Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЛІТЕРАТУРА

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ №8

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ТЕМАТИЧНИМ МАЛЮВАННЯМ

1. Сюжетне малювання як вид образотворчої діяльності молодших школярів, його специфіка та завдання.

2. Зміст уроків тематичного малювання у початковій школі.

3. Особливості композиції сюжетних малюнків учнів початкової школи. Етапи виконання сюжетного малюнка.

4. Особливості організації та проведення уроку тематичного малювання.

1. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика преподавания в 1-3 классах. К., 1978.

2. Глушанская В.П. Рисование с методикой преподавания. М., 1971.

3. Косминская В.Б., Халезова Н.Б. Основы изобразительного искусства и методика руководства изобразительной деятельностью детей. М., 1981.

4. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. М.. 1984.

5. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти . К., 1982.

6. Рутковская А.А. Рисование в начальной школе. Е.,2001.

1.Малювання на теми – один із видів образотворчої діяльності молодших школярів, який передбачає виконання композицій із зображенням явищ навколишнього життя чи сюжетів літературних творів. У тематичних малюнках учні зображають життя дітей і дорослих та явища природи, виконують ілюстрації до відомих їм казок, байок, оповіданнь.Намалювати тематичний малюнок – це значить створити композицію, у якій зображені дійові персонажі, передані сюжетні зв’язки між ними, відтворені умови, в яких вони діють тощо. Типовою ознакою тематичного малюнка є наявність сюжету. За тематичним малюнком можна скласти невеличке оповідання чи розповідь.Малювання та теми є найсуттєвішим розділом програми з образотворчого мистецтва у початковій школі, оскільки розвиває творчі здібності учнів, привчає дітей до самостійності в роботі, дає учням можливість удосконалити вміння передавати свої думки і уявлення засобами образотворчого мистецтва.Тематичне малювання має велике значення і для вчителя, тому що цей вид образотворчої діяльності молодших школярів дає можливість педагогу ближче познайомитись з духовним світом учнів, дізнатись про особливості характеру кожного з них. Основними навчально-виховними завданнями уроків тематичного малювання є:· вчити молоших школярів бачити красу оточуючоого життя, розвивати їх спостережливість, зорову пам’ять, формувати в учнів уміння передавати у малюнках свої враження від спілкування з оточуючою дійсністю; · вчити учнів планувати майбутнє зображення в думці,дати їм знання найпростіших законів та правил композиції, вчити дітей застосовувати ці знання у власних сюжетних малюнках;· вчити учнів свідомо використовувати засоби художньої виразності малюнка для передачі настрою та емоційного забарвлення тематичної композиції;· удосконалювати в учнів навички грамотної передачі пропорцій, конструктивної будови об’єктів, їх об’єму та просторового розміщення, освітлення та кольору;· систематично дбати про розвиток творчої уяви та фантазії дітей, вміння нетереотипно мислити, продукувати нестандартні ідеї сюжетів своїх малюнків;· виховувати у юних художників уміння бачити прекрасне у житті та природі, відрізняти прекрасне від потворного, вчити дітей жити і творити за законами краси.2На заняттях сюжетним малюванням молодші школярі виконують відповідно до навачльної програми наступні практичні завдання:· створення тематичної композиції за спостереженням;· створення тематичної композиції по памяті;· створення тематичної композиції за уявою;· ілюстрування літературних творів.Створення тематичної композиції за спостереженням передбачає, що учні виконують сюжетний малюнок на основі зорових вражень, які вони отримали внаслідок цілеспрямованого, спеціально організованого спостереження оточуючої дійсності, явища, події. Як правило, таким урокам передує екскурсія, прогулянка з конкретними завданнями для спостереження. Тематика таких уроків може бути наступною: «Вулиці мого міста», «Зоопарк», «Осінь прийшла»,»Зимовий день» та ін.У сюжетних малюнках по памяті учні відображають свої враження від подій, свідком яких вони колись були. Діти перед малюванням пригадують, що вони бачили, хто був учасником тих подій, в яких умовах вони відбувались, тощо. Спеціальне спостереження у цьому випадку вчитель не проводить. Темами таких уроків можуть бути: «У бабусі у селі», «Як я провів літо», «В небі над полями райдуга-дуга», «Святковий салют» та ін. Виконання тематичних малюнків за уявою вимагає від учнів зображення у своїх малюнках подій, свідками яких вони ніколи не були, малювання персонажів. яких вони ніколи не бачили. Такі сюжетні композиції є результатом дитячої уяви та фантазії. Здебільшого, на таких заняттях діти малюють на теми майбутнього або ж фантастичного. Наприклад, «Чарівні птахи», «Космічна мандрівка», «Моя школа у майбутньому», «Диво-звірі» тощо.За програмою з образотворчого мистецтва у початковій школи ілюстрування літературних творів передбачене в усіх 4 класах. Дітям пропонується виконання ілюстрацій до українських народних казок: «Котик і Півник», «Колобок», «Колосок» та ін.У 1 класі основним завданням вчителя є навчити учнів передавати у малюнках на теми та ілюстраціях змістовий зв'язок між предметами, деякі просторові співвідношення обєктів (основи ближніх предметів на папері зображуютьсянижче, дальніх – вище; передні предмети зображуються більшими, ніж віддалені), їх пропорцій, кольору.У 2 класі учні мають навчитися узгоджувати у сюжетному малюнку форму, просторове положення предмета, передавати у малюнку смисловий зв'язок між обєктами і своє емоційне ставлення до них; композиційними засобами виділити головне у сюжеті, підкреслити найцікавіше.А у 3-4 класах на основі вивченого у попередніх класах законів конструктивної будови предметів, закономірностей перспективи, світлотіні та кольорознавства, учні мають самостійно користуватись у малюнках на тему лінією горизонту, точками сходу, констркуктивною будовою, способами утворення нових кольорів та відтінків тощо. 3

