Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Патентна інформація та документація.

Лекція № 4

Вікова періодизація у педагогіці. Розвиток молодшого школяра.

Те, що розвиток як фізичний, так і розумовий тісно пов'язаний з віком, розуміли вже у глибоку давнину. Кожному віку відповідає свій рівень фізичного, психічного і соціального розвитку. Для правильного управління процесами розвитку педагоги здавна робили спроби класифікувати періоди людського життя, знання яких несе важливу інформацію.

Періодизація грунтується на виділенні вікових особливостей. Віковими особливостями називають характерні для певного періоду життя анатомо-фізіологічні і психологічні якості.

Повні періодизації розвитку охоплюють все життя людини з найбільш характерними стадіями, а неповні (часткові) – тільки ту її частину, яка цікавить певну наукову область. Для педагогіки початкової школи найбільший інтерес представляє період розвитку дитини в дошкільному і молодшому шкільному віці. Це вік з моменту народження до 10-11 років. В психології виділяють періоди психічного розвитку людини. Психологічна періодизація дещо не співпадає з педагогічною, адже розвиток психіки починається ще в утробі матері, а виховання дитини починається з моменту її народження.

Основу педагогічної періодизації складають стадії фізичного і психічного розвитку з однієї сторони, і умови, в яких протікає виховання, - з іншої:

1. Немовля (1-й рік життя)

2. Переддошкільний вік (від 1-го до 3 років)

3. Дошкільний вік (від 3-х до 6 років)

§ Молодший дошкільний вік (3-4 роки)

§ Середній дошкільний вік (4-5 років)

§ Старший дошкільний вік (5-6 років)

4. Молодший шкільний вік (6-10 років)

5. Середній шкільний вік (10-15 років)

6. Старший шкільний вік (15-18 років)

Якщо об'єктивно існують етапи біологічного дозрівання організму, його нервової системи і органів, а також пов'язані з ними процеси розвитку пізнавальних сил, то розумно побудований процес виховання повинен пристосовуватись до вікових особливостей і грунтуватися на них. Я.А.Коменський висунув і обгрунтував принцип природовідповідності, згідно якого навчання і виховання повинні відповідати віковим етапам розвитку. Як у природі все відбувається у свій час, так і у вихованні все повинно йти своєю чергою – своєчасно і поступово.

Урахування вікових особливостей – один із основних педагогічних принципів.

1. Джерела патентної інформації.

- кодування у патентній документації.

- технічна інформація патентного документу.

2. Вторинні джерела патентної інформації.

3. Патентні дослідження.

- мета патентних досліджень.

- види патентного пошуку.

- регламент патентного пошуку.

- оброблення інформацій та оформлення довідки про пошук.

- винахідницький рівень винаходу.

Література

1. Кузнєцов Ю.М. Основи патентознавства та авторського права.–К.: тов. „ЗМОК”– ПП „ГНОЗІС”, 2001, 206с.

2. Лапінцев Ф.С., Дикань С.А. Основи науково-технічної творчості. Навч. посіб., Полтава, ПДПУ, 200.

3. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий та ін..: –К.: Форум, 2002, 319с.

4. Пигоров Г.С., Козинец В.П. и др.. Креатология и интелектуальные технолгии инновационного развития /учебник для вузов.–Днепропетровск, Пороги, 2003.–502с.

5. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України.– К. Юрінком Інтер, 1998.–336с.

6. САМУСЄВА л.о. авторське право і суміжні права. Конспект лекцій. - К.: ЗАТ „Інститут інтелектуальної власності і права”, 2002.–56с.

7. ЦыбулевП.Н., Денисюк В.А. Оценка 216с. интеллектуальной собственности. К.: УкрИНТЭИ – 2002.–

Створення нових конкурентноспроможних зразків техніки, технології та матеріалів можливе лише на основі всебічного аналізу науково-технічної інформації, яку в найбільш концентрованому вигляді подано передусім у патентній документації.

