Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Прізвища

Імена по батькові

Імена

Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові

1. Українські, російські й білоруські імена мають, як правило, візантійське походження; їх давала церква в канонічній, однаковій для всіх трьох народів формі. Українські й білоруські імена протягом віків поступово змінювалися й відходили від канонічних (порівняйте: Алексей і Олексій, Олекса; Бестафій і Остап, Агрипана і Горпина та ін.) – Пізніше ці народні варіанти канонічних імен були визнані офіційними особовими іменами українців і білорусів. Тому, коли виникає потреба в перекладі, то в російському тексті українські й білоруські імена передаються їх російськими відповідниками, і навпаки – російські й білоруські імена в українському тексті передаються їх українськими відповідниками.

У російській мові для передачі національної приналежності письменників, акторів інших народів дозволяється відступ від традиції (тобто зберігається білоруське чи українське написання імен: Павло Тичина, Пятрусь Бровка, Микола Бажан та ін ).

2. Значні труднощі становить написання імен народів Сходу. Звичайно такі імена Супроводжуються словами на позначення родинного стану, соціальних стосунків, поваги та ін. Ці слова можуть писатися з іменами разом, окремо і через дефіс.

а) Разом із власною назвою пишуться слова бай, бібі, заде, джан (Марабай, Подшобібі, Гусейнзаде, Алімджан);

б) через дефіс пишуться слова ага, ака, бек, паша, хан, мелік (Мустафа – ага, Хайдаркул – ака, Касум – бек, Осман – паша, Аюб – хан);

1. Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфікса -ович: Ігорович, Гордійович, Васильович, Семенович, Олексійович, Костянтинович, Сидорович, Сергійович, Семенович.

2. При утворенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а) (після голосних -ївн(а)): Борисівна, Гордіївна, Петрівна, Тимофіївна, Кузьмівна, Миколаївна.

1. Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець.

2. Усі чоловічі прізвища на приголосний відмінюються. Нагадаємо деякі складні випадки відмінювання:

– чоловічі прізвища типу Андрухів (Андрійків, Василів, Васильків, Васьків, Герасимів, Іванців, Яцьків та ін.) відмінюються за таким зразком: Андрухів, Андрухова, Андрухову, Андруховим, при Андрухові (напр.: видана п. Андрухову...);

– чоловічі прізвища типу Стефанишин (Ковалишин, Яцишин, Федоришин, Якубишин та ін.) відмінюються за таким зразком: Стефанишин, Стефанишина, Стефанишину, Стефанишина, Стефанишиним, при Стефанишину;

– чоловічі прізвища типу Іваньо (Леньо, Павцьо, Юрко, Бадзьо та ін.) відмінюються за таким зразком: Іваньо, Іваня, Іваневі (Іваню), Іваня, Іванем, при Іваневі (Іваню, Івані);

– якщо чоловіче прізвище збігається з назвою професії, то виникає потреба розрізняти їх: у загальній назві при відмінюванні відбувається перестановка голосного і приголосного (швець – шевця, жнець – женця); у прізвищах ці зміни не відбуваються; Швець – Швеця – Швецем, Жнець – Жнеця – Жнецем та ін.;

– у чоловічих прізвищах типу Муха, Солоха, як і в загальних назвах цього типу, обов’язковим є чергування (Муха – Мусі, Солоха – Солосі).

Слід намагатися у документах ставити ці прізвища у вихідній формі (доцент Муха І.П.);

– якщо чоловіче прізвище за написанням і звучанням повністю збігається з назвами тварин і неживих предметів, то може так трапитися, що в офіційному документі таке прізвище викличе комічний ефект (...погодьте з п. Левом... видано п. Зайцю...) і різко знизить стиль викладу. Щоб уникнути цього, такі прізвища слід вживати обов’язково в поєднанні з ім’ям, іменем по батькові, ініціалами, назвою посади, званням та ін. (повідомлення проф. І.В.Сороки, здійснено головним інженером О.П.Дубиною, за розпорядженням директора заводу тов. Криси С.М. ...). У практиці можна зустрітися з невідмінюванням таких прізвищ, що є порушенням норми (проте в окремих випадках воно може допускатися).

3.Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.

Слід мати на увазі, що:

– жіночим відповідником до чоловічого прізвища типу Василишин може бути і (Ганна) Василишин – невідмінюване, і (Ганна) Василишина – відмінюване прізвище. Відмінюється останнє за таким зразком: Василишина, Василишиної, Василишиній, Василишину, Василишиною, при Василишиній;

– завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів: Угрин, Сербин, Литвин, Волошин (не відмінюється і жіноче прізвище Логвин; воно відповідає чоловічому особовому імені).

4. Російські прізвища по–різному передаються в українській мові:

1. Російський звук е,польськііе, болгарський і сербський е, чеські е, ĕ після приголосних передаються літерою е: Александров, Бестужев, Вельгорський, Венгеров, Веселовський, Державін, Кузнецов, Лермонтов, Озеров, Петров, Степанов, Тургенєв, Федін, Шмельова; Белич, Броневський, Веслав, Залеський, Мечислав, Міцкевич, Мічатек, Недич, Седлачек, Сенкевич, Сераковський, Ценкий, Чапек.