Для успішного навчання дітей тематичного малювання в школі, правильного розвитку в них образного мислення і творчих здібностей майбутньому вчителеві потрібно розуміти особливості дитячого малюнка, починаючи з малюнків дітей дошкільного віку, знати обсяг умінь і навичок учнів І—III класів у цій галузі.

Вивчення робіт дітей дошкільного і шкільного віку, правильне розуміння розвитку просторової уяви і просторового зображення в них допоможе майбутньому вчителеві активніше розвивати у дітей спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і зображувати бачене в малюнках, допоможе кращому розумінню дитячих прагнень.

Діти починають малювати вже в 1 — 2 роки. В цьому віці майже всі багато малюють, і, звичайно, за уявленням, а не з натури. Отже, до перших примітивних просторових зображень дитина приходить ще в дошкільному віці. Вчителеві корисно знати характер і особливості малюнків дошкільнят.

Вперше дитина малює тому, що захоплюється процесом появи ліній від олівця. Таке малювання має характер гри, коли дитина захоплюється намальованими нею рисочками (мал. 145).

Далі дитина переходить до малювання замкнутих кривих, кружечків (мал. 146). Дитина тлумачить свої зображення по-різному, даючи які завгодно назви своїм кружечкам (наприклад, «Це — мама»).

Згодом дитина намагається надати змісту своєму малюнкові, прагне передати характерні ознаки предмета. Улюбленою темою дітей є зображення людини, відомих їй тварин (мал. 148). До зображення людини дитина підходить по-своєму: частини тіла вона малює, якщо вона знає їхні функції (за допомогою ніг людина ходить, руками бере предмети, очима бачить, ротом їсть, носом дихає). Усе це дитині стає відомо не зразу. Спочатку дитина малює тільки голову і ноги, потім — голову, ноги й руки, а ще згодом — і тулуб, до якого кріпляться руки й ноги.

Часто на малюнку дитина виділяє як основу зовсім другорядні елементи (прикраси — бант, ґудзики, брошка), яким вона, захоплюючись, надає більше уваги. Щоб підкреслити значущість їх, ці другорядні елементи дитина зображує занадто великими.

Від зображення окремих предметів діти дуже швидко переходять до складних просторових зображень групи предметів. Цей перехід відбувається незалежно від досягнутого успіху в зображенні окремих, предметів.

Спершу діти розміщують усі предмети на одній лінії, а решту місця залишають вільним (мал. 149).

У малюнках (мал. 150) дитина виявляє характерні ознаки зображуваних предметів і логічно поєднує їх, допускаючи для повнішої передачі своєї думки певну умовність (прозорі стіни будинку, розріз зображуваного предмета і т. ін.). Тут вже бачимо елементи простору. Так, малюючи будинок, дитина зображує людей у хаті, меблі, тобто передає все це ніби через прозору стінку.

Матеріалом для малювання є весь навколишній світ: люди, будинки, природа, тварини, птахи — все, що справило на дитину найбільше враження, запам'яталося їй. Дошкільники малюють в основному за уявленням, а не з натури. При цьому їх не турбує мала подібність до зображуваного предмета і якість виконання. Вони прагнуть передати в малюнку свої знання і уявлення про предмети й навколишню дійсність.

Діти 3—4 років малюють те, що вони знають про речі, а не малюють річ такою, якою бачать її. Малюючи стіл, діти показують його кришку в плані і домальовують знайомі їм чотири ніжки стола (мал. 151).

Діти 5—7 років предмети розміщують у два, три, чотири ряди, один над одним (мал. 147), вони не сприймають предметів, загороджених іншими.