Науково-технічна інформація (документовані або публічно оголошені відомості про вітчизняні й зарубіжні досягнення науки, техніки та виробництва, одержані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та громадської діяльності) сьогодні стає одним із найважливіших джерел відомостей про процес матеріалізації нових знань. Тому інформаційна підготовка сучасного фахівця – один з потрібних компонентів у його продуктивній і ефективній роботі.

Вільне орієнтування у величезному обсязі найрізноманітнішої інформації потребує наявності у фахівця певних знань у галузі науково-технічної, патентної документації та патентних класифікацій.

1. Патентна інформація – це сукупність відомостей про результат науково-технічної діяльності, які містяться в описах, прикладених до заявок на винаходи або до охоронних документів, про правових статус патентних документів, а також про умови реалізації прав, що випливають з патентних документів.

Розрізняють первинні та вторинні джерела патентної інформації.

До первинних джерел патентної інформації належать патентні документи в тому вигляді, у якому їх публікують відомства промислової власності 9наприклад, патенти на винаходи й корисні моделі, авторські свідоцтва на винаходи). До вторинних джерел патентної інформації належать документи, які є результатом аналітико-синтетичного перероблення первинних джерел (реферати або анотації описів винаходів, видання інформаційних центрів, що спеціалізуються на публікації первинних джерел патентної інформації або широко використовують їх, наприклад, офіційні бюлетені патентних відомств держав та ін.).

Майже будь-яке джерело (первинне чи вторинне) патентної інформації містить два види інформації: бібліографічну й технічну.

Бібліографічні дані, використовувані у патентних документах, ідентифікують за допомогою „кодів ІНІД” (ІНІД – скорочення найменування „Узгоджені на міжнародному рівні цифрові коди для ідентифікації даних” англійською мовою), які визначають згідно зі стандартом ВОІВ ST.9 „Рекомендації, що стосуються бібліографічних даних патентних документів і свідоцтв додаткової охорони”.

Розглянемо основні види ІНІД, використовувані в джерелах патентної інформації.

(10) Ідентифікація охоронного документа.

(11) Номер документа.

Зазвичай номери документів утворюють послідовність, яка зростає (починаючи з числа 1, наприклад в Україні).

(13) Код виду документа.

Код у загальному випадку містить літеру й цифру; літера А – це документи, які обов’язково містять текст первісної заявки, але такі, що не належать до даних прав промислової власності , літери в – це документи, як містять текст заявки необов’язково в первісному вигляді , але такі, що не належать до наданих прав промислової власності; літера С – це документи, які належать до наданих прав промислової власності (наприклад, патенти України зі строком дії 20 років); літера U – це документи, які обов’язково містять текст первісно поданої заявки на корисну модель, але такі, що не належать до прав, наданих на корисну модель; цифра найчастіше позначає рівень публікації документа, наприклад С1. (Код виду документа зазвичай визначають згідно зі стандартом ВОІВ ST.16 „Рекомендовані стандартні коди для ідентифікації різних видів патентних документів”).

(15) Дата реєстрації документа.

(19) Код держави, відомства або організацій, що здійснила публікацію документа.

Так, Україна має код UA.

(20) Дані, що стосуються заявки на охоронний документ.

(21) Номер заявки.

Для нумерації заявок на патенти застосовують дві основні серії:

1) річні серії, у яких номер заявки складається здебільшого з цифр, що позначають рік подання заявки, і порядкового номера, що зростає і надається заявкам протягом цього року (причому щорічно починаються нові серії). В Україні до 01.01.2000 перші дві цифри номера заявки позначають рік подання заявки, третя й четверта – місяць подання заявки, а наступні чотири – порядковий номер, що присвоюється заявці протягом цього року (щорічно починаються нові серії); починаючи з 01.01.2000 номери заявки на винаходи й корисні моделі мають 10 цифр; перші чотири – рік подання заявки, п’ята й шоста – місяць подання заявки, а останні чотири – порядковий номер, що присвоюється заявці протягом цього року (щорічно починаються нові серії);

2) серії, які продовжуються, - заявкам під час їх реєстрації присвоюють номери в послідовності, яка зростає протягом періоду, що перевищує рік. Така серія існувала в СРСР, номери якої перевищили 5 000 000.