2. Російський звук е передається літерою є в таких випадках:

а) На початку слів: Євдокимов, Євтушевський, Єгоров, Єланський, Єлизаров, Єршов, Єфимов.
б) У середині слів після голосного та при роздільній вимові після приголосного: Бердяєв, Буєраков, Вересаєв, Гуляєв, Достоєвський, Ісаєнков; Аляб’єв, Афанасьєв, Григор’єв, Євгеньєва, Зинов’єв.
в) Після приголосних (за винятком шиплячих,р і ц) у суфіксах -єв, -єєв російських прізвищ: Ломтєв, Медведєв, М’ятлєв, Тимірязєв; Алексєєв, Веденєєв, Гордєєв, Матвєєв, Менделєєв, але: Муромцев, Нехорошев, Писарев, Подьячев, Усвятцев; Андреєв, Аракчеєв, Мацеєв, Плещеєв, а також у болгарських: Ботев, Друмев і под.
г) Коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ): Бєлінський, Звєрєв, Лєсков, Мєстечкін, Насєдкін, Пєшковський, Рєпін, Столєтов, Твердохлєбов.

3. Ё. Російська літера ё передається:

а) Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й+о: Йолкін; Бугайов, Воробйова, Окайомов, Соловйов.
б) Через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьоров, Верьовкін, Дьорнов, Корольов, Новосьолов, Семьоркін, Тьоркін. Але у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Артемов, Семенов, Федоров і т. ін.
в) Через о під наголосом після ч, щ: Грачов, Лихачов, Пугачов, Щипачов.

4. Польське сполучення літер іо передається:

а) Сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйовський, Мйодович, Пйотровський.
б) Через ьо після м’яких приголосних: Аньолек, Генсьорський, Козьолецький.

5. И (І) передається переважно через и в прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Величков, Живков, Христов; Белич, Караджич, Милетич, Радич, Ягич; але через ї після голосного: Раїч, Стоїч та через і – на початку слова: Ікономов, Ілієв; Івич, Ігнатович.

У польських, чеських і словацьких прізвищах іпередається:

а) Через іна початку слова та після приголосного: Івашкевич, Зволінський, Лінда, Міцкевич; Індра, Єдлічка, Мічатек.
б) Через и після шиплячих і в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович): Бжозович, Козицький, Конопницька, Коперник, Ceнкевич, Шимчак; Гавлик, Жижка, Міклошич, Фучик.

6. Російська літера и передається:

а) Літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігнатов, Ігнатьєв, Ісаєв; Багіров, Гагарін, Мічурін, Пушкін.
б) Літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа): Воїнов, Гур’їн, Ізмаїлов, Ільїн.
в) Літерою и:

1) Після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Гаршин, Гущин, Дорожин, Лучин, Цецилін, Чичиков, Шишкін, Щиглов; це стосується й прізвищ інших народів: Абашидзе, Вашингтон, Джигарханян, Жильєрон, Тажибаєв; Цицерон, Чиковані тощо; також Чингісхан, але перед голосним пишеться і: Жіоно, Тиціан.
2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської мов та інших слов’янських мов: Борисов, Ботвинник, Вавиловський, Виноградов, Глинка, Данилов, Казимирський, Кантемир, Кирилов, Кисельов, Миронов, Митрофанов, Мишкін, Никифоров, Одинцов, Пивоваров, Пиляєв, Писарев, Смирнов, Тимофєєв, Титов, Тихомиров, але: Нікітін, Ніколаєв, Філіппов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських.
3) У префіксі при: Прибилкін, Привалов, Пришвін.
4) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бєликов, Голик, Котельников, Крутиков, Новиков; Гнідич, Григорович, Кулинич, Станюкович, Трублаєвич; Голицин, Палицин; Радищев, Татищев.

7. Російську літеру ы (польську, чеську, словацьку у) передається літерою и: Крутих, Малицин, Рибаков, Циганков, Чернишов; Виспянський, Пташинський; Масарик.

Білоруські прізвища передаються за традицією: Журавський, Короткевич, але: Бядуля, Янка Купала, Цьотка й под.

8. Ą, Ę.Польські носові ą, ę передаються:

а) Сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбровський, Заремба, Кемпа.
б) Сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайончек, Пайонк, Пйонтек, Свьонтек; Венгжинович, Єндриховський, Свенціцький.

9. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаються відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), -дзьк(ий): Броневський, Даргомижський, Маяковський, Мусоргський, Островський; Гомулицький, Городецький; Грудзький, Завадзький; так само з ь пишуться російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськой (Луговська), Трубецькой (Трубецька).

М’якість польських приголосних n’, s’, с’ (dz’) у прізвищах перед суфіксами -ський, -цькийі м’якими приголосними не позначається м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік. В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передається літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюравець, Сятковський.

10. Прізвища з прикметниковими закінченнями. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бєлий, Зоркий, Крайній; Бєла, Горова, Крайня. Закінчення -ой передається через -ой: Донськой, Полевой, Толстой.

Прикметникові закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських -ý, польських -у, болгарських -и передаються через -ий: Бялий, Гартний, Гуляшкий, Неврлий, Неєдлий, Новотний, Палацький.

11. Апостроф. Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.

12. Ь.

а) Знак м’якшення пишеться в прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

1) Перед я, ю, є, ї: Дьяконов, Панкратьєв, Третьяков, Полозьєв, Саласьєв, Ульянов, Ільюшин, Ананьїн.
2) Перед приголосними: Вольнов, Коньков.
3) У кінці слова: Лось, Соболь.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо: Дягилев, Зябрєв, Ляпунов, Цявловський, Тюменєв.

б) Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом’якшується: Глуховець, Скиталець.

Примітка. У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Клаузевіц, Ліфшиц, Моріц.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Конвенція міжнародної організації праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.