З роками дитина прагне передати свої просторові враження від баченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить (мал. 152). Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру (мал. 153).

Діти 6—8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі (мал. 154). У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша.

Особливе значення в розвитку просторової уяви учнів має правильне розуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма, величина та розташування предметів сприймаються у певних межах константно: предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їх сприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці того, хто малює. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у перспективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліпсів.

Константність сприймання форми, величини і взаєморозміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має це враховувати і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побачене в зображеннях.

Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань у дитини, мало розвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають у міру нагромадження свідомих спостережень і зображень, а також загального і розумового розвитку дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі правильних пропорцій зображуваних предметів у просторі.

Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного виду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, мета яких — навчити дітей графічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму, розуміти ї зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити характерні особливості їх.

Діти у 7—8 років добре сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс, многокутник), вчаться визначати пропорції. У 7—8 років дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як «вгорі — знизу», «справа — зліва», «ближче — далі» та ін.

На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційно правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він вчить учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним.

Для спостереження і зображення слід вибирати прості знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід давати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового підвищення вимог до завершення й точності зображення.

Паралельно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в І—II класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі («ближче» і «далі»), правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати бачене, а також передавати в малюнках нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від баченого' під час відпочинку влітку, екскурсії.

За програмою з тематичного малювання на розвиток цих умінь відводиться значна кількість годин, і їх треба вміло використати.

Для успішного виконання тематичного малюнка учні мають всю роботу виконувати за чітко спланованими етапами:

1. Повідомлення теми малюнка чи ознайомлення зі змістом літературного твору, що пропонується для ілюстрування.

2. Вибір сюжету, характеристика персонажів.

3. Робота над композицією малюнка, створення робочого ескізу.

4. Виконання за ескізом лінійного малюнка на аркуші паперу, уточнення зображення, внесення необхідних правок.

5. Завершення роботии у обраній художній техніці.

Тематичне малювання є важливим розділом малювання і потребує вміння передати на малюнку те, що учень може розповісти на задану тему.

Основою тематичного малювання є спостереження та уява. Вчитель на уроці з тематичного малювання повинен скеровувати увагу учнів на навколишню дійсність, вчити їх аналізувати бачене, відбирати з нього характерне, запам'ятовувати його. Слід пам'ятати, що учні перших класів не мають ще цілком правильного уявлення про навколишні предмети і реальну дійсність. Тому завдання вчителя — допомогти їм правильно сприймати і зображувати бачене.

У дітей молодшого шкільного віку ще не розвинуте критичне ставлення до своїх малюнків, тому вони з великим бажанням беруться за виконання дуже складних завдань з тематичного малювання.

У малюнках на задані теми учні І—IV класів довірливо розкривають свій внутрішній світ, передають графічними засобами те, що прагнуть сказати на цю тему відповідно до свого розуміння і образотворчих здібностей.

Малювання на теми з навколишнього життя, що грунтується на цілеспрямованих спостереженнях («Мій рідний дім», «Пори року»), допомагає учням правильно спостерігати і зображувати дійсність, розвиває творчі здібності, пам'ять.

Після виконання одного-двох таких малюнків перед першокласниками доцільно поставити завдання проілюструвати народні казки («Колобок», «Півник іКурочка», «Рукавичка») або вірші про пори року, прочитані учителем, в яких образами ілюстрацій є птахи, тварини, предмети пейзажу (дерева, річка, будинки).

У бесіді з тематичного малювання вчитель пояснює учням, що про свої враження вони можуть не лише розповісти усно або письмово, а й зобразити їх на малюнку. Для цього треба обрати один з найцікавіших епізодів, уявити собі свій майбутній малюнок. Потім легенькими тонкими лініями позначити основні предмети. Головне (композиційний центр) виділити розміром, відповідним розміщенням, кольором. Закінчується робота детальним промальовуванням предметів і передачею кольору. Теми малюнків дає вчитель або їх вибирають самі учні.

Виконуючи програмні завдання на уроках з тематичного малювання, учні вчаться реалістично передавати на малюнку свої враження від спостережуваної дійсності чи прочитаного літературного твору. Вчитель повинен подбати про творче, виразне і грамотне виконання малюнка на тему чи ілюстрації.

Чуйно підходячи до графічного вирішення учнями теми, вчитель повинен виховувати в них віру в свої сили і намагатися зберегти їхню індивідуальність у творчій роботі. Підтримуючи творче начало у виборі змісту теми, його розкритті, сміливості задуму і виконання, в разі потреби учням початкових класів треба підказувати посильні сюжети для вирішення певної теми і не вимагати об'ємних вирішень компонентів композиції (будівель, транспорту, птахів, тварин тощо), які діти найчастіше зображують у фронтальному положенні без передачі перспективних змін їхньої форми. Збереження виразності дитячого малюнка полягає в яскравій передачі характеристики образів персонажів, їхнього зв'язку з усіма елементами композиції, зорової гармонії різноманітних форм і кольорового вирішення.

Дбати про грамотне виконання тематичного малюнка — означає вчити учнів початкових класів компонувати його (ознайомлювати з основними правилами композиції), правильно зображувати форму, пропорції та колір образів композиції, передавати елементарні просторові явища (зменшення величини предметів у міру їхнього віддалення від глядача, загороджування одних предметів іншими тощо).

Слід пам'ятати, що поняття простору розвивається у дітей дуже повільно й індивідуально, тому треба допомагати учням зрозуміти значення предметної площини на папері, навчитися свідомо розміщувати предмети на цій площині (основи ближчих предметів розміщувати на предметній площині нижче, а віддалених — вище; більш віддалені предмети зображувати не лише меншими, а й не дуже чіткими, іншими в кольорі). Ці закони лінійної та повітряної перспектив учитель пояснює учням протягом усього часу навчання малювання, розглядаючи репродукції картин художників, як-от: І. Шишкіна («Лісові далі», «Дуби», «Зима»), І. Левітана («Золота осінь», «Березовий гай», «Свіжий вітер», «Весна. Велика вода»), С. Васильківського («Ловлять снігура», «Козача левада»), С. Григор'єва («Воротар»), Т. Яблонської («Над Дніпром»), С. Шишка («Київ. Ру-санівка») та ін.

Для глибокого розкриття і усвідомлення теми уроку або для закріплення вивченої теми вчитель повинен використовувати таблиці чи репродукції картин. Аналіз їх допоможе учням краще зрозуміти величину предметів, що розміщені «ближче» і «далі», зрозуміти елементарні явища перспективи.

Щоб дітям легше було малювати звірів або інших персонажів казок, оповідань, учителеві треба підготувати іграшки та малюнки цих звірів, а якщо є можливість, то й показати чучела (зайчика, лисички та ін.). Показ їх треба завжди супроводжувати аналізом твору, незалежно від того, візьмуть діти для графічного вирішення теми ці персонажі чи ні. Це сприятиме розвитку образної уяви учнів.

Для успішного виконання теми бажано, щоб деякі компоненти композиції (дерева, хату, тин тощо) вчитель малював на класній дошці, даючи відповідні пояснення. Це дуже зацікавлює учнів, особливо коли це казкова тема. Треба, щоб учні сміливо, з захопленням і вільно приступали до виконання композиції. Вчитель повинен дати можливість учням організувати свої дитячі враження від баченого, прочитаного чи почутого, подбати, щоб діти повністю віддалися творчій праці.

Стежачи за самостійним виконанням роботи учнів над тематичним завданням, учитель своєчасними порадами запобігає помилкам тих, хто швидко «усе вже намалював». Типові помилки учнів учитель узагальнює й пояснює всьому класовіТакими загальними помилками у композиції можуть бути неправильні перспективні зображення дерев, дороги, будинків тощо. Деяким учням учитель допомагає знайти глибше вирішення теми, іншим вказує на неправильне в малюнку, радить намалювати нові деталі, щоб розкрити тему, тощо.

Вчителеві потрібно звернути увагу на те, щоб усі учні творчо працювали.

Чим більше учень захопиться роботою, тим менше він звертатиметься до вчителя за допомогою. Краще, якщо вчитель не виправляє помилок у малюнку учня, а допомагає йому самому побачити і зрозуміти свої помилки, підкаже, як їх виправити.

Після закінчення роботи олівцем учні з дозволу вчителя починають малювати фарбами. Вчитель нагадує, як користуватись кольоровими олівцями, фарбами і пензлем, пояснює, як закінчити роботу в кольорі. Учні, які не встигли домалювати у класі, закінчують малюнок вдома. Закінчення роботи в кольорі не слід відкладати на довгий час, бо зникне гострота першого враження дітей, і вони працюватимуть без належного бажання.

Закінчені малюнки вчитель аналізує разом з учнями, допомагає їм помітити свої помилки, ставлячи відповідні запитання. Таке обговорення привчає дітей уважніше виконувати тематичні завдання і не повторювати помилок.

Бажано, щоб кращі учнівські роботи експонувалися на шкільній виставці, це стимулює учнів до творчості. Такі виставки дають змогу учням порівнювати свої малюнки з малюнками товаришів, сміливіше і більш творчо працювати в майбутньому над тематичними малюнками й ілюстраціями до літературних творів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВНІ СФЕРИ МОВЛЕННЄВОГО ВПЛИВУ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.