(40) Дата (дати) надання документа для загального ознайомлення.

(50) Технічна інформація.

Коди ІНІД стосовно знаків для товарів і послуг визначаються стандартом ВОІВ ST.80 „Рекомендації, що стосуються бібліографічних даних про товарні знаки”, а стосовно промислових зразків – стандартом ВОІВ ST.80 „Рекомендації, що стосуються бібліографічних даних про промислові знаки”.

Технічна інформація патентного документа на винахід чи корисну модель зазвичай містить:

- короткий опис стану рівня техніки;

- докладний опис винаходу, який дає можливість спеціалісту в цій галузі використовувати винахід;

- за потреби одне або більше креслень (або хімічних формул), які сприяють кращому розумінню винаходу;

- пункти формули винаходу, яка визначає обсяг надаваної правової охорони.

В Україні безпосередньо опис винаходу (корисної моделі) містить такі розділи:

- галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель);

- рівень техніки (тут наводяться дані про відомі заявнику аналоги винаходу (корисної моделі) з виокремленням найближчого аналога, який раніше називався прототипом);

- суть винаходу (корисної моделі);

- перелік фігур, креслень (якщо на них є посилання в описі);

- відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі).

2.Вторинні джерела патентної інформації містять бібліографічні дані про патентні документи та інформацію про їх зміст.

Найоперативніше джерело інформації про винаходи – це офіційні бюлетені, які видають патентні відомства різних держав зазвичай кілька разів на рік. Інформацію про винаходи в них публікують значно раніше публікації повних описів винаходів.

В Україні таке джерело – бюлетень Укрпатенту „Промислова власність” (виходить з 1993 р.), у Російській Федерації (СССР) – бюлетені «Открытия. Изобретения. Промышленные образцы. Товарные знаки» (до 1982 р.), «Открытия. Изобретения» (з 1983 до 1991 рр.), «Изобретения» (з 1992 р.) і «Полезные модели» (з 1993 р.), «Изобретения в СССР и за рубежом» (з 1972 по 1984 рр.), «Изобретения стран мира» (з 1985 р.), у США – «Official Gazette of US Patent Office» (усі ці бюлетені є в Державному патентному фонді, м. Київ, вул. Антоновича, 180).

У бюлетені „промислова власність” публікують офіційні повідомлення, а також відомості про заявки на винаходи, видачу патентів України на винаходи, видачу деклараційних патентів України на корисні моделі, видачу патентів України на промислові зразки, видачу свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, реєстрацію топографій ІМС, заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару (КЗПТ) і (або) права на використання КЗПТ, реєстрацію КЗПТ, реєстрацію права на використання КЗПТ, заявки на сорти рослин, видачу патентів України на сорти рослин, а також різні сповіщення (зміни повного імені або найменування і (або) адреси власників охоронних документів, припинення дії охоронних документів, видача дублікатів охоронних документів, виправлення очевидних помилок у публікаціях відомостей про видачу охоронних документів, а також в описах до патентів на винаходи, продовження дії охоронних документів, передача права та ліцензійні договори та ін.).

Патентні відомства видають також річні, піврічні та квартальні покажчики, які надають суттєву допомогу у швидкому отриманні інформації.

Є три основні види покажчиків:

1. нумераційні; такі покажчики містять номери публікації різних видів патентних документів, розміщені в порядку їх зростання;

2. систематичні; такі покажчики містять номери публікації різних видів патентних документів, розміщені в порядку наданих їм індексів класифікації )наприклад, МПК);

3. іменні; такі покажчики містять номери публікації різних видів патентних документів, розміщені за алфавітом імен винахідників, заявників або патентовласників.

