Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Форми і методи ознайомлювальної профорієнтаційної роботи

План.

ОРІЄНТАЦІЇ УЧНІВ

Лекція 8. ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНОЇ

1. Форми та методи ознайомчої профорієнтаційної роботи.

2. Форми та методи професійної орієнтації, що активізують діяльність учнів по підготовці до вибору професії.

3. Методи вивчення особистості школярів з метою профорієнтації.

Література:

1. Боровский А.Б., Потапенко Т.М., Щекин Г.В. Система, методов профессиональной ориентации. Кн. 1. Основы профессиональной ориентации: Учеб.-метод. пособие. — К.: МЗУУП, 1993 — 164 с.

2. Захаров Н. Н., Симоненко В. Д. Профессиональная ориентация школьников. — М.: Просвещение, 1989. — 192 с.

3. Киселев С.Н., Нискородов В.В., Цыбулько Г.Я. Диагностические методы в профессиональной ориентации. – Славянск: «Печатный двор», 2001. – 200 с.

4. Професійна діагностика / Упорядник Т.Гончаренко. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 120 с.

5. Самоукина Н.В. Активизация школьников в профессиональном самоопределении. // Вопр. психологии. - №1. – 1990.

6. Соловйова Л. Система профорієнтаційної роботи в школі // Професійна діагностика / Упорядник Т.Гончаренко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 120с.

Форми профорієнтаційної роботи залежать від кількості учнів. Розрізняють колективні та індивідуальні форми роботи, у свою чергу колективні підрозділяються на групові і ланкові.

Під методами професійної орієнтації учнів розуміють способи спільної діяльності вчителів та учнів, що забезпечують підготовку школярів до усвідомленого професійного самовизначення.

Від застосовуваних методів у значній мірі залежить ефективність професійної орієнтації. Досвід роботи ряду вчителів-новаторів підтверджує висновок про те, що саме застосування означених методів дасть можливість поліпшити профорієнтаційну роботу.

По структурних компонентах форми і методи профорієнтації можна розділити на три групи: форми і методи ознайомлювальної профорієнтаційної роботи; форми і методи професійної орієнтації, що активізують діяльність учнів по підготовці до вибору професії; методи вивчення особистості школярів з метою профорієнтації.

До основних форм ознайомлювальної профорієнтаційної роботи, за допомогою яких здійснюється професійна освіта і професійне виховання школярів, відносяться:

- урок з повідомленням визначених відомостей профорієнтаційного характеру, а також з демонстрацією по ходу уроку або лабораторно-практичні заняття;

- профінформаційний урок;

- екскурсії на підприємства та у навчальні заклади;

- зустрічі з фахівцями і передовиками виробництва;

- участь у днях відкритих дверей у ПТУ, технікумах, ВНЗ;

- тематичні, літературно-художні вечори, усні журнали.

Ведучою формою організації профорієнтаційної роботи в процесі трудового навчання слугує урок у навчальних майстернях. В ході уроку в залежності від його змісту вирішують наступні профорієнтаційні задачі:

- виховання в учнів відповідального й активного відношення до свідомого і самостійного вибору професії;

- формування в них правильного розуміння сутності професійного самовизначення;

- виявлення і формування правильної мотивації вибору напрямку професійної діяльності, позитивного і рівного відношення до різних видів трудової діяльності;

- розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчого відношення до праці, спостережливості, допитливості, ініціативи і наукового мислення;

- виховання потреби у постійній самоосвіті, самооцінці й обліку своїх реальних можливостей;

- формування професійно важливих якостей з метою професійного самовизначення відповідно до психофізіологічних особливостей особистості й обліком потреб суспільства.

Вибір методів проведення профорієнтаційної роботи для кожного заняття залежить від навчальних, виховних і профорієнтаційних задач, змісту і характеру досліджуваного матеріалу, вікових особливостей учнів і рівня їхньої профорієнтаційної готовності.

Розглянемо найбільш характерні методи і їхнє застосування.

Розповідь. Її застосовують при викладенні відомостей про зміст праці представників різних професій; про вимоги, що висуваються професією до психофізіологічних особливостей особистості та ін.

