МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||
Ринок праці, суть, умови виникнення. Робоча сила як товар. Теорія людського капіталуЛітература до лекції № 7 Питання для семінарського заняття №4 1. Які чинники визначають виникнення особливого виду ринку праці? 2. Які є причини та форми безробіття? 3. В чому полягає суть заробітної плати? 4. Які форми, системи заробітної плати Ви знаєте? 5. Яка мета застосування норм праці і тарифної оцінки? 6. В чому відмінність понять номінальна, реальна, мінімальна заробітна плата?
1. Барр Р. Политическая экономия. В 2-х томах. – М.: Международное отношение. 1995. – Т. 2. Тема 11. – С. 71–117. 2. Богдановский В. Труд и занятость в сельськом хозяйстве // Вопросы экономики. – №6.– С.72. 3. Буян І. Праця. Економічна енциклопедія, К.: “Академія”, 2002. – С. 39 – 40 4. Капельтков Р. Занятость в домашних хозяйствах населения // Вопросы экономики. – 2005. – № 7. –С.99. 5. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України // Україна: аспекти праці. – 2005. – №2. – С. 13–17. 6. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Политиздат, 1976. 7. Лібанова Е. Кому вигідна дешева робоча сила // Дзеркало тижня, 28.04.2007р. 8. Макконнелл К.Р., Брю С.Л., Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2-х томах. – М.: Республика, 1992. – Гл.10,12,17,19,30,38. 9. Маршалл. А. Принципи економічної науки, Т.2. Переклад з англійської. – М.: “Прогрес”, 1993р. – С. 250–286. 10. Мочерний С. Ринок праці. Економічна енциклопедія. – К.: “Академія” 2002. – Т.3. – С. 247–249. 11. Підвищення зарплати та її своєчасна виплата // Людина і праця. – 2007. – №3. – С. 4–6. 12. Одегов Ю., Руденко Г. Внутренний рынок труда в системе трудовых отношений // Вопроси экономики. – 2004. – №3. – С. 105–114. 13. Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995. – Розд. 13,15. 14. Ткаченко Л. Заробітна плата на тлі соціальних стандартів // Праця і зарплата. – 2007. – №21. – С. 4–5. 15. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело, 1997. – Гл.16,32. 16. Шеленкова С. Заробітна плата як мотиваційна складова продуктивної зайнятості // Україна: аспект праці. – №2. – 2006. – С. 9–17.
1 Саму людину продавали як раба чи кріпака у рабовласницькій чи феодальній формаціях. На ринку ж праці об’єктом купівлі-продажу є те, що міститься у самій людині, властиве лише їй, чим можна скористатись у виробництві для створення життєвих благ. Одні називають це “робочою силою”, а інші – “працею”. 1 Фрикційне безробіття одержало свою назву від латинського слова frictico, що означає “тертя”. Дійсно, ринок праці – неповоротка структура, що рухається із “скрипом”, з “тертям”. 1 У автомобільній промисловості США, зокрема, передбачається від 14 до 18 тарифних розрядів. Ринок праці є складовим елементом ринку ресурсів, до якого, окрім ринку праці, відносять ринки капіталів і природних ресурсів. Особливістю ринку ресурсів є те, що ціни та попит на них залежать від цін і попиту на споживчі товари і послуги. Фірми можуть закупити лише ті виробничі ресурси, використання яких дозволяє виробляти такі товари споживчого ринку, на які є попит. Саме тому попит на фактори виробництва є похідним від попиту на кінцеві (споживчі) товари і послуги. Для виробництва товарів і послуг необхідно вирішити важливу суспільну проблему – поєднання засобів виробництва і власне праціу єдиному процесі. Засоби праці, предмети праці і процес праці – невід’ємні моменти процесу виробництва. Вони перебувають у такій взаємозалежності, коли відсутність будь-якого із них означає неможливість самого процесу виробництва.
Він виділяється із загальної ринкової структури саме тому, що тут існує особливий об’єкт купівлі-продажу. Купують і продають не саму людину, а її працю1.
