубрики розташовуються за абеткою, матеріали в кожній рубриці розміщуються також за абеткою.

Краєзнавча картотека рекомендує матеріали, що сприяють вивченню рідного краю. Вона містить записи книг і статей зі збірок і періодичних видань, присвячені країні, області, місту, району, селищу. У картотеці відображаються також художні твори місцевих письменників і такі, в яких висвітлюється історія та культура краю. Краєзнавча картотека пов'язана посиланнями з СК, з тими його відділами, де відображені краєзнавчі матеріали.

Картотека нових надходжень призначена інформувати читачів про поповнення фонду бібліотеки. Картки розставляються за систематичним порядком і раз на квартал вливаються в каталоги і картотеки бібліотеки. У разі підготовки бібліотекою бюлетеня нових надходжень, від цієї картотеки можна відмовитись.

Картотека заголовків художніх творів призначена для того, щоб забезпечити пошук літератури за заголовком, який буває частіше відомий читачеві, ніж ім'я автора. Картки цієї картотеки містять мінімум відомостей – назву твору, його жанр, ім'я автора. Картотека непотрібна, коли в АК включаються додаткові описи на назву документів.

Важливою базою для інформаційної роботи ШБ є довідково-бібліографічний фонд шкільної бібліотеки. Він складається з:

· фонду законодавчих, нормативних і директивних матеріалів, першоджерел корифеїв педагогіки, освіти, науки;

· неопублікованих документів з питань освіти та науки;

· фонду довідкових видань;

· бібліографічних посібників.

Довідкові видання це твори друку, що містять короткі відомості наукового, науково-популярного або прикладного характеру, викладені, оформлені та розміщені так, щоб їх можна було швидко знайти.

До основних видів довідкових видань належать: енциклопедії, словники, довідники. Для задоволення запитів різних груп читачів шкільної бібліотеки повинні мати в своїх фондах різні типи і види бібліографічних посібників.

Для допомоги в самоосвіті бібліотека використовує рекомендаційні бібліографічні посібники (покажчики, списки літератури, пам'ятки, плани читання, бесіди про книги тощо), що їх видають обласні юнацькі бібліотеки, бібліотеки для дітей, обласні інститути післядипломної педагогічної освіти та шкільна бібліотека. Бібліографічні посібники державних бібліотек України в шкільну бібліотеку, на жаль, не надходять, а видання радянських часів втратили свою актуальність.

Для оптимізації довідково-бібліографічної роботи та попередження непродуктивних витрат часу і праці бібліотекаря у ШБ ведеться фонд виконаних довідок. Фонд виконаних довідок - це та частина ДБА бібліотеки, яка являє собою зібрання копій раніше виконаних письмових бібліографічних довідок.

У такому фонді зберігаються копії відповідей на складні запити читачів, що вимагали широкого бібліографічного пошуку, довідки з актуальних тем, а також довідки на запити, що постійно повторюються. Ці довідки можуть бути цікавими широкому загалу читачів.

Основою для створення каталогів та картотек є бібліографічний опис.БО документів – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, які дають його загальну характеристику, тобто певне уявлення про зміст, читацьке призначення тощо, а також створюють можливість його ідентифікувати – розшукати даний документ і відрізнити від інших.

Бібліографічний опис складається згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006-Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”, який регламентує загальні правила описування найбільш поширених видів документів (книг, періодичних видань та ін.); діють окремі стандарти на складання описів нотних, картографічних видань, видань образотворчого мистецтва, аудіовізуальних матеріалів, методичні вказівки та правила бібліографічного описування різних документів.

Слова і словосполучення в бібліографічному описі скорочуються за ДСТУ 3582-97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила" та ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Джерелом описування є документ у цілому, тобто обкладинка, титульна сторінка зі зворотом, видавнича анотація, зміст, передмова, післямова, вихідні дані та сам текст. Бібліографічний опис складають, як правило, тією мовою, якою опубліковано документ, додержуючись сучасної орфографії.

До складу бібліографічного опису входять такі зони:

· зона назви і відомостей про відповідальність;

· зона видання;

· зона специфічних відомостей;

· зона вихідних даних;

· зона фізичної характеристики;

· зона серії;

· зона приміток;

· зона стандартного номера та умов доступності.

Зони бібліографічного опису подають у визначеній послідов­ності (див. табл.).

Перелік зон та елементів бібліографічного опису


 


 

Перед кожною зоною (крім першої) ставлять крапку і тире, відокремлене проміжками з двох боків (. — ).