В Україні надається річний покажчик до офіційного бюлетеня „Промислова власність” у двох томах:

том 1 – заявки на винаходи, які прийнято до розгляду; патенти на винаходи й деклараційні патенти на винаходи, які внесено до Державного реєстру винаходів України; деклараційні патенти на корисні моделі, які внесено до державного реєстру корисних моделей України;

том 2 – патенти на промислові зразки, які внесено до Державного реєстру промислових зразків України; свідоцтва на товарні знаки та знаки обслуговування, які внесено до Державного реєстру товарних знаків та знаків обслуговування України.

Інформація про винаходи у вигляді рефератів є також і в галузевих реферативних виданнях. У Російській Федерації до таких видів видань належить реферативний журнал ВІНІТІ (Всеросійського (раніше Всесоюзного) інституту наукової й технічної інформації) (видають окремими випусками), у якому систематично разом з рефератами книжок, монографій, статей тощо публікують реферати описів винаходів.

Ще одне із джерел інформації про винаходи – фірмові журнали, які видають фірми-виробники технічної продукції, а також видання іноземних фірм.

Разом з патентною інформацією під час проведення патентних досліджень користуються також і науково-технічною інформацією, до якої належать видання ВІНІТІ, галузевих інститутів інформації, довідники, енциклопедичні статті, підручники й навчальні посібники, статті та огляди в галузевій періодиці, матеріали симпозіумів і конференцій, стандарти, звіти про науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи (НДР і ДКР), рекламні проспекти й каталоги.

3 Патентні дослідження – це системний науковий аналіз властивостей ОГД протягом його життєвого циклу, які випливають з правової охорони і змістом патентні дослідження належать до прикладних НДР.

Мета патентних досліджень – визначення патентної ситуації щодо ОГД (об’єкт господарської діяльності), тобто пристрою, способу або позначення для товарів і послуг.

Патентні дослідження виконують на всіх етапах життєвого циклу ОГД. (Життєвий цикл ОГД – це сукупність взаємопов’язаних етапів створення, використання й послідовного вдосконалення ОГД.) При цьому патентні дослідження проводяться у складі таких робіт: маркетингу; менеджменту4 прогнозування; перспективного й поточного планування; визначення напрямів, темпів розвитку засобів технічного забезпечення своєї діяльності; проектування; формування замовлення виконавцям; вибору напрямів дослідження в разі створення нових і модернізації існуючих ОГД; виконання НДР і ДКР; науково-технічного співробітництва; поставлення ОГД на виробництво; підвищення якості ОГД, удосконалення технології; матеріального й технологічного забезпечення виробництва; експлуатації ОГД; придбання обладнання й ліцензій; реалізації ОГД (продажу, експонування на виставках, ярмарках, продажу ліцензій); правової охорони об’єктів промислової власності.

Результатом патентних досліджень є звіт про патентні дослідження.

Під час проведення патентних досліджень виконують такі види робіт:

- визначення патентоспроможності ОГД;

- визначення ситуації щодо використання прав на об’єкти промислової власності;

- виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів і заявників на об’єкт промислової власності.

2.Розрізняють такі основні види патентного пошуку, які залежать від характеру об’єктів пошуку: тематичний, іменний, нумераційний, пошук патентів-аналогів і пошук для виявлення патентних прав.

Під час тематичного пошуку виявляють аналоги. (Аналоги технічного об’єкта – це відомий до дати пріоритету засіб такого самого призначення, сукупність ознак якого подібна до сукупності суттєвих ознак певного об’єкта; найближчий аналог (прототип) – це аналог технічного об’єкта, найближчий до нього за сукупністю ознак.)

Іменний пошук застосовують для контролю діяльності різних фірм та інших заявників. За допомогою аналізу результатів цього виду пошуку можна зробити висновок про пріоритетні напрями роботи провідних фірм та інших заявників. За допомогою аналізу результатів цього виду пошуку можна зробити висновок про пріоритетні напрями роботи провідних фірм у певній галузі техніки. Для його проведення використовують алфавітно-0іменні покажчики.