Пояснення використовують для повідомлення, наприклад, школярам правил вибору професії; особливостей трудової діяльності фахівців різних професій; послідовності виконання різних трудових прийомів і операцій. При цьому вчитель вводить нові поняття і терміни (професія, спеціальність, предмет праці, знаряддя праці тощо), показує нові дії, прийоми роботи з інструментами, машинами, устаткуванням, демонструє навчальні таблиці, плакати, діаграми, схеми.

Розповідь і пояснення повинні бути достовірними, а факти, що повідомляються, відповідати дійсності, відбивати сучасний стан ринку праці, зміст праці представників різних професій. Викладати матеріал необхідно в логічній послідовності. Наприклад, повідомляючи відомості про професії, доцільно спочатку ознайомити учнів з характером праці і значенням даної професії, а потім вже зосередити увагу на вимогах професії до психофізіологічних особливостей учнів і шляхах одержання професії. І розповідь, і пояснення повинні бути чіткий і доказовими, а виклад - коротким, але емоційним.

Профорієнтаційна бесіда - найбільш розповсюджений метод. Бесіда завжди повинна бути логічно зв'язана з досліджуваним матеріалом. Готувати її треба заздалегідь. У процесі підготовки учням дають завдання, наприклад, зібрати інформацію про дану професію (з бесід з батьками, знайомими, використовуючи літературні джерела, передачі по радіо і телебаченню, інформацію з мережі Інтернет та ін.). Потім ці зібрані учнями відомості вчитель використовує на уроці.

Самостійне вивчення школярами відомостей про професії сприяє глибокому осмисленню ними знань про світ праці. Відсутність же самостійної роботи учнів веде до формалізму в знаннях. Розвитку мислення учнів і свідомому засвоєнню знань сприяє використання в бесіді проблемних ситуацій і евристичних питань.

Цілеспрямоване вивчення тих або інших аспектів праці людей, що підлягають раціоналізації й оптимізації, припускає споконвічне одержання комплексного знання про професії в цілому, необхідне для рішення різних науково-практичних задач. Оптимальна інтеграція знання про професії як складного соціального явища забезпечується при виділенні суб'єкта як її системоутворюючого фактору.

Емпіричне вивчення професій у психології праці, розпочате в 1920-1930-х рр., у 1950- 1970-х рр. знайшло методологічну завершеність. У 1920-1930-х рр. у Росії ця робота проводилася в двох основних напрямках. Перше припускало докладний опис і психофізіологічний аналіз професій для вирішення задач профвідбору, профконсультації, профнавчання, раціоналізації робочого місця, профілактики стомлення (Б. Ананьєв, Н. Бернштейн, С. Геллерштейн, Н.Левитов та ін.). Другий напрямок орієнтувався на класифікацію професій з метою їхнього проектування (С. Геллерштейн, О. Лазурський, І. Шпильрейн та ін.). Сформовані прийоми і принципи оформилися в спеціальний підхід – професіографію, під якою розуміють описово-технічну і психофізіологічну характеристику різних видів професійної діяльності. У результаті професіографії складаються профеіограми - зведення знань (соціально-економічних, технологічних, психофізіологічних) про професії й організацію праці, а також психограми професій. Психограма - психологічний "портрет" професії, представлений групою психологічних функцій, що актуалізуються даною професією.

Деякі дослідники вважають, що психограма повинна відповідати більш твердим вимогам, а саме: 1) відбивати необхідні і некомпенсуємі властивості, що висуваються до будь-якого середнього працівника; 2) відбивати бажані властивості, визначають можливість досягнення вищого рівня професіоналізму. Найбільш повна реалізація цих вимог забезпечується при aкмеологічному підході.

К. Маркова у визначенні робочих понять професіографії акцентує увагу на суб'єкті праці як системоутворюючому факторі професії: професіограма (що включає в себе і психограму) - це узагальнена модель успішного фахівця в даній області; це науково обґрунтовані норми і вимоги професії до якостей особистості фахівця, що дозволяють йому ефективно їх виконувати; психограмою є опис психологічної діяльності людини і її якостей, симетричних об'єктивної діяльності, але не співпадаючих з нею. Психограма відбиває соціальну норму професій.

