Фарбувальні роботи

Декоративно захисні покриття

Гальванічні покриття. Якісне покриття складається з чотирьох шарів. Підшарами є нікель товщиною до 5 мкм, мідь до 30 мкм і нікель до 20 мкм, а за ними зовнішній шар (1...2 мкм хрому). Перший шар нікелю міцно зчіплюється з основним металом, зменшуючи можливість облуплення
покриття. Шар міді дуже щільний і є основною перешкодою проникненню агресивного середовища. Другий шар нікелю додає більш гарний зовнішній вигляд. Тонкий напівпрозорий шар хрому захищає підшари від механічних пошкоджень. ^;

Оксидування. Покриття оксидною плівкою сталевих деталей є відомим і економічним способом протикорозійної обробки. На полірованних поверхнях шар окису створює красиву декоративну чорну поверхню. Оксидують зазвичай хімічно в гарячих лужних розчинах, що містять окислювачі, які утворюють на поверхні міцний шар окису заліза Fe3O4 завтовшки 0,6... 1,5 мкм.

Фосфатування. Цим способом можна просто і дешево захищати вуглецеві і низьколеговані сталі, а також чавун. Високолеговані сталі не фосфатуються. При фосфатуванні на поверхні деталей утворюється мікропористий шар завтовшки 7. .. 50 мкм, з яким добре зчіплюються емалі і мастила. Тому фосфатна плівка є якнайкращою грунтовкою і фосфатовані поверхні швидко прироблюються.

Лакофарбові покриття захищають автомобілі від впливу навколишнього середовища й надають їм приємного вигляду. Вони повинні міцно зчіплюватися з поверхнею, що покривається, мати достатню міцність і еластичність, гарний глянець, довговічність і декоративність. Жоден з матеріалів для покриття повністю не відповідає наведеним вимогам і тому звичайно наносять кілька покриттів.

Для одержання якісного покриття вкрай істотно щоб поверхня, що фарбується, була абсолютно чистою. Тому попередньо видаляють пил, бруд, іржу, окалину зварювальні шлаки, масло, жири і стару фарбу. Якщо поверхня забруднена, то фарба не зчіплюється з поверхнею, що покривається, і спучується. В гіршому випадку метал під покриттям непомітно іржавіє. Для підвищення корозійної стійкості поверхні, що фарбують спочатку пасивують, тобто наповерхні утворюють
найтонший шар солей або окислів. Часто для цих цілей використовують солі фосфорної кислоти фосфати. Тоді цей процес називають фосфатуванням. Речовини, що пасивують, можуть бути й у складі ґрунтовок. Безпосередньо після очищення або пассивування на поверхню наносять ґрунтовку. Вона повинна забезпечити гарне зчеплення краски з поверхнею.

Нерівності поверхні вирівнюють шпатлюванням. Окремі дефекти поверхні усувають місцевим шпатлюванням, а для досягнення якісної поверхні використовують суцільне шпатлювання. Після висихання шпаклівки поверхні шліфують, а потім опитують. Розрізняють сім класів пофарбованої поверхні. Належність до класу
визначається глянцем і хвилястістю поверхні, наявністю
патьоків, рисок і інших дефектів. У поверхонь I і II класів
дефектів практично немає. До останнього, VII класу покриття
вимог по зовнішньому вигляду не пред'являють. Його наносять
тільки для захисту поверхні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.