Кожна зона складається з обов'язкових і факультативних еле­ментів (виділені у схемі грубим шрифтом). Обов'язкові елементи забезпечують ідентифікацію документа, їх наводять у всіх опи­сах. Факультативні елементи містять додаткову інформацію про документ. Набір факультативних елементів визначає ор­ганізація, яка здійснює бібліографування. З найбільшою повно­тою їх подають у державних бібліографічних покажчиках і бібліотечних каталогах.

Залежно від повноти бібліографічного опису, він може мати різну кількість елементів. Наприклад:

 

Схема повного бібліографічного опису:

Основна назва [Загальне позначення матеріалу] = Паралельна назва : відомості, що стосуються назви / перші відомості про авторство чи відповідальність, відомості про інших осіб чи установи, які несуть інтелектуальну відповідальність за видання. — Відомості про повторність видання / відомості про відповідальність за повторне видання, додаткові відомості про повторне видання. Зона специфічних відомостей. — Місце видання : Назва (ім'я) видавця, рік видання. — Специфічне позначення матеріалу та обсяг:інші відомості про фізичну характеристику ; розмір + відомості про супровідний матеріал.(Основна назва серії чи підсерії; №, т.).Примітки.Міжнародний стандартний номер = ключова назва : умови доступності та (або) ціна.

 

Повний бібліографічний опис:

Верба Г. В. Граматика сучасної англійської мови[Текст] = Modern English Grammar : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г. В. Верба;Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнарод. відносин ; [за ред. Д. М. Федака]. — Вид. 2-ге [переробл. і доповн.]. — К.: Знання, 2009. — 158 с.: іл., табл. + 1 електрон, опт. диск. — (Бібліотека правознавця). —Бібліогр.: с. 152-157 (32 назви). - 3 000 пр. - ISBN 978-966- 580-236-5 :безкошт. для студ. ін-ту.

 

Розширений бібліографічний опис:

Верба Г. В. Граматика сучасної англійської мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /Г. В. Верба ;Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнарод. відносин; [за ред. Д. М. Федака]. —Вид. 2-ге [переробл і доповн.]. — К. : Знання, 2009. — 158 с. — (Бібліотека правознавця).

 

Короткий бібліографічний опис:

Верба Г. В. Граматика сучасної англійської мови / Г. В. Верба. — Вид. 2-ге, переробл. і доповн. — К. : Знання, 2009. — 158 с. — (Бібліотека правознавця).

У списках використаних джерел до наукових робіт варто використовувати розширений бібліографічний опис із зазна­ченням таких факультативних елементів, як відомості, що стосуються назви, та відомості про інших осіб чи установи, які несуть інтелектуальну відповідальність за видання, оскільки вони є важливими для правильної ідентифікації доку­мента.

Загальне позначення матеріалу. Це новий елемент, який уперше введено до зони назви і відомостей про відповідальність. Його подають відразу після основної назви з великої літери у квадратних дужках, вибираючи із запропонованого в ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 списку лише один термін:

♦ Відеозапис (videorecording) ♦ Ноти (music)

♦ Звукозапис (sound recording) ♦ Предмет (object)

♦ Образотворчий матеріал (graphic) ♦ Рукопис (manuscript)

♦ Карти (cartographic material) ♦ Текст (text)

♦ Комплект (kit) ♦ Шрифт Брайля (braille)

♦ Кінофільм (motion picture) ♦ Електронний ресурс

♦ Мікроформа (microform) (electronic resource)

♦ Мультимедіа (multimedia)

 

Наприклад:

Хорові твори світової класики для дитячого та жіночого хору [Ноти] : навч. репертуар. посіб. / уклад. І. О. Зеленецька. — К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. — 134 с.

 

Бібліографічний опис може бути складений на окремо виданий документ (книгу, брошуру), на частину видання (розділ з книги, статтю з журналу тощо), а також на групу документів (багатотомне видання, річний комплект газет, журналів, добірка листівок чи плакатів, об'єднаних у папку).

Залежно від об'єкта складання опису, розрізняють три його види:

а) монографічний (опис однотомного документа);

б) зведений (опис багатотомного, серіального видання);

в) аналітичний (опис частини документа).


Читайте також:

  1. Зв’язним списком називається структура даних, кожний елемент якої зв’язаний з наступним (або попереднім, або з обома сусідніми) елементом за допомогою покажчиків.
  2. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці
  3. Покажчики
  4. Покажчики
  5. Сигнальні покажчики та знаки
  6. Стан покажчика
  7. Універсальний покажчик ресурсу




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
АБВГҐДЕ(Ё)ЄЖЗИІЇЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЪЫЬЭЮЯ | Лекція 1. Атмосфера, ії будова, склад і властивості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.