Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Проблемне навчання

План

Інша методика розроблена на основі експертних технологій А. М. Єрмоли, В. І. Звєрєвої].

Вона передбачає дослідження системи управлінської діяльності та встановлен­ня рівня функціональної компетентності керівника закладу освіти.

 

 

1. Поняття про педагогічні технології.

2. Проблемне навчання у вищій школі.

3. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ.

4. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.

5. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі.

 

Основні поняття до теми: технологія, освітня технологія, педагогічна технологія, ділова (рольова) гра, інформаційні технології.

Література

Основна:

1. Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

3. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. –

4. 396 с.

5. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

6. Лекції з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: «ОВС», 2006. – 496 с.

7. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 427 с.

Додаткова:

1. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). – X.: Скорпіон, 2000. – 120 с.

2. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л. Галіцина. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.

3. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті. – К., 2001.

4. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. – 48 с.

5. Петренко Л.М. Модульна технологія навчання: новий підхід до управління пізнавальною діяльністю студентів // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2005. – С. 144-147.



Интернет реклама УБС

6. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТА-ДАНА, 2002. – 437 с.


1. Поняття про педагогічні технології

 

 

У педагогічній літературі поняття «технологія навчан­ня» і «навчальна (педагогічна) технологія» вживають як тотожні.

 

Поняття «технологія навчання» є дещо вужчим і означає шлях освоєння конкретного матеріалу в межах певного предмета, теми, питання.

 

Навчальна (педагогічна) технологія передба­чає розгляд різних технологій навчання, які є інноваційними в організації навчального процесу.

Педагогічна технологія – це інноваційна модель організації навчального процесу, яка передбачає цілісну систему використання нетрадиційних методів формування та контролю знань, умінь, або застосування традиційних методів у нетрадиційних умовах.

· У практиці навчально-виховної діяльності сучасного вищого навчального закладу найпоширеніші такі педагогічні техноло­гії навчання: диференційоване навчання;

· проблемне на­вчання;

· ігрові технології навчання;

· інформаційні техноло­гії навчання;

· кредитно-модульна технологія навчання;

· особистісно орієнтоване навчання.

 

 


 

Одним із найперспективніших напрямів розвитку творчих здібностей особистості, необхідних сучасному фа­хівцю, є проблемне навчання.

Проблемне навчання (грец. problema – задача, утруднення) – дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах ви­кладання та учіння з елементами наукового пошуку.

Таке навчання передбачає проблемне викладання і проблемне учіння.

Проблемне викладання - створення системи послідовних проблемних ситуацій і управління процесом їх вирішення.

 

Проблемне учіння – особлива форма творчої навчальної діяльності студентів щодо засвоєння знань і способів діяльності з на­явністю аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх розв'язання шляхом висунення припущень, обґрунтування і доведення гіпотез.

 

Проблемне навчання пе­редбачає засвоєння студентами знань і способів дій проб­лемним шляхом у кілька етапів:

· створення проблемної ситуації;

· аналіз і формування проблеми;

· висунення гіпотез та їх доведення.

 

Залежно від рівня самостійності студентів у навчальній діяльності використовують відповідні методи проблемно­го навчання:

· проблемний виклад;

· частково-пошуковий;

· дослідницький методи.

 


3. Використання ділових та рольових ігор

у навчальному процесі ВНЗ

 

Формування соціально активної особистості вимагає використання нестандартних форм педагогічної взаємодії. Однією з таких форм є гра як засіб розвитку творчого по­тенціалу майбутнього фахівця.

Ігровий метод навчання передбачає визначення мети, спрямованої на засвоєння змісту освіти, вибір виду нав­чально-пізнавальної діяльності і форми взаємодії педагога та студентів.

Головною метою навчальних ігор є формування в май­бутніх фахівців уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Оволодіти необхідними фахови­ми вміннями і навичками студент зможе лише тоді, коли сам достатньою мірою виявлятиме до них інтерес і докла­датиме певних зусиль, тобто поєднуючи теоретичні знан­ня, здобуті на лекціях, семінарах, самостійно, з розв’язанням конкретних виробничих задач і з’ясуванням виробни­чих ситуацій.

 

Ігрова діяльність виконує такі функції:

· спонукальну (викликає інтерес у студентів);

· комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування майбутніх спеціалістів);

· самореалізації (кожен учасник гри реалізує свої можли­вості);

· розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

· розважальну (отримання задоволення);

· діа­гностичну (виявлення відхилень у знаннях, уміннях та навичках, поведінці);

· корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості майбутніх фахівців).