Професіографічний підхід до вивчення особливостей діяльності суб'єкта містить у собі наступне: 1) схеми вивчення професії; 2) комплекс методів вивчення; 3) правила організації експерименту.

Схеми вивчення являють собою програму, що включає перелік питань, склад яких обумовлений конкретною метою дослідження. У 1921 р. В.М.Бехтерєв висунув ідею про комплексний підхід до вивчення професій. Так, деякі дослідження трудової діяльності суб'єктів проводяться спільно різними фахівцями (інженер, лікар, психолог).

У цілому можливі різні підходи до вивчення професій і побудові їх професіограм: комплексний (враховується широке коло характеристик: соціальних, технологічних, медичних, психічних); аналітичний (аналіз узагальнених нормативних і морфологічних показників структури професії). У першому блоці розглядаються об'єктивні характеристики професії, вироблені суспільним досвідом, у другому - психологічна діяльність людини і вимоги до її якостей.

А. К. Маркова пропонує задачно-особистісний підхід, при якому спочатку виділяють одиниці діяльності (за типом модулів). Основою модуля є визначена професійна задача, пов'язана з особистісними якостями суб'єкта. Таким чином, одна частина модуля включає об'єктивні професійні задачі, професійні знання, уміння, результати праці, друга частина модуля - психологічні характеристики суб'єкта, необхідні для виконання об'єктивних задач, знання, психологічні дії, особистісні якості та ін. Прикладом реалізації задачно-особистісного підходу може виступати професіограма державного службовця. Наведемо фрагмент її елементів.

І. Напрямок, види управлінської діяльності.

1) Координуюча.

ІІ. Професійні задачі управлінської діяльності.

1) Координація дій учасників (по вертикалі і по горизонталі управлінської ієрархії); розподіл функцій і ролей.

ІІІ. Професійні дії (прийоми, технології).

1) Прийоми забезпечення спільної роботи. Показ співробітникам переваг раціонального і гнучкого розподілу праці та кооперації зусиль між ланками організації, між посадами.

ІV. Результат (продукт).

1) Погоджені дії.

2) Задоволеність учасників.

V. Професійно важливі якості особистості державного службовця, необхідні для даного виду управлінської діяльності.

1) Здатність погоджувати з іншими власні дії.

2) Усвідомлення оптимальних способів координації.

3) Терпимість людей у діловому співробітництві.

У цілому в професії, наприклад, державного службовця виділяються такі напрямки (види) діяльності, як: інформаційно-аналітична, планувальна, регулююча, керівна, організаційно-виконавська, координуюча , контрольно-облікова, інноваційно-дослідницька, експертно консультаційна, представницька, діяльність саморозвитку (самоврядування), для кожного з яких розроблений свій модуль.

Таким чином, професіограма повинна відповідати ряду вимог: чітко виділяти предмет і основні результати праці; підкреслювати спрямованість праці на благо конкретної людини (гуманістичний людиноцентризм); не виділяти окремі складові професії, а описувати її цілісно в системі характеристик, особливо підкреслюючи її пріоритетні складові; показувати можливі лінії розвитку людини засобами професії, динаміку психічних новоутворень у процесі праці, що дозволяють людині вибирати оптимальні напрямки росту з урахуванням своєї індивідуальності; показувати перспективи змін у самій професії; мати спрямованість на вирішення практичних задач (профвідбір, навчання, раціоналізація трудової діяльності); відбивати некомпенсуємі професійно важливі якості.

Повертаючись до вищевикладеного, треба підкреслити, що при проведенні бесіди про конкретну професію використання професіограм набуває важливого значення. Розкривати зміст даної професії зручно відповідно до професіограми.

Незважаючи на певну простоту проведення бесіди, її варто готувати за заздалегідь складеним планом. От один з варіантів плану бесіди про професії.

1. Ознайомлення з історією розвитку даної професії.

2. Основний зміст праці фахівців цієї професії; галузі, у яких працюють фахівці; потреба підприємств міста, району, області в кадрах даної професії.

