Трави — Herbae

Травами у фармацевтичній практиці називають висушені (рідше свіжі) всі надземні частини трав’янистих рослин, тобто стебла з листками, квітками, іноді з плодами.

Стебло — головний осьовий орган рослин. Стебло з розміщеними на ньому листками і бруньками називається пагоном (Cormus).

Бруньки (Gemmae) — це зародки пагонів. Вони складаються із короткого стебла з конусом росту на верхівці та листочків, розміщених у черепицеподібному порядку, тісно притиснутих один до одного. Вегетативні бруньки містять лише зародки вегетативних органів; генеративні (квіткові) - зародки квіток і суцвіть; змішані - вегетативних і генеративних органів.

Квіткові бруньки, що містять зародок однієї квітки, називаються пуп’янками (Alabastrae).

Місця прикріплення листків до стебла називаються вузлами, а ділянки стебла між двома вузлами одного пагона — меживузлями; кут між стеблом і листком у місці його відходження має назву пазухи листка.

Довжина меживузля у різних рослин неоднакова. Стебла з нерозвиненими вкороченими меживузлями так і називаються — вкорочені. Вузли на них дуже зближені й листки утворюють прикореневу розетку.

Видовжене безлисте стебло, яке закінчується квіткою або суцвіттям, називається квітковою стрілкою (примула, кульбаба, подорожник). У деяких рослин стебло порожнисте (валеріана, рослини родини селерових). Порожнисте стебло з потовщеними вузлами у рослин родини злакових називається соломиною.

Стебла бувають прості (гірчак зміїний), галузисті, вилчасто-галузисті (хамоміла, дурман тощо).

За положенням у просторі їх розподіляють на прямостоячі (деревій, шавлія, пижмо), підведені (чебрець), лежачі, або сланкі (повзучі) (мучниця, барвінок, якірці), виткі (ліани: хміль, пасифлора, стефанія) та чіпкі (марена).

Стебла переважно мають циліндричну і чотиригранну форму (поперечний зріз їх має форму округлу або чотирикутника), ребристу (грицики, звіробій), борознисту (селерові), ребристо-борознисту (хамоміла). Стебла бувають голі, густо опушені

(мати-й-мачуха) і шершаво-опушені (оман високий).

Продовження життя стебел здебільшого обумовлюється життєвою формою рослин. За життєвою формою рослини поділяються на трав’янисті, напівкущі, кущі і дерева. Так, стебла трав’янистих однорічних, дворічних і багаторічних рослин розвиваються упродовж одного вегетаційного періоду, тобто з весни до осені, а восени відмирають.

Дворічні рослини першого року розвивають прикореневі розетки листків, а на другий рік життя — видовжені стебла з квітками і плодами, після чого рослини гинуть. У багаторічних трав’янистих рослин підземні органи (корені, кореневища, цибулини) в зимовий період зберігаються під землею, а навесні утворюють нові надземні пагони.

Напівкущі мають здерев’янілу багаторічну нижню частину стебла і верхню - трав’янисту, яка щороку відмирає, а весною відростає (шавлія, чебрець). У кущів стебла багаторічні, повністю здерев’янілі і галузяться майже біля самої землі (шипшина, смородина). Нерідко виділяють ще групу кущиків, які відрізняються від кущів невеликою висотою (мучниця, брусниця, чорниця). Дерева мають дуже розвинуті багаторічні здерев’янілі стебла, які поділяються на головний стовбур і стебла (гілки) другого, третього й інших порядків (дуб, липа, береза, тощо).

Рослини певної життєвої форми мають умовні позначення:

Макроаналіз трави. На сухій сировині визначають опушеність рослини, її колір, запах, жилкування листків, розміри стебла. Діаметр квітки або суцвіття визначають на сухому зразку, довжину і ширину листків — у розмоченому вигляді. У розмочених травах визначають форму і характер листка, листкорозташування, характер прикріплення листка до стебла, форму стебла, тип суцвіття, будову квітки і тип плода, якщо вони є. Листки, квітки і плоди відривають і досліджують окремо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Листя — Folia	\|	Квітки — Flores

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.