Нумераційний пошук виконують для встановлення тематичної належності документа, його зв’язку з іншими документами, а також правового статусу. Нумераційні пошукові системи найчастіше містять такі елементи: номер документа (патенту, заявки тощо), індекс МПК та ін.

Нумераційні покажчики випускають як окремо, так і у складі інших документів (наприклад. Офіційних бюлетенів).

Пошук патентів-аналогів, тобто патентів, виданих у різних державах на один і той самий винахід (корисну модель), дає змогу значно скоротити обсяг розглядуваних патентних документів, а також полегшити деякі інші патентно-інформаційні дослідження.

Пошук для виявлення патентних прав зводиться до визначення патентно-правової охорони певного винаходу (корисної моделі), або патентних прав певних осіб.

Найчастіше під час курсового й дипломного проектування студенти мають справу з тематичним пошуком, тому розглянемо його докладніше.

Після формулювання завдання на проведення патентних досліджень розробляють план (регламент), який містить:

- визначення предмета пошуку;

- зазначення мети пошуку інформації;

- визначення держав пошуку інформації;

- визначення ретроспективності пошуку;

- визначення класифікаційних індексів;

- вибір джерел інформації.

Перший етап розроблення регламенту пошуку інформації на проведення патентних досліджень – визначення предмета пошуку.

Предмет пошуку визначають, виходячи з конкретних завдань патентних досліджень, категорії об’єкта (продукт(пристрій, речовина) або спосіб), а також з того, які саме його елементи, параметри, властивості та інші характеристики досліджуватимуть.

Другий етап регламенту пошуку інформації – зазначення мети пошуку інформації.

Метою патентних досліджень може бути одержання вихідних даних для забезпечення високого технічного рівня та конкурентоспроможності ОГД, використання сучасних науково-технічних досягнень і виключення невиправданого дублювання досліджень та розробок; дослідження технічного рівня ОГД, виявлення тенденцій його розвитку; визначення відповідності ОГД умовам патентоспроможності; обґрунтування конкретних вимог до вдосконалення існуючої та створення нової продукції й технології; аналіз конкурентоспроможності ОГД та ін.

Третій етап регламенту пошуку інформації – визначення держав пошуку інформації. При цьому керуються завданнями проведення патентних досліджень.

Визначаючи патентоспроможність ОГД, пошук зазвичай слід проводити щонайменше за такими державами, як Україна, Російська федерація, СРСР, США, Франція, Велика Британія, Німеччина, Японія, Швейцарія, а також за державами, у яких найбільш розвинута досліджувана галузь техніки.

Щоб визначити технічний рівень і тенденції розвитку ОГД, державу пошуку вибирають за результатами попереднього пошуку за реферативними журналами (РЖ) ВІНІТІ та іншими матеріалами (тематичними добірками, картотеками, аналітичними оглядами тощо).

Визначаючи ситуацію щодо використання прав на об’єкти промислової власності (експертиза ОГД на патентну чистоту), пошук проводять державами, відносно яких не повинні бути порушені права патентовласників (наприклад, застосовуючи ОГД на території України й Російської Федерації, державами пошуку будуть ці дві держави).

Четвертий етап регламенту пошуку інформації – визначення ретроспективності пошуку.

Визнаючи патентоспроможність ОГД, який належить до профільних напрямів діяльності організації, патентні дослідження проводять найчастіше на глибину 50років, а визначаючи патентоспроможність ОГД, який не належить до профільних напрямів діяльності організації, - зазвичай не менше ніж на 15років.

Проводячи патентні дослідження з метою визначення рівня й тенденцій розвитку виду техніки, до якого належить ОГД, пошук виконують на глибину, достатню для встановлення тенденцій розвитку цього виду техніки (5-15років).