3. Знаряддя праці і матеріали, використовувані фахівцями цієї професії.

4. Умови праці.

5. Загальнотрудові, загальнотехнічні і спеціальні знання, уміння і навички, якими повинен володіти фахівець даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги професії до людини.

7. Економічні зведення про професії.

8. Підготовка кадрів і можливості професійного росту.

У старших класах можна рекомендувати проведення самостійних повідомлень профорієнтаційного характеру учнями. Застосування цього методу вимагає ретельної підготовки. Повідомлення можна давати за планом, наведеним вище.

Ефективній організації профорієнтаційної роботи сприяє застосування поряд зі словесними наочних методів. Демонстрація досліджуваних об'єктів, процесів може слугувати не тільки підтвердженням матеріалу, що викладається, але і джерелом знань (наприклад, спостереження за працею робітників під час екскурсії). Тут можливі наступні види демонстрації:

- натуральні об'єкти (вироби, виконані учнями і професіоналами, інструменти і пристосування, машини і механізми), технологічні процеси;

- зображення об'єктів (картини, плакати, слайди, відеофільми і т.п. );

- прийоми роботи під час лабораторно-практичних робіт.

Велику роль у роботі з профорієнтації відіграють профорієнтаційні уроки, що проводять у старших класах. На них розглядають теоретичні і практичні питання підготовки до вибору майбутньої професії. На уроках застосовують різні методи: бесіду, розповідь, пояснення, диспут, самостійне складання професіограм, звітів про профорієнтаційний захід.

У кожному класі доцільно мати свою бібліотеку профорієнтаційнпрофорієнтаційної літератури. Її необхідно постійно поповнювати. Один раз у чверть профорієнтаційні уроки можна присвячувати обговоренню літератури, що надійшла. План уроку може бути таким: спочатку дати загальну інформацію про поповнення бібліотеки, потім 3-4 учня розповідають про зміст нових книг.

Ця форма роботи забезпечує систематичне ознайомлення учнів з новинками літератури по профорієнтації, учить їх самостійно працювати над книгою і вносити в профінформаційну роботу елементи самостійності.

Велику користь приносять уроки, на які вчитель запрошує фахівців. Вони розповідають про свою професію, відповідають на питання учнів щодо вибору професії.

Екскурсія - одна з важливих форм по ознайомленню учнів з організацією виробництва, технікою, технологією й основними професіями різних підприємств. Для успішного проведення екскурсії треба чітко визначити її тему, навчально-виховну і профорієнтаційну мету, дату проведення. Виділяють три її етапи: підготовка, проведення і підведення підсумків екскурсії.

У підготовці вчителя до екскурсії значне місце займає планування. Воно дозволяє провести її відповідно до поставлених цілей. Планують екскурсії на початку навчального року. При цьому уважно вивчають шкільну програму з праці, у якій визначений не тільки обсяг знань, що підлягають засвоєнню учнями кожного класу, але і подані вказівки про характер досліджуваного в ході екскурсії об'єкта.

Аналіз шкільної програми допомагає учителеві визначити підприємства, що стануть об'єктами для вивчення в ході екскурсії. На цих підприємствах школярі знайомляться з організацією і технологією виробництва, господарсько-економічною діяльністю, характером і змістом праці робочих масових професій. Критерієм добору підприємств слугує високий рівень організації виробництва, можливість демонстрації сучасної техніки і технологічних процесів виробництва, розмаїтість професій і спеціальностей.

У процесі підготовки до екскурсії вчителю доцільно ознайомитися з деякими посібниками з основ техніки, технології й організації праці, з довідковою літературою, що має відношення до змісту програмного матеріалу і майбутньої екскурсії. При цьому він розробляє план майбутньої екскурсії. Безпосередньо перед екскурсією вчитель відвідує підприємство, уточнює хід її, час проведення, домовляється про виділення екскурсовода, з яким погоджує план екскурсії, відбирає об'єкти для спостереження, продумує зміст вступної бесіди і пояснень по ходу екскурсії, готує перелік питань, на які учні повинні одержати відповіді в ході екскурсії, погоджує заходу щодо забезпеченню безпеки перебування учнів на підприємстві під час екскурсії, а також домовляється з передовими робітниками про бесіду зі школярами. Перед екскурсією вчитель повідомляє учням тему і її мету, план і порядок проведення спостережень, визначає завдання (індивідуальні або групові) по зборі потрібної інформації, уточнює форму підведення підсумків екскурсії. На занятті, що передує екскурсії, можна ознайомити школярів зі структурою підприємства, на якому буде проходити екскурсія.

