Як зменшити число таких помилок, коли у редактора немає можливості перевірити всі цитати?

– Зобов'язати автора підписувати кожну цитату, підтверджуючи цим, що вона перевірена за джерелом.

– Якщо всередині тексту не вказано джерело цитати, вимагати від автора, щоб він вказав джерело на полі сторінки оригіналу.

– Перевіряти цитати за джерелом хоча б вибірково. Така перевірка дасть уявлення, чи точний автор або недбалий. У другому випадку треба повернути оригінал авторові для додаткового вивіряння цитат.

– Перевіряти цитати в коректурних відтисненнях за джерелом або за перевіреним раніше оригіналом. Це допоможе позбавитися від помилок в цитатах із-за промахів складача (той, хто набирає)
і коректора.

б) Смысловая точність цитування Перевірка смислової точності цитування складніша, ніж перевірка буквальної точності.

При буквальній точності цитування (слово в слово, буква в букву, знак в знак) цілком можлива неточність смислова, коли сенс цитати спотворюється по суті.

Це відбувається в наступних випадках:

– Цитату обривають там, де закінчуються слова, які узгоджуються з точкою зору щотого, хто цитує, і починаються слова, які з нею розходяться.

– Цитовані слова чи речення письменник вириває з контексту заради того, щоб простіше критикувати автора, якого цитує.

– Цитують якесь положення, що відноситься до певних умов і певного часу як загальне, а в самій цитаті читач це не завжди може зрозуміти і оцінити.

– Переказують цитованого автора, вставляючи деякі слова, що беруться в лапки.

– Той, що цитує, неправильно коментує чи тлумачить цитату.

в) Приховане цитування

Текст цитати не можна правити, навіть якщо автор цитованого тексту припустився помилки. У цих випадках той, що цитує може поставити поряд із помилковим місцем знак питання в дужках, що супроводжує цитату приміткою з виправленою помилкою. Те ж саме стосується прихованих цитат, але якщо прямі цитати хоч якоюсь мірою виділяються лапками, то приховані цитати можуть бути прийняті редактором або коректором за авторський текст.

г) авторство і персонаж цитати

Трапляється, що автори приписують цитату не тому авторові, якому вона належить, або відносять персонажа в ній до іншої особи.

3) правила цитування:

Перше правило. Звіряти цитату з джерелом треба обов'язково в контексті всього того, що пише цитований автор про відповідний предмет. Це означає, що читати в джерелі потрібно не тільки ту частину тексту, яка цитується, але й частини, що передують і йдуть далі в тексті.

Друге правило. Звіряти цитату тільки за першоджерелом, а не за вторинним, навіть якщо це обумовлено словами Цит. за. Автор, який цитував раніше, цілком міг помилитися.

Третє правило. Не можна припускати, щоб автора цитували за старим виданням його твору, якщо є нові, уточнені й виправлені чи переглянуті автором.

Четверте правило.Обов’язково зіставляти за смислом цитату з її тлумаченням і коментуванням, з висновками, що, спираючись на цитату, робить той, хто цитує.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Допомога Італії Франції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.