П’ятий етап регламенту пошуку інформації – визначення класифікаційних індексів.

Для пошуку науково-технічної інформації використовують універсальну десяткову класифікацію, а для пошуку патентної інформації – міжнародну й національні патенти класифікації.

Шостий етап (останній) регламенту пошуку інформації – це вибір джерел інформації.

Правильний вибір джерел інформації безпосередньо впливає на якість, достовірність, а також на працевтрати всіх патентних досліджень.

Найбільше коло джерел інформації застосовують під час патентних досліджень з метою рівня й тенденцій розвитку певного об’єкта техніки. При цьому використовують, у першу чергу, реферативну інформацію, повні описи винаходів (корисних моделей) до патентних документів, стандарти, технічні умови, кон’юктурно-економічну інформацію 9проспекти, каталоги, фірмові довідники тощо) та іншу науково-технічну літературу.

4.Після розроблення регламенту пошуку інформації виконують безпосередньо пошук, оброблення інформації та оформлення довідки про пошук.

Під час проведення пошуку належить установити оптимальну черговість пошуку, щоб найшвидше знайти потрібну інформацію. При цьому бажано концентрувати увагу на рубриках класифікації, у яких імовірність знаходження потрібних документів найбільша. Під час пошуку часто доцільно користуватися посиланнями 9постійними й поточними), які наводяться у виданнях. Так, у РЖ ВІНІТІ постійні посилання вказують на суміжні й міжгалузеві розділи й випуски РЖ, а поточні посилання наводяться в кінці розділів як переліки номерів рефератів, які містять відомості, що мають належність до основного розділу, але розміщені в інших розділах цієї ж серії.

Після проведення пошуку інформації настає черга її систематизації та аналізу.

Аналіз документації, відібраної в результаті пошуку, починають з її систематизації, яка залежить від виду виконуваних робіт. Так, для визначення ситуації щодо використання прав на об’єкт промислової власності відібрані документи систематизують за державами та фірмами, за національними й іноземними заявниками, а охоронні документи національних заявників – за роками подачі заявок.

Відібрані проспекти й каталоги систематизують за типами об’єктів, а документи, які стосуються однотипних об’єктів, - за державами, фірмами й роками випуску.

Після систематизації всієї відібраної документації виконують попередній аналіз, у результаті якого відбирають найбільш цікаві технічні рішення. Після цього детально аналізують ці рішення залежно від виду виконуваних робіт і остаточно оформлюють звіт патентні дослідження (ДСТУ 3575-97).

У навчальному процесі звіт про патентні дослідження можна оформляти за спрощеною формою. Приклад оформлення розділу „патентні дослідження” розрахунково-пояснювальної записки курсового (дипломного) проекту наведено в дод. Е.

Найчастіше предметом пошуку під час курсового й дипломного проектування є пристрій (апарат, машина, технологічна лінія або їх складові частини), рідше – спосіб і речовина.

Установивши предмет пошуку, виконують його аналіз, тобто розчленовують об’єкт на елементи. При цьому ознаки об’єкта можна виписати у вигляді таблиці, розміщуючи їх у певній послідовності.

Під час аналізу технічного рішення, що належить до пристроїв, спочатку в таблицю вписують усі його основні функціональні елементи (вузли, складові частини, деталі) із зазначенням виконуваних ними функцій. Далі зазвичай визначають ознаки, які характеризують конструктивні особливості окремих функціональних елементів, тобто геометричну форму, матеріал, з якого виготовляють цей елемент, співвідношення розмірів (якщо вони впливають на ефективну роботу предмета пошуку) та ін.

Під час аналізу технічного рішення, що належить до способів, перш за все слід виділити ознаки, які характеризують наявність операцій і прийомів, які складають спосіб. Потім виписують ознаки, що характеризують послідовність здійснення операцій і прийомів у часі. (Для цього в попередній графі (стовпчику) таблиці операції записують відповідно до їх слідування під час реалізації способу). Далі зазначають параметри проведення кожної операції і прийомів (температуру, тиск, швидкість тощо) та засоби, використовувані під час реалізації цих операцій і прийомів (речовини, інструменти, пристрої тощо).