Починають екскурсію вступною бесідою екскурсовода про історію підприємства, його продукцію, про успіхи колективу, про ведучі професії підприємства і потреби в них. У цей же час учнів знайомлять із правилами техніки безпеки на підприємстві. Далі школярів знайомлять з головними технологічними лініями виробництва, передовими технологіями виробництва, спостерігають за діяльністю робочих різних професій безпосередньо у виробничих умовах.

У ході заключної бесіди екскурсовод відповідає на питання учнів. По закінченні екскурсії школярі складають звіти. Їх перевіряє вчитель і потім підводить підсумки екскурсії. За уроці-екскурсії вчитель може виставляти й оцінки.

Розвитку інтересів учнів до оволодіння трудовими професіями сприяють тісні зв'язки школи з ПТУ, технікумами, ВНЗ, зокрема такі форми роботи, як спільні зустрічі шкіл і навчальних закладів, екскурсії, дні відкритих дверей в училищах, технікумах, вищих навчальних закладах, індивідуальна робота з учнями, що виявляють інтерес до визначених професій.

Відвідуючи училище, школярі знайомляться з організацією навчального процесу і позанавчальною діяльністю, зустрічаються з майстрами-наставниками, учнями. Нижче наведений план екскурсії в ПТУ.

План

Навчальна мета: ознайомити учнів з учбово-виробничою базою училища, умовами навчання й організацією дозвілля учнів, із професіями, по яких здійснюється підготовка в професійно-технічному училищі.

Розвиваюча мета: формувати поняття про ПТУ як тип навчальних закладів по професійній підготовці, мотиви професійного самовизначення.

Виховна мета: сприяти вихованню в учнів поваги до робочих професій.

Підготовка екскурсії

Попередньо учитель відвідує училище і намічає план екскурсії. З керівництвом училища вирішує питання про хід екскурсії і виділення екскурсовода з числа працівників училища. Екскурсоводом може бути директор, завуч, викладач або майстер училища.

Разом з екскурсоводом учитель розробляє план до вступної бесіди. У ній можуть бути відбиті питання: коли й у зв'язку з чим створене училище; його становлення; професії і спеціальності, по яких здійснюється підготовка робочих кадрів в училищі; матеріально-технічна база; умови навчання учнів і організація дозвілля.

Далі вчитель разом з екскурсоводом вибирає найбільш оптимальний маршрут відвідування учнями класних кімнат, кабінетів, майстерень, визначає об'єкти, що вимагають особливої уваги учнів.

На заняттях учитель готує учнів до екскурсії, повідомляє мету і план, задає учням питання, на які вони повинні дати відповіді після екскурсії у своїх звітах.

Зразковий перелік питань:

1. Фахівців яких професій готує училище?

2. Який кабінет, майстерня більше усього вам сподобався? Чому?

3. Яку з побачених в училищі професій ви хотіли б опанувати? Чому?

4. Якими перевагами користуються учні професійно-технічних училищ?

Хід екскурсії:

Екскурсія починається з вступної бесіди, наприкінці якої учні задають питання. На них відповідає екскурсовод. Далі школярі разом із вчителем та екскурсоводом приступають до огляду кабінетів, майстерень. Бажано, щоб кожен кабінет представляв викладач або майстер, що веде заняття в даному кабінеті. Вони коротко знайомлять з організацією й устаткуванням кабінету, розповідають про професії, навчання яким проводиться в даному кабінеті, цеху.

Екскурсія закінчується заключною бесідою. З метою з'ясування професійних намірів в учнів проводять анкетне опитування, їх запрошують на день відкритих дверей. На наступному занятті школярі здають звіти про екскурсії, відповіді на питання анкети.

