Село за національним складом було переважно українським.

Ключові терміни та поняття

ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НАПЕРЕДОДНІ 1917 р.

· імперія

· етнічна структура

· консолідація

· територія

· населення

· ТУП

Територія України напередодні 1917 р. була такою ж, з якою вона вступила в XX ст., а саме — поділеною на дві частини. Власної державності український народ не мав у розглядуваний період.

Східні землі (переважна більшість українських земель) входили до складу Російської імперії. Це, насамперед, територія десяти губерній — Київської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Подільської, Харківської, Херсонської, Катеринославської й Таврійської. Адміністративний поділ Російської імперії не враховував етнічні кордони, тому українці проживали також у губерніях з переважно російським, білоруським, польським, молдавським населенням: українцями були заселені великі райони Кубані, Чорноморської губернії, частини Курщини, Воронежчини, Холмщини, Берестейщини. Майже 2,5 млн. українців проживало на Далекому Сході (за Переписом 1926 р. їх там було вже майже 8 млн.).

Західні землі (на захід від р. Збруч) належали Австро-Угорщині. Це — Східна Галичина, Західна Буковина та Закарпатська Русь. Східна Галичина і Буковина були окремими адміністративними одиницями з елементами внутрішнього самоврядування, Закарпатська ж Русь безпосередньо входила до складу Угорщини.

Загальна площа українських земель, що входили до складу цих двох імперій, становила понад 700 тис. кв. км. За своєю територією площі, заселені українцями, були найбільшими серед залежних країн Європи й на четвертому місці серед незалежних — після Росії, Австро-Угорщини і Німеччини.

Уяву про чисельний стан населення українських земель напередодні 1917 р. дають проведені в 1910 р. два переписи — московський та австрійський. За їх даними українське населення на цих землях перевищувало 48 млн. Українці були однією з найкрупніших європейських націй, посідаючи четверте місце після Росії, Австро-Угорщини та Німеччини.

Етнічна структура і соціально-класовий склад українського суспільства склалися історично.

Населення України було багатонаціональним. Понад 33 млн. українців (65 %, або 2/3), 35 % —національні меншини, з-поміж них: росіяни—10 %, поляки—біля 6 %, євреї — понад 4 % тощо.

В соціально-класовому складі свій відбиток знайшов той факт, що Україна на поч. XX ст. залишалася аграрним краєм, тому переважна більшість населення займалася сільським господарством і проживала на селі (близько 80 % жителів). Доля міських жителів не перевищувала 20 %, серед них українці складали 1/3. В поліетнічному складі міських жителів переважали росіяни і євреї (на західно-українських землях — поляки і євреї). В містах проживали також угорці, болгари, чехи тощо.

Між українським селом і містом існував національний, культурний, мовний та ін. бар'єри. Особливо глибокими були мовні відмінності. Українська мова набагато більше збереглася на селі, місто ж було в основному російськомовним (або польськомовним на західноукраїнських землях). Це теж склалося історично.

Поділ України між двома імперіями, посилення національного гніту на поневолених землях до краю загострювали боротьбу за возз'єднання їх у соборну національну державу, ускладнювали процес становлення й консолідації української нації. Українці мали все необхідне для реалізації свого природного права на самовизначення, але багатими природними ресурсами та працею людей розпоряджалися не українці. На українських землях розгортався національно-визвольний рух. Оплотом українства на західних землях стала Галичина. На східних землях визначальну роль в формуванні національної самосвідомості українців відігравала Наддніпрянщина. Але особливості національного складу населення та незрілість соціально-класової структури українського суспільства в цілому регіоні негативно впливали на процес консолідації української нації (в переважаючому селянському середовищі соціально-економічні інтереси домінували над національними, дуже слабко спрацьовувала національна ідея). Послідовними захисниками національних інтересів виступали інтелігенція, студентство, представники різних політичних угрупувань та партій, що з'явилися ще в роки І російської революції та напередодні 1917 р.

Так, 22 січня 1917 р. ТУП (Товариство українських поступовців) звернулося до американського президента В. Вільсона з посланням, в якому просили взяти український народ під свій захист. Свій крок вони пояснювали тим, що багатомільйонний український народ мусить мати повні права на своїй власній етнографічній території, згідно з принципами самовизначення всіх народів земної кулі, що тоді були проголошені Вудро Вільсоном.

Можливість реалізувати це право, створити свою власну державу український народ отримав після Лютневої революції 1917 р.

З а п и т а н н я:

1. Яким був статус українських земель напередодні 1917 року?

2. Охарактеризуйте етнічну структуру і соціально-класовий склад українського суспільства в цей період.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НА ПОЧАТКУ ДЕРЖАВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.

Село за національним складом було переважно ук­раїнським.

Село за національним складом було переважно українським.