Ігрові методи багатопланові, і кожен з них у той чи ін­ший спосіб сприяє виробленню певної навички. З огляду на це виокремлюють:

· ігри-вправи;

· ігрові дискусії;

· ігрові ситуації;

· рольові і ділові навчальні ігри.

 

У процесі конструювання і проведення ділових навчаль­них ігор слід дотримуватися певних принципів (О. Вербицький):

· принцип проблемності;

· принцип імітації умов і динаміки виробництва, мо­делювання змісту професійної діяльності людей, зайнятих на виробництві;

· принцип двоплановості ігрової навчальної діяльнос­ті;

· принцип спільної діяльності учасників гри;

· принцип діалогічної взаємодії партнерів по грі.

 

Підготовка і проведення ділової гри відбувається в кілька етапів

(Е. Хруцький):

· вибір теми, яка містить завдання або ситуацію, що потребує вироблення і прийняття конкретних рішень;

· визначення мети гри, складу і функцій їїучасників;

· розроблення моделі гри, яка має якнайповніше відоб­ражати виробничий процес чи практичну ситуацію. При цьому слід пам’ятати, що гра – це спрощена реальна дій­сність, яка передбачає імітацію впливу на виробничий про­цес зовнішнього середовища і зв’язки з ним;

· розроблення критеріїв оцінювання роботи студентів. Головним мотивом навчально-педагогічних ігор та основ­ним критерієм оцінювання мають бути успішне застосу­вання студентами теоретичних знань на практиці, а також ефективна взаємодія з іншими учасниками гри;

· ознайомлення студентів з метою гри та виробничою – ситуацією, розподіл ролей і доведення до їх відома крите­ріїв оцінювання. Це слід зробити за тиждень до гри. Водно­час студенти повинні мати список рекомендованої літера­тури. Під час розподілу ролей і «посад» між учасниками необхідно враховувати рівень їхніх знань, здібності та інші індивідуальні особливості. Важливо, щоб ролі не були по­стійними в усіх іграх;

· перебіг гри та аналіз її результатів.

 

Конструюючи зміст ділової гри, важливо спонукати студентів до пізнавальної активності протягом усієї ігрової діяльності. Цього можна досягти шляхом створення проб­лемних ситуацій, інтелектуальних труднощів, що вимага­ють активної взаємодії студентів з об’єктами пізнання, подолання суперечностей між відомими знаннями і необ­хідністю «відкрити» або знайти нове знання, систему вмінь і навичок, які, у свою чергу, сприятимуть розв’язанню нових для студентів пізнавальних завдань.


4. Інформаційні технології навчання у ВНЗ

 

Розширення сфери застосування електронно-обчис­лювальних машин ЕОМ зумовило появу поняття «нова інформаційна технологія» (HIT), яке є синонімом поняття «комп’ютерна техноло­гія» (КТ).

HIT передбачає використання усього різнома­ніття сучасних пристроїв оброблення інформації, в т.ч. ЕОМ, їх обладнання (відеоматеріали, принтери, пристрої для оброблення даних з графічної і звукової форми).

Нові інформаційні технології навчання – це методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів з метою навчання та контролю знань тих, хто навчається.

 

Комп’ютерна (інформаційна) технологія навчання (КТН) – це система навчання, спрямована на досягнення цілей інформатизації навчання на основі застосування комплексу функціональ­но залежних педагогічних, інформаційних, методологіч­них, психофізіологічних і ергономічних засобів і методик, створених і організованих на базі технічного й програмно­го забезпечення ЕОМ.

 

Інтенсивне оновлення матеріально-технічної бази ВНЗ з урахуванням останніх досяг­нень науки і техніки дає змогу розвивати аудіовізуальну технологію навчання, яка передбачає використання різно­манітних технічних засобів навчання (ТЗН), в т. ч. комп’ютерних і електронних засобів.

Розрізняють рецептивне аудіовізуальне навчання, пов’язане зі сприйманням і за­своєнням студентами аудіовізуальної навчальної інформа­ції, яка передається за допомогою ТЗН (наприклад, телеві­зійних систем), та інтерактивне,яке забезпечує взаємо­дію студента і навчаючої системи у формі діалогу людини і машини.

На сучасному етапі студентів залучають до створення комп’ютерних програм, аудіо та відео матеріалів, презентацій для візуалізованого навчання.



Читайте також:

  1. V Засоби навчання
  2. Адаптації та навчання
  3. Активний метод навчання
  4. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  5. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
  6. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
  7. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
  8. Бінарні методи навчання.
  9. В чому ж полягає зв'язок методики навчання ІМ з психологією?
  10. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії
  11. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки
  12. Вибір таких методів навчання, які забезпечують самостійність учнів у дослідженні ними літературних явищ.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЛІТЕРАТУРА | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.