Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Ключові терміни та поняття

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ І РОЗСЕЛЯНЮВАННЯ УКРАЇНИ


· кооперування

· колективізація

· колгоспи

· куркульство

· розселянювання України

 

· політика ліквідації куркульства як класу

· правий ухил в ВКП(б)

· машинно-тракторні станції


Місце аграрного сектора в сталінській моделі побу­дови соціалізму. Домінуючою ланкою в цій моделі були не перетворення в с/г в інтересах селянина, а форсована індустріалізація. Роль аграрного сектора заключалася фактично в «обслуговуванні» процесу індустріалізації: дати необхідну кількість хліба для експорту (в замін на техніку з-за кордону) та для прохарчування зростаючих промислових міст і армії, а також забезпечити промис­ловість необхідною кількістю робочих рук і технічної си­ровини. Звідси і доля радянського сільського господар­ства: нести на собі тягар «великого стрибка» в індуст­рії.

Провести перекачку коштів із села в промисловість шляхом встановлення занижених цін на сільськогосподарську продукцію не вдалося: селяни просто відмовилися продавати свій товар за цінами, котрі становили 1/8 ринкових. На поч. 1928 р. вибухнула «криза хлібозаготівель», що потягну­ла за собою вживання з боку держави надзвичайних за­ходів. Сталін та його оточення дедалі більше підходили до думки, що потреби індустріалізації простіше і гарантовніше можна задовольнити, спираючись не на 25— ЗО млн. індивідуальних селянських господарств, а на 200—300 тис. колгоспів. А на Україні, напр., на осінь 1928 р. було колективізовано менше 4 % селянського землекористування — це була надзвичайно слабка опо­ра для здійснення грандіозних планів індустріалізації.

Початок кардинальних змін в сільському господарстві. В 1929 р. на лис­топадовому пленумі ЦК ВКП(б) було проголошено гас­ло суцільної колективізації. Керівництво України фак­тично підтримало Сталіна, Молотова, Кагановича в спра­ві форсування колективізації. І хоча першим п'ятиріч­ним планом передбачалося колективізувати по СРСР всього 18—20 %, а по Україні—ЗО % селянських гос­подарств, пленум взяв курс на прискорену колективіза­цію. А 1-й секретар ЦК КП(б)У С. Косіор, що виступив на підтримку цього курсу, закликав селян України по­казати приклад: замість осені 1931 року, як намічалося постановою ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», за­вершити колективізацію вже восени 1930 року.

Здійснення колективізації. Цей процес можна поді­лити на декілька етапів: 1) 1929—1930 рр.—всеохоплююча, прискорена, суцільна колективізація, яка перетво­рилася на комунізацію, з утворенням господарств мак­симального рівня усуспільнення, «об'єднувалося» в кол­госпи все — крупна рогата худоба, коні, птиця. Ситуація в цей період погіршувалася тим, що місцеві власті про­являли надмірні зусилля до «перевиконання» планів і «випередження» строків. Так в Україні на 20 січня 1930 р. було колективізовано 15,4 %, а на 1 березня—вже 62,8 % господарств. Селянство, в свою чергу, чинило опір: з січня по червень було вчинено 1500 теракцій про­ти представників Радянської влади.

2) серед.-др. пол. 1930 року—наростання напруги в стосунках селян з владою, потік скарг і претензій у цен­тральні установи. Сталін вирішив випустити пару — в «Правді» з'являється його стаття «Запаморочення від успіхів», в якій у перегинах звинувачується місцева влада. ЦК партії приймає постанову «Про боротьбу з ви- кривленнями партлінії в колгоспному русі». Починається масовий вихід селян з

колгоспів. На Україні цей вихід був наймасовішим.

3) 1931—1933 рр.— нова спіраль суцільної колективі­зації відповідно до директивного листа ЦК ВКП(б) «Про колективізацію». Відбувається знову прискорення її темпів: Україна повинна була подвоїти рівень усуспіль­нення. На кінець 1932 р. колективізація в Україні завер­шилася: колгоспи об'єднували майже 70 % селянських господарств, 80 % посівних площ. Складовою частиною колгоспного ладу ставала система МТС, мережа яких на Україні швидко зростала. Наслідком суцільної колекти­візації та «вирішення» питання хлібозаготівель став голод 1932—1933 рр. (про це окреме питання).

4) 1934—1937 рр.—завершальний етап колективіза­ції: затиснутому з усіх боків одноосібнику не залишало­ся нічого іншого, як припинити обстоювати своє право на окреме господарство і йти в колгосп. Останню крапку в епопеї колективізації було поставлено в сумнозвісно­му 1937 р., коли в УРСР нараховувалося вже 27,3 тис. колгоспів, які об'єднували 96,1 % селянських дворів і обробляли 99,7 % посівних площ.

Розселянювання України. Важливим елементом ко­лективізації було т. зв. «розкуркулення», «ліквідація як класу» тієї частини селянства, яка чинила основну про­тидію колективізації. Фактично це було розселянювання села. Спочатку по відношенню до заможного селянства проводилася політика обмеження — збільшення подат­ків, обмеження наділів землі, заборона використовувати «робочу силу», купувати машини тощо.

В квітні 1929 р. Сталін визначив нове завдання — перейти від політики обмеження «куркуля» до політики його ліквідації як класу.

Перша хвиля розкуркулювання прокотилася Украї­ною з кінця січня 1930 р. до поч. березня 1930 р. (на ос­нові спец. постанови ЦК ВКП(б). Починаються масові репресії проти заможного селянства й проти всіх небажаючих вступити в колгоспи. Під «розкуркулювання» попало майже 62 тис. господарств.

Друга хвиля розкуркулювання почалася з вересня 1930 р. після листа ЦК ВКП(б) «Про колективізацію». Особливість цього етапу полягала в тому, що під розкур­кулювання попадав середняк. Потоки цього процесу за­лили мільйони людських доль. За роки суцільної колек­тивізації було експропрійовано понад 200 тис. селян­ських господарств (разом з сім'ями це—1,2—1,4 млн. чол.). Величезних масштабів набула депортація «курку­лів» з України: на Північ та в Сибір було вислано 860 тис. чоловік. Там їм з гумором пропонували будувати «свою вільну Україну».

Не кращою була доля тих українських селян, які за­лишилися жити в республіці. В грудні 1932 р. було вве­дено «внутрішній паспорт», що фактично не давав мож­ливості без дозволу місцевої влади переїхати до міста не тільки «куркулям», але й бідним селянам. Це рішен­ня офіційної влади прив'язувало селянина до землі, прак­тично знову його закріпачувало. Воно було трагічним і в умовах голоду 1932—1933 рр.

Важливі риси й наслідки колективізації:

— колгосп­ний лад, що остаточно сформувався до 1937 р., став од­нією з основ командної економіки;

— колективізація здійснювалася насильницькими ме­тодами, фактично вона привела до експропріації українського селянства як класу;

— колективізація привела до посилення експлуатації селян, їх повного закріпачення;

Наслідки колективізації практично були переважно негативними: спадок сільського господарства; знищена (економічно й фізично) краща частина українського се­лянства, справжнього господаря на землі; голодомор 1932—1933 рр.; тривала деградація й дезорганізація аг­рарного сектора, що відчувається й до сьогоднішнього дня.

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 1345

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Труднощі індустріалізації та її особливості. | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.