Під час аналізу технічного рішення щодо речовин передусім виписують компоненти, які складають речовину, а потім – ознаки, що характеризують кількісний склад речовини (зазвичай кількісний склад характеризують в інтервалі співвідношень компонентів, наприклад Ni – 8...12% мас.). Після цього зазначають ознаки, які можуть характеризувати геометричні й фізичні властивості речовини або її компонентів (наприклад, форму частинки, довжину й діаметр волокон, агрегатний стан та ін.).

Після виділення всіх ознак об’єкта треба виділити суттєві ознаки, тобто такі ознаки, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для того, щоб відрізнити цей об’єкт від усіх інших і характеризувати його з метою досягнення цим об’єктом потрібно технічного результату. Тобто суттєвою ознакою можна вважати лише таку ознаку об’єкта, за відсутності якої в сукупності його ознак не можна одержати потрібний технічний результат. Якщо розглядають винахід (або корисну модель), то всі його суттєві ознаки наведено у формулі винаходу, що значно спрощує аналіз.

Формула винаходу (корисної моделі) – це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, що містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатніх, щоб досягти зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання об’єкта винаходом лише формула набуває правового значення і є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу (за нею встановлюють факт використання чи невикористання винаходу).

Формула має:

- стисло й чітко виражати технічну суть винаходу (відображати в логічному визначенні об’єкт винаходу сукупністю 1ого суттєвих ознак);

- визначити обсяг винаходу (межі прав власника патенту, встановлені нормативними актами);

- бути засобом вирізнення об’єкта винаходу з-поміж інших об’єктів або визначення подібності для встановлення факту використання винаходу.

Формула може бути одноланковою чи багатоланковою і включати відповідно один або декілька пунктів.

Одноланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики технічної суті одного винаходу (корисної моделі) сукупністю суттєвих ознак, які не можуть розвиватися чи уточнювати стосовно окремих випадків його виконання або використання.

Багатоланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики одного винаходу (корисної моделі) з розвитком і (або) уточненням окремих суттєвих ознак стосовно деяких випадків виконання й використання винаходу (корисної моделі) або для характеристики групи винаходів.

Багатоланкова формула, що характеризує один винахід 9корисну модель), має один незалежний пункт і наступний (наступні) за ним залежний (залежні) пункт (пункти).

Багатоланкова формула, що характеризує групу винаходів, має декілька незалежних пунктів, кожний з яких характеризує один з винаходів групи. При цьому кожний з винаходів групи можна охарактеризувати із залученням залежних пунктів, підпорядкованих відповідному незалежному пункту.

Формулу (або кожний пункт багатоланкової формули) викладають у вигляді одного речення, окремі частини якого відокремлюють одну від одної комами, а не крапками із комою, бо це сприяє включенню у формулу мінімальної кількості ознак, підкреслює їх єдність і чітко виражає суть винаходу.

Новизну технічного рішення перевіряють через порівняння сукупності ознак об’єкта, який заявляють, із сукупністю ознак найближчого аналога. При цьому виявляють подібні ознаки, тобто ідентичні чи еквівалентні одна одній ознаки.

Ідентичними називають ознаки, що збігаються за функцією, яку вони виконують, і за формою їх виконання, а еквівалентними – ознаки, що збігаються за функцією, яку вони виконують, і за результатом, якого досягають, використовуючи заявлений винахід.

5.Винахід не визнають як такий, що відповідає умові новизни, а, отже, і умові патентоспроможності, якщо в рівні техніки виявлено засіб, якому властиві ознаки, ідентичні або еквівалентні всім ознакам, що і в запропонованій заявником формулі винаходу.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не впливає з рівня техніки.