Зустрічі з фахівцями - представниками різних професій - одна з форм ознайомлювальної профорієнтаційної роботи, форма пропаганди професій, необхідних даному економічному району, і виховання в учнів поваги до людей праці.

Успіх у проведенні зустрічі з представниками різних професій залежить від попередньої підготовки, у процесі якої треба поговорити з фахівцем, уточнити план бесіди, і від самого фахівця, що проводить зустріч. Він повинний добре знати свою професію, бути захопленим своєю справою, з повагою відноситися до товаришів, з якими працює, прагнути передати учням це відношення до професії.

Позитивний вплив на учнів роблять виступу фахівців-випускників школи. Учитель допомагає фахівцеві підготувати виступ; розкриває мету зустрічі; роз'яснює конкретні задачі його бесіди з учнями; обговорює з ним план розповіді про професії; допомагає відібрати інформаційний матеріал; готує наочні приладдя.

Фахівець розповідає про свою професію: дає загальні зведення про професії, характеризує процес праці, розкриває санітарно-гігієнічні умови праці, уточнює психофізіологічні вимоги професії до людини, повідомляє про можливості професійної підготовки.

Диспути також виступають однією з форм професійної освіти учнів, вони стимулюють їхню пізнавальну активність. При проведенні диспуту важливо створити обстановку відвертого обговорення при направляючій ролі вчителя.

У підготовці учнів до вибору професії велику роль грають також тематичні літературно-художні і музичні вечори, усні журнали, конкурси, вогники тощо.

У процесі проведення усного журналу учням подають відомості про професії, розкриваючи значення багатьох з них. Щоб журнал викликав інтерес, підвищував активність учнів, треба до підготовки кожного номера залучати самих школярів, а в ході проведення журналу організовувати технічні конкурси, вікторини, диспути, включаючи повідомлення про трудові успіхи якого-небудь класу, окремих учнів, бесіди з представниками різних професій і т.ін.

Важливою формою позакласної роботи з професійної освіти учнів є перегляд і обговорення кінофільмів і телевізійних передач профорієнтаційного змісту. Колективні перегляди й обговорення кінофільмів і телепередач вчать школярів правильно розуміти їхній зміст, сприяють розвитку професійного інтересу тощо. Вчителю самому необхідно переглянути кінофільм, оцінити його зміст, пізнавальне і виховне значення для школярів, визначити, яка підготовча робота з учнями повинна бути проведена. Перед переглядом варто поговорити з дітьми, поставити перед ними питання, на які вони повинні знайти відповідь у фільмі, познайомити з деякими героями.

Обговорення доцільно проводити після перегляду, але не дуже затягуючи. Можна запропонувати школярам наступні питання: який зміст кінокартини (телепередачі), назвіть головних героїв; у чому полягає зміст і романтика праці героїв; якими засобами праці вони користуються; що є предметом їхньої праці; охарактеризуйте етапи трудового становлення героїв.

Велику роль в ознайомлювальній профорієнтаційній роботі відіграє організація та оформлення в школах учбово-методичних кабінетів.

Особливого значення у проведенні профорієнтаційної роботи набувають і засоби наочної інформації в навчальних майстерних шкіл: стенди, плакати, різні виставки, вітрини, стінгазети, альбоми.

Стенди, що відбивають досягнення в області науки, техніки і виробництва ("Наука і техніка в століття НТР", "Новини науки, техніки і виробництва" та ін.), можна розмістити не тільки в майстернях, але й у коридорах. Тут же можна вивішувати стінгазети, що розповідають про роботу майстерень, гуртків технічної творчості, про передовиків виробництва, досягнення базового підприємства.

Там же можна розмістити професіограми найбільш розповсюджених професій і спеціальностей. Професіограми можна оформити у вигляді планшетів. Таке оформлення дозволяє звернути увагу школярів на істотні сторони професій, представити їх якомога дохідливо і ясно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Витяг з Резолюції 1 частини 1 Сесії Генеральної Асамблеї ООН	\|	Переклад прийменника по з російської мови на українську

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.