Отже, об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є власне праця. На даному ринку взаємодіють також особливі суб’єкти купівлі-продажу, існує специфічний характер взаємозв’язку між ними, особливий спосіб використання незвичайного товару – праці (робочої сили), особливі методи і способи його оцінки. Якщо, зокрема, на споживчому ринку продавець і покупець здійснили угоду купівлі-продажу товару і розійшлися, можливо назавжди, не цікавлячись подальшою долею один одного, то на ринку праці покупець і продавець цього специфічного товару не розлучаються до закінчення угоди. Працеємець(продавець робочої сили) віддає свою працю поступово, а працедавець (покупець робочої сили) контролює працю першого. Ринок праці є специфічною соціально-економічною системою виконання важливих організаційних, економічних, соціальних функцій. Це проявляється у наступному: 1) ринок праці – місце, де працівник може знайти собі роботу у відповідності з власними здібностями, а підприємець – підібрати собі працівника, який би за своїми фахом, кваліфікацією, здоров’ям, фізичними і моральними якостями відповідав вимогам фірми; 2) ринок праці – економічна форма визначення витрат працедавців на придбання праці і розміру доходів найманих працівників; 3) ринок праці формує не тільки ціну праці, але й відображає процес її зростання чи зменшення під впливом певних причин; 4) ринок праці визначає пропорції між кількістю робочих місць і кількістю працівників, які мають бажання отримати роботу, тобто певний рівень безробіття (зайнятості); 5) ринок праці виконує функцію перерозподілу робочої сили між галузями економіки, окремими підприємствами у зв’язку із структурними змінами сфери виробництва, банкрутством одних підприємств і появою нових; 6) ринок праці визначає, працівників якого фаху і якої кваліфікації повинна формувати система підготовки і перепідготовки трудових ресурсів, у якому напрямку, коли і як вона повинна вносити необхідні зміни. Ринок праці створює специфічний механізм саморегулювання з такими основними структурними елементами: § попит на працю; § пропозиція праці; § ціна праці (заробітна плата); § конкуренція працеємців (за найбільш вигідні умови праці та її оплати); § конкуренція працедавців (за найм найбільш кваліфікованих і сумлінних працівників). Через зазначені елементи економічного механізму ринку праці вирішується доля кожної людини щодо таких важливих моментів, як відповідність фахового рівня працівника змісту і характеру його роботи, рівня оплати праці, її умов, перспективи професійного зростання і підвищення рівня життя. У процесі формування ринкової структури виникають і розвиваються елементи інфраструктури ринку праці,до яких відносять такі: закони і нормативні акти, що регламентують функціонування ринку праці; колективні договори і індивідуальні угоди про найм; арбітражні органи; професійні спілки і союзи підприємців різних галузей; служби зайнятості і працевлаштування (біржі праці); мережа фондів і кас взаємодопомоги; система професійної орієнтації; система регулювання рівня заробітної плати та інших трудових доходів; система міграції робочої сили та її відтворення. Ринок праці виник разом із формуванням ринкової економічної системи. Для перетворення праці (робочої сили) в товар потрібен ряд загальних умов,до яких відносять такі: • носій робочої сили (праці) повинен бути юридично вільною особою, щоб реально розпоряджатись робочою силою (ця умова реалізувалась повністю лише після відміни кріпосного права); • носій робочої сили (праці) повинен бути позбавленим засобів праці, що змушує його продавати свою працю (ця умова реалізувалась після обезземелення селянства); • на ринку праці повинні з’явитись покупці праці (робочої сили). Перша умова визначає можливість продажу праці (робочої сили) самим її власником, друга – матеріальну необхідність у цьому, а третя – реальну можливість купівлі запропонованої праці на ринку. Довгий час для характеристики людського економічного ресурсу використовувалось поняття робочої сили і праці. Нині широкого “вжитку” набуває поняття людського капіталу. Якщо раніше економічні ресурси розмежовувались на капітал (засоби виробництва), робочу силу та землю, то тепер виділяється два види капіталу: фізичний (засоби виробництва) та людський (набуті знання, вміння, навички, досвід, фізичні здібності). Можна виділити такі основні положення концепцій людського капіталу: 1) людські здібності до праці є капіталом тому, що вони – джерело майбутніх доходів, заробітків, задоволень. 2) людський капітал є невід’ємною складовою людини. З)людський капітал є подібним до речового капіталу. Ця подібність визначається такими основними обставинами: а) щоб набути якості капіталу людина повинна пройти певну “шліфовку”; б) об’єктивно відбувається процес зростання витрат на формування робочої сили; в) праця перетворюється на людський капітал. 4) використання людського капіталу регулюється і контролюється безпосередньо його власником. 5) формування людського капіталу здійснюється за рахунок інвестицій, зокрема, витрат на освіту, професійно-кваліфікаційну підготовку, охорону здоров’я, набуття людиною фізичної сили, гнучкості, психологічної орієнтації на процес праці, необхідність отримання доходу, забезпечення себе і своєї сім'ї якісним життям. Суб’єктами ринку праці виступають працеємці (носії робочої сили), з одного боку, і працедавці (наймачі праці) – з іншого. Працедавець і працеємець зустрічаються на ринку, маючи спільні і протилежні інтереси. Спільність інтересів полягає в тому, що працедавець має намір задовольнити свою потребу у виконанні певної роботи, а працеємець – потребу в доході. Протилежність інтересів виникає з приводу розміру заробітної плати, з одного боку, і тривалості робочого дня, інтенсивності і змісту, умов праці, режиму роботи – з іншого. Угода між працедавцем і працеємцем є формою подолання протилежних і реалізації спільних інтересів.
Читайте також:
|
|||||||||||
|