Винахід відповідає винахідницькому рівню, якщо не виявлено рішення, які мають ознаки, що збігаються з відмітними ознаками заявленого винаходу, або якщо такі рішення виявлено, але не підтверджено вплив відмітних ознак заявленого винаходу на зазначений заявником технічний результат.

Умові винахідницького рівня також відповідають:

- індивідуальна сполука, яка підпадає під загальну структурну формулу групи відомих сполук, але її не описано як спеціально одержану чи досягнену, і виявляє при цьому невідомі для цієї групи сполук властивості в кількісному та якісному вираженні (селективний винахід);

- композиція, яка складається принаймні з двох відомих інгредієнтів, що забезпечують енергетичний ефект, можливість досягнення якого не випливає з рівня техніки, тобто який виявляє властивості інгредієнтів таким чином, що кількісні показники хоча б однієї з них вищі, ніж показники тієї ж самої властивості окремого інгредієнта;

- способи одержання нових індивідуальних сполук (класу, групи) із встановленою структурою;

- способи одержання відомих індивідуальних сполук (класу, групи) із встановленою структурою, якщо в їх основу покладено нову для цього класу чи групи сполук реакцію, або невідомі умови проведення відомої для цього класу чи групи сполук реакції.

Винаходи не визначають як такі, що відповідають умові винахідницького рівня, якщо в основу їх покладено:

- доповнення відомого засобу будь-якою відомою частиною (частинами), яка (які) додається (додаються) до нього за відомими правилами, для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме таких доповнень;

- заміну будь-якої частини (частин) відомого засобу іншою відомою частиною (частинами) для досягнення технічного результату, щодо якого встановлено вплив саме такої заміни;

- вилучення будь-якого засобу (елемента, дії) з одночасним вилученням обумовленої його наявністю функції й досягненням звичайного для такого вилучення технічного результату (спрощення конструкцій, зменшення маси, габаритів, матеріаломісткості, підвищення надійності, скорочення тривалості процесу тощо);

- збільшення кількості однотипних елементів чи дій для посилення технічного результату, який обумовлено наявністю в засобі саме таких елементів чи дій;

- виконання відомого засобу або його частини (частин) з відомого матеріалу для досягнення технічного результату, який обумовлено відомими властивостями цього матеріалу;

- створення засобу, яки складається з відомих частин, вибір яких і зв’язок між якими здійснено за відомими правилами й рекомендаціями, і технічний результат, якого при цьому досягають, обумовлений лише відомими властивостями зазначених частин і зв’язків між ними;

- використання відомих речовин, штаму мікроорганізму за новими призначенням, якщо нове призначення обумовлено його відомими властивостями, структурою, виконанням і відомо, що саме такі властивості, структура, виконання потрібні для реалізації зазначеного призначення.

Винахід не визнають як такий, що відповідає умові винахідницького рівня, якщо в його основну покладено заміну кількісної ознаки (ознак), показ такої ознаки у взаємозв’язку або в заміні його виду за умови, що факт впливу кожної з них на зазначений технічний результат відомий і нові значення цих ознак або їх взаємозв’язок можна одержати, виходячи з відомих залежностей, закономірностей.

І, нарешті, якщо розроблюваний об’єкт відповідає умовам новизни й винахідницького рівня, то перевіряють чи об’єкт промислово придатний, тобто чи можна його використовувати в промисловості, сільському господарстві. Медицині чи іншій сфері діяльності.

Отже, якщо об’єкт новий, має винахідницький рівень і промислово придатний, то він відповідає умовам патентоспроможності.

Основні юридичні форми передавання й придбання технології на комерційній основі такі:

- передавання права власності на об’єкти інтелектуальної власності;

- ліцензування, тобто надання власником об’єкта інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі дозволу на здійснення на певній території (зазвичай на території певної держави) протягом певного часу дій, на які має права власник цього об’єкта;

передавання ноу-хау.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Патентна інформація та документація.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.