Під віком людини розуміють певний період її розвитку, якісно своєрідний ступінь формування її особистості.

Подходы к установлению минимального возрастного предела являются разнообразными:

10 лет – Австралия;

11 лет – Турция;

12 лет – Израиль, Нидерланды, Сан-Марино;

13 лет – Узбекистан, Эстония, Франция;

14 лет – Южная Корея, Болгария, Таджикистан, Молдова, Казахстан, Беларусь, Армения, ФРГ, Азербайджан, Литва, Латвия, Киргизия, Грузия, Таиланд, Аргентина;

15 лет – Дания, штат Техас, Швеция, Польша,

16 - 17 років (США, Англія, Данія, Бельгія і ін.).

18 лет – Испания.

!!!Лицо считается достигшим возраста уголовной ответственности, начиная с нуля часов суток, следующих за днем рождения.

!!! Из-за отсутствия документов, которые бы подтверждали возраст лица необходимо проведение судебно-медицинской экспертизы. Если эксперт устанавливает возраст несовершеннолетнего лица, то при определении его года рождения, например, «обвиняемый родился в 1994 году», днем рождения будет считаться последний день в этом году – 31 декабря 1994 года. Если же судебно-медицинская экспертиза определила возраст несовершеннолетнего лишь минимальным и максимальным количеством лет, например, возраст несовершеннолетнего 14 – 15 лет, то днем его рождения также будет последние сутки более раннего года рождения.

Кримінальна відповідальність у віці 7 років допускається в Єгипті, Лівані, Іракові і ряді інших держав.

Встановлення однакового віку (14-16 років), з настанням якого особа, що вчинила злочин, визнавалася суб'єктом злочину, у кримінальних кодексах країн СНД пояснюється їхнім прийняттям у 1960-1961 р. у період активної систематизації і кодификації кримінального законодавства в СРСР. Так, у ч. 1 ст. 22 КК України передбачається настання загальної кримінальної відповідальності у віці 16 років, а у ч. 2 за злочини, що представляють підвищену суспільну небезпеку – з 14 років.

В основу зниження віку кримінальної відповідальності, як відзначає В.Я. Таций, покладені такі критерії:

- рівень розумового розвитку, свідомості людини, що свідчать про можливість вже в 14 років усвідомлювати суспільну небезпеку і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 22 КК;

- значна поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

- значна суспільна небезпека (вага) більшості з цих злочинів.

Однак тут виникають деякі проблеми, оскільки кожна людина унікальна у своєму розвитку. Зупинитися саме на цьому віці вирішили тільки через гуманність, по-гарному, треба було б знизити вік кримінальної відповідальності на кілька років, оскільки в нас у країні спостерігається зріст «малолітньої злочинності», а ефективних заходів застосувати не можна - закон не дозволяє. Значення має і 18-річний вік: повна кримінальна відповідальність настає саме з цього віку, оскільки ряд злочинів може бути вчинений тільки особами які досягли цього віку: військові злочини; злочину проти правосуддя, вчинені суддями і прокурорами; залучення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Обмеження мінімального віку кримінальної відповідальності (14—16 роками) пов'язано з тим, що саме у цьому віці відбувається " становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні бурхлива енергія, емоційність, імпульсивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливі, люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, КК передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ XV Загальної частини КК).

Таким чином, встановлення загального віку кримінальної відповідальності з 16 років, а за окремі злочини — з 14 років, обумовлено тим, що з досягненням цього віку особа повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у т.ч. злочинну.

Оскільки вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, має правове значення, органи досудового слідства і суди повинні вживати заходів щодо встановлення віку неповнолітнього — дати його народження. У разі притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності його вік встановлюють відповідно до документів про народження (число, місяць, рік народження). Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступної доби. При цьому враховуються місце народження особи і місце вчинення злочину, якщо вони знаходяться в різних часових поясах. За відсутності документів про народження вік особи встановлюється на підставі висновку, судово-медичної експертизи. При цьому днем народження особи є останній день названого експертом року, а при визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слід виходити із пропонованого експертами мінімального віку цієї особи.

Хоча за загальним правилом кримінальна відповідальність настає при досягненні особою 16 років, суб'єктами окремих злочинів (більшість військових злочинів, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність тощо) можуть бути лише особи, яким виповнилося 18 років. Суб'єктом злочинів проти правосуддя, що вчиняються, наприклад, суддями, може бути лише особа, яка досягла 25-річного віку.

Вчинення злочину неповнолітнім визнається обставиною, яка пом'якшує покарання (п. З ч. 1 ст. 66).

Кримінальне законодавство України не визначає максимального віку кримінальної відповідальності, тобто будь-яка людина похилого віку у разі вчинення нею злочину визнається суб'єктом злочину

Говорячи про верхню границю віку кримінальної відповідальності, потрібно відзначити, що довічне позбавлення волі не призначається особам, у віці до 18 років і що досягли 65-річного віку на момент винесення вироку. Виправні роботи й обмеження волі не призначаються жінкам та чоловікам, що досягли пенсійного віку.

ВИСНОВОК:

Важливою і невід'ємною ознакою суб'єкта злочину є вік осудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Зазначимо, що як теорія кримінального права, так і кримінальне законодавство різних правових систем, пов'язують із віком суб'єкта злочину настання кримінальної відповідальності. Приміром, згідно ст. 18 КК, кримінальній відповідальності підлягає особа, що вчинила злочин після досягнення встановленого законом віку (14 чи 16 років).

Кримінальний закон не містить спеціальної норми, що визначає поняття віку, він тільки вказує на вікові межі настання кримінальної відповідальності.

Отже, виходячи з вимоги кримінального закону, випливає положення про те, що особа, яка не досягла встановленого законом віку, та вчинила злочинне діяння, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності і, таким чином, не є суб'єктом злочину.

Будучи однією з основ проблеми суб'єкта злочину, вік кримінальної відповідальності як у нашій державі, так і в багатьох країнах світу досить динамічний. Ця обставина, як видається, пояснюється, передовсім, волею законодавця, який виходить із відповідних історичних умов розвитку суспільства і кримінальної політики держави по боротьбі зі злочинністю на відповідних етапах його розвитку. При цьому, встановлюючи вік кримінальної відповідальності, законодавець враховує дані медицини, психології, педагогіки та інших наук, а також виходить з типових для більшості підлітків умов їхнього розвитку і формування на різних стадіях життєвого шляху.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Третє питання. Вік і його вплив на кримінальну відповідальність.	\|	Тема № 11: Стадії здійснення злочину

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.