Оформлення ремонтних креслень. Аналіз дефектів деталі

Аналіз проводиться з метою виявлення доцільності усунення дефектів деталі. Необхідно зробити оцінку ступеня впливу кожного дефекту на ефективність і безпеку використання деталі з урахуванням призначення й конфігурації, показників її якості, режимів і умов експлуатації.

Малозначним називається дефект, що не робить істотного впливу на використання деталі по призначенню і її довговічність.

Значним називається дефект, що істотно впливає на використання деталі по призначенню й на її довговічність, але не є критичним. Критичним називається дефект, при наявності якого використання деталі по призначенню практично неможливо або виключається відповідно до вимог безпеки.

Деякі сполучення (сочетания) дефектів, кожний з яких при окремому його розгляді є малозначимим або значним, можуть бути еквівалентні критичному дефекту. Із цього випливає, що зношена деталь повинна вибраковуватися не тільки у випадку, коли розмір однієї з її поверхонь перевищує припустимий для ремонту, але й коли сукупність декількох дефектів (малозначимих і значних) робить її відновлення економічно недоцільним.

На основі аналізу дефектів розробляють ремонтні креслення, які служать робочими конструкторськими документами, призначеними для розробки технологічних процесів відновлення деталей.

На ремонтному кресленні в обов'язковому порядку повинні бути наведені зображення відновленої деталі, технічні вимоги до неї, специфікація ремонтного складального креслення, таблиця дефектів із вказівкою способів їхнього усунення, умови й перелік дефектів, при яких деталь не приймають на відновлення, що рекомендує основний технологічний маршрут відновлення. При необхідності на ремонтних кресленнях приводять вказівки по базуванню й таблиці ремонтних розмірів. Зображення деталі розміщають у лівому верхньому куті аркуша формату A3. Допускається виконувати ремонтні креслення на аркушах інших форматів, але не більше формату А1.

На ремонтних кресленнях суцільний товстої (основний) лінією позначають поверхні, що підлягають відновленню, а також наступній обробці. Іншу частину зображення вказують суцільною тонкою лінією. У технічних вимогах указують:

—припустимі відхилення розмірів,

—шорсткість відновлених поверхонь,

—твердість,

—допустимість наявності пор, раковин і відшарувань,

—міцність зчеплення нанесеного шару й інших параметрів, обумовлених застосуванням того або іншого способу,

— допуски розташування поверхонь, які повинні бути витримані в процесі відновлення.

У таблиці дефектів повинні бути зазначені:

— номери й найменування дефектів,

— коефіцієнти їхньої повторюваності від загального числа деталей, що надійшли на дефектацію й від загального числа ремонтопригодних деталей,

— основний та припустимий способи по усуненню дефектів.

При відновленні деталей способами зварювання, наплавлення, напилювання й іншими варто вказувати найменування, позначення матеріалу, захисне середовище. Під таблицею дефектів повинні бути зазначені умови й дефекти, при яких деталь не приймається на відновлення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи розробки типових та групових